7. Ціноутворення у міжнародній торгівлі

Ціноутворення на світовому ринку – процес формування цін на світовому ринку під впливом різноманітних факторів. А раз так, то для міжнародної торгівлі характерна множинність цін. Міжнародна ціна – складна економічна категорія, що формується під впливом безлічі різнопланових, часто суперечливих факторів (рис. 3.2). Глибинною основою її є дія закону вартості в інтернаціональній формі. Ціна товару – це кількість грошових одиниць певної валютної системи, котру повинний заплатити покупець продавцеві в тій же або іншій валюті за весь товар або одиницю товару на погоджених базисних умовах. Оскільки на світовому ринку товари продаються переважно оптом, світова ціна виникає як погоджена (по попередніх контрактах) експортна оптова ціна, що формується при наявності великої кількості конкуруючих фірм в основних центрах світової торгівлі. Організаційні форми таких центрів – біржі, аукціони, ярмарки й ін. На рівні явища формування світових цін відбувається під суперечливим впливом таких факторів: 1) вартісно-економічних (співвідношення попиту та пропозиції, фаз економічного циклу, рівня витрат, прибутку); 2) споживчо-економічних (споживчих властивостей товару: якості, надійності, престижності й ін.; взаємозамінних товарів ( комплектності, гарантій і умов сервісу, сезонності й ін.) 3) політико-економічних (економічних, але безпосередньо зв'язаних з діяльністю держави і наддержавних органів – державного і недержавного регулювання валютного курсу, рівня інфляції й ін.); 4) позаекономічних (військових, політичних, соціальних).

В практиці міжнародного обміну використовують кілька способів встановлення і фіксації цін, зв'язаних з певними особливостями купівлі-продажу. Тут розрізняють наступні два основних види цін – розрахункові і ті, що публікуються. Перші індивідуально визначаються фірмами-експортерами на конкретні види промислових товарів відповідно до різних методик. Другі – ціни, котрі повідомляються в спеціальних і фірмових джерелах інформації, до яких відносяться:

• котирування на найважливіші товари, що публікуються міжнародними товарними біржами

• галузеві журнали;

• імпортні контракти;

• прейскуранти, фірмові каталоги і їм подібні джерела;

• пропозиції, рахунка-фактури, листи про наміри, прото­коли про домовленості, інші ділові документи, у яких відбита пропонована ціна.

Ціни, що публікуються, як правило, відображають значення світових цін. Розрізняють базисну і довідкову ціни. Базисна – використовувана для визначення сорту і якості товару; її застосовують при переговорах між продавцем і покупцем. Вона служить вихідною для визначення ціни фактично поставленого товару у випадку, якщо характеристики останнього відрізняються від обговорених у контракті.

Довідкова – звичайно відбиває рівень фактично укладених угод за деякий минулий період (місяць, тиждень). Використовується в переговорах для установлення вихідної ціни. Вона відіграє роль відправного пункту, з якого починається встановлення оптимальних цін при встановленні контрактів. У більшості випадків вона виступає як базисна ціна, тобто ціна товару визначеної якості і кількості, розмірів і т.д.

Світовий ринок являє собою складну систему, оскільки включає велику кількість різних галузевих ринків товарів і послуг з визначеною специфікою кожного з них. Це накладає безпосередній відбиток на ціну, що формується тут. Вона може виступати як:

Тверда – яка встановлюється в договорі купівлі-продажу і не підлягає зміні. Тверда ціна застосовується в основному при негайних постачаннях (від 1 до 14 днів), рідше при постачаннях у більш тривалий термін;

З наступною фіксацією – яка встановлюється в процесі виконання контракту;

Рухлива – зафіксована ціна при встановленні контракту, котра може бути переглянута в майбутньому, у випадку якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться;

Ковзна – яка встановлюється договором у залежності від деяких умов (біржового котирування, інфляції й ін.) на визначену дату. Вона складається з двох частин: базової, встановленої на дату продажу або підписання контракту, і перемінної, обумовленої на період виготовлення або постачання товару. В основному вона застосовується в контрактах на товари, що вимагають тривалого терміну виготовлення.

