3. Особливості розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Своєрідність вихідного етапу розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, полягає в тому, що розпочати кримінальне провадження за ст. 209 КК можна лише за наявності достатніх фактичних даних, які вказують на високий ступінь ймовірності злочинного походження тих доходів, що є предметом відмивання, тобто тільки після початку кримінального провадження за предикатним злочином.

Це положення є відправним і зумовлює характер діяльності уповноважених на те органів, що передує кримінальному провадженню і спрямоване на виявлення ознак легалізації, тобто певних фактичних даних про хоча б одне з діянь, передбачених диспозицією ст. 209 КК, а саме:

• вчинення будь-яких правочинів з майном, що одержане внаслідок раніше вчиненого злочину;

• здійснення будь-якої фінансової операції з коштами, що мають злочинне джерело походження;

• вчинення будь-яких дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження коштів або майна, одержаних злочинним шляхом, чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення;

• набуття, володіння або використання майна або коштів, одержаних злочинним шляхом.

Отже, кримінальне провадження за ознаками легалізації може бути розпочато на підставі: заяв та повідомлень громадян чи засобів масової інформації; інформації, що надійшла від Держфінмоніторингу України, аудиту, податкових та контрольно-ревізійних органів; інформації, наданої оперативно-розшуковими органами; доказів, зібраних у ході розслідування предикатного злочину.

Дослідча перевірка також потребує проведення якісного документування обставин учинення легалізації (відмивання) злочинних доходів. З цією метою оперативним підрозділам відповідного правоохоронного органу (згідно з положеннями ч. 6 ст. 216 КПК у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 209 КК, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, який розпочав досудове розслідування) треба вжити таких заходів:

- витребувати з державних органів, які здійснювали реєстрацію суб’єкта господарської діяльності, всі засновницькі та статутні документи;

- витребувати з податкових органів усі відомості, що стосуються діяльності конкретної юридичної або фізичної особи та сплати ними необхідних податків;

- витребувати з банківських установ, у яких відкрито рахунки підприємства, що перевіряється, дані про рух грошових коштів по рахунках за конкретний період;

- призначити і провести комплексну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства, перевірку додержання вимог чинного законодавства при проведенні сумнівних операцій;

- з дозволу слідчого судді в порядку, встановленому КПК, здійснити оперативно-технічні заходи щодо одержання фактичних даних про обставини вчинення легалізації, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, у тому числі шляхом зняття інформації з каналів зв’язку, включаючи обмін електронними повідомленнями;

- одержати пояснення у причетних до злочину осіб та витребувати копії необхідних документів, які підтверджують безтоварний характер здійснених правочинів;

- витребувати необхідні дані стосовно суб’єктів підприємницької діяльності – контрагентів цього підприємства за виявленими фіктивними угодами; якщо це іноземні підприємства – звернутися за інформацією про них до українського відділення Інтерполу;

- одержати пояснення в інших поінформованих осіб щодо обставин вчинення легалізації;

- направити відповідні запити до відділень операторів мобільного зв’язку, ВАТ «Укртелеком», інтернет-провайдерів тощо з метою перевірки та підтвердження відносин між підозрюваними та іншими особами, причетними до вчинення злочину;

- направити запити до бюро технічної інвентаризації щодо нерухомого майна, яке перебуває у власності осіб, підозрюваних у легалізації злочинних доходів;

- звернутися із запитом до ДПА України з метою звірки інформації або одержання додаткової інформації з Банку даних про сумнівні фінансові операції;

- направити запити до інформаційних центрів МВС України щодо попередньої судимості особи, а також витребувати інші документи і матеріали, які характеризують особу, зокрема перевірити можливість її причетності до діяльності відомих злочинних груп або організацій;

- під час витребування або вилучення відповідної інформації та документів у юридичних осіб, яких віднесено до суб’єктів первинного фінансового моніторингу (банки, страхові компанії, професійні учасники фондового ринку тощо), звертати увагу на додержання цими особами вимог чинного законодавства щодо протидії та запобігання легалізації злочинних доходів.

Розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, передбачає необхідність проведення відповідних слідчих дій чи тактичних операцій, як засобів впливу на ситуації, що виникають.

Головною метою проведення слідчих дій є отримання інформації окремо про кожну фінансову операцію та її зв’язок із суміжними діями злочинців. Тільки сукупність таких відомостей дасть змогу відтворити картину злочинної діяльності злочинців та застосовані ними схеми легалізації злочинних прибутків.

Початок розслідування легалізації можливий під час розслідування первинного злочину. Мета певної слідчої дії при розслідуванні предикатного злочину може збігатися з проміжною метою розслідування легалізації.

