2. Структура окремих криміналістичних методик розслідування злочинів

Структура криміналістичної методики розслідування окремих видів і груп злочинів – це впорядкований послідовний виклад рекомендацій щодо виявлення, розкриття та розслідування конкретного виду чи групи злочинів.

Окремі методики розслідування, як правило, включають такі основні розділи (складові елементи):

1. Криміналістична характеристика певного виду злочинів і обставини, що підлягають встановленню у справі.

2. Типові слідчі ситуації на стадії виявлення ознак злочину та етапах його розслідування.

3. Криміналістичні питання початку кримінального провадження.

4. Слідчі версії, організація і планування (програми) розслідування.

5. Першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи.

6. Особливості виконання окремих слідчих дій та їх комплексів (тактичних операцій).

7. Питання використання спеціальних знань, призначення та виконання судової експертизи.

8. Забезпечення координації дій правоохоронних органів у розслідуванні та взаємодії з контролюючими й іншими державними органами, об’єднаннями громадян тощо.

9. Тактика наступних слідчих дій, особливості прийняття важливих слідчих рішень.

10. Основні тактичні питання повідомлення про підозру і допиту підозрюваних з урахуванням наявної на цьому етапі слідчої та тактичної ситуації.

11. Рекомендації щодо перевірки показань підозрюваних, обвинувачених і завершення слідства у справі.

12. Особливості профілактичної діяльності слідчих під час розслідування злочинів.

Завдання криміналістичної методики розслідування окремих видів і груп злочинів:

А. На початковому етапі розслідування:

• Сприяти особі, що здійснює розслідування, зорієнтуватись в обставинах справи: у правильному з’ясуванні фактів, котрі підлягають дослідженню, одержанні даних для розгорнутого планування розслідування.

• Забезпечити збір і фіксування тих доказів, які унаслідок зволікання можуть бути твтрачені.

• Допомогти в ефективному та вчасному встановленні, розшуку, затриманні злочинця «по гарячих слідах».

• Рекомендувати способи найкращого одержання інформації, необхідної для попередження злочинів.

Б. На наступному етапі розслідування:

• Вирішують завдання щодо формування, перевірки та оцінки доказів з метою цілковитого встановлення усіх обставин справи відповідно до раніше визначеного предмета доказування.

• Визначають орієнтовний перелік подальших (після первинних і невідкладних) слідчих дій, допомагають обрати раціональну тактику їх виконання.

• З’ясовують причини вчинення конкретного (розслідуваного) злочину тощо.

Криміналістична характеристика злочинів

Для успішного розслідування злочинів слідчим необхідні науково обґрунтовані розгорнуті криміналістичні характеристики злочинів.

Криміналістична характеристика злочинів – це система узагальнених теоретичних даних (науково узагальненої інформації) та розроблених на їх основі наукових висновків і рекомендацій щодо найважливіших криміналістично значущих ознак розслідуваних суспільно небезпечних діянь.

Головне призначення типових криміналістичних характеристик злочинів – інформувати слідчого про типові для певного виду чи групи злочинів ознаки.

Розпочинаючи розслідування зі встановлення події та обставин злочину, слідчому наперед невідомо, які саме обставини відіграватимуть вирішальне значення для встановлення істини. Маючи криміналістичну характеристику певного виду злочинів, що містить типовий перелік їх взаємопов’язаних ознак, слідчий може, при наявності обмеженої інформації на початок розслідування, формулювати судження щодо невідомих обставин учинення розслідуваного злочину.

Зміст (структура) криміналістичних характеристик видів чи груп злочинів залежить від:

1) сутності характеризованого злочинного діяння;

2) виду і рівня напрацювання окремої методики розслідування таких злочинів;

3) завдань і способів наукового дослідження питання тощо.

Криміналістична характеристика злочину включає в себе:

1. Способи вчинення злочинів. Доволі часто цей елемент диференціюють відповідно до етапів злочинної діяльності на:

а) способи готування до злочину (пошук відповідних знарядь злочину, заходи щодо створення лишку сировини, готової продукції, резерву грошових коштів тощо);

б) способи вчинення злочину (ненасильницькі дії, заходи щодо заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації);

в) способи приховування злочину (маскування злочинних дій).