У залежності від виду товару і обсягу поставок ціни можуть бути:

• Оптові – по яких товари поставляються великими парті­ями при продажі торговельним і промисловим підприємствам.

• Роздрібні – за якими продаж ведеться окремим покуп­цям дуже малими партіями (штуки), і яка заснована на сумі ви­трат виробництва і обігу товарів плюс прибуток виробничих і збутових підприємств, плюс податок з обороту (не завжди).

При встановленні світових цін на сировинні товари основну роль грає співвідношення попиту та пропозиції на відповідних ринках. Прикладами ціноутворення в міжнародній торгівлі на окремих ринках є: на ринку нафти – ціни на легку авіаційну нафту FOB Рас-Таннура (Саудівська Аравія); на ринку природного газу – ціни провідних експортерів газу (Нідерланди, Норвегія, Канада, Алжир і Индонезия) на ринку кам'яного вугілля – ціни найбільших поставщиків (США, Австралія, ПАР) і основних імпортерів (Японія, країни Західної Європи), та ін. З цих позицій ціна може розглядатися як ціна:

• Ринкова – за якою здійснюється купівля - продаж на да­ному ринку.

• Пропозиції – зазначена в оферті (офіційній пропозиції продавця без знижок).

Величина попиту

Рис. 3.2 Основні фактори, що впливають на формування міжнародної ціни

При встановленні світових цін на сировинні товари основну роль грає співвідношення попиту та пропозиції на відповідних ринках. Прикладами ціноутворення в міжнародній торгівлі на окремих ринках є: на ринку нафти – ціни на легку авіаційну нафту FOB Рас-Таннура (Саудівська Аравія); на ринку природного газу – ціни провідних експортерів газу (Нідерланди, Норвегія, Канада, Алжир і Індонезія) на ринку кам'яного вугілля – ціни найбільших поставщиків (США, Австралія, ПАР) і основних імпортерів (Японія, країни Західної Європи), та ін. З цих позицій ціна може розглядатися як ціна:

• Ринкова – за якою здійснюється купівля-продаж на да­ному ринку.

• Пропозиції – зазначена в оферті (офіційній пропозиції продавця без знижок).

Світовими цінами на продукцію обробної промисловості звичайно виступають ціни, встановлені крупними компаніями-виробниками й експортерами цієї продукції. Експортні ціни базуються на цінах цих компаній на внутрішньому ринку і розраховуються за методом або повних, або прямих витрат.

Світові ціни можна класифікувати за такими параметрами: за ознакою залежності сфери товарного обігу – оптові ціни на промислову продукцію, ціни на продукцію будівництва, роздрібні ціни, тарифи вантажного і пасажирського транспорту, закупівельні ціни, тарифи на платні послуги населенню, ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот; за територіальною ознакою – єдині або поясні і регіональні (зональні); у залежності від ступеня державного регулювання – вільні ціни, регульовані і фіксовані; у залежності від порядку відшкодування транспортних витрат з доставки вантажів; у залежності від ступеня новизни товару і пр.

Ціни зовнішньоекономічних договорів можуть змінюватися залежно від базових умов поставки. При укладанні договорів (контрактів) має обов'язкове обговорення питання доставки товару (навантаження, розвантаження, страхування, сплата митних платежів, тощо) та момент переходу ризиків від продавця до покупця. Ці основні умови поставки обумовлені прийнятими в міжнародній практиці торговими термінами та систематизовані в цьому уніфікованому документі – міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (скорочена назва – ІНКОТЕРМС). Вони включають 13 торговельних термінів, об'єднаних у чотири групи.

Міжнародна торгова палата ще в 1936 році вперше опублікувала документ під назвою "Міжнародні комерційні терміни" (INCOTERMS – International Commercial Terms). Зміни та доповнення вносилися до нього у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 рр.. "Інкотермс" не є обов'язковим для виконання усіма країнами документом, але всі його дотримуються. Наприклад, указом Президента України від 4 травня 1994 р. № 567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів", "Інкотермс-90" отримав статус нормативного документа. Зараз на практиці застосовується сьома редакція документа – "Інкотермс-2000".

