3. Об’єднання підприємств та їх управління.

В умовах розвитку ринкової економіки та з метою успішного подолання ринкової конкуренції підприємства мають право створювати господарські об’єднання підприємств.

Об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Для успішної діяльності в умовах ринкової конкуренції суб’єкти господарювання прагнуть об’єднуватись у промислові, банківські, промислово – фінансові та інші групи.

Господарські об’єднання слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами, а не їх об’єднаннями.

Господарське об’єднання – це один із видів суб’єктів господарювання. Закон чітко визначає мету, з якою утворюються об’єднання підприємств. Це координація їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об’єднання підприємств можуть здійснювати господарську діяльність, однак, оскільки їх метою не є отримання прибутку (хоч такий і може мати місце за результатами господарювання), їх не можна віднести до суб’єктів підприємницької діяльності.

Такий висновок має практичне значення у разі вирішення питання щодо можливості визнання об’єднання підприємств банкрутом.

Об’єднання підприємств можуть утворюватися 2- способами:

а) самими підприємствами на добровільних засадах;

б) за рішенням органів, які відповідно до чинного законодавства мають право утворювати об’єднання підприємств.

Що стосується суб’єктного складу учасників об’єднань підприємств встановлено що в об’єднання підприємств, які створюються в Україні, можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав (іноземні підприємства у вузькому розумінні), а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Об’єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об’єднання.

Особливість управління державним (комунальним) господарським об’єднанням полягає в тому, що воно здійснюється органами, прямо визначеними законом - правлінням об’єднання і генеральним директором об’єднання. Генеральний директор призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання. Прикладом тимчасового об’єднання, створення якого прямо передбачено законом, є консорціум.

Об’єднання підприємств є юридичною особою. На нього поширюються норми гл. 7 ЦК, які містять загальні положення про юридичну особу, а господарська правосуб’єктність об’єднань підприємств визначається нормами ГК та інших актів господарського законодавства.

Проте дія норми щодо юридичної особи не поширюється на інші види господарських об’єднань. Так не є юридичною особою промислово – фінансова група, банківське об’єднання, холдінгова група.

Державна реєстрація об’єднання підприємств здійснюється відповідно до ст.58 ГК та ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об’єднання або як державні чи комунальні господарські об’єднання.

При цьому, незважаючи на назви вказаних видів об’єднань підприємств, визначальною ознакою для кваліфікації того або іншого виду об’єднання є не форма власності, на якій утворенні підприємства, що об’єднуються, а саме порядок їх утворення – добровільний чи примусовий.

Вищим органом управління господарським об’єднанням є загальні збори учасників, які утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об’єднання.

Загальні збори учасників, як вищий орган господарського об’єднання вирішують такі питання:

- затверджують статут господарського об’єднання та внесення змін до нього; - приймають в господарське об’єднання нових учасників та виключають учасників з його складу;

- утворюють виконавчий орган господарського об’єднання відповідно до його статуту чи договору;

- вирішують фінансові та інші питання відповідно до установчих документів господарського об’єднання.

Господарські об’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств передбачені законом.

Асоціацією є договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації має бути визначено, що вона є господарською асоціацією.

Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств – учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум, як організаційно – правова форма об’єднання підприємств, має особливість, яка полягає в тому, що це тимчасове статутне об’єднання підприємств, яке створюється для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети.

Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел у порядку, визначеному його статутом.

У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково – технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Концерн відрізняється від інших форм об’єднання підприємств тим що:

1) до його складу, крім підприємств, можуть входити й інші господарські організації (наприклад банки, страхові компанії);

2) учасники концерну перебувають у фінансовій залежності від одного або кількох учасників цього об’єднання;

3) законом визначений примірний перелік функцій, централізація яких відбувається у концерні.

Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну. Управління господарськими об’єднаннями, як правило здійснюється його органами.