6 . Євроскептики жорстко критикують погляди так званих « проєвропейців ».

Євроскептики помічають , що ідеологи ЄС майстерно оперують словами. Наприклад , вони поділяють людей , називаючи « проєвропейці » стороників ЄС , а противників ЄС - « антиєвропейці ». Під час кампанії за прийняття Маастрихтської угоди в 1991-1993 рр. . говорили , наприклад , що , Британія може « не встигнути на автобус , поїзд » і т. д. , якщо не підпише дану угоду , і що всі , хто проти цього напрямку , проти Європи . «Концепція Європи» , що реалізується в даний час , також супроводжується доктриною історичної неминучості , яка може виражатися в різних формах , як в утопічній вірі в прогрес , так і в марксистських концепціях . Прихильники ідеї такої Європи зазвичай говорять тим , хто помічає її недоліки , що, звичайно , недоліки є , але це ціна , котру треба заплатити за такий « прекрасний політичний ідеал »². По суті , вони , помічають євроскептики , не мають раціональних аргументів на свою користь. Це свого роду віра , відзначають євроскептики , проти якої не діють раціональні аргументи.

7 . У британських євроскептиків є своя концепція Європи.

У своїй промові 20 вересня 1988 в місті Брюгге ( євроскептитична організація «Група Брюгге » названа так на честь цієї промови ) прем'єр -міністр Великобританії Маргарет Тетчер , зокрема , сказала: « Європа точно буде сильнішою , якщо Франція залишиться Францією , Іспанія Іспанією , Британія Британією . Кожна з власними традиціями та ідентичністю . Буде нерозумно намагатися пристосувати їх до якого-небудь виду єдиної європейської ідентичності ». А також : «Звичайно , ми хочемо бачити Європу більш обєднаною і з великим почуттям спільної мети ( призначення). Але це має бути шлях , який збереже різні традиції , парламентські влади та почуття національної гордості в кожній країні , що було джерелом життєздатності Європи протягом багатьох століть ». «Дайте Європі можливість бути сім'єю націй» , - уклала свою промову Маргарет Тетчер.¹

Євроскептики хочуть бачити Європу XXI ст . децентралізованою, велика частина повноважень у ній повинна бути повернена національним парламентам . Євроскептики хочуть бачити ЄС передаючи владу національним парламентам та підзвітними їм. Тому не можна боятися знову переглянути угоди .

Партія незалежності Сполученого Королівства ( United Kingdom Independence Party - UKIP )

Партія незалежності Сполученого Королівства - найбільша євроскептична політична організація Великобританії .

Партія незалежності Сполученого Королівства була заснована 3 вересня 1993 в Лондонській школі економіки кількома членами Антифедералістскої Ліги . Остання була заснована доктором Аланом Скедом в листопаді 1991 р. з метою « виставити » кандидатів ,що виступають проти Маастрихтської угоди на загальних виборах 1992 р. З тих пір у партії з'явилися численні відділення в графствах Великобританії , своя газета « Новини незалежності Сполученого Королівства » . У 1994 р. на виборах до Європейського парламенту партія виставила своїх кандидатів у 24 округах з 87 і отримала 157 000 голосів.²

З часу свого заснування партія значно прогресувала . Будучи представленою кількома десятками людей в момент заснування , сьогодні вона утвердилася на національному рівні , ставши четвертою найбільшою партією Великобританії та розробивши свою політичну програму - з питань оборони , злочинності , економіки і т. д. Основною метою партії є вихід з Європейского Союзу. Проте останнім часом партія намагається приділити велику увагу і іншим питанням. Нинішнім лідером партії є Найджел Фередж .

Не залежно від того , що думають торі , лейбористи або ліберал -демократи , вони виступають за членство Великобританії у ЄС , говорят в ПНСК . Ці професійні політики , затверджується і в Маніфесті ПНСК , не хочуть , щоб британці контролювали свою власну країну і свої власні життя . ПНСК ж , на відміну від них , є партією , яка « прислухається до голосів народу і вважає , що британський народ може сам керувати собою за межами європейської держави» .

Партія вірить у майбутнє Британії як незалежної конкурентоспроможності нації. «Ми не антиєвропейська партія , - йдеться в Маніфесті ПНСК . - Але ми виступаємо проти британського членства в ЄС , яке душить нашу ініціативу і загрожує нашій свободі ». У Маніфесті сказано , що партія не прагне заборонити ЄС і вірить , що кожна нація Європи повинна сама визначати своє власне майбутнє . Партія вірить в Британію , як в незалежну державою , а не провінцію централізованої Європи .

