2.1 . Особливості регіоналістських рухів сучасності

Найважливішими категоріями , які розглядаються в цій темі , є категорії « регіоналізм » і « сепаратизм ».

Під регіоналізмом будемо розуміти політичний рух на певній території , спрямоване на відокремлення цієї території в рамках однієї або декількох держав.

Формами регіоналізму будемо вважати помірний , радикальний і сепаратизм .

Під помірним регіоналізмом ми розуміємо таку його форму , яка спрямована на збереження відносної автономії в рамках існуючого законодавства країни або країн .

Під радикальним регіоналізмом ми розуміємо таку його форму , яка спрямована на трансформацію відносної автономії в рамках існуючого законодавства країни або країн в сторону її посилення , використовуючи важелі легальної юридичної трансформації.

Під сепаратизмом будемо розуміти екстремістську форму регіоналізму , політичний рух, спрямований на вихід визначеної території зі складу тієї чи іншої держави або ряду держав з метою створення нового державного утворення. При цьому можливе не тільки використання дій , допустимих в рамках законодавства, а й за його межами , включаючи тероризм та організацію повстанських виступів.

Носієм регіоналізму є територіальні спільності людей.

Регіональні руху доцільно поділяти на три групи:

1 . Сепаратисти - ті, які піддають сумніву легітимність панівної політичної системи , яка підкорила всі сфери діяльності держави . Сепаратизм породжений почуттям протиставлення свого регіону іншим або країні в цілому. Він може мати різновиди:

♦ за метою - йдеться просто про перерозподіл багатства ( порівно або переважно собі ) , про автономію (всім або собі ), нарешті , про відділення ( сепаратисти вимагають дати їм право створити у своєму регіоні суверенну держава - наприклад : баски в Іспанії - або ж приєднати регіон до іншої існуючої держави) ;

♦ за характером причин - « міфологічний » (причини носять ірраціональний характер) , заміщений ( підміна справжніх причин демагогічними гаслами ) і « виправданий » ( базується на реальних причинах ) ;

♦ за адресою - безадресний (загальне невдоволення своїм становищем , як це було у всіх республіках СРСР перед його розпадом ) , односторонній ( проти конкретного регіону , але без відповіді з його боку - наприклад , невдоволення привілеями Москви) , обоюдний ( взаємна « нелюбов »).

Важливо розуміти причини переходу регіоналізму в патолонічну форму - сепаратизм . Можна виділити наступні типи причин :

♦ суттєві - ті , які можуть бути як культурними ( протистояння «ми - вони», нерозуміння чужих культурних кодів , дратівливі стереотипи поведінки і мислення «чужаків» ) , так і соціально-економічними ( різні способи виробництва , різна спеціалізація , територіальний розрив виробництва і управління , контраст рівнів добробуту ) ;

♦ відносно несуттєвий - економічний занепад в країні , притому територіально нерівномірний ; культурний шок через занадто швидкі зміни , іноді регіональний популізм лідерів , що грають на емоціях населення.

Відомі кілька механізмів розпалювання сепаратизму. На локальном рівні - це регіональна демагогія місцевих політиків , загравання з електоратом заради підвищення свого рейтингу на національному рівні ; « витіснення » внутрішніх причин труднощів зовні ( спроба « звалити на іншого» - наприклад , на Москву) ; боротьба за різні ресурси за рахунок Центру або інших регіонів , супротив«агресії » Центру або сусідніх регіонів.

На федеральному або державному рівні такими механізмами стимуляції сепаратистських настроїв є передача вниз не тільки важелів управління , а й відповідальності; відволікання від загальнонаціональних проблем; зіштовхування регіонів заради послаблення їх тиску на Центр .

2 . Федералісти - розглядають територію всієї держави і окремих його частин ( наднаціональної території ) як різні рівні однієї системи . Кожен рівень грає самостійну роль в процесі прийняття політичних рішень. Завдання і компетенції , які не можна однозначно віднести до того чи іншого рівня , повинні вирішуватися і розподілятися на рівні консенсусу. Федералізм може виступати як формою помірного , якщо він вже існує , так і радикального регіоналізму .

3 . Автономісти виступають проти унітарного уявлення про «єдність » і « неподільності » сучасних держав, що не закликаючи , проте , до сепаратизму або федералізму . Інтереси свого регіону , обмежених певною територією , автономісти виділяють як самостійний політичний вимір. Автономізм може виступати як у формі помірного , так і радикального регіоналізму , часом має небезпеку і екстремізмом , елементами сепаратизму.

Таким чином , автономізм - це форма політичного руху , що виділяє і конструює «свій » регіон на основі в більшості неінституціональних форм інакшості .

Регіональні та територіальні рухи виконують наступні функції:

♦ представляють і захищають інтереси громадян;

♦ сприяють вирішенню окремих соціальних проблем;

♦ об'єднують громадян , допомагаючи їм знайти прихильників і однодумців . З їх допомогою товариство набуває чітку структуру;

♦ впливають на формування громадської думки ;

♦ є посередниками між державними органами і громадянами і таким чином забезпечують між ними тісний зв'язок .