2. Відшкодування збитків у сфері підприємницької діяльності та забезпечення виконання договірних зобов’язань.

З переходом до ринкових відносин, який характеризується рівністю всіх форм власності та розвитком підприємництва, даний інститут цивільного права зазнав значного розвитку.

За таких умов захист майнових інтересів кредиторів в зв’язку з порушенням боржниками договірних зобов’язань, став необхідною складовою договірних відносин.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завданні цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Універсальний характер цієї санкції полягає в тому, що вона застосовується незалежно від того, чи встановлена вона договором або законом, що регулює відповідні господарські відносини.

Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, необхідна наявність усіх 4 – х умов, тоді як для застосування неустойки ( штрафу, пені), оперативно – господарських та адміністративно – господарських санкцій досить лише одного з них: факту господарського правопорушення.

Відшкодування збитків – це відтворення майнового стану одного господарюючого суб’єкта за рахунок іншого, який порушив цей стан.

Стаття 224 ГК передбачає види витрат, які підлягають відшкодуванню.

До них належать:

- витрати, зроблені управненою стороною;

- втрата або пошкодження її майна;

- неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання, або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

• вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

• додаткові витрати (штрафні санкції, сплачена іншим суб’єктам вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

• неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

• матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

• Наведений склад збитків підлягає відшкодуванню саме в господарських відносинах, як у господарсько – виробничих так і в організаційно – господарських.

Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція у відносинах:

- купівлі – продажу між суб’єктами господарювання. Так продавець зобов’язаний повідомити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довірчого користування тощо).

- разі вилучення, за рішенням суду, товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завданні збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

- якщо продано товар неналежної якості, покупець може вимагати відшкодування витрат на усунення недоліків товару як один з альтернативних варіантів;

- у відносинах комерційного посередництва (агентської діяльності), у разі порушення агентського договору суб’єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним в наслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною;

- за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Законодавством передбачаються й інші випадки відшкодування збитків суб’єктам господарювання.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов’язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам або щодо зменшення їх розміру.

Учасник повинен відшкодовувати збитки на вимогу суб’єктів, яким вони завдані у добровільному порядку у повному обсязі.

Сторона, яка порушила зобов’язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, зобов’язана невідкладно повідомити про це іншу сторону в найкоротший строк з метою надання кредиторові можливості вжити заходів щодо запобігання виникненню збитків. У протилежному випадку сторона – порушник втрачає можливість вимагати відповідного зменшення розміру відшкодування збитків.

За загальним правилом, у разі, якщо потерпіла сторона була своєчасно попереджена і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, вона позбавляється права на відшкодування збитків, крім випадків коли законом або договором передбачено інше.

Збитки, завданні правомірною відмовою зобов’язаної сторони від подальшого виконання зобов’язання, не підлягають відшкодуванню.

Зобов’язана сторона має право відмовитися від виконання зобов’язання у разі неналежного виконання другою стороною обов’язків, які є необхідною умовою виконання.

За загальним правилом, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків передбачених законом. У разі невиконання зобов’язання про передачу індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов’язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

У разі невиконання зобов’язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов’язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов’язань.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язання, не звільняє зобов’язану сторону від виконання зобов’язання в натурі, крім випадків, якщо інше не передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

У разі коли в господарському зобов’язанні беруть участь кілька зобов’язаних суб’єктів (часткове зобов’язання), кожний з них повинен виконати своє зобов’язання відповідно до своєї частки, визначеної зобов’язанням. Законодавством або договором може бути передбачено солідарне виконання господарського зобов’язання.

У разі наявності солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь – кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їх обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Боржник, який виконав солідарний обов’язок має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки яка припадає на нього.

Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов’язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб’єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Особливістю відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань є те, що боржник, у тому числі учасник господарських відносин, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним такого зобов’язання.

Тому відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком (казусом), а згідно з цим відсутність у боржника необхідних коштів не вважається надзвичайними і невідворотними обставинами (непереборною силою).

Законодавець передбачає 2 види господарських санкцій, що застосовуються до учасника господарських відносин, який порушив грошове зобов’язання:

- відшкодування збитків

- сплату штрафних санкцій.