Члени партії кажуть , що в 1975 р. британський народ проголосував за спільний ринок, вірячи , що він буде асоціацією незалежних , вільно торгують національних держав. Проте в даний час Європейський союз є централізованою бюрократичною безвідповідальною і корумпованою структурою , яка зазіхається на незалежність та диктує політику , за яку ніхто ніколи не голосував ні на яких виборах. Партія стверджує , що не тільки британська валюта знаходиться в небезпеці , а й британська правова система , британська національність , право на вільну мову , право на свободу асоціацій , поліція , збройні сили , сільське господарство , право вільної торгівлі і, нарешті , парламентська система Великобританії . Партія вважає , що британский парламент повинен мати повноваження і затверджувати закони , податки , економічну та сільськогосподарську політику і т. д. Однак всі ці функції поступово привласнює собі Європейський Союз .

ПНСК стверджує , що інші партії не говорять британцям прав ди про ЄС. Лейбористи всупереч очевидності сподіваються захопити лилідерство в ЄС , ліберал- демократи стверджують , що вірять в індивідуальну свободу , але на ділі хочуть зменшити її в рамках ЄС і т. д.

Проте Партія Незалежності Сполученого Королівства заявляє , що бути в ЄС означає бути зруйнованим ЄС.

Партія активно виступає проти введення у Великобританії євро . Вона вважає , що євро загрожує британській економіці , так як у випадку введення цієї валюти доведеться слідувати політиці ЄС в податковій сфері і т. д. Також партія заявляє , що вона є єдиною , хто захищає фунт з принципових міркувань , оскільки вірить , що уряд повинен мати право сам распоряжатися бюджетом і податковою політикою . Євро , вважають у партії , це не економічний , а , перш за все , політичний фактор. Введення євро буде сигналом , що країна готова , щоб нею управляло « корумповане політбюро ».

За євро змагаються переважно великі мультинаціональні компанії. Більшість же представників малого бізнесу , який складає 95 % від загального числа британських компаній , не хочуть введення євро . Навряд чи споживачі отримають якусь вигоду від введення нової валюти. Це означатиме лише, що рішення з важливих економічних питань прийматимуться у Франкфурті та Брюсселі , а не в Лондоні.

Вихід з ЄС також означає кінець обтяжливій Загальній сільськогосподарській політиці. У питанні оборони партія виступає за продовження членства в НАТО , але проти участі в якій-небудь європейській армії.

Британська консервативна партія

Позицію британської Консервативної партії з питання про європейської інтеграції добре ілюструє промова, виголошена ( тоді - в 2004 р., зараз , в 2008 р. лідером є вже Д. Кемерон ) лідером партії Майклом Говардом , що примітно в, Фонді Конрада Аденауера в Берліні , 12 лютого 2004 під назвою «Новий курс для Європи».¹ У ній Майкл Говард висловився за утворення конкурентоспроможної Європи , яка в новій обстановці , створеній розширенням ЄС (за що Консервативна партія завжди виступала ) , повинна поставити глобальну конкурентоспроможність у центр своєї політики. Проте ж в даний час , на думку лідера британських консерваторів , національні держави Європейського Союзу обмежені правилами , регулюванням і бюрократією , яка заважає їх здатності конкурувати.

Брітанія повинна залишитися впливовим членом Європейського Союзу. Більшість побоювань щодо майбутнього ЄС пов'язані з тим фактом , що європейську інтеграцію розглядають як вулицю з одностороннім рухом у напрямку до більш тісної вуличці , тобто інтеграції , яку всі повинні прийняти. Це сприйняття , помітив Говард , слід змінити , щоб зберегти громадську довіру . Звичайно ж , повинні бути якісь базові вимоги , з якими всі країни-члени повинні бути згодні. Насамперед , на думку лідера консерваторів , це мають бути чотири свободи єдиного ринку: свобода руху товарів, послуг , людей і капіталів . За єдиний ринок не вимагає єдиної соціальної або промислової політики , так само як і єдиної системи податків . Дозволивши країнам проводити свою власну політику в цих областях , ЄС посилить конкурентоспроможність Європи.