Перелік і обсяг слідчих дій на початку розслідування залежить від ситуації, прогнозованих результатів, можливостей слідчого.

У кримінальному провадженні щодо легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, найбільш поширеними є такі слідчі дії як обшук, виїмка, огляд документів, допит підозрюваних (обвинувачених) та свідків, призначення судових експертиз.

Обшук і виїмка, огляд документів-носіїв слідів легалізації. Обшук і виїмка віднесені до розряду першочергових слідчих дій цієї категорії злочинів, оскільки своєчасно проведені обшук і виїмка, а також якісна робота з документами є найважливішою особливістю розслідування легалізації (відмивання) злочинних доходів.

Об’єктами обшуку в справах про легалізацію є:

• місця роботи підозрюваних (обвинувачених) осіб та їх співучасників; їх житло (місця постійного проживання чи тимчасового перебування) чи інше володіння цих осіб;

• інші належні цим особам приміщення, транспортні засоби.

Під час обшуків підлягають виявленню і вилученню:

• грошові кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом;

• документи, що підтверджують право власності на майно;

• предмети і документи, що можуть містити сліди легалізації або мають інше значення для справи (наприклад, банківські пластикові картки, платіжні квитанції тощо);

• комп’ютери, периферійні пристрої до них, електронні носії інформації.

Проведення виїмок на початковому етапі розслідування проводиться у відповідних установах, організаціях, підприємствах з метою вилучення насамперед документів-носіїв слідів легалізації, що позбавляє злочинців можливості приховати від розслідування матеріальні об’єкти, які мають доказове значення.

Об’єктами проведення виїмки є:

- банківські установи, в яких відкриті рахунки юридичних та фізичних осіб, які залучались до легалізаційних схем і через які «проходили» грошові кошти, що відмивалися. Предметами виїмки можуть бути особисті справи клієнтів, квитанції на внесення готівки, документи, що відображають рух коштів рахунками тощо;

- державні органи, які здійснювали реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, видавали відповідні ліцензії, дозволи, в тому числі на участь у приватизаційних аукціонах, тендерах. Предметами виїмки можуть бути копії паспортів для засновників-фізичних осіб та свідоцтв про державну реєстрацію для засновників юридичних осіб, заявки з необхідними додатками до них;

- органи та особи, які провели реєстрацію відповідних операцій з майном, що легалізується (нотаріуси, бюро технічної інвентаризації, підрозділи державної автомобільної інспекції тощо). Предметами виїмки можуть бути копії відповідних реєстраційних документів тощо;

- податкові органи відповідного регіону з метою вилучення звітних документів та документів на одержання певних пільг, відшкодувань та ін.;

- регіональні митниці з метою вилучення документів, що підтверджують факт ввезення конкретного товару (продукції) суб’єктом підприємницької діяльності;

- біржі, інвестиційні компанії, благодійні фонди, інші комерційні структури, що були задіяні у легалізації злочинних доходів з метою вилучення документів, які відображають характер та зміст здійснених фінансово-господарських операцій.

Особливості проведення допиту під час розслідування легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.

Допит як найбільш інформативна слідча дія початкового етапу розслідування легалізації проводиться з метою одержання свідчень від підозрюваних, тобто осіб, які безпосередньо здійснили легалізацію, а також широкого кола свідків, яким відома будь-яка інформація щодо обставин легалізації та суб’єкта легалізації.

Якісний допит неможливий без обізнаності у специфіці діяльності банку, інших фінансових установ, страхових компаній тощо. Особливу складність у підготовці та проведенні допитів за фактом відмивання грошей у цій сфері обумовлює наявність зв’язків між злочинцями та представниками банків, органів державної влади та місцевого самоврядування.

Вже на початку кримінального провадження слід намітити осіб, яких необхідно допитати. Для підвищення результативності цієї слідчої дії розроблена спеціальна схема. Особливість її полягає у постановці комплексних питань, здатних максимально охарактеризувати сутність обставин, що встановлюються.

Питання за схемою «від події злочину до осіб, що його вчинили» можна згрупувати в такі блоки:

1. Стосовно джерел інформації про первинний злочин та намір легалізувати отримані злочинні прибутки (наприклад, чи є особа свідком вчинення первинного злочину та/або легалізації одержаних прибутків; якщо особа не є безпосереднім свідком, то коли, від кого, за яких обставин вона дізналася про злочинні події).

2. Стосовно обставин та способів учинення легалізації (наприклад, про місце та обстановку, в яких злочин було підготовлено та вчинено; коли було вчинено злочин; яким чином були приховані сліди злочину; яким способом злочин було вчинено, кількість епізодів злочинної діяльності; місцезнаходження майнових активів та їх розмір тощо).

