2. Виявлення податкових злочинів

Високий рівень латентності податкових злочинів диктує необхідність оптимізації способів їхнього виявлення. Володіти цими способами повинні як працівники податкових інспекцій, так і слідчі, які:

1) ознайомлюючись із одержаними матеріалами, повинні вміти критично їх оцінювати; оцінювати правильність чи помилковість обраної ревізорами, аудиторами, податківцями методики перевірки, іншими словами – розуміти про що йдеться у документі;

2) розслідуючи кримінальні справи про інші категорії злочинів, були б компетентними виявляти ознаки податкових злочинів тощо.

Найчастіше податкові злочини виявляють аналізом бухгалтерської документації.

У процесі бухгалтерського аналізу застосовують:

1) зустрічну звірку документів і операцій;

2) аналіз різних напрямів господарської діяльності і балансових рахунків у їхньому взаємозв’язку;

3) одночасну перевірку контрольних реєстрів і фінансово-господарських документів;

4) динамічний аналіз господарських процесів із зіставленням однорідних операцій;

5) перевірку відповідності списання матеріальних цінностей нормам витрат;

6) порівняння пояснень тих, хто здійснював господарські операції та ін.

Оскільки всі процеси господарської діяльності між собою взаємозалежні, результат перевірки суб’єктів господарювання буває відчутним, коли її здійснюють одночасно в декількох співпрацюючих структурах.

Виявляються податкові злочини і за допомогою зовнішніх і внутрішніх порівнянь. Зокрема, шляхом зіставлення однорідних документів (наприклад, відомостей на видачу заробітної плати за різні місяці зі звіренням підписів у них і особистих справах її одержувачів у відділі кадрів).

Такий аналіз бухгалтерської документації здійснюють, переважно, органи фінансового контролю, насамперед, – органи контрольно-ревізійної служби України.

Що ж до форм виявлення фактів ухилення від сплати податків, здійснюваних органами податкової служби України - то це такі форми:

1. Камеральна податкова перевірка.

2. Виїзна податкова перевірка.

3. Формальна перевірка.

4. Арифметична перевірка.

5. Нормативна перевірка.

1. Камеральна податкова перевірка (невиїзна перевірка) полягає в тому, що кожний суб’єкт господарювання зобов’язаний до встановленого терміну представити до відповідної податкової інспекції бухгалтерський звіт і розрахунки щодо всіх видів податків, де й здійснюється їх перевірка.

У результаті виявляються перекручування у звітних документах, спрямовані на приховування чи заниження прибутку або інших об’єктів оподатковування.

2. Виїзна податкова перевірка – значно результативніший метод виявлення ознак податкового злочину. Її застосовують співробітники відповідних податкових підрозділів: і податківці, і співробітники податкової міліції.

Під час виїзних податкових перевірок на підставі первинних бухгалтерських документів і облікових реєстрів здійснюють поглиблений аналіз діяльності суб’єкта господарювання, виявляють порушення, що спричинили заниження податкових платежів.

Під час аналізу кожного окремого документа наявні у ньому помилки, протиріччя тощо виявляють шляхом формальної, арифметичної чи нормативної перевірки.

3. За умов формальної перевірки аналізують дотримання встановленої законодавством уніфікованої форми первинних облікових документів. Така перевірка може сприяти встановленню подальших ознак податкового злочину:

• використання в документообігу бланків неналежної форми;

• відсутність у них потрібних реквізитів і наявність зайвих.

Особливу увагу необхідно звертати на наявні виправлення, сліди підчищень, дописок, а також на чорнові записи.

4. Арифметична перевірка полягає у перевірці правильності підрахунків, зроблених під час складання конкретного облікового документа. З її допомогою також виявляють невідповідності, як наслідок виправлень, дописувань, витравлювань тощо у первинних документах, облікових реєстрах і документах фінансової звітності.

5. Аналіз бухгалтерської документації може відбуватись і у формі так званої нормативної перевірки, тобто поглибленого аналізу змісту відображеної в документі господарської операції щодо її відповідності діючим нормам, правилам, інструкціям. Вона дає змогу виявляти недійсні документи, як наслідок матеріальних і нематеріальних (ідеальних) підробок, а саме, коли за реквізитами документ відповідає вимогам, однак за змістом є недійсним, фальсифікованим.

Очевидними, тобто достатніми для прийняття рішення про порушення кримінальної справи слідами (ознаками) вчинення податкового злочину є:

1) цілковита невідповідність реально виконаної господарської операції її документальному відображенню;

2) невідповідність записів у бухгалтерських документах: первинних облікових, облікових звітних;

3) наявність ознак матеріальних підробок у документах, пов’язаних з розрахунками величини доходу (прибутку) і сум податку (дописування, виправлення, підтирання, заміна сторінок тощо);

4) знищення бухгалтерських документів (первинних, облікових, звітних);

5) інсценування нещасного випадку (пожежа, затоплення) чи банкрутства.

Сліди податкового злочину – наслідки усієї кримінальної діяльності винної особи (покращення рівня її матеріального становища), чи окремих дій (відсутність документів, товарно-матеріальних цінностей, які фігурують в інвентаризаційній відомості тощо).

Неочевидні ознаки (сліди) вчинення податкових злочинів – це різноманітні порушення, які спочатку можуть розцінюватись як відсутність у працівників належного професіоналізму, недбалість, однак можуть слугувати й ознаками злочину, зокрема:

1) недотримання встановлених правил ведення обліку і звітності;

2) порушення правил здійснення касових операцій;

3) необґрунтовані списання товарно-матеріальних цінностей;

4) порушення технологічної дисципліни;

5) відсутність у компетентних органів належних реєстраційних документів;

6) недекларування доходів за наявності обов’язку вносити податкові платежі;

7) відсутність офіційного бухгалтерського обліку доходів чи конкретної підприємницької діяльності;

8) неправильне ведення бухгалтерських книг, «подвійна бухгалтерія», перекручування бухгалтерського обліку шляхом внесення змін у документи;

9) знищення бухгалтерських документів;

10) надання підроблених документів в обґрунтування перекручених даних, внесених у податкову декларацію, розрахунки щодо податків і ін.;

11) оформлення в різних банках декількох рахунків, не зареєстрованих у податковій інспекції;

12) розміщення прибутку від торгової чи іншої діяльності в закордонних банках на особисті рахунки і рахунки офшорних компаній;

13) використання готівки, а не банківських рахунків, під час здійснення великих купівельних угод або при інших розрахунках;

14) недекларування джерел доходу, надходження коштів з невідомих джерел;

15) наявність інформації про те, що коштовні придбання підозрюваного оформлені у власність третіх осіб;

16) перекручування (завищення) даних про утримання, кредити і пільги;

17) значні особисті витрати, декларовані як витрати на підприємницьку діяльність.

Носіями первинної інформації про податковий злочин можуть бути:

1) продавці, які не причетні до податкового злочину, але усвідомлюють факт його вчинення іншими;

2) очевидці якихось кримінальних чи фінансових операцій, які не усвідомлюють їхню сутність (секретарі, водії, працівники охорони тощо);

3) особи, що певним способом задіяні у вчиненні злочину: контрагенти, постачальники, споживачі.

Здебільшого така інформація надходить від ревізорів, аудиторів, членів інвентаризаційних комісій, представників громадськості тощо. Аналіз практики порушення кримінальних справ засвідчує, що найчастіше ознаки податкових злочинів виявляють:

а) податкові інспектори;

б) податкова міліція і податкові служби унаслідок спільних перевірок;

в) органи МВС і прокуратури, що здійснюють розслідування своїх кримінальних справ.