Також Майкл Говард виступив за більш « гнучку » Європу . Гнучкий підхід ставить важливе питання про те , в яких областях діяльності політика держав - членів має бути спільною , а в яких загальні правила необов'язкові. На думку Говарда , кожній державі- члену повинна бути дарована здатність проводити ту політику , яка напряму значно не торкається її внутрішніх справ . Таким чином , вирішення таких питань , як тарифи та боротьба з прикордонним забрудненням , повинно входити в компетенцію Брюсселя , однак в областях , де держави мають свої власні національні інтереси , окремі держави - ​​члени можуть мати право вирішувати чи зберегти їм за собою національний контроль в повній мірі чи співпрацювати з іншими державами. Тобто співпраця націй Європи має йти серією частково співпадаючих кіл , що означає - різних комбінацій держав - членів . Такий підхід використовувався , наприклад , в НАТО , коли Франція стала членом цієї організації , але відмовилася підпорядковувати свої власні збройні сили окремому командуванню НАТО. Такий же підхід існує і щодо євро , шенгенськох угоди , Соціальної хартії. Таким чином , прецеденти існують , і вони повинні бути розвинені , так щоб країни просувались вперед разом , але при цьому окремі країни укладали специфічні домовленості . Слід зробити так , щоб бажаючі країни йшли вперед по шляху інтеграції в певних областях, що не залучають до процесу інші країни-члени. Це означає , що замість того , щоб певні країни-члени влаштовували переговори по неучасті у будь-яких ініціативах , навпаки , будуть проводитися переговори щодо участі країн . Таким чином , країни , які хочуть інтегруватися далі , зможуть зробити це , а інших не будуть заставлять йти тією ж дорогою. Такий підхід може влаштувати як інтеграціоністів , так і неінтеграціоністів . Це також , за словами Говарда , допоможе уникнути тієї вже інституціоналізованої перманентної війни , яка характеризувала відносини країн - членів та Європейського Союзу в минулому. Таким чином, не буде необхідності « надягати на Європу - від Фінляндії до Греції , від Португалії до Польщі - гамівну сорочку однаковості » , заявив лідер британських консерваторів. Проте Майкл Говард зауважив , що він не говорить про « Європу двох швидкостей» , оскільки дана концепція увазі , що всі згодні з цілями руху і відмінність тільки у швидкості. Його ж концепція передбачає , що деякі країни не матимуть бажання йти до тієї мети , до якої йдуть їхні інші партнери . Але це не означає , що вони тим самі будуть блокувати таке бажання. « Це гнучкий підхід , змінна геометрія » , - сказав Говард . Така Європа стане Європою , в котрій її інституційний устрій , буде сприятливою основої для реалізації національних інтересів її країн-членів.

Далі лідер британських консерваторів зазначив наступний момент . Деякі кажуть , що така концепція може означати втрату впливу тих країн , які вважали за краще не інтегруватися більш тісно. Але , зазначив Говард , вплив - це не мета сама по собі, це засіб для просування до мети. Британія , наприклад, не має голосу у вирішенні проблем , пов'язаних з євро , але британська економіка не торкнеться євро. Рішення залишитися поза єдиної валюти не означає , що Британія протистоїть євро або таємно сподівається на його крах , зауважив лідер консерваторів. Навпаки , єврозона дає значний прибуток британській торгівлі , і Британія залежить від процвітання її європейських партнерів. Відсутність же Британії в єврозоні не дає ніяких негативних для неї наслідків . Великобританія - країна, що володіє другою найбільшою економікою в Європі , також це найсильніша військова держава в Європі , і тому не повинно бути ніяких страхів з приводу втрати впливу , заявив Майкл Говард . У своїй промові він також сказав , якраз зрозуміло , що будь-яка політика може бути більш ефективно застосована на національному рівні , то Європейський Союз має бути готовий визнати це. Пропозиції щодо встановлення національного контролю про такі обставини не повинні бути відкинуті як щось відмінне європейському ідеалу.

Таким чином , на думку Майкла Говарда , Європейський Союз повинен дати країнам - членам шанс розвивати свій власний європейський підхід , який відповідає їх національним традиціям в рамках ЄС. Саме на цій основі британські консерватори протистоять пропонованій європейській Конституції , заявив він. Вони протистоять не тільки її змістом, а й самій ідеї , що ЄС повинен мати свою Конституцію. Це все , за словами Говарда , демонструє протиборство двох концепцій Європи - Європи як асоціаці національних держав , пов'язаних один з одним договором , і концепцією єдиної спільності ( званої державою чи ні) зі своєю власною правосуб'єктністю , що черпає повноваження зі своєї власної Конституції . Європейська Конституція , також заявив він , є найсерйознішою зміною в британській конституційній системі з XVII в . Саме тому неможна вжити таку значну і радикальну зміну , не проконсультувавшись з народом на референдумі , вважає лідер Британської Консервативної партії.

