Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Основи економічної теорії.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

2. Фактори суспільного виробництва і їх взаємодія

Фактори суспільного виробництва — це елементи, які визна­чають його розвиток, структуру і ефективність. Серед них розріз­няють дві основні групи — особисті і речові.

Особистими факторами суспільного виробництва є його тру­довий потенціал. Він характеризується кількістю працівників в суспільному виробництві (самодіяльного населення), а також якісними характеристиками. На трудовий потенціал впливає рівень кваліфікації, трудові навички, традиції і виховання. Вре­шті-решт трудовий потенціал національної економіки прояв­ляється в здатності продуктивно та якісно працювати. Невід'ємною складовою трудового потенціалу є науковий потенціал, який слід розглядати як потенціал творчої роботи в галузі фунда­ментальних і прикладних наук.

В умовах ринкової економіки складовою трудового потенціа­лу є також потенціал підприємницької праці. Підприємництво — це особлива сфера людської діяльності, яка вимагає не тільки спеціальних знань, але й таких якостей як здатність до нестанда­ртних рішень, до ризику. В сучасній підприємницькій діяльності зростає значення її наукових основ.

Трудовий потенціал суспільства, в тому числі науковий і підп­риємницький формується на основі загальноосвітньої і профе­сіональної підготовки, а також виховного процесу. Складовою процесу формування трудового потенціалу є розвиток науки — прикладної, фундаментальної, в тому числі гуманітарної.

Речові фактори суспільного виробництва — це засоби і знаря­ддя праці, а також предмети праці. Засоби і знаряддя праці ста­новлять технічну основу матеріального і нематеріального вироб­ництва. В їх складі робочі і силові машини, прилади та апаратура для управління, контролю і обробки інформації, транспортні за­соби, передавальні мережі, будівлі, споруди тощо. Предметами праці є сировина, матеріали, енергоносії тощо. Різні елементи речових факторів суспільного виробництва зв'язані між собою технологією, тобто сукупністю методів виробництва, що засто­совуються у зв'язку з виготовленням продукції, або наданням послуг.

Особисті та речові фактори виробництва взаємопов'язані, їх зв'язує між собою організація виробництва. Суть організації як раз і відображує цей зв'язок. Організація виробництва — це спо­сіб поєднання особистих і речових факторів виробництва в про­сторі і часі. Організація виробництва залежить від засобів і зна­рядь праці, від технології, а також від кваліфікації людей, їх тру­дових і професійних якостей.

Сукупність особистих і речових факторів суспільного вироб­ництва (в зв'язку з технологією і організацією) утворюють проду­ктивні сили суспільства. Розвиток продуктивних сил становить головний зміст розвитку виробництва взагалі — матеріального і нематеріального.

Слід відзначити особливе місце у суспільному виробництві природних ресурсів. Виробництво неможливе без землі, сирови­нних і енергетичних ресурсів. Але істотними особливостями природних ресурсів є їх обмеженість при нерівномірному територіальному розміщенні. Внаслідок цього національні економіки характеризуються значною розбіжністю в забезпеченості ресур­сами. Проте для кожної національної економіки наявність своїх природних ресурсів не завжди є вирішальним моментом, що ви­значає рівень її продуктивних сил. Одним з проявів продуктив­них сил є міжнародний поділ праці, який дозволяє компенсувати обмеженість тих чи інших ресурсів, або навіть їх відсутність об­міном їх на продукти і послуги свого виробництва. Отже, для на­ціональної економіки вирішальне значення набуває не забезпе­ченість її власними природними ресурсами, а досягнутий стан і розвиток продуктивних сил, особистих та речових факторів, ви­робництва.

Вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил мають економічні форми, в яких існує суспільне виробництво і які ніколи не бувають байдужими до продуктивних сил, оскільки їх­ня функція полягає в тому, щоб створювати стимули розвитку продуктивних сил, їх удосконалення, а також поєднувати еконо­мічні інтереси в суспільстві. Якщо економічні форми таких фун­кцій не виконують, вони перестають бути формами розвитку продуктивних сил, гальмують їх розвиток. Економічні форми відображають економічні відносини власності, розподілу і пере­розподілу, взаємного обміну діяльністю. Істотна особливість су­часних економічних форм полягає в тому, що вони функціо­нують під впливом держави. Держава регулює сучасну еконо­міку, впливаючи на економічні форми. Безпосередньо в практичному плані економічні форми впливають на розвиток продуктивних сил ринкової економіки через сприятливу ринко­ву кон'юнктуру, а також через стимулюючі функції податкової політики, антимонопольну і антикризову політику держави, че­рез сприяння підприємницькій діяльності, стимулювання науко­во-технічного прогресу тощо.