3.Головні суб’єкти міжнародної економіки

До суб’єктів міжнародної економіки належать інститути, різноманітна діяльність яких виходить за національні кордони. Це фірми, підприємства, держави (як господарський суб’єкт), транснаціональні корпорації і банки, міжнародні організації.

Роль основного суб’єкта належить державі. За існуючими як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі визначеннями, держава – це політична форма організації суспільства, яка виражає обумовлену економічним ладом політичну владу пануючого класу або всього народу. До її відзнак слід віднести : публічну владу; територіальний поділ; державний суверенітет; державний апарат; податкову систему; право. За формою устрою вони можуть бути простими (унітарними) або складними (союзними). Вони можуть відрізнятися одна від одної за своїм політичним режимом, формою правління, соціально-економічними системами. Кожна з них виступає суб’єктом міжнародно-правових відносин. Наприклад, у розділі десятому «міжнародні відносини» Декларації про державний суверенітет України зазначено,що вона як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередньо відносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для забезпечення національних інтересів у політичний, економічній, екологічній, інформаційній, технічній, культурній, і спортивній сферах.

Саме в межах держав історично формуються єдині в економічному та організаційному аспектах системи взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності, які називають національними економіками (національними господарствами). На сьогодні їх нараховується більш ніж 200.У світовій економічній практиці існує декілька класифікацій країн світу. При здійсненні розподілу приймаються до уваги підходи до цього процесу таких міжнародних організацій як ООН, МВФ, Світовий банк. Вище показана така різноманітність.

У кожній з держав сформувався певний тип технологічного способу виробництва, економічних відносин і господарський механізм; науковий, промисловий, фінансовий, ресурсний, трудовий потенціал та ін. Будучи системами відтворення суспільного продукту, що історично склалися в окремих національно-державних межах, національні господарства країн в їх сукупності представляють ту матеріальну основу Міжнародної економіки, на якій розвивається міжнародний розподіл праці, міжнародні економічні зв'язки, взаємовідносини і взаємозалежності. Організація міжнародної економічної діяльності, як функція держави включає досить різнорідні елементи і здійснюється за допомогою форм організації і суспільної комбінації елементів продуктивних сил різних країн, а також політико-правових форм регламентації економічних процесів на міжнародному рівні. Тобто це ті елементи, які держава безпосередньо використовує в практиці організації міжнародного співробітництва, наприклад:

• наявність цілей сторін, що розробляються і погоджуються;

• певна сукупність державних зобов'язань, заходів і форм співробітництва;

• досягнення юридично оформлених угод між країнами;

• опора на базові принципи співпраці (рівноправність, територіальна цілісність, невтручання у внутрішні справи сторін, мирне урегулювання спорів, незалежності та ін.).

Усі країни по різному забезпечені економічними ресурсами (факторами виробництва). Саме географічне положення країни, розмір території, ґрунтові ресурси, площа сільськогосподарських угідь, природно-кліматичні умови, обсяг забезпеченості держави ресурсами й інші особливості тієї або іншої країни і дозволяють останній виробляти ефективніше той чи інший товар (послугу) порівняно з іншою країною і просувати його на світовий ринок.

Саме держави відіграли велику роль в формуванні відкритої економіки,* взявши на себе функції стимулювання експортних виробництв, заохочуючи ввіз товарів і послуг, сприяючи кооперації з закордонними фірмами, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Саме на рівні держав була створена міцна правова база, сприяюча притоку із закордону інвестицій,технологій, робочої сили, інформації.

Корпорації – інші важливі суб’єкти міжнародної економіки. Корпорація – пізньолатинське слово, яке означає певні об’єднання, спілки, що створюються для досягнення конкретних цілей. А коли вживається термін "транснаціональний", то під ним розуміють те, що пов’язано з міжнародною або регіональною діяльністю.

---------------------------------------------------------------------------*Слід розрізняти поняття «відкритої економіки» і «свободи торгівлі». Поняття «відкритості економіки» ширше тези «свободи торгівлі», як торгівлі товарами, включає в себе свободу руху факторів виробництва, інформації, взаємообмін валют. Дія в відповідності з принципами відкритої економіки - це визнання стандартів світового ринку і діє в відповідності з його законами.

