- •Розділ 1
- •1. Предмет курсу «міжнародна економіка» та його зв’язок з іншими науками та навчальними дисциплінами
- •2.Структура міжнародної економіки
- •3.Головні суб’єкти міжнародної економіки
- •4. Основні закони та закономірності розвитку міжнародної економіки
- •Міжнародна економічна діяльність
- •1. Поняття міжнародної економічної діяльності
- •2. Інтереси в міжнародній економічній діяльності
- •3. Міжнародне право як основний нормативний регулятор міжнародної економічної діяльності
- •4. Принципи, на яких базується міжнародна економічна діяльність
- •1.Поняття і особливості сучасної міжнародної торгівлі
- •2. Масштаби і географічна структура міжнародної торгівлі товарами
- •3. Масштаби й географічна структура міжнародної торгівлі послугами
- •4. Інструменти регулювання міжнародної торгівлі
- •5. Категоріальний апарат міжнародної торгівлі
- •6. Методи здійснення міжнародної торгівлі
- •7. Ціноутворення у міжнародній торгівлі
- •1. Поняття та структура світового фінансового ринку
- •2. Глобалізація міжнародних фінансових ринків
- •3.Стратегічні тенденції розвитку фінансових ринків
- •4. Міжнародна фінансова архітектура і світові фінансові потоки
- •5. Фінансові інструменти міжнародного ринку
- •6. Міжнародні фінансові центри
5. Категоріальний апарат міжнародної торгівлі
Міжнародна торгівля представлена наступним категоріальним апаратом: торговельні договори, торговельні угоди, платіжні угоди, кредитні угоди, види операцій і угод. Її механізм включає досить різнорідні елементи, за допомогою яких здійснюється організація міжнародного обміну. Зупинимося на зазначених категоріях докладніше.
У міжнародній торгівлі розрізняють наступні види основних операцій:
Імпортна – придбання товару в іноземного продавця з вивозом у країну покупця. Імпортні угоди, пов'язані з покупкою й ввозом іноземних товарів у країну для реалізації їх на внутрішньому ринку мають наступні ознаки:
висновок контракту з експортером;
перетинання товаром границі країни-імпортера;
оплата імпортером товару.
Експортна – продаж товару іноземному покупцеві з вивозом із країни продавця. Експортні угоди, пов'язані із продажем і вивозом за кордон товарів національного виробництва, мають наступні ознаки:
висновок контракту з імпортером;
перетинання товаром границі країни-експортера;
одержання експортером платежів за товар.
Реекспортна – придбання товару в іноземного продавця з вивозом у країну імпортера з метою наступного перепродажу його без переробки іноземному покупцеві. Реекспортні угоди пов'язані із продажем і вивозом із країни раніше завезеного в неї товару без його переробки. Головні умови реекспорту – товар не повинен піддається якій-небудь переробці. Ці угоди застосовуються, коли реекспортуючій країні країною експортера пропонуються більше вигідні умови, чим країні імпортера. Реекспортуючи країна є посередником між постачальником і покупцем товару, відіграючи роль імпортера стосовно продавця й експортера стосовно покупця.
4.Реімпортні угоди являють собою експортні угоди, що не відбулися, тобто ввіз у країну раніше вивезених з її товарів, не проданих на зовнішніх ринках.
Основним засобом проведення сучасної зовнішньоекономічної політики є договірна практика, реалізована через:
а) Торговельні договори – вид міждержавних договорів, що визначають правовий режим торговельних відносин, митного обкладання, торговельного мореплавання, транспорту й транзиту, діяльності юридичних і фізичних осіб однієї країни на території іншої. На практиці виступають у вигляді документа, що встановлює загальні принципи й правову основу форм економічних відносин між країнами. Торговельні договори можуть укладатися як на певний строк, так і без його вказівки. В останньому випадку передбачається, що торговельний договір втратить сипу через 3, 6, 12 місяців з моменту заяви однієї зі сторін про бажання розірвати договір.
Торговельні договори залежно від кількості що беруть участь підрозділяються на двосторонні й багатобічні, які у свою чергу, класифікуються на загальні або універсальні й локальні. Двосторонні договори – вид міждержавних договорів, що враховують особливості відносин між державами, що беруть участь. У світовій практиці вони становлять основну масу із загальної кількості договорів. Що ж стосується багатосторонніх договорів, те останні виступають як вид міждержавних договорів, що регулюють проблеми регіонального або загального значення.
Стороною в міжнародних договорах може бути будь-який суб'єкт міжнародного права. Залежно від стадії оформлення участі в договорах розрізняються: учасники переговорів – суб'єкти міжнародного права, що приймали участь у складанні й застосуванні тексту договору; договірні сторони – суб'єкти міжнародного права, що остаточно прийняли договір, незалежно від того, вступив він уже в чи чинність ні; учасники договору – суб'єкти міжнародного права, які остаточно прийняли договір і для яких договір набув чинності. Основними сторонами в договорах є держави.
б) Торговельні угоди – так звані угоди про товарообіг. У них установлюються погоджені контингенти, тобто найменування й кількість товарів, що поставляються один одному протягом певного періоду часу, утримуються зобов'язання сприяти взаємній торгівлі, безперешкодно видавати дозвіл на ввіз і вивіз товарів у рамках погоджених контингентів, а також поза списками й протоколами. Торговельні угоди визначають наміру сторін здійснювати безпосередньо конкретні поставки товару. Умови таких поставок визначаються контрактами, які укладають учасники. На виконання довгострокових торговельних угод звичайно підписуються щорічні протоколи про взаємні поставки товарів, що встановлюють або уточнюють товарні списки на відповідний період поставки. Основне міжнародно-правове втримування даного виду угоди укладається у встановленні двома урядами за взаємною згодою контингентів, тобто найменувань і кількостей товарів для поставок між їхніми країнами, і в прийнятті ними на себе у зв'язку із цим певних зобов'язань.
в) Кредитні угоди – це договору про умови надання й порядку погашення міждержавних кредитів. Укладаються при продажі товарів і послуг з відстроченим платежем, а також при тимчасовій передачі грошей і матеріальних цінностей на умовах повернення й зі сплатою певного відсотка.
г) Угоди про режим інвестицій – договору між окремими країнами, що визначають порядок руху всіх видів майнових цінностей, що вкладаються у відповідні підприємства, галузі економіки.
д) Податкові угоди – договору, спрямовані на усунення подвійного оподатковування товарів, послуг, які надаються в границях економічного й науково-технічного співробітництва.
е) Платіжні угоди – це угода між урядами двох або декількох країн про порядок розрахунку в зовнішній торгівлі й інших операціях. У них установлюється порядок відкриття рахунків у банках, визначається валюта й умови платежів, спосіб погашення заборгованості, порядок і розрахунок по багатосторонніх угодах.
Міжнародна договірна практика розробила й інші види договорів і угод, застосовуваних у міжнародній економічній взаємодії країн. До них, наприклад, можна віднести угоди про економічне й технічне співробітництво, угоди про науково-технічне співробітництво, довгострокові програми розвитку промислового й науково-технічного співробітництва й ін.
