Змістовий модуль 2

Тема 5 методика розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 кку)

1. Криміналістична характеристика легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

2. Типові слідчі ситуації і слідчі версії.

3. Особливості розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

1. Криміналістична характеристика легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Елементами криміналістичної характеристики легалізації (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом, є:

• предмет легалізації;

• джерело походження «брудних» коштів, тобто відомості про предикатний злочин, який передує легалізації;

• місце, час учинення, знаряддя;

• обстановка вчинення легалізації;

• чинники, що обумовлюють учинення злочину, та умови, які сприяють досягненню злочинної мети;

• особи, що вчиняють легалізацію та їх психологічні особливості;

• способи та типології легалізації грошових коштів, здобутих злочинним шляхом.

У ст. 209 КК України визначений предмет легалізації: кошти; інше майно. Легалізація як злочин має місце лише в тому разі, якщо доходи, що легалізуються, були здобуті саме злочинним шляхом, тобто внаслідок учинення злочину.

Згідно із Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 р. «доходи, одержані злочинним шляхом, – будь-яка вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з рухомого чи нерухомого майна, майнових та немайнових прав, незалежно від їх вартості».

Предмет легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, складають:

• нерухоме майно: земельні ділянки, об’єкти, розташовані на земельних ділянках, та інші речі, права на які підлягають державній реєстрації, майнові права на цю нерухомість та майнові вигоди;

• рухоме майно: гроші, кошти (в національній та іноземній валюті у готівковій чи безготівковій формі), цінні папери, банківські метали та інше рухоме майно, що має визначену вартість, а також майнові права на цю рухомість чи майнові вигоди;

• об’єкти права інтелектуальної власності.

Джерело походження злочинних доходів, а також відображення зв’язку легалізації (відмивання) з предикатним злочином, унаслідок учинення якого і були безпосередньо отримані злочинні доходи, що легалізуються, є обов’язковою умовою формування і специфічною ознакою криміналістичної характеристики цієї категорії злочинів.

У технології злочинного збагачення можна виділити три взаємопов’язані елементи:

1. Дії, спрямовані на безпосереднє одержання доходів кримінального походження і пов’язані з учиненням основних злочинів. Наприклад, шахрайство, привласнення майна, контрабанда, торгівля зброєю чи наркотичними засобами тощо.

2. Дії, що є способом чи необхідною умовою вчинення основного (предикатного) злочину. Йдеться про так звані підпорядковані (вторинні) злочини, до яких можна віднести, наприклад, службове підроблення (ст. 366), підроблення документів, печаток, штампів та бланків, використання підроблених документів (ст. 358), незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків (ст. 200), фіктивне підприємництво (ст. 205) та ін.

3. Дії, спрямовані на приховування слідів учинення попередніх злочинів, внаслідок яких були здобуті кримінальні доходи, осіб, які їх отримали, а також осіб, що ініціюють і здійснюють їх відмивання, створення видимості законного походження цих доходів тощо, тобто здійснення самої легалізації як завершального етапу злочинного збагачення.

Об’єктивними чинниками, що впливають на спосіб учинення злочину, є особливості та умови місця, часу вчинення, знаряддя.

Специфіка місця вчинення злочинної легалізації як елемента криміналістичної характеристики полягає у відсутності чітко виражених меж у просторі. Вона обумовлена структурою та місцезнаходженням банків, контрагентів (вітчизняних, іноземних фізичних та юридичних осіб), які сприяють учиненню злочинів «на відстані», з використанням комп’ютерних технологій.

Залежно від масштабів легалізація може сягати за межі однієї країни. За кордоном легалізація «брудних» коштів здійснюється шляхом кредитування готівкою, вкладення коштів в ігровий бізнес, прокручування в банках. У межах країни вона проявляється у придбанні нерухомості, укладанні та виконанні фіктивних угод. Важливою ланкою в легалізації «брудних» коштів є банківські установи офшорних зон, які не контролюють законність походження вкладів своїх клієнтів.

Час учинення злочину – чинник, що дозволяє розмежувати послідовність виконання злочину за етапами та обумовлює його певну тривалість. Початок відмивання збігається із часом вкладення коштів у фінансову операцію і обумовлений низкою чинників. Як правило, банківські трансакції здійснюються оперативно завдяки високим швидкостям розрахунків між банками за один операційний день.

Знаряддям учинення легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, можуть бути спеціально створювані для цієї мети фірми, які називають «одноденками», «міжкварталками». Швидкість проведення банківських операцій впродовж робочого дня, використання електронних систем переказу коштів, неефективний контроль з боку податкових органів дозволяють провести через ці фірми з метою легалізації значні кошти. У період між щоквартальними звітами в податкову інспекцію вони встигають зареєструватися, відкрити розрахункові рахунки, провести ними кошти, а потім зникнути. Як правило, документи про особу засновників, власників, керівників, адреси офісу цих фірм є фіктивними. Як підсумок – фіктивні фірми викриваються запізно, викрити їх засновників чи власників та повернути кошти у легальну фінансову систему майже неможливо.