Таблиця 1.2

Дані по 11 країнах, які представляють більшість компаній рейтингу Global 500 [18]

Країна	Кількість компаній
США	133
Японія	68
Китай	61
Франція	35
Німеччина	34
Великобританія	30
Швейцарія	15
Південна Корея	14
Нідерланди	12
Канада	11
Італія	10

Термін транснаціональна корпорація запропоновано у 1974 р. на 57 сесії Економічної і Соціальної наради ООН. З тих пір цей термін широко використовується в лексиконі міжнародних економічних організацій, у тому числі й ООН, стосовно компаній, які оперують на міжнародних ринках. Закордонні філії ТНК, як правило, охоплюють наступні організаційно-правові форми організації: відділення, асоційована компанія, дочірня фірма.

ТНК являє собою кероване з єдиного центра економічно цілісне утворення, що складається з юридично відособлених підприємств (філій, представництв), розташованих на території різних держав і здійснюючих свою діяльність відповідно до національного законодавства цих держав, однак відповідно до загальної стратегії, котра розробляється в єдиному центрі.

Таблиця 1.3

Рейтинг за даними журналу «Industry week» найбільших ТНК в світі на основі доходів ¹

Рейт. 2011/ 2010	Назва компанії. Країна	Дохід (млн.дол. США)	Ріст доходів у %	Промисловість
1/1	Корпорація Exxon Mobil (США)	372 544	22,77	Нафтова і вугільна продукція
2/2	Royal Dutch Shell PLS (Нідерланди)	372 199	32,62	Нафтова і вугільна продукція
3/3	BP PLC (Великобританія)	302 545	24,01	Нафтова і вугільна продукція
4/5	Корпорація Chine Petroleum & Chemical, (Китай)	290 039	42,24	Нафтова і вугільна продукція
5/4	Корпорація Toyota Motor (Японія)	233 099	- 7,69	Автотранспортні засоби
6/11	PetroChina Co. Ltd. (Китай)	222 157	43,77	Нафтова і вугільна продукція
7/6	Корпорація Chevron (США)	199 291	18,4	Нафтова і вугільна продукція
8/10	Conoco Phillips (США)	195 522	30,47	Нафтова і вугільна продукція
9/7	Total SA (Франція)	187 903	25,25	Нафтова і вугільна продукція
10/8	Volkswagen AS Німеччина	169 710	20,62	Автотранспортні засоби
11/9	Компанія General Electric (США)	150 211	- 4,19	Електротехнічне обладнання та техніка
12/14	Компанія Sumsung Electronics, (Південна Корея)	139 169	13,43	Комп’ютери та інші електричні товари
13/NA	Компанія General Motors (США)	135 592	Не відомо	Автотранспортні засоби

Звідси, країна, що є "рідною" для ТНК і в якій розміщається штаб-квартира ТНК чи головна холдинг-компанія називається країною базування; країна в який розміщуються підконтрольні підприємства (філії), називається приймаючою країною. Саму ж головну холдинг-компанію, як правило в економічній літературі називають материнською компанією: ця компанія – контролююча активи інших фірм в інших приймаючих країнах.

Тон у міжнародних операціях задають також найбільші банки, котрі здійснюють панування над капіталом. У Клубі 500 транснаціональним банкам належать 74 позиції. Їх сукупна капіталізація становить понад 3трлн.дол.США.

Таблиця 1.4

Найбільші транснаціональні банки світу за розміром активів (за станом на травень 2010 р.), млрд. дол. [10,с.231].

Назва банку	Країна	Активи
IndustrialBankofJapan/Dai-IchiKangeoBank/FujiBank	Японія	2241
Deutsche Bank/Bankers Trust	Німеччина	832,5
UBS	Швейцарія	785,9
Citigroup	США	768,6
Bank of America Corp.	США	717,7
Bank of Tokyo – Mitsubishi	Японія	698,7
ABN Amro	Нідерланди	604,1
HSBC Holdings	Великобританія	584,6
Credit Suisse Group	Швейцарія	574
Credit Agricole group	Франція	557

