3. Світогосподарські зв’язки та їх форми. Сучасні тенденції розвитку світогосподарських зв'язків

Процес міжнародної економічної інтеграції реалізується че­рез світогосподарські зв'язки. Основною їх формою є міжнарод­на торгівля. Разом з тим найважливішою сферою світогосподар­ських зв'язків є міжнародні валютно-фінансових відносини. Че­рез їх посередництво реалізується не тільки міжнародна торгівля, але й всі інші форми економічних зв'язків — інвестиційна діяльність, науково-технічне співробітництво, погодження транспортних зв'язків тощо.

Протягом тривалого часу світогосподарські зв'язки були де­формовані розколом світового господарства на дві системи. Сфери кожної з них були штучно обмежені внутрішньо системними зв'язками. Від цього постраждала вся система світового го­сподарства, але особливо значними з точки зору кінцевого резу­льтату, були збитки, понесені системою, що складалась з націо­нально-державних господарств з їх планово-директивною економікою. В силу загальної низької ефективності таких госпо­дарств, їх військово-промислової орієнтації, взаємодія таких го­сподарств призводила до їх однобічного розвитку і притому го­ловним чином на екстенсивній основі.

Крах тоталітарних режимів радикально змінив умови формування та розвитку світогосподарських зв'язків. Виникла можливість утворення їх цілісної системи відповідної критеріям загальносвітового економічного та соціального прогресу ця можливість складає основу сучасної тенденції розвитку світогосподарських зв’язків.

Однак реальний етап світогосподарських зв’язків несе у собі відбиток того міжнародного поділу праці, що склався в умовах розпаду всесвітнього господарства на дві системи. Щоб реалізувати об’єктивну тенденцію до цілісності світогосподарських зв’язків необхідний період для усунення деформації, нерівноправних відносин, неминучих при міжнародному поділі праці, що склався.

В оновленні системи світогосподарських зв'язків зацікавлені всі країни світу. Але у різних груп країн є і свої цілі та інтереси, що розрізнюються конкретним змістом.

Індустріальні країни з сучасною ринковою економікою (в то­му числі нові індустріальні країни) зацікавлені в поширенні ринків товарів, капіталів та робочої сили. Найважливіше значен­ня для них має не тільки використання в своїх інтересах ресурсів країн раніше ізольованих від всесвітньої системи, але й їх науко­во-виробничого потенціалу, здатного (при його конверсії) стати одним з факторів переходу до нової якості економічного зроста­ння. Для деяких провідних індустріальних країн виникає мож­ливість істотно скоротити військові видатки, використавши їх економію для зміцнення конкурентних позицій на світовому ри­нку, рішення своїх соціальних проблем, а також в інтересах міжнародного співробітництва.

Країни, що переходять від планово-директивної системи до сучасної ринкової економіки, розраховують використати онов­лення світогосподарських зв'язків в інтересах економічної рефо­рми, а також для прискорення структурних перетворень в народ­ному господарстві на новій технологічній основі. Входження в всесвітній ринок в якості його повноправних суб'єктів повинно сприяти створенню ефективних, конкурентоспроможних та со­ціально орієнтованих національних економік.

Зацікавленість в оновленні світогосподарських зв'язків кра­їн,що розвиваються зумовлена їх інтересом до таких напрямів міжнародного співробітництва, які б сприяли їх перетворенню в нові індустріальні країни, створенню власного сучасного проми­слового потенціалу та визволенню від тягаря міжнародної креди­тної заборгованості.

Оновлення системи світогосподарських зв'язків для всіх країн світу має не тільки економічне, але й велике соціально-політич­не значення, оскільки воно є однієї з основ демілітаризації жит­тя суспільства і, отже, найважливішим джерелом коштів та ре­сурсів, необхідних для рішення не тільки своїх внутрішніх, але й глобальних проблем, які стоять перед світовим співтовариством.

Тенденція до цілісності світогосподарських зв'язків не вик­лючає їх регіональної структури. Більше того, зв'язки на регіона­льному рівні — невід'ємна складова системи світогосподарських зв'язків і по суті її фундамент. Спільність інтересів може бути до­сягнута насамперед на цьому рівні. Тому регіональний рівень створює найбільш сприятливий ґрунт для міжнародного співро­бітництва та партнерства. При цьому кожна країна самостійно, виходячи з своїх національних інтересів, вирішує проблему поєднання зв'язків на регіональному та всесвітньому рівнях. В усіх випадках головним критерієм оптимальності світогосподар­ських зв'язків є їх вплив на ефективність та конкурентоспро­можність національної економіки.

Розвал тоталітарних режимів відкриває можливості для істот­них зрушень в складі регіональних груп створює основу для ви­никнення нових регіональних утворень. Зокрема, нові регіо­нальні групи створяться після розпаду колишнього СРСР та всієї «соціалістичної системи світового господарства». При цьому внутрішній територіальний поділ праці, що склався між респуб­ліками колишнього СРСР, перетворюється в міжнародний. Відповідно змінюється характер економічних зв'язків: внутрішня торгівля перетворюється в міжнародну, а розрахунки за товари та послуги здійснюються відповідно до правил, прийнятих в міжнародних економічних відносинах на основі світових цін та з урахуванням курсів національних валют.

Включення нових країн в систему світогосподарських зв'язків складний та суперечливий процес. В ньому неминучі протиріччя та конфлікти. Тому налагодження нових регіональних зв'язків передбачає пошук компромісів, можливостей для партнерських відносин. При цьому виникає необхідність широкого використа­ння таких організаційних форм співробітництва, яких при пла­ново-директивних системах не були та не могли бути. Все більш широкого розповсюдження набуває практика утворення спільних підприємств з наданням права власності іноземним учасникам, створення міжнародних консорціумів, промислово-фінансових груп з участю підприємств із різних країн, виділення в країнах особливих територій — вільних економічних зон особливо сприятливими умовами для зарубіжних інвесторі», падання концесій іноземним компаніям тощо.

Розвитку світогосподарських зв'язків на всіх їх ріннях сприяють міжнародні організації, що можуть бути регіональними та загальносвітовими, спеціалізуватися в різних сферах міжнародного співробітництва — в торгівлі, валютно-фінансовій, науко­во-технічній та інших сферах.