Тема 17. Сучасний ринок та монополізм. Антимонопольна політика держави

Монополізм у ринковій економіці. Види монополій. Економічні та соціальні втрати від монополізму. Антимонопольна по­літика держави.

1. Монополізм у ринковій економіці. Види монополій

Монополізм — це таке явище у ринковій економіці, за яким її суб'єкти (один, чи їх обмежена кількість) набувають на ринку па­нівне становище, що дозволяє їм отримувати для себе певні ви­годи.

Монополізм з однієї сторони, породжується конкурентним середовищем та ринковими механізмами, що функціонують на його основі. З іншого боку, монополізм тягне за собою руйнува­ння конкурентного середовища, отже, порушення нормальної роботи ринкових механізмів.

Ринкова економіка завжди містить у собі потенціал монопо­лізму. Але при певних умовах цей потенціал може не проявити­ся. Це означає, що у ринковій економіці завжди зберігається мо­жливість обмеження чи подолання монополізму.

Монополізм —- складне явище. Ринкова економіка породжує його різноманітні форми — не тільки організаційні, але й залеж­но від сфери виникнення, а також від факторів, що його поро­джують.

Монополізм може виникати у різноманітних сферах ринкової економіки. Його сферою може бути виробництво і збут товарів та послуг. Але можливий також «споживчий» монополізм, тобто у сфері закупок та споживання товарів та послуг (наприклад, у сфері закупок та споживання сільськогосподарських товарів, чи товарів військового призначення). Можлива монополізація валютно-фінансової сфери, кредиту тощо.

Монополізм розрізняється також в залежності від факторів, що його породжують. За цією ознакою у ринковій економіці роз­різняють п'ять видів монополізму.

Перший — це монополізм на основі концентрації та централізації виробництва та капіталу. Він виникає через конкуренцію шляхом витіснення з ринку великими підприємствами (та їх асоціаціями) середніх та малих. При цьому монополії встановлюють на ринку своє панування, обмежують конкуренцію, диктують ціни тощо. Це в принципі основний вид монополізму, хоч і єдиний. В ньому найбільш повно проявляються протиріччя монополізму. Причому цей вид монополізму можливий у них перс лічених вище сферах економіки.

Другий вид монополізму — це монополізм, зумовлений спе­цифічною технологією. Є галузі, у яких можливі лише великі, чи дуже великі підприємства. Тому число підприємств у таких галу­зях може бути дуже невеликим, а інколи вся галузь існує у виг­ляді лише одного підприємства. Монополії, що виникають на такій основі, називаються олігополіями. Це по суті «природні» монополії, оскільки вони виникають від технологічної необхід­ності, а не як безпосередній результат перемоги у конкуренції. Більш всього такі монополії характерні для металургії, енергети­ки, залізничного транспорту, зв'язку. Треба при цьому відзначи­ти, що науково-технічний прогрес може вносити зміни в умови виникнення монополізму на технологічній основі, наприклад, створюючи технології, за яких стають можливими не тільки ве­ликі, але і середні чи навіть малі підприємства.

Виникнення монополізму можливо на основі лідерства у нау­ково-технічному прогресі. Це третій вид монополізму. Монопо­лістами можуть стати підприємства (чи їх асоціації), що здійсни­ли технологічний прорив у будь-якому напрямі. Цей вид моно­полізму, як і попередній, характерний для сфери виробництва та збуту товарів (послуг). Його відмінна особливість — обмеженість певними тимчасовими рамками. Він припиняється з широким розповсюдженням даної технології.

Четвертий вид монополізму — це монополізм торгової марки. У країнах з ринковою економікою одним з реквізитів господар­ських суб'єктів є торгова марка, виняткове право на яку охоро­няється законодавством. Популярні серед покупців торгові мар­ки дають виробникам та продавцям певні переваги у конкуренції і, отже, у цінах. Як і попередній вид монополізму, монополізм торгової марки обмежений тимчасовими рамками, оскільки у конкурентному середовищі завжди можлива зміна рейтингів по­пулярності фірм-конкурентів.

Особливим видом монополізму у ринковій економіці є дер­жавний монополізм. Він виникає у різноманітних сферах, але більш всього він характерний для сфери валютно-фінансових відносин. Зокрема, цей вид монополізму проявляється як вик­лючне право держави на регулювання кількості грошей у обігу.

В кредитній сфері державі належить монопольне право на ви­давання дозволів (ліцензій) на банківську діяльність. Держава може встановлювати на деякі товари та послуги акциз, наприк­лад, на товари нееластичного попиту. Державний монополізм може бути споживчим, наприклад, у вигляді виключного права держави замовляти та купувати такі товари як засоби озброєння. В усіх випадках встановлення державної монополії у будь-яких сферах служить для рішення двох основних завдань: по-перше, регулювання ринкової економіки, по-друге, формування доходів державного бюджету.

Розглядаючи види монополізму у ринковій економіці, треба відзначити умовність та відносність граней між ними. Так техно­логічні монополії (олігополії) мають багато спільного з монопо­ліями, що виникають на основі концентрації виробництва та ка­піталу. Ці види монополізму взаємозв'язані — нагромаджений капітал у будь-яких галузях може переходити у галузі, де монополізм носить природний характер. Можливий і зворотний рух. Близькі між собою також монополії лідерства у технології та тор­говельної марки, бо престиж торгової марки найчастіше є резу­льтатом технологічного лідерства.

В ринковій економіці існують всі види монополізму. Однак кожний вид монополізму відрізняється не тільки факторами, що його породжують, але й характером зв'язку з механізмами рин­кової економіки. Вони по різному впливають на економічні та соціальні процеси у суспільстві. Але всі перелічені види монопо­лізму притаманні тільки ринковій економічній системі. Цей монополізм принципово відрізняється від державного монополізму командно-адміністративної системи.

Державний монополізм в умовах планово-директивної систе­ми — це цілком особливий монополізм. Його основу складає за­гальне одержавлення економіки, відповідно до якого вся націо­нальна економіка являє собою не складну сукупність самостій­них підприємств, а єдиний комплекс, одне зверх гігантське підприємство. Це тотальний всепроникаючий монополізм, що охоплює всі сфери — виробництво, збут, розподіл, валютно-фінансові та кредитні відносини тощо. Цей монополізм не по­в'язаний з кількістю господарських суб'єктів в тій чи іншій га­лузі, оскільки всі господарські суб'єкти даної галузі знаходяться у прямому адміністративному підпорядкуванні свого відомства. До цього монополізму не має жодного відношення ні лідерство у технології, ні торгова марка. Відмінна особливість цього моно­полізму полягає в тому, що у ньому можна розрізнювати два йо­го рівня — загальнодержавний та відомчий (монополізму підприємств у цій системі бути не може, оскільки відсутні са­мостійні підприємства). При цьому треба відзначити, що з виродженням командно-адміністративної системи і зростанням чис­ла відомчих бар'єрів загальнодержавний монополізм все більш витіснявся відомчим.

Монополізм командно-адміністративної системи у зрос­таючій мірі відбивав загальну неспроможність системи та нез­мінно породжував ситуації, що суперечать здоровому глузду та досвіду. Тому одним з найважливіших напрямів ринкової рефор­ми є демонтаж тотального державного монополізму, руйнування його як системи. Це є однією з умов формування ринкової економіки з її механізмами.