3. Стосовно особи, що вчинила легалізацію (які стосунки між свідком та злочинцем; де, коли, за яких обставин відбулося знайомство між свідком та підозрюваним; як часто, де, з яких приводів відбувалися зустрічі; що відомо свідку про особу злочинця, його сім’ю, майновий стан; наявність дружніх, родинних зв’язків із представниками влади, криміналітету; які ознаки зовнішності злочинця; з ким підтримує тісні ділові стосунки; характеристика осіб контрагентів злочинця; номери автомашин, якими користується злочинець; що відомо про місцезнаходження злочинця; як часто злочинець відбуває у відрядження (у тому числі за кордон, далеко від місця проживання).

4. Стосовно діяльності банку, за допомогою якого кошти було легалізовано (у яких стосунках свідок перебуває з банком; відомості про керівників банку, його діяльність; стан боротьби з відмиванням коштів у банку; особи, які покликані проводити фінансовий моніторинг).

Рекомендується спочатку допитати осіб, підозрюваних у легалізації, а потім – представників банку, контрагентів, за необхідності – фахівців, що брали участь у проведенні документальних, аудиторських перевірок, ревізій. Це унеможливить перекручування інформації злочинцями, знизить можливість одержання від них неправдивих показань.

Тактика допиту підозрюваного і його предмет видозмінюються залежно від того, до якої категорії належить допитуваний.

До першої категорії входять особи, що здійснюють легалізацію «своїх» злочинно здобутих доходів. Другу категорію утворюють особи, які здійснюють легалізацію «чужих» злочинних доходів.

Важливо враховувати інтелектуальний, професійний рівні допитуваних. Рекомендується проводити перший допит негайно, з використанням чинника раптовості. Це необхідно у разі несподіваного для злочинців їх затримання. Він має розвідувальний характер, коли слідчий не має достатньої інформації про злочин, з’ясовує позицію допитуваного, етапи та способи вчинення злочину, приховання слідів, особисте ставлення злочинця до вчиненого.

Серед обставин, що наводяться підозрюваним у вчиненні злочину на власне виправдання, є: матеріальні труднощі, незнання законодавства, недбале ставлення до службових і професійних обов’язків, невміння працювати з людьми, зайва довірливість, впевненість у нездатності правоохоронних органів викрити злочин.

Із врахуванням доводів особи необхідно вивчити не тільки її повноваження, але й посадові інструкції всіх працівників, причетних до злочину. Сприяють встановленню істини у цій частині й вилучені листи, запити, документи із резолюціями, докладні записки тощо. Вивчення вищенаведених матеріалів разом із нормативними актами, що регулюють певну сферу підприємницької діяльності, дає підстави для предметного дослідження мотивів, які спонукали до вчинення легалізації.

Як свідки у справах про легалізацію злочинних доходів можуть бути допитані такі особи:

• особи, які брали участь у вчиненні предикатних злочинів, але не є співучасниками легалізації «брудних» коштів. Йдеться про ситуацію, коли легалізуються «чужі» злочинно здобуті кошти або майно і коли справу про предикатний злочин уже розслідувано чи вона розслідується окремо від справи про легалізацію (відмивання). У цієї категорії свідків з’ясовують обставини одержання злочинних доходів і порядок їх передачі безпосередньому суб’єкту легалізації, умови, за яких обіцяно здійснити легалізацію, характер стосунків із легалізатором, а також ступінь його обізнаності щодо злочинного походження предмета легалізації, характер фінансових операцій чи укладених правочинів;

• особи, які хоча і виконували операції з легалізації, але не усвідомлювали злочинну природу походження майна чи коштів, з якими здійснювались фінансові операції або вчинювались цивільні правочини:

а) працівники банківських та інших фінансових установ, через які здійснювались операції з легалізації «брудних» коштів – про обставини відкриття рахунків юридичним чи фізичним особам, що причетні до легалізації; характер здійснених фінансових операцій за їх рахунками; особи, що звертались до банку в ході здійснення цих операцій; наявність певних відхилень від установленого порядку здійснення банківських операцій під час обслуговування цих клієнтів, причини таких відхилень та винних осіб; додержання вимог проведення внутрішнього або обов’язкового моніторингу щодо сумнівних фінансових операцій та ін.;

б) нотаріуси, працівники бюро технічної інвентаризації, ріелтери, адвокати, суб’єкти підприємницької діяльності, що надають юридичні послуги або послуги з бухгалтерського обліку, аудитори, які брали участь у підготовці, укладенні та реєстрації правочинів з майном злочинного походження або надавали особам (клієнтам) допомогу в плануванні чи проведенні операцій з цим майном – про обставини здійснення зазначених операцій та осіб, що брали в них участь;