У статті , опублікованій в газеті « Evening standart » від 19 квітня 2004 р., названій « Консерватори мають альтернативне бачення Європи» , Майкл Говард зазначає , що консерватори завжди виступали за референдум по проекту європейської Конституції , по-скільки проект буде означати глибоку зміну в тому образі, в відповідності з яким працює Європа , передаючи більше влади від окремих національних держав - Брюсселю . Здатність Британії визначати свою власну політику в таких областях , як економіка , громадський порядок , імміграція , будуть підірвані європейською Конституцією , на думку Говарда . «Країни мають конституції. Національні держави укладають угоди один з одним », - також пише він. Як тільки остаточний текст Конституції буде прийнятий , слід відразу ж , на думку консерваторів , провести референдум. Він також зазначає , що поведінка Тоні Блера , що показує британцям , що в разі , якщо вони відкинуть Конституцію , Великобританії не залишиться нічого , крім як вийти з ЄС , абсолютно неправомірна. Навпаки , на думку Говарда , сказати «ні » Конституції , британський народ послужить Британії та Європі добру службу , так як Європа в такому випадку буде спонукати до розгляду проблем , а Британія буде грати ключову роль у розвитку зрозумілого плану з модернізації ЄС ! ЄС , пише Говард , досяг великих успіхів , утворивши єдиний ринок. Але в умовах зростаючої глобалізації необхідна ще більш « гнучка Європа» , яка повинна поставити глобальну конкурентоспроможність у центр своєї діяльності , щоб можливо було конкурувати з Китаєм , Індією та азіатськими економіками . Проте ж Конституція , на думку лідерів британських консерваторів , означає саме більшу централізацію , більше регулювання і меншу гнучкість , тобто повну протилежність тому , чого потребує Європа . Вона не вирішить проблеми , а , навпаки , створює ще більше. Консерватори ж , заявив Говард , мають альтернативне бачення Європи. Воно полягає в наступному: якщо які-небудь країни хочуть інтегруватись більш тісно , вони можуть це робити , але тільки якщо це не спонукає інші країни , що не прагнуть до інтеграції , слідувати за ними (« Європа змінної геометрії »).

У квітні 2004 р. при обміні листами з Тоні Блером Майкл Говард повторив свої слова , сказані ним до цього в Палаті громад про те , що консерватори погодяться на вердикт британського народу на референдумі з європейської Конституції , яким би він не був. Якшо британці проголосують «за» , майбутнє консервативне правління прийме цю Конституцію , коли ж британський народ проголосує проти , консервативний уряд накладе на неї вето , і воно не буде згідно з будь-якиою новиою угодою , затверджуючи Контуцію для ЄС .

Консерватори і ЄС до лідерства Майкла Говарда

Кілька слів про британських консерваторах в період , до лідерства М. Говарда . В одній зі своїх промов тодішній лідер Консервативної партії Іен Данкан Сміт торкнувся питання про Європейський Союз. Він заявив , що слід створити сучасний децентралізований європейський союз , союз , де Британія збереже контроль над своєю власною долею . Він також сказав: «Коли Тоні Блер нарешті набереться сміливості оголосити референдум по введению єдиної валюти , ми будемо боротися проти неї , і ми переможемо» . Консервативна партія має велике представництво в Європейському парламенті.

Ще в мові колишнього лідера консерваторів в Європарламенті Едвіна МакМіллан Скотта 1 вересня 2001 були позначені ті завдання , які здійснюватимуть консерватори. А саме: сприяти розвитку резервних повноважень законів Сполученого Королівства проти постанов Європейського Суду , накладати вето на будь-яку подальшу передачу повноважень Європейському Союзу , сприяти групам з інших країн ЄС розвивати свою власну політику , проводити референдум перед кожною новою угодою ЄС у майбутньому , сприяти припиненню військових приготувань , розпочатих Блером , переглядати угоди по політиці розвитку сільського господарства та рибальства. При проведенні своєї політики консерватори мають намір , перш за все , керуватися своїм маніфестом виборів 1999 р. , що звучить як « To be in Europe , but not run by Europe ».

У Європі консерватори планували підтримувати НАТО , а не європейську армію. Консерватори також виступали проти рішення Тоні Блера в 1997 р. підписати Соціальну хартію Європейського Союзу. Консерватори планували , що в Європейському парламенті вони представлятимуть британські інтереси в Європі , ніж європейські інтереси в Британії , як про це заявив їхній лