1. Поняття та структура світового фінансового ринку
Серед цілого ряду світових ринків товарів та послуг особливе місце займає світовий фінансовий ринок, який в останні два десятиліття активно розвивається і залучає все більше нових учасників. Світовий фінансовий ринок – система відносин попиту і пропозиції відносно фінансового капіталу, який функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів. Український дослідник Мазуренко В.І. надає таке визначення категорії: «світовий фінансовий ринок являє собою систему ринкових відносин, що забезпечує нагромадження й перерозподіл фінансових ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб’єктами господарювання [6,с. 192]. Об’єктивною основою становлення світового фінансового ринку стали: розвиток міжнародного поділу праці; інтернаціоналізація суспільного виробництва; концентрація і централізація фінансового капіталу. Суб’єктами будь-якого фінансового ринку є учасники ринку: держави; юридичні та фізичні особи, які бажають придбати в користування вільні фінансові ресурси; юридичні та фізичні особи, які потребують інвестицій; фінансові посередники, які на стабільній та впорядкованій основі забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів серед учасників ринку.
Світовий фінансовий ринок об’єднує національні фінансові ринки. Відмінності світових фінансових ринків від національних проявляються в :
величезних масштабах (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перебільшують операції світової торгівлі товарами);
відсутності географічних кордонів;
цілодобовому проведенні операцій;
використанні валют провідних країн, а також ЕКЮ (1979—1998 рр.), ЄВРО з 1999 р., частково СДР;
якісно-іншому складі учасників (учасниками є переважно першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом);
відкритті першочергового доступу на ринки першокласним позичальникам чи під солідні гарантії;
диверсифікації сегментів ринку та інструментів операцій за умов революції у сфері фінансових послуг;
стандартизації та високому ступені інформаційних технологій без паперових операцій на базі використання комп’ютерів.
Рис. 4.1 Фінансовий ринок
Основна функція світових фінансових ринків – забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучити достатню кількість грошових коштів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні. Міжнародний фінансовий ринок являє собою дуже складну структуровану систему. Структуру світового фінансового ринку можна розглядати через наступні взаємозалежні сегменти:
на першому рівні сегментоутворення – це міжнародні валютні ринки, міжнародні ринки похідних фінансових інструментів, міжнародні ринки боргових зобов’язань, міжнародні ринки титулів(прав) власності;
на другому рівні – міжнародні ринки капіталів, міжнародні грошові ринки, міжнародні ринки боргових цінних паперів та міжнародні кредитні ринки;
третій рівень сегментоутворення охоплює безліч спеціалізованих ринків фінансових активів та інструментів.
Наведена сегментація має певним чином умовний характер[6,с.192]. Цьому питанні в економічній літературі відводиться особливе місце, бо єдиної загальновизнаної структури фінансового ринку ще не існує. Дослідники світового фінансового ринку відокремлюють і такі основні сегменти міжнародного фінансового ринку:
міжнародний валютний ринок, де відбуваються операції виключно з валютою;
міжнародний ринок банківських кредитів;
міжнародний ринок цінних паперів (фондовий ринок), який, у свою чергу, поділяється на:
міжнародний ринок боргових цінних паперів;
міжнародний ринок титулів;
міжнародний ринок похідних фінансових інструментів (деривативів);
євроринок який включає інструменти названих вище сегментів міжнародного фінансового ринку, виражені в євровалюті.
Останнім часом стали виділяти ще один окремий сегмент міжнародного фінансового ринку – ринок страхових послуг. І за певними ознаками сегментом міжнародного фінансового ринку можна назвати міжнародний ринок дорогоцінних металів і золота[7].