Обстановка вчинення легалізації характеризується учиненням винною особою дій, що мають ознаки готування до злочину. Такими діями є:

• досягнення злочинної мети за первинним злочином – одержання незаконного доходу;

• підробка документів, знайомство та підкуп посадових осіб;

• реєстрація фірм;

• підшукування співучасників;

• вибір оптимальних умов для реалізації злочинного наміру;

• вивчення банківської політики в країні;

• з’ясування особливостей документообігу;

• обладнання офісу;

• збір певної суми грошей, збереження їх без руху до «кращих часів» і т.д.

Чинники, що обумовлюють учинення злочину, та умови, які сприяють досягненню злочинної мети.

Причинами й умовами, що сприяють вчиненню легалізації злочинних прибутків та високому рівню їх латентності, є:

• відсутність досвіду практичних органів у розкритті злочину;

• існування офшорних зон;

• наявність фінансової бази у злочинців;

• існування банківської таємниці;

• недостатня наукова дослідженість складу цього злочину та відсутність ефективних методик його розслідування.

Особи, що вчиняють легалізацію, та їхні психологічні особливості по-різному впливають на вчинення ними злочину. Деякі з них є провідними, інші – другорядними. Так, легалізація обумовлюється обранням способу її вчинення та задоволенням потреб самого злочинця (наприклад, бажання приховати первинний злочин, корисливі мотиви, бажання розширити власну сферу підприємницької діяльності за рахунок злочинних прибутків). А деякі причини можуть залишатися нейтральними до факту вчинення відмивання: працелюбність, зацікавлення у побутовому житті.

У криміналістичному аспекті важливого значення набуває дослідження умов формування особи: її схильності до порушення закону, особливостей характеру. Це зумовлює необхідність вивчення слідчим навіть у загальних рисах особливостей життя злочинця, заняття певним видом діяльності.

З урахуванням сфери вчинення легалізації характерною рисою злочинців є наявність у них статусу суб’єкта господарської діяльності.

За ст. 209 КК України підлягає відповідальності також особа, яка не брала участь у вчиненні первинного злочину, але усвідомлювала злочинну природу прибутків і легалізувала їх. З огляду на цю обставину, злочинців можна класифікувати:

1) особи, які вчинили первинний злочин та використали отримані від нього прибутки у легальному обігу;

2) особи, які не брали участі у предикатному злочині, але активно сприяли подальшому відмиванню грошей чи вчинювали його.

Останніх, своєю чергою, поділяють так:

а) особи, які мають право вчинювати правочини від імені юридичної особи, а також виконують організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції (керівники підприємств, установ, організацій, головні бухгалтери);

б) особи, які мають право здійснювати фінансові операції: працівники банківських установ, фінансових груп, кредитних спілок, страхових компаній, довірчих товариств, інвестиційних фондів, клірингових палат, трастових компаній, фондових та інших бірж, брокерських і дилерських контор, установ зв’язку тощо, а також особи, які внаслідок вимог закону зобов’язані вчинювати певні дії з надання правочину встановленої законом форми (нотаріуси, працівники реєстраційних органів, наприклад, бюро технічної інвентаризації);

в) особи, які професійно займаються легалізацією (відмиванням) «брудних» коштів, що є характерним насамперед для офшорних юрисдикцій. Це адвокати, бухгалтери, брокери, агенти з пошуку осіб, що мають намір здійснити легалізацію в цій офшорній зоні;

г) особи, яких залучено до здійснення фінансових операцій із використанням можливостей комп’ютерної техніки, так звані злочинці-інтелектуали;

д) особи, які внаслідок свого високого службового становища сприяють суб’єктам легалізації (депутати, чиновники різних відомств).

Особу злочинців можна класифікувати й на підставі наявності зв’язків із транснаціональною злочинністю:

1) особи, що знаходяться на території України, легалізують гроші за кордоном без втручання представників іноземного чи вітчизняного криміналітету;

2) особи, що знаходяться на території України та легалізують кошти за кордоном разом або на вимогу іноземної чи вітчизняної організованої злочинності;

3) особи – іноземні громадяни, пов’язані з транснаціональною злочинністю, що вчиняють злочин на території України.

Отже, такою діяльністю займаються особи з певним обсягом спеціальних знань, фінансів, достатнім освітнім та професійним рівнями. Відмивання «брудних» коштів відносять до так званої «білокомірцевої злочинності».

Спосіб легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом – це система дій, прийомів, операцій, спрямована на впровадження «брудних» коштів у фінансово-господарський капіталообіг як законних, тобто переведення кримінального капіталу з тіні в легальний бізнес.

