1. Підприємства – власники майна мають максимальний обсяг прав:

- затверджують свій статут,

- вирішують усі питання стратегічного плану – щодо реорганізації і ліквідації підприємства,

- зміни напрямів діяльності, використання майна,

- в т. ч. розподіл прибутку та мінімум обов’язків,

– сплата податків та інших обов’язкових платежів,

- ведення бухгалтерського обліку та подання статистичної звітності,

- внесення змін до відомостей державної реєстрації у разі наявності підстав для цього,

- дотримання вимог екологічного, трудового та іншого законодавства,

- виконання умов укладених договорів та дотримання прав і законних інтересів інших осіб.

2. Підприємств – не власників майна, правовий титул майна такого підприємства визначається:

– або як право господарського відання,

- або як право оперативного управління

стратегічні питання створення та відповідальності таких підприємств вирішуються власниками їх майна, які:

- затверджують статут підприємства,

- призначають його керівника,

- визначають правовий титул майна та межі майнової самостійності підприємства, в т. ч. порядок використання його прибутку,

- вирішують питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Частина питань погоджується з власником майна (створення філій, представництв підприємства, випуск облігацій підприємства).

Лише деякі питання вирішуються підприємством самостійно (формування виробничої програми, прийняття (неприйняття) державного замовлення, встановлення господарських зв’язків, наймання та звільнення працівників, організація виробничого процесу та ін.).

Таке підприємство має додаткові обов’язки, це виконувати вказівки та погоджувати з ним питання діяльності підприємства у передбачених законом та статутом випадках (якщо це не суперечить вимогам законодавства). Відраховувати власнику визначену ним частину чистого прибутку підприємства, використовувати закріплене за підприємством майно лише в межах, визначених законом та статутом.

Класифікувати підприємства можна за різними критеріями.

За сферою діяльності розрізняються підприємства промислові, торгівлі, у сфері послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 ГК, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні діють підприємства таких видів:

1) приватне підприємство, це підприємство що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його(їх) праці чи з використанням найманої праці чи суб’єкта господарювання (юридичної особи).

Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи;

2) підприємство колективної власності – корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Підприємствами колективної власності є виробничи кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства передбачені законом;

3) комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління;

4) державне підприємство, що діє на основі державної власності. Принцип унітарності підприємства, заснованого на державній формі власності, означає неподільність на частки майна, що перебуває у нього на балансі. Державне унітарне підприємство створюється шляхом видання уповноваженим органом розпорядчого акта;

5) підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

Підприємства в Україні поділяються на унітарні та корпоративні. Підставою поділу підприємства на різні види завжди є особливості їх правового статусу. У даному випадку – це спосіб утворення (заснування) та формування статутного фонду.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства:

унітарні підприємства, що створюється одним засновником, який:

- виділяє необхідне майно,

- формує відповідно до законодавства статутний фонд підприємства,

- затверджує статут,

- розподіляє доходи,

- керує підприємством самостійно або через керівника, який ним призначається,

- вирішує питання реорганізації та ліквідації.

Головною особливістю унітарного підприємства є неможливість поділу майна підприємства за внесками (частками).

Важливою ознакою унітарного підприємства є наявність лише засновника.

Унітарними підприємствами є державні, комунальні підприємства, підприємства засновані на власності об’єднання громадян, релігійні організації або на приватній власності засновника (ч. 4 ст. 63 ГК);

- корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором):

- діє на основі об’єднання майна та підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників),

- їх спільного управління справами,

- на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються,

- участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Засновниками корпоративного підприємства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Організаційна структура та управління підприємством. У господарському законодавстві вперше закріплено загальну організаційну структуру підприємства.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів – виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо, а також функціональних структурних підрозділів апарату управління – управлінь, відділів, бюро, служб тощо.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Воно має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до закону.

Функції права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Під організаційно – правовою формою розуміють, як правило, сукупність майнових та управлінсько – організаційних особливостей, зміст відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності за своїми зобов’язаннями.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь–яких організаційно – правових формах передбачених передбачених законом за вибором підприємця.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник має право на свій розсуд визначати:

- мету і предмет господарської діяльності,

- структуру утвореного ним суб’єкта господарювання,

- склад і компетенцію його органів управління,

- порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб’єкта.

Установчі документи товариства повинні містити відомості про склад і компетенцію його органів та порядок прийняття ними рішень.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

У разі коли власник не реалізує свої права щодо управління підприємством безпосередньо, для керівництва господарською діяльністю підприємства він або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначається:

- строк найму,

- права, обов’язки і відповідальність керівника,

- умови його матеріального забезпечення,

- умови звільнення його з посади,

- інші умови найму за погодженням сторін.

Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового можуть встановлюватися угодою сторін.

Нині в Україні діє низка нормативно – правових актів, які встановлюють порядок укладання контракту з керівником підприємства певної організаційно – правової форми чи у певній галузі. При укладенні контрактів з керівниками підприємств недержавної форми власності типові форми не є обов’язковими і можуть використовуватися як методичний матеріал.

Чинним законодавством керівнику підприємства надано право діяти без доручення від імені підприємства, представляти його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях у відносинах з юридичними організаціями та громадянами.

Керівник формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничи, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.