Розглянемо деякі з них. Валютний ринок – це система економічних відносин, пов’язаних з операціями купівлі – продажу іноземної валюти, валютних цінностей та рухом іноземних капіталів. Функціональне призначення валютного ринку – це урівноваження попиту і пропозиції такого специфічного товару, як іноземна валюта. За масштабами операцій валютний ринок багаторазово перевищує інші компоненти світового фінансового ринку. Як уже зазначалося, обсяг щоденних операцій тут у середньому сягає 1,5 трлн дол. і зростає на 10% щорічно. За масштабами операцій валютний ринок багаторазово перевищує інші компоненти світового фінансового ринку. Обсяг щоденних операцій тут у середньому сягає 1,5 трлн дол. і зростає на 10% щорічно[1]. Пропозиція і попит на іноземну валюту зосереджується переважно в комерційних банках, які мають найбільш розгалужену мережу кореспондентських відносин з банками інших країн. Основними формами участі банків у валютних операціях є обслуговування потреб клієнтів щодо купівлі-продажу іноземної валюти, здійснення міжнародних розрахунків та фінансування міжнародних угод.
По друге, валютний ринок використовується як інструмент, з допомогою якого можливе ефективне (з низькими витратами) фінансування експортно-імпортних операцій та пов’язаних з ними конверсійних операцій.
По третє, валютні ринки забезпечують інструменти мінімізації та страхування валютних ризиків, що пов’язані з нестабільністю обмінних курсів та процентних ставок. Найбільш ефективними інструментами страхування (хеджування ) валютних курсів є форвардні та ф’ючерсні угоди, валютні опціони та валютні угоди “своп”.
Валютний ринок поряд з дією ринкових регуляторів, у певних межах, є інституційна регульованим. За організаційною формою валютний ринок – це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно торгувати валютою. Йому притаманні атрибути ринку грошей.
Міжнародний ринок похідних фінансових інструментів (деривативів) – ринок інструментів торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив’язані до іншого фінансового чи реального активу (ціни товарів, ціни акцій, курсу валюти, процентної ставки). Міжнародні ринки похідних фінансових інструментів (деривативів) охоплюють обіг групи нових фінансових інструментів, що використовуються для передачі або нейтралізації ризиків. Фінансові деривативи – це інструменти торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив'язані до інших активів (ціни товарів або акцій, курсу валюти, процентної ставки).В середині 90-х років загальний річний обсяг контрактів, укладених на торгівлю фінансовими деривативами, досяг 27 трлн дол. Щоденний обсяг торгівлі на внутрішніх та міжнародному ринках перевищив 2 трлн. дол. [1]. Розрізняють два механізми обігу фінансових деривативів: 1) торгівлю деривативами на біржах; 2) торгівлю деривативами поза біржами.
Міжнародний ринок боргових зобов'язань – це сфера обігу боргових зобов'язань, що гарантують кредиторові право стягувати борг із боржника. Міжнародний ринок боргових зобов'язань складається з двох головних сегментів: міжнародного кредитного ринку, що по суті є ринком банківських кредитних зобов'язань, та міжнародного ринку боргових цінних паперів, який переважно є міжнародним ринком облігацій. На міжнародному ринку боргових цінних паперів обертаються фінансові інструменти, що засвідчують боргові відносини між кредитором та позичальником. Крім найбільш типового боргового інструменту – облігацій, сюди належать і ринок середньострокових нот та деякі інші цінні папери. Облігації становлять собою спосіб позичкового корпоративного і міждержавного фінансування шляхом продажу облігацій, які є цінними паперами і випускаються під заставу корпоративного і особистого майна. Облігації можуть просто погашатися з настанням строку платежу або конвертуватися в борг, чи акції компанії.
Ринок титулів власності – це попит і пропозиція акцій і депозитарних розписок. Акції становлять собою один з найбільш розповсюджених видів цінних паперів, які підтверджують право їх власника на частку в капіталі фірми і дають йому право голосувати на щорічних зборах акціонерів, обирати директорів і одержувати у вигляді дивідендів частку від прибутку фірми. Точних даних про обсяг міжнародного ринку титулів власності немає. За приблизними оцінками, в другій половині 90-х років XX ст. він становив понад 40 млрд. дол.[1]. Процеси приватизації, які відбуваються у країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються, стимулюють зростання цього важливого сегмента фінансового ринку.
Міжнародний кредитний ринок становить собою сукупність кредитних відносин, що функціонують в масштабі світового господарства. Іншими словами, міжнародний кредитний ринок – це попит і пропозиція кредитів на рівні світового господарства. На світовому кредитному ринку рухаються боргові зобов'язання, які підтверджують право кредитора на стягнення боргу з боржника.