в) працівники державних органів – про порядок реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності; додержання вимог чинного законодавства щодо порядку такої реєстрації;

г) працівники митних органів – про обставини оформлення митних декларацій щодо виконання зовнішньоекономічних операцій;

д) керівники благодійних установ – про обставини надходження грошових коштів чи іншого майна до цих фондів та напрямки їх витрачання;

е) працівники контролюючих органів – про обставини виявлення сумнівних фінансових операцій чи укладених правочинів; поведінку осіб, діяльність яких стосувалася цих операцій чи правочинів;

• особи, яким відома будь-яка інформація щодо обставин легалізації та суб’єкта легалізації, – родичі, близькі знайомі, друзі підозрюваного. Допит знайомих, членів родини злочинця сприяє встановленню кола його зв’язків, шляхів одержання та витрачання грошей, матеріальних цінностей, набуття та відчуження майна тощо;

• особи, які мають фахові знання, що можуть бути використані під час виявлення та розслідування фактів легалізації: економісти, фінансисти, юристи тощо. Ці особи можуть надати інформацію щодо характеру сумнівних фінансових операцій, правильності оформлення зовнішньоекономічних контрактів та ін. Особи цієї категорії можуть бути залучені як спеціалісти під час проведення оглядів, обшуків та виїмок.

Ефективно пред’являти в ході допиту речові докази шляхом демонстрації предметів, від менш вагомих – до більш суттєвих. Це сприяє активізації асоціативних зв’язків у допитуваного з метою пригадування подій злочину. Також це перешкоджає помилковим чи вигаданим показанням.

Хід і результати допиту доцільно фіксувати із застосуванням технічних засобів, що унеможливить спроби допитуваних відмовитися від власних показань.

Слідчий під час допиту спрямовує зусилля на одержання інформації щодо джерел походження злочинних прибутків, їх розміру та вигляду, осіб, причетних як до їх придбання, так і легалізації.

Особливе значення має профілактична функція допиту, що полягає у можливості з’ясування чинників, які сприяли вчиненню злочину, з метою обрання шляхів протидії йому.

Судові експертизи та експертні дослідження, що застосовуються під час розслідування відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.

Успіх у розслідуванні залежить від умілого поєднання слідчих дій з експертним дослідженням речових доказів. Досягненню цієї мети сприяє судова експертиза. Це єдина слідча дія, підготовку та завершення якої здійснює безпосередньо слідчий, а дослідження – особа, що володіє спеціальними знаннями (експерт).

Згідно зі ст.ст. 242-244 КПК України експерт залучається стороною обвинувачення для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, якщо для цього необхідні спеціальні знання.

Будь-яка експертиза має свій специфічний предмет дослідження, відповідно до якого розрізняють:

• судово-економічні експертизи (судово-бухгалтерська, комплексна);

• криміналістичні експертизи (судово-технічна експертиза документів, почеркознавча, експертиза матеріалів або їх слідів).

Найбільш поширеною є судово-економічна експертиза. Основними різновидами судово-економічної експертизи є: дослідження документів бухгалтерського обліку і звітності; дослідження документів фінансово-кредитних операцій; дослідження документів про економічну діяльність підприємств, організацій, установ.

Формами протидії відмиванню «брудних» коштів також є планово-економічна експертиза, предметом якої є фактичні дані, що характеризують обґрунтованість виконання та достовірність відображення у фінансовій звітності показників виробничо-господарської діяльності, та фінансово-економічна експертиза, яка безпосередньо вивчає фінансові потоки.

Вказані експертизи дають можливість встановити:

1. факт того, що «сумнівна фінансова операція» – це легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом;

2. суб’єкт господарювання, де проводилась операція з легалізації доходів;

3. джерела створення тіньових доходів;

4. методи та способи легалізації;

5. документи, на підставі яких здійснювалась легалізація.

Широке використання у підприємництві документальних (паперових чи електронних) носіїв інформації, печаток та кліше, обумовлює залучення експертів у галузі техніко-криміналістичного дослідження документів.

Перехід до комп’ютерної системи міжбанківських розрахунків, ведення електронних розрахунків між підприємствами сприяли зміні способів учинення злочинів економічної спрямованості. Тому набуває поширення проведення судових комп’ютерно-технічних експертиз. Їх головними об’єктами дослідження є комп’ютерні системи та програмне забезпечення.

Об’єктами судової техніко-криміналістичної експертизи документів є документи, грошові білети, цінні папери. Але безпосередніми об’єктами експертизи є окремі їх елементи – текст, підпис, бланк, матеріал відбитка, печатки, певний дефект документа.