3. Штрафні санкції.

Систематизація підходів законодавства, щодо практики застосування штрафних санкцій має різне розуміння і тлумачення неустойки. Зі ст. 549 ЦК України випливає, що штраф і пеня виступають як видові поняття і об’єднані родовим поняттям неустойка.

Водночас ст. 549 ЦК України вступає у протиріччя зі ст. 230 ГК України, зі змісту якої випливає, що штраф і пеня не є різновидами неустойки, а мають самостійний характер. При цьому норми ГК України не містять визначення неустойки як самостійного виду санкції.

Але можливо припустити, що тверда сума або кратність до суми зобов’язання є тим видом штрафних санкцій, що в ст. 230 ГК України позначаються як неустойка, якщо мати на увазі те, що штраф і пеня не встановлюються у твердій сумі, а принцип кратності штрафних санкцій можливий, згідно з ч. 2 ст. 546 ЦК України, як інший вид зобов’язання.

Також на відміну від господарської штрафної санкції, яка може стягуватися тільки у грошовій формі, цивільна штрафна санкція може бути реалізована і шляхом стягнення з винної сторони майна.

Штрафні санкції є ефективним способом забезпечення виконання зобов’язань і дотримання договірної дисципліни. Спори, що пов’язані із застосуванням штрафних санкцій дедалі частіше стають предметом судового розгляду.

Штрафними санкціями визнаються санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань.

Так у ст. 230 ГКУ встановлені такі види штрафних санкцій: неустойка, штраф, пеня. Тобто неустойка розглядається як окрема штрафна санкція поряд зі штрафом і пенею.

Але, у ч.1 ст. 549 ЦКУ штраф і пеня визначені, як різновиди єдиного поняття – неустойки, тобто ЦКУ не розглядає неустойку як окремий вид забезпечення зобов’язань.

За таких умов важливе значення має відповідь ВГСУ на це питання. ВГСУ не розглядає неустойку, як окремий вид штрафних санкцій.

Неустойка визначається як узагальнююче (родове) поняття до пені і штрафу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Слід також відрізняти штраф, який застосовується у разі порушення зобов’язання, від штрафу як адміністративно – господарської санкції, визначення якого міститься у ч.1 ст. 241 ГК України.

Відмінність пені від штрафу також полягає в тому, що пеня може встановлюватися за несвоєчасне виконання тільки грошового зобов’язання.

Суб’єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання. Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України, види забезпечення виконання зобов’язання визначено ч.2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судова практика визнає, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов’язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Застосування штрафних санкцій може бути здійснено без вини та за винні дії сторони. Штрафні санкції можуть мати як каральний, так і відновний характер, тому чинне законодавство допускає в ряді випадків їх застосування без урахування вини правопорушника.

Метою штрафних санкцій є майновий захід впливу на боржника, внаслідок чого для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Застосування штрафних санкцій зумовлено двома обставинами: