3. Глобальні проблеми народонаселення, ліквідації зубожіння, голоду та хвороб

За мірою гостроти та необхідності негайних і рішучих дій, по­долання слаборозвинутості окремих країн займає важливе місце серед глобальних проблем. Відсталість, зубожіння, голод та інші риси слаборозвинутості великих регіонів світу, в яких проживає більше половини людства — це дійсність сьогоднішнього дня.

Сьогодні в світі існують країни з різноманітним рівнем соціа­льно-економічного розвитку. Це зумовлено не тільки спадщи­ною колоніалізму, експлуатацією одних країн іншими, але й су­купністю всіх умов: історичних, соціальних, демографічних, по­літичних. Показово, що першими зуміли вирватися з зубожіння країни, в яких сформувалась сучасна ринкова економіка з її потужними стимулами.

За даними продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), від голоду та недоїдання щороку помирають 40 млн. чоловік, половина з яких — діти. Абсолютне зубожіння та голод скорочує тривалість життя майже 1 млрд. чол. Ця ситуація ускладнюється високими темпами демографічного зростання. В багатьох країнах, в основному в Африці, темпи приросту населе­ння значно перевищують темпи приросту ВНП, внаслідок чого, зубожіння та голод відтворюються на розширеній основі.

В 1950 році населення Землі складало ,2.5 млрд. чоловік, в 1991 році воно подвоїлося та досягло 5.3 млрд., а 2000 року пере­вищить 6.1 млрд. чоловік. 80 відсотків приросту світового насе­лення приходиться на Азію, Африку та Латинську Америку. В цьому епіцентрі «демографічного вибуху» склалася надзвичайно суперечлива ситуація: за допомогою сучасних засобів медицини вдалося значно знизити дитячу смертність, ліквідувати деякі ма­сові епідемії. Збільшення виробництва продуктів харчування, досягнуте за допомогою нової техніки, інші зміни в господарстві та соціальній сфері привели до зростання середньої тривалості життя. Разом з тим, в цих країнах зберігається надто висока на­роджуваність. І згідно з прогнозами, лише з 2001 року світове населення стабілізується на рівні, що перевищує 10 млрд. чоловік. До цього часу 95 відсотків приросту всього світового населення буде припадати на частку Азії, Африки та Латинської Америки.

В умовах господарської відсталості швидкий приріст насе­лення країн, що розвиваються, супроводжується дуже великою, не адекватною реальним потребам економічного та соціального розвитку урбанізацією, при підвищенні числа жителів в гігант­ських містах.

Високі темпи приросту населення вкрай загострюють проб­лему зайнятості. Створення робочих місць в процесі господар­ського розвитку відстає від рівня, який відповідав би щорічному припливу вступаючих в дієздатний вік. Відсутність можливості у маси дітей, особливо в сільській місцевості, одержати сучасну освіту ще більше поглиблює проблему зайнятості, бо якість підготовки поповнення робочої сили виявляється недостатньою для її використання там, де вимагається певний рівень грамот­ності та загальної культури працівника. В підсумку складається ситуація, коли відбувається зростання безробіття при серйозно­му дефіциті кваліфікованої робочої сили. Цей стан посилюється внаслідок зростаючої міграції населення в міста, постійного збільшення числа біженців.

Великою перешкодою на шляху вирішення проблем, що сто­ять перед слаборозвиненими країнами є їх астрономічна забор­гованість розвиненим країнам та транснаціональним банкам. Криза заборгованості країн «третього світу» загрожує ста­більності міжнародної фінансово-кредитної системи.

Однак справа не обмежується потенційною загрозою розриву міжнародного кредитного ланцюга. Головне полягає в тому, що заборгованість вже сьогодні виявляє депресивний та, навіть, па­ралізуючий вплив на економічний розвиток молодих держав, не­гативно відбивається на життєвому рівні їх народів, а також веде до політичних та соціальних потрясінь.

Проблема подолання зубожіння та відсталості є глобальною, бо зони лиха та зубожіння — це зони дуже гострих конфліктів (політичних, соціальних, національних), та разом з тим, це по­живний грунт міжнародного тероризму. Але окремі країни свої­ми силами, без допомоги світового суспільства не можуть ви­рішувати цю проблему. Потрібні взаємозв'язана система заходів в соціально-економічній та науково-технічній сферах, новий світовий економічний порядок, що гарантує реальну допомогу країнам в рішенні їх соціально-економічних проблем. Необхідно утворення сучасної цивілізованої ринкової економіки, всесвітнє сприяння процесу її формування. Для цього необхідні великі кошти, які може дати роззброєння.