Практично Інкотермс представляє собою збірник умов, згідно з яким укладаються контракти купівлі-продажу між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах. Кожне з умов визначає обов'язки продавця і покупця, розподіл витрат і ризиків, а також відповідальність сторін за виконання контракту. Конкретно кожне з умов "Інкотермс" встановлює:

• коли продавець вважається таким, що виконав свої зобо­в'язання з постачання товару;

• хто робить очищення товару для експорту та імпорту, виконує митні формальності та несе, пов'язані з цим, витрати і ризики;

• які документи необхідні у зв'язку з поставкою товару, хто, за чий рахунок і як їх передає;

• хто організовує і оплачує перевезення товару, а також несе при цьому ризик загибелі або пошкодження товару;

• яка упаковка необхідна для товару і хто її забезпечує;

• інші зобов'язання по здійснення контракту.

За умовою групи Е обов'язки продавця у постачанні товару вважаються виконаними після пред'явлення товару покупцеві на своєму підприємстві. Продавець у цьому випадку зобов'язаний здійснювати навантаження товару на транспортні засоби та оплачувати витрати з доставки товару.

За умовами групи F обов'язки продавця вважаються виконаними після того, як він, згідно з договором (контрактом), передав товар перевізнику. При цьому обирає перевізника та укладає з ним договір покупець, а не продавець. Продавець отримує від покупця інструкції щодо того, кому, коли і як передати товар. У цю групу входять умови FСА, FАS і FОВ.

За умовами групи D в обов'язки продавця входить доставка товару у країну покупця. На цей момент ризик, пов'язаний з доставкою товару, переходить від продавця до покупця. Наприклад, ціни DAF і DDP значно більші, ніж ціна «заводу», тому що передбачають витрати покупця на поставку товару до місця зазначеного покупця або без «очищення» товару для імпорту, тобто сплати податкових зборів і податків та отримання необхідних документів для ввезення.

Таблиця 3.7

Терміни Інкотермс-2000

Група	Торгові терміни
Група Е	ЕХW	Франко-завод (...назва міста)
Група F	FСА	Франко-перевізник (... назва міста призначення)
	FАS	Франко вздовж борту судна (... назва порту відвантаження)
	FОВ	Франко-борт (... назва порту відвантаження)
Група С	CFR	Вартість і фрахт (... назва порту призначення)
	CIF	Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення)
	CPT	Фрахт / перевезення оплачені за (... назва місця призначення)
	CIP	Фрахт / перевезення та страхування оплачені за (... назва місця призначення)
Група D	DAF	Постачання за кордон (... назва місця поставки)
	DES	Поставка з судна (... назва порту призначення)
	DEQ	Поставка з причалу (... назва порту призначення)
	DDU	Постачання без оплати митниці (... назва місця призначення)
	DDP	Поставка з оплатою митниці (... назва місця призначення)

Таким чином, принцип побудови ІНКОТЕРМС полягає у тому, що з кожною такою умовою постачання ростуть обов'язки продавця, і зменшуються обов'язки покупця з доставки товару до кінцевого місця призначення. У той же час умова "франко-завод" (ЕХW) передбачає мінімальні обов'язки продавця з поставки товару покупцеві (продавець відповідає виключно до моменту передачі товару перевізнику), термін "поставка зі сплатою мита" (DDР) визначає обов'язки продавця в максимально повному обсязі (продавець відповідає за надходження товарів у зазначений пункт призначення).

РОЗДІЛ 4

СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК

Стрімке зростання фінансових потоків і збільшення обсягів міжнародного ринку капіталів на межі тисячоліть вказує на становлення світового фінансового ринку. Світовий фінансовий ринок склався поряд зі світовим ринком товарів і послуг у складі світового господарства. Його базу становить вивіз капіталу (у різних формах) з одних країн, що мають його надлишок, в інші, які відчувають його нестачу. Вивезення капіталу почалося ще в другій половині XIX ст. і з того часу постійно наростав, за винятком періодів Першої і особливо Другої світових війн, коли настав розлад всіх основних світових господарських зв'язків. Але в наступні десятиліття формування світового ринку капіталу стало яскраво відображати головну тенденцію сучасного світового господарства – економічне зближення і об'єднання окремих країн у єдиний світовий господарський комплекс.