Основними способами легалізації грошових коштів та майна, отриманих злочинним шляхом, є: неконтрольоване введення в комерційний обіг грошових коштів (або майна) за допомогою легальних господарських структур на території України, відкриття дочірніх підприємств закордонних фірм, створення підприємницької сфери, висока рентабельність якої використовується для приховання здійснюваних операцій.

Способи легалізації реалізуються під час здійснення фінансових операцій з предметом легалізації за участю банків, інших фінансових установ, проведення зовнішньоекономічних та інших господарських операцій, вчинення правочинів з майном, одержаним злочинним шляхом (придбання рухомого і нерухомого майна, правових документів, інших документів, що виконують роль грошового еквівалента), використання доходів кримінального походження у господарській діяльності або у сфері, що не пов’язана з господарюванням, залучення «брудних» коштів до легального обігу через фондовий ринок цінних паперів тощо.

Виділяють такі типології злочинних схем легалізації (відмивання) доходів кримінального походження:

1. «Змішування» законно одержаних грошових коштів із злочинними надходженнями – до законно одержаної виручки підприємств торгівлі, побутового обслуговування, закладів шоу-бізнесу, глядацьких, спортивних, гральних та інших установ з великим готівковим обсягом включають (додають, приєднують) великі суми «брудних» коштів.

2. Укладення фіктивних правочинів – коли для надання злочинним зв’язкам легально діючих підприємств з фіктивними фірмами видимості фінансово-господарських зв’язків учиняються різноманітні фіктивні правочини. Найбільш поширеними видами фіктивних правочинів, що вчиняються під час легалізації злочинних доходів, є договори: купівлі-продажу (зокрема цінних паперів), оренди, довірчого управління, доручення, комісії, контрактації, поруки, про надання інформаційно-консультаційних, аудиторських, юридичних, бухгалтерських, маркетингових, брокерських та низки інших послуг, де засновниками фірм, з якими укладаються ці договори, є самі ж особи або їх родичі, хто має намір відмити гроші.

3. Проведення операцій із цінними паперами – коли здійснюється переведення готівкових грошових коштів у безготівкові та легалізація в такий спосіб коштів, здобутих злочинним шляхом.

4. Використання механізмів фондового ринку – а саме проведення торгівлі цінними паперами в сучасних умовах (наприклад, електронні торги) і можливість проведення трансакції на ринках, які практично «не визнають» національних кордонів.

5. Застосування псевдоекспортних операцій – безтоварних операцій, у разі документального оформлення яких відсутні фізичний рух товарно-матеріальних цінностей та вивезення їх за межі України, що мають на меті незаконне відшкодування ПДВ і легалізацію одержаних коштів, а у випадках з підакцизними товарами – ухилення від сплати акцизного збору.

6. Здійснення операцій з реалізації контрабандних, контрафактних або незаконно привласнених товарів, майна, підпільно виготовленого в Україні або здобутого від здійснення незаконної підприємницької, в тому числі торговельної, діяльності чи здійснення заборонених видів діяльності тощо.

7. Використання конвертаційних центрів, учасники яких переводять безготівкові кошти в готівку, а також на розрахункові рахунки підприємств з ознаками «фіктивності», маскуючи свою протиправну діяльність легальним бізнесом.

8. Використання механізмів псевдоінвестування – коли кошти сумнівного характеру, які надходять з-за кордону від компаній-нерезидентів (в основному офшорної юрисдикції), використовуються як інвестиції. При цьому демонстрування намірів інвестувати економіку України є лише прикриттям дійсних цілей щодо одержання надприбутків, ухилення від сплати податків, ввізного мита тощо.

9. Використання приватизаційних процесів – коли приватизація (найперше купівля нерезидентами акцій українських підприємств, нерухомості тощо) пов’язана з намаганнями легалізувати капітал, незаконно здобутий на території України або за її межами, і супроводжується тісною співпрацею українських резидентів з підприємствами, зареєстрованими в офшорних зонах, інших країнах і на територіях із спрощеною системою реєстрації або пільговим оподаткуванням.

10. Використання підконтрольних резидентських компаній, тобто рахунків іноземних фірм і навіть банківських установ для вчинення легалізації «брудних» коштів у результаті проведення кредитних ліній від нерезидентів, здійснення псевдоінвестиційної діяльності тощо.

11. Використання штучного банківського кредиту – коли зацікавлена у відмиванні доходу особа розміщує власні кошти, здобуті від протиправної діяльності, на депозитному рахунку в банку. Депозит, наприклад, може бути оформлено відповідним сертифікатом на пред’явника. Далі береться кредит, під заставу сертифіката на пред’явника. Кредит використовується і не повертається, а погашається через сертифікат коштами з депозиту.

12. Використання благодійних та неприбуткових організацій – найчастіше це пов’язано з корумпованістю посадових осіб, які з корисливою метою, одержуючи кошти злочинного походження, організовують благодійні акції та заходи, а розрахунки за них проводять через фіктивні фірми.