2. Масштаби і географічна структура міжнародної торгівлі товарами

Як відомо, у процесі розвитку продуктивних сил безупинно ускладнюється внутрішня структура комплексних галузей промисловості, у які входять усі нові спеціалізовані виробництва. Особливість сучасного етапу НТР полягає в тому, що збільшується диференціація галузей промисловості (у нинішній час їхнє число перевищує 300). У результаті істотно розширюється номенклатура товарів, що надходять у канали міжнародної торгівлі. В області диверсифікованості постачань на зовнішній ринок лідирують промислово розвинуті країни. Так, в експортній номенклатурі Німеччини нараховується більш 180 позицій, США, Великобританії і Франції – більше 175, Японії – більш 160 позицій [8, с.540]. Значний вплив на товарну структуру міжнародної торгівлі здійснює прискорене відновлення продукції. Ще 10 років тому багато закордонних компаній не випускали більше половини з виробів, що нині випускаються, а в ряді галузей, наприклад, у загальному машинобудуванні, автомобільній промисловості, приладобудуванні продукція обновляється на 60% і більше протягом п'яти років. Основною тенденцією став ріст у міжнародній торгівлі питомої ваги продукції обробної промисловості і скорочення частки сировинних товарів. До середини 90-х років понад 3/4 світового експорту приходилося на продукцію обробної промисловості, тоді як цей показник складав 10 років тому 2/3, до другої світової війни – 2/5 [9, с. 98]. Примітно, що більш 40% вартості світового експорту припадає на технічно складну, диференційовану продукцію – на машини і транспортне устаткування.

Таблиця 3.3

Товарна структура світового експорту [13, с. 205]

Показники	Роки
	2005	2010	Прогноз 2015
Готові вироби	80,8	83,2	85,3
Машини й устаткування	44,8	47,4	49,5
Хімічні продукти	9,9	10,2	10,3
Проміжні інвестиційні товари	7,3	6,5	6,5
Текстиль і одяг	5,9	5,9	5,4
Сировина й напівфабрикати	10,4	8,9	7,6
Паливо	6,1	5,3	4,4
Чорні метали	1,9	1,6	1,4
Кольорові метали	1,6	1,5	1,3
Аграрна продукція	8,8	5,9	7,1
Сільськогосподарська сировина	1,6	1,3	1,1

Зростає міжнародна торгівля компонентами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, що свідчить про вплив міжнародної виробничої кооперації на інтенсифікацію зовнішньоторговельних зв'язків. У сучасних умовах саме обмін продукцією машинобудування складає серцевину світової торгівлі (у порівнянні з кінцем 30-х років питома вага машин і транспортного устаткування зросла у ній майже в 4 рази). Значно збільшилася в міжнародному товарообміні і роль хімічної продукції. Структурні зміни на користь галузей, зв'язаних із НТР, спираються на більш високі темпи росту експорту даних видів продукції в порівнянні з загальними темпами його розвитку. Так, якщо за 1995-2002 р. вартість світового експорту в цілому по всіх товарних групах зросла в 1,4 рази, то експорт машин і транспортного устаткування, а також хімічних товарів збільшився в 1,6, іншої продукції обробної промисловості – у 1,5 рази. У результаті зміцнюється тенденція до підвищення питомої ваги в міжнародній торгівлі наукомістких, технічно складних виробів. У сфері світогосподарських зв'язків відбувається перехід від підйому до різкого уповільнення. За оцінками експертів Світового банку, темпи росту світової торгівлі в 2000 р. збільшилися в порівнянні з попереднім роком майже в два рази – з 7,2 до 13 %, а в 2001 році скоротилися до 5,5 % [7, с. 169].

Географічна структура являє собою розподіл торговельних потоків між країнами і регіонами. Інтенсивність торговельних зв'язків значно розрізняється по країнах. На частку тільки промислово розвинених країн доводиться близько 70% міжнародної торгівлі й більше 3/4 усього торговельного обороту, включаючи послуги. В основному вони ведуть цю торгівлю один з одним: близько 80% експорту промислово розвинених країн призначається для інших промислово розвинених країн.

Наприклад, на частку взаємної торгівлі країн, що розвиваються, доводиться лише чверть їхнього експорту. Розвинені країни виступають в основному експортерами наукомістких товарів, тоді як розвивають країни їхніми імпортерами. Останні спеціалізуються переважно на експорті сировини.

Так, країни ОПЕК спеціалізуються на продажі нафти; Чилі, Замбія, Заїр – міді; Індонезія, Болівія, Малайзія, Таїланд – олов'яної руди; Гвінея, Бразилія, Суринам – бокситів і т.д. В останні роки відзначається підключення до експорту високотехнологічних виробів "нових індустріальних країн", які разом з НІК другого покоління – Індонезією, Філіппінами, Малайзією, Індією зміцнюють свої позиції в міжнародній торгівлі. У цілому на продукцію високотехнологічних галузей в началі ХХІ ст. доводилося близько 1/6 усього світового товарного експорту – майже 1 трлн. дол. [14, с.3]. Частка країн СНД у світовому товарообігу становила не набагато більше 2%.

Таблиця 3.4

Міжнародна торгівля товарами за 2009 рік (млрд. дол.) [19]

Місце	Експорт	Значення	Місце	Імпорт	Значення
1	Китай	1202	1	США	1604
2	Німеччина	1121	2	Китай	1006
3	США	1057	3	Німеччина	931
4	Японія	581	4	Франція	551
5	Нідерланди	499	5	Японія	551
6	Франція	475	6	Великобританія	480
7	Італія	405	7	Нідерланди	446
8	Бельгія	370	8	Італія	410
9	Корея	364	9	Гонконг	353
10	Великобританія	351	10	Бельгія	351
11	Гонконг	330	11	Канада	330
12	Канада	316	12	Корея	323
13	Росія	304	13	Іспанія	290
14	Сінгапур	270	14	Сінгапур	246
15	Мексика	230	15	Індія	244
16	Іспанія	218	16	Мексика	242
17	Сауд.Аравія	189	17	Росія	192
18	Швейцарія	173	18	Австралія	165
19	Малайзія	157	19	Швейцарія	156
20	Індія	155	20	Польща	147
21	Австралія	154	21	Австрія	144
22	Бразилія	153	22	Туреччина	141
23	Таїланд	152	23	Таїланд	134
24	Австрія	137	24	Бразилія	134
25	Польща	134	25	Малайзія	124
26	Швеція	131	26	Швеція	119
27	Норвегія	121	27	Греція	105
28	Індонезія	120	28	Саудівська Аравія	92

Зростання міжнародного товарообігу обумовлено різними чинниками, які мають природно-географічний, соціально-економічний або політичний характер. Значному росту післявоєнної міжнародної торгівлі особливо сприяли наступні фактори:

• розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці й ін­тернаціоналізація виробництва;

• розширення процесів економічної інтеграції;

• лібералізація міжнародної торгівлі;

• НТР, що сприяє відновленню основного капіталу й това­рної номенклатури, спеціалізації виробництва;

• розвиток і розширення сфери послуг;

• розвиток транснаціонального підприємництва й розши­рення внутрішньофірмового обміну.

Особливістю міжнародної торгівлі товарами є те, що остання втрачає риси традиційної реалізації на світовому ринку зайвої продукції і все більше набуває форми кооперації між підприємствами різних країн. З'являються нові форми взаємовідносин між країнами, нові потреби, товари та послуги.