2. Обставини вчинення злочину: місце як частина матеріального середовища, що охоплює, окрім приміщення та ділянки місцевості, сукупність різних предметів; час учинення злочину; знаряддя й засоби вчинення злочину тощо.

3. Предмет злочинного посягання: грошові кошти, цінні папери, матеріальні цінності – сировина, паливо, матеріали, напівфабрикати, готові вироби; підзвітні цінності; невраховані цінності; майно, приховане від оподаткування тощо.

4. Наслідки у вигляді будь-яких матеріальних навколишніх змін (слідова картина), зумовлених злочином, виражені у фізичній матеріальній шкоді або ж відображені у матеріальній обстановці злочину (притаманні сліди пошкоджень, спричинені злочинними діями, їхня локалізація і взаємозв’язок) та моральній шкоді, заподіяній злочином тощо.

5. Мотиви і цілі злочинного діяння. Як правило, злочини у сфері господарської діяльності вчиняються з корисливим мотивом, а метою їх є протиправне збагачення. Значно рідше можуть мати місце інші мотиви, наприклад, помсти тощо.

6. Ознаки особи злочинця, які вирізняються за соціально-демографічними, професійними та іншими даними. Як правило, це особи з вищою освітою, які працюють на посадах керівників виробництва, головних бухгалтерів, матеріально відповідальних осіб тощо.

7. Ознаки особи потерпілого (демографічні дані, відомості про спосіб життя, риси характеру, звички, зв’язки і стосунки, ознаки віктимності тощо).

Структура криміналістичної характеристики для окремих видів і груп злочинів не однакова: в окремих характеристиках деякі елементи переважають, тобто мають значно важливіше криміналістичне значення, в інших – його втрачають. Усе залежить від ролі, яку цей елемент відіграє у розкритті й розслідуванні певного виду злочину.

Основна мета криміналістичної характеристики – оптимізація процесу розкриття і розслідування злочину. Призначення криміналістичної характеристики:

1. сприяти розробці окремих методик розслідування;

2. сприяти побудові типових програм і моделей розслідування злочинів;

3. допомагати визначити напрями розслідування конкретного злочину.

Отже, окремі криміналістичні методики як сукупність теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій допомагають слідчим в організації і здійсненні розслідування різноманітних видів злочинів. Однак вони не дають і не можуть дати слідчому поради щодо розслідування кожного конкретного злочину. У них містяться узагальнені рекомендації, що відображають особливості діяльності слідчого під час виявлення, розкриття, розслідування та попередження певних видів, груп (різновидів) злочину.

Злочини у сфері господарської діяльності об’єднані в розділі VII Кримінального кодексу України «Злочини у сфері господарської діяльності». Ці злочини є досить різноманітними. Залежно від безпосереднього об’єкта посягання їх класифікують на:

1) злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України (статті 199, 200, 201, 204, 210, 211, 212, 212-1 і 216 КК);

2) злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб’єктів господарювання (статті 203-1, 203-2, 205, 205-1, 206, 206-2, 209, 209-1, 213, 229, 231 і 232 КК);

3) злочини у сфері банкрутства (стаття 219 КК);

4) злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (статті 222, 222-1, 223-1, 223-2, 224, 232-1 і 232-2 КК);

5) злочини у сфері обслуговування споживачів і захисту їх прав (стаття 227 КК);

6) злочини у сфері приватизації державного і комунального майна (стаття 233 КК).

Законом України від 15 листопада 2011 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності», який набув чинності 17 січня 2012 р., внесені суттєві зміни до Кримінального кодексу України, зокрема, декриміналізовані ряд злочинів (порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг, зайняття забороненими видами господарської діяльності, ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків, порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків, незаконні дії у разі банкрутства та ін.)

Усього в розділі VII Кримінального кодексу втратили чинність 16 статей із 45. До 26 статей цього розділу внесені суттєві зміни, змістом яких є заміна таких кримінальних покарань за вчинення господарських злочинів як позбавлення волі, обмеження волі, арешт, виправні та громадські роботи штрафом у значному розмірі.

Прийняття цього Закону свідчить про гуманізацію кримінального законодавства як напрям кримінальної політики держави в цілому.