Малюємо настрій і почуття

Почуття грають в житті дітей не меншу роль ніж в житті дорослих. Діти дуже емоційні, вони часто проявляють свої почуття в поведінці. Ця спонтанність має особливу красу, доки йдеться про вираз позитивних, соціально схвалюваних почуттів, але більшість дорослих обурюються, коли дитина б'ється, проявляючи свою незадоволеність, або падає на підлогу, коли їй відмовили. Всі дорослі хочуть, щоб діти вчилися усвідомлювати свої почуття, називали їх знаходили соціально прийнятні способи їхнього прояву. Під час виконання цієї вправи діти уявляють свої почуття за допомогою простих ліній, і різноманітних форм і кольорів. Це важливий крок на шляху до усвідомленого управління своїм внутрішнім світом.

Матеріали: кожна дитина одержує декілька аркушів паперу для малювання, крейду або кольорові олівці.

Інструкція. Спочатку поговоріть з дітьми про те, які почуття і настрій вони відчувають (зараз та взагалі). Задайте учням наступні питання:

• Які почуття вам відомі?

• Що відбувається з вами, коли ви відчуваєте радість, смуток, турботу?

• Де в тілі ви відчуваєте свою емоцію?

• За якими ознаками ви можете здогадуватися про почуття, що відчувають інші люди?

Поясніть дітям завдання: "Треба намалювати ваш настрій, почуття, емоції. При цьому малюнок має бути абстрактним, тобто не можна малювати образи, які легко впізнати - людей і предмети". Тема першого малюнка - "Як ти себе почуваєш зараз?" (5 хвилини). На другому аркуші вони малюють відповідь на питання "Як ти почував себе сьогодні вранці, коли прийшов до школи?" (5 хвилин). Третій малюнок повинен бути на тему "Як ти почував себе вчора, коли прийшов зі школи додому?" І нарешті, останній присвячений відповіді на питання "Яке б відчуття ти хотів відчувати частіше?" (5 хвилин). Потім діти по черзі показують свої малюнки і коментують, їх, намагаючись словами описати виражені на папері почуття. При цьому важливо запитати їх про наступне:

• Як довго взагалі триває ця емоція?

• Які почуття слідують за нею?

Корисно також обговорити, чому для характеристики емоцій використовувалися ті або інші лінії чи кольори. Особливої уваги заслуговує останні малюнок ("улюблена емоція"):

• Що це за почуття?

• Як часто я його відчуваю?

• Чи переживаю я його в школі хоча б іноді?

На завершення діти можуть спробувати виразити почуття за допомогою міміки чи пантоміми Хтось називає якесь почуття, а інші показують його.

Обговорення

• Чи сподобалася мені ця вправа?

• Чому люди відчувають різні емоції?

• Яким було б наше життя, якби ми не мали почуттів?

Малюємо обличчя

Ще до школи діти вже знають достатньо слів, що позначають різні почуття, і можуть поговорити про те, як поводяться люди, коли переживають ті або інші почуття. Під час виконання цієї вправи учні малюють обличчя, які виражають певні емоції, а потім група вибирає декілька малюнків та на основі їх придумує історію.

Матеріали: кожна дитина одержує аркуш паперу для малювання, кольорову крейду або олівець.

Інструкція. Процедура починається із загальної розмови про почуття. Має сенс торкнутися наступних питань:

• Які почуття я переживаю протягом дня?

• Чому вони виникають і що служить для цього "пусковою кнопкою"?

• Про що ці почуття говорять мені?

• Перед ким я не приховую своїх почуттів?

• Чи завжди я управляю своєю поведінкою, коли переживаю те або інше почуття?

• Як я вирішую, що мені робити в тій чи іншій ситуації?

• Які емоції прості і приємні для мене, а які складні і неприємні?

• Які почуття допомагають мені дружити, а які заважають?

Після цього діти одержують завдання: треба намалювати обличчя, що виражає певну емоцію (яку саме - дитина обирає сама).

Нехай діти поміркують над питаннями:

• Що може відчувати або думати намальований персонаж?

• Чому він переживає цю емоцію?

• Що відбулося з ним?

• Чого він хоче?

• Що він робитиме далі?

Відповіді на ці питання діти можуть записати на аркуші з малюнком, причому бажано, щоб вони були сформульовані у формі прямої мови - від імені цього персонажа. Учні можуть намалювати ще один-два обличчя, які зображують вже інші емоції, і сформулювати відповідні пояснення до них. Після цього всі діти, по черзі, показують свої малюнки і описують, що думає і відчуває зображена на них людина. Наприклад: "Я хлопчик, який живе разом зі своїми батьками в квартирі на околиці міста. Мої батьки працюють, а мені самотньо. На цьому малюнку видно що я радію, тому що почув дзвінок в двері: до мене в гості прийшов друг". І нарешті, на основі малюнків можна придумати історію. В цьому бере участь вся група: одна дитина починає, представляючи свого героя і його почуття в певній ситуації. Потім включається інший учасник, представляє свій персонаж, і разом з партнером вони придумують історію, в якій діють обидва намальованих герої. Після цього наступна дитина розвиває історію й додаючи до неї ще одну дійову особу тощо. Всього в придуманій дітьми історії можуть брати участь 4-11 персонажів. Важливо, щоб оповідачі відповіли ні питання:

• Чим завершиться історія?

• Як відчуватимуть себе всі її герої?

Обговорення

• Чи сподобалася мені гра?

• Які емоції я хотів би відчувати частіше?