Транснаціональні банки розташовані сьогодні на всіх континентах земної кулі. У Європі їх найбільше - 32, в Північній Америці -21, в Південно-Східній Азії -10, в Африці - 5, в Австралії -4, в Південній Америці – 2. Крім того, в Клуб 500 включені 18 компаній, що надають спеціалізовані фінансові послуги. Загальна їхня капіталізація становить майже 570 млрд. дол. З них14 фінансових ТНК належать США і по одній – Італії, Японії і Тайваню. Провідне положення займають банки промислово розвинутих країн. Як правило, вони характеризуються:

• величезною депозитною базою і відрізняються високим рівнем універсалізації своєї діяльності;

• широкою і розвинутою мережею закордонних підрозділів, розташованих в основних світових фінансових центрах і національних ринках приймаючих країн;

• високою часткою міжнародних операцій у сукупній діяльності.

• діями щодо охорони навколишнього середовища.

В якості іншого важливого суб’єкта виступають і міжнародні організації. Міжнародні організації в історичній ретроспективі виникли в процесі перетворення двохсторонніх переговорів в багатосторонні конференції, а згодом останніх в міжнародні міжурядові організації. До числа перших організацій можна віднести так звані міжнародні адміністративні союзи: Міжнародний союз для виміру землі (1864р.), Всесвітній телеграфний союз (1865р.), Всесвітній поштовий союз (1874р.),Міжнародний комітет міри і ваги (1875р.), тощо.

Міжнародні організації створюються на певний період часу або діють на постійній основі. Ознаками міжнародної організації є:

• договірна основа, яка базується на принципах міжнародного права;

• наявність відповідних цілей;

• система органів, що забезпечують досягнення цілей;

• міжнародна правосуб’єктність.

Головною ознакою міжнародних організацій традиційно вважається наявність постійних органів з відповідними функціями й порядком функціонування. Як правило, їх створюють на основі багатостороннього міжнародного договору, доповненого цілою низкою угод, які стосуються окремих питань, де визначаються мета, завдання, структура й концепція органів, процедура роботи, права й зобов'язання членів. Це юридична основа діяльності міжнародних організацій. Міжнародна організація не може виходити за рамки правових повноважень, що визначені її установчими документами.

Внаслідок ролі в світі та наявності установчих документів міжнародні організації виступають як суб’єкти міжнародного права, тобто виступають на міжнародної арені носіями міжнародної правосуб’єктності. З юридичної точки зору така правосуб’єктність носить вторинний (похідний) характер, оскільки вони створені первинними суб’єктами міжнародного права – державами[12,с.185-186]. Діяльність кожної міжнародної економічної організації регламентується її статутом.

Особливу роль серед міжнародних організацій займають міжнародні економічні організації (Світова організація торгівлі, Конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі й розвитку,Міжнародний Валютний Фонд, Міжнародний кооперативний альянс,Міжнародна торговельна палата тощо). Їх роль пов’язана з пошуком шляхів побудови ефективного багатостороннього економічного співробітництва. Це такі організації, які на основі міжнародно-договірних відносин проводять діяльність, пов'язану з організацією й здійсненням міжнародного економічного співробітництва. Міжнародні економічні організації наділені міжнародною правосуб’єктністю і відіграють значну роль в організації і здійсненні міжнародного економічного співробітництва. Все це дає їм право укладати різні угоди як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в їхніх установчих документах.

У системі регулювання міжнародних економічних відносин найбільш зацікавленими в існуванні міжнародних організацій є держави (уряди), оскільки, використовуючи досвід і відповідний арсенал методів впливу, міжнародні інститути допомагають різним країнам координувати свої дії на світовій арені. Міжнародні організації необхідні також для нормального існування й динамічного розвитку компаній, які в різних формах беруть участь у міжнародному бізнесі.

Всі міжнародні економічні організації підрозділяються на дві великі групи:

• міждержавні (міжурядові), які включають безпосередньо державні органи;

• неурядові організації, що включають компанії, фірми, різноманітні суспільні об’єднання.

Міжнародні економічні організації – сукупність міжнародних міжурядових та неурядових установ та організацій, створених для налагодження і розвитку економічного і політичного співробітництва, регулювання світового господарських зв’язків, стабільного розвитку світової економіки на основі дотримання принципів міжнародного права.