2. Типові слідчі ситуації і слідчі версії

Типовими слідчими ситуаціями є такі:

• інформація про злочин була отримана оперативним шляхом;

• заяви юридичних осіб;

• інформація про злочин отримана з матеріалів, наданих податковою інспекцією;

• інформація про злочин надійшла внаслідок розслідування іншого злочину.

Під час формування слідчих версій слід пам’ятати таку закономірність: чим менше інформації, тим більше версій, які доведеться розробляти і відпрацьовувати. Тому результатом будь-якої недбалості у ході здійснення слідчим первинних перевірочних дій є втрачений час і упущення можливостей в процесі доведення.

Методика формування версій під час отримання повідомлення про вчинення цього виду злочину, відповідно й визначення основних напрямів розслідування та збирання доказової інформації, передусім повинна ґрунтуватися на принципах законності, всебічності та об’єктивності.

Отже, типові слідчі версії доцільно розглядати з позиції системної класифікації.

Загальні версії щодо усієї події, яка трапилась:

1. було вчинено злочин – протидія законній господарській діяльності;

2. надійшло свідомо неправдиве повідомлення або неправдиві покази про вчинення злочину;

3. ознаки злочину – відсутні і вчинено інший злочин або адміністративне правопорушення.

Типові слідчі версії:

1. злочин вчинено фізичною особою або зареєстрованою як підприємець;

2. злочин вчинено з використанням підставної юридичної (фізичної) особи;

3. злочин вчинено організованою злочинною групою.

3. Особливості розслідування протидії законній господарській діяльності

Приводом для початку кримінального провадження найчастіше є:

• матеріали підрозділів по боротьбі з економічними злочинами;

• матеріали кримінальних справ, порушених за іншими злочинними діяннями;

• заяви юридичних осіб;

• матеріали, подані податковою інспекцією.

Одержавши матеріали дослідчої перевірки, слідчий повинен уважно їх вивчити як за формою, так і за змістом. З матеріалів має бути чітко видно, що в діях особи чи групи осіб убачається склад злочину.

Особливості початку кримінального провадження:

• документальне підтвердження, що потерпіла особа має право займатись господарською діяльністю;

• документальне підтвердження, що було вчинено погрозу насильства, насильство;

• з’ясувати, яку посаду займає підозрюваний і з’ясувати коло його обов’язків;

• отримати довідку з медичного закладу з клінічним діагнозом і приблизним терміном лікування;

• інформація про завдану шкоду.

Основними завданнями на етапі перевірки, незалежно від ситуації, що виникла, є:

• встановлення факту фальсифікації документів, що стосуються діяльності організації;

• встановлення неправомірності дій стосовно організації, що потерпіла.

У процесі складання плану розслідування злочинів, пов’язаних із протидією законній господарській діяльності, слідчий повинен визначити коло обставин, які підлягають обов’язковому з’ясуванню. Перелік обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, регламентовано ст. 91 КПК України, а стосовно злочинів, пов’язаних із протидією законній господарській діяльності, під час проведення слідчих дій підлягають доказуванню такі обставини:

• чи мала місце протидія законній господарській діяльності;

• мотиви та мета вчиненого злочину;

• послідовність етапів планування, підготовки, реалізації злочинного посягання;

• особа злочинця, група осіб (роль кожного);

• особа потерпілого;

• характеристика суб’єкта господарської діяльності (найменування, місцезнаходження, види діяльності, структура, його мета і завдання);

• способи вчинення злочинів;

• підбір знарядь та засобів;

• компанії-конкуренти;

• активи підприємства (нерухоме майно, дороге устаткування);

• інтелектуальна власність (торгова марка, комерційне найменування), чи зареєстровано належним чином;

• чи були конфлікти між акціонерами (засновниками) підприємства;

• наявність родинних/товариських/подружніх відносин між засновниками і чи закріплені корпоративні відносини у відповідних документах;

• внутрішні конфлікти на підприємстві (тобто між власником і менеджерами);

• існуючий порядок державної реєстрації і видачі ліцензій на види господарської діяльності, що охоплюються дозвільною системою, а також на банківську діяльність або окремі банківські операції.

Перспектива розслідування злочинної діяльності регламентованих нормами корпоративного права можлива тільки у разі виконання умов, коли слідчий володіє якісною інформацією про всю систему обставин, що формує обстановку (внутрішню і зовнішню), правильно оцінює слідчі ситуації, що складаються, з урахуванням яких здійснює планування і здійснення слідчих дій зі встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

До першочергових слідчих дій слід віднести:

1. огляд місця події;

2. організацію та проведення обшуку та виїмки;

3. огляд слідчим вилучених документів;

4. допит свідків;

5. допит підозрюваних про обставини здійснення ними протидії законній господарській діяльності.

Подальші слідчі дії охоплюють:

1. допит підозрюваних про обставини здійснення ними протидії законній господарській діяльності;

2. призначення та проведення експертиз;

3. проведення очних ставок між особами, в показаннях яких є істотні суперечності;

4. впізнання;

5. пред’явлення для впізнання.

Необхідно залучати до участі в слідчих діях фахівця з питання складання висновків про якість експертного визначення оціночної вартості підприємства; давати доручення на проведення оперативними підрозділами заходів щодо встановлення осіб, щодо яких є підстава припускати, що вони є носіями знань про події, що пов’язані зі злочином і мають значення для його розкриття і розслідування кримінальної справи.

Огляд документів. Якщо документ є об’єктом злочинних дій, під час вилучення їх насамперед необхідно оглянути. Результати огляду документа фіксуються у протоколі і порядок такого огляду регламентовано ст. 99 КПК України. Документ може бути сфотографований масштабним методом, а ознаки підробки – макроскопічним.

Під час огляду документів не слід застосовувати методи і прийоми, які призводять до зміни зовнішнього вигляду й стану документа (оскільки вони переважно є речовими доказами у справі). У зв’язку з цим існують правила, яких необхідно дотримуватись під час роботи з документами:

• забороняється на документах робити надписи, помітки, перегинати їх чи фіксувати за допомогою клейких речовин;

• документи, що втратили свої попередні властивості, слід зберігати між двома шарами прозорого матеріалу на зразок файла;

• необхідно берегти документи від вологи, світла, фізичного та хімічного впливу;

• працювати з документами так, щоб не залишати на них будь-які сліди, а також не пошкодити ймовірно наявні сліди;

• документи повинні бути вміщенні в конверт (конверти), які вшиваються в кримінальну справу та нумеруються.

Завдання слідчого огляду документа полягають у такому:

• з’ясування характеру і призначення документа;

• аналіз зовнішнього вигляду і стану документа;

• вивчення змісту документа;

• аналіз його реквізитів;

• виявлення ознак підробки документа;

• вивчення матеріалу, з якого виготовлено документ.

Рекомендується негайне призначення технічної експертизи документів. Дослідження документів криміналістичними методами є надзвичайно різноманітним. Це обумовлено способами їх виготовлення і підробки, а також можливостями їх використання для вчинення злочинів.

В окремих криміналістичних методиках описуються основні способи підробки документації, розроблений найбільш оптимальний перелік питань експертові під час призначення експертиз.

Основна складність у роботі з документами пов’язана, насамперед, із проведенням оптимальної вибірки із загальної кількості документації, що містить сліди злочинної діяльності.

Для детальнішого аналізу змісту документів, в яких можуть міститися сліди досконалого злочину, рекомендується призначення судово-бухгалтерських і оціночних експертиз, які повинні слідувати за техніко-криміналістичними дослідженнями та доповнювати їх результати.