1.Поняття і особливості сучасної міжнародної торгівлі

Основною зовнішньою ознакою існування світового ри-нку є міжнародна торгівля. У неї щорічно втягується 1/5 усього, що вирощується й добувається на землі. Вона являє собою сукупність експорту та імпорту товарів усіх країн світу і одночасно виступає основною формою міжнародних економічних відносин. В економіці сума вартості експорту й імпорту – вартість усіх товарів, що перетинають кордони, становить світовий товарообіг.

Терміни «експорт» та «імпорт» зазвичай використовують для визначення руху товарів (послуг). Під експортом розуміється продаж товарів (послуг) за кордоном, вироблених на національній території. Під імпортом розуміється закупівля товарів у господарських суб’єктів та їх ввіз із закордону.

Таблиця 3.1

Місце країн світу за експортом та імпортом [19]

Місце	Країна	Експорт + імпорт (млрд. дол.)
1	США	2439,7
2	КНР	2208,0
3	Німеччина	2052,0
4	Японія	1006,9
5	Франція	989,0
6	Великобританія	824,9
7	Голландія	756,5
8	Італія	727,7
9	Південна Корея	668,5
10	Бельгія	611,1
11	Канада	603,7
12	Іспанія	508,9
13	Росія	492,4
14	Мексика	458,2
15	Сінгапур	454,8
16	Індія	387,3
17	Тайвань	371,4
18	Швейцарія	367,3
19	Австралія	322,4

Міжнародну торгівлю можна розділити на торгівлю товарами і торгівлю послугами. Торгівля товарами – найбільш стара форма міжнародної торгівлі. Сьогодні, наприклад, номенклатура продукції, що випускається нараховує більш 20 млн. видів, а кількість проміжних виробів сягає фантастичних масштабів. Більшість з них поступають в міжнародну торгівлю. Основна відмінність торгівлі послугами від торгівлі товарами, з якої витікають особливості міжнародної торгівлі послугами, в тому, що послуги не мають властивості накопичуватися. Міжнародна торгівля послугами має специфічні особливості порівняно з торгівлею традиційними товарами:

1. наявність прямих контактів між виробниками послуг та їх споживачами (що вимагає присутності за кордоном виробни­ків послуг або іноземних громадян у країні, де виробля­ють ці специфічні товари);

2. збільшення обсягів міжнародної торгівлі послугами по­рівняно зі зростанням зовнішньої торгівлі товарами (оскільки для успішної реалізації товарів, особливо складних, необхідно надавати всі більшу кількість транспортних, інформаційних, консультаційних, післяпродажних та інших послуг);

3. більша захищеність сфери послуг (наприклад, НДДКР) від іноземної конкуренції з боку держави та наднаціона­льних органів тощо.

Обсяг ринку послуг складає приблизно 25% світового товарного обігу, причому темп росту даного сектору світової економіки значно перевищує темп росту світового товарного обігу. Міжнародний ринок послуг складається з: транспортних послуг; туризму; інших послуг, що надають державні організації (банківські, страхові, біржові, посередницькі, експорт технологій тощо) та приватний сектор.

Таблиця 3.2

Міжнародний експорт товарів та послуг [19]

	Значення	Річна зміна, %
Роки	2009	2007	2008	2009
Товари	12147	16	15	-23
Послуги	3312	20	12	-13

Суб’єктами відносин у сфері торгівлі виступають: держави, окремі організації, і підприємства, приватні особи.

Об'єкт міжнародного обміну – це не вся продукція окре­мих країн, а як правило, найбільш конкурентоспроможна, що має низькі витрати виробництва і кращі споживчі властивості. Експортні товари відрізняються високою якістю, тому що вони є результатом досягнень науково-технічного прогресу або кращих природно-географічних умов.

Для національного господарства участь у міжнародній тор­гівлі набуває форми зовнішньої торгівлі. Зовнішня торгівля – це складова зовнішньоторговельних зв'язків, що представляє собою торгівлю однієї країни з іншими, яка складається з опла­чуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг [4, с. 123]. Причинами існування зовнішньоторговельних відносин є: міжнародний поділ праці і взаємовигідність обміну.

Механізм здійснення зовнішньої торгівлі ґрунтується на зовнішньоторговельних операціях. Зовнішньоторговельні опе­рації – це комплекс основних операцій, якими є зовнішньо­торговельні договори по обміні товарами, і допоміжних опера­цій по транспортуванню вантажів, їхньому страхуванню, фінан­суванню самих операцій, розрахунків між продавцями й покуп­цями, гарантуванню їхніх взаємних зобов'язань, а також митної й іншої операції. До допоміжних операцій відносять різного роду угоди з рекламними й іншими організаціями, що обслуго­вують зовнішню торгівлю, висновок агентських угод з посеред­никами, договорів з постачальниками експортної й замовниками імпортної продукції.

Для більшості країн світу міжнародний товарообмін за­лишається основною формою зовнішньоекономічних зв'язків. Ступінь участі в географічному поділі праці, або так звану відк­ритість економіки, відбиває показник обміну експорту й імпорту товарів і послуг, віднесений до ВВП або до чисельності насе­лення. Жодна навіть найбільш розвинена в економічному від­ношенні країна не може ефективно робити усі види споживаної продукції. Ступінь залучення до міжнародного розподілу праці залежить у першу чергу від рівня розвитку продуктивних сил. Тому промислово розвинені країни займають провідні позиції в міжнародному товарообігу, спеціалізуючись головним чином на постачаннях продукції високої технології – машин, електрон­ного устаткування, продукції фармацевтики і тонкої хімії.

Для визначення ступеня залучення господарювання тієї чи іншої країни в світогосподарську систему найчастіше вико­ристовують так звану експортну квоту господарства – показник, який визначається як відношення вартості експорту товарів і послуг до валового внутрішнього продукту в порівняних цінах. Експортна квота за останні двадцять років зросла з 12% до 22%, по товарному експорті (без палива) з 8% до 13%, експорту пос­луг з 1,5% до 3,0% [11, c.15]. В світовому експорті зросла частка продукції машинобудування, автомобілів, електронного устат­кування, хімікатів, текстильних виробів, обробленої деревини, паперу, скоротилася частка кольорових металів, сталі, продово­льчих товарів. Експорт, відкритість господарства, крім рівня розвитку продуктивних сил, вигідності економіко-географічного положення та різноманітності природних ресурсів, значною мі­рою впливає на ємність внутрішнього ринку, зростання плато­спроможного попиту населення.