Сьогодні світовий фінансовий ринок досяг значних розмірів. За даними Банка міжнародних розрахунків та МВФ, загальний обсяг випущених в обіг міжнародних облігацій становить близько 2,3 трильйона доларів, всіх боргових зобов'язань іноземних -3,2 трильйона доларів. Стрімко розвивався і виник в кінці 70-х років ринок фінансових інструментів. Сумарна величина найбільш важливих з них процентних свопів та опціонів і валютних свопів по позиках перевищила 40 трильйонів доларів.

Утворився глобальний фінансовий ринок. Забезпечуючи свободу пересування капіталів в міжнародному масштабі, він виступає важливою умовою функціонування світової економіки. Головним чинником його формування став процес глобалізації, який найбільш прогресував саме у фінансовій сфері.

Світові фінансові ринки виникли на базі відповідних національних ринків, тісно взаємодіють з ними та мають низку специфічних відмінностей.

Основні питання:

1. Поняття та структура світового фінансового ринку.

2. Глобалізація міжнародних фінансових ринків.

3. Стратегічні тенденції розвитку фінансових ринків.

4. Міжнародна фінансова архітектура і світові фінансові потоки.

5. Фінансові інструменти міжнародного ринку.

6. Міжнародні фінансові центри.

Рекомендована література:

1. Міжнародні фінанси/ за ред. О.І.Рогача http://pidruchniki.ws/finansi/mizhnarodni_valyutni_rinki

2. Международные финансовые центры http://www.reglament.net/bank/reglament/2009_2_article.htm

3. Михайлов Д.М. Мировой финансовый рынок: тенден­ции и инструменты. / Д.М. Михайлов. – М.: Экзамен, 2000. – 579 с.

4. Мошенський С.З. Трансформаційні процеси на світо­вих ринках цінних паперів / C.З. Мошенський. // Фінанси Укра­їни. – 2009. – № 7. – С. 54- 63.

5. Міжнародна економіка: Навчальний посібник / С.В. Фо­мішин, А.В. Рибчук,А.П. Румянцев, П.В. Гудзь та ін.; За ред. С.В. Фомішина -Львів: Новий Світ-2000.-2011.

6. Світова економіка: Підручник /А.С. Філіпенко, В.СБудкін, О.І. Рогач та ін.-Київ.: Либідь, 2007.

7. Світовий фінансовий ринок. Особливості функціонування та структура міжнародного фінансовогоринку http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,101/id,1560/

8. Філіпенко А.Сю Економічний розвиток сучасної цивілізації: Навч. посіб. –К.: Знання Украіни, 2006.

9. Фельдман А. Б. Производные финансовые и товарне инструменты: учебник / А.Б. Фельдман. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 340с.

10. Фомишин С.В. Международные экономические отношения.-М.:ЮРКНИГА. 2004.

11. Хампе П. Экономическая глобализация: исторический опыт и движущие силы // Журнал Европейской экономики. – Т.2 (№ 2), 2003.

12. Энг М.В. Мировые финансы / М.В. Энг., Ф.А. Лис, Л.Дж. Мауэр. -М.: Дека, 1998. –411с..

13. James H. Theendof Globalization. Lessons fromthe Great Depression. – Harvard University Press, 2001.

14. Castells M. Information Technology and Global Capitalism // Global capitalism / Ed.: W/ Hutton, A. Giddens/ – N. Y.: The New Press. 2000/ —352р.

15. McKinsey. Global Institute Mapping, Global Capital Markets. Fifth Annual Report. October 2008. – P. 9. – http: // www. mekinsey. commdireportspdfsfth_annual-reportfifth_annual-report. pdf.

16. Mapping Global Capital Markets Fourth. Annual Report. January 2008. – P. 43. – http://www.mckinsey.com/mgi/publications/Mapping_Global/index.asp.

17. Securities Industry and Financial Markets Association. Securities Industry and Financial Markets Global Addendum 2007. – http://www.sifma.org/research/pdf/RRVo12 – 10.pdf.

18. Securitization 2008/ IFSL Research. International Financial Services London, 29 – 30 Cornhill, London, EC3V 3NF.

19. Fitch Ratings, Securitization 2008/ IFSL Research. International Financial Services London, ES3V 3NF.

20. сайт Международной федерации бирж www.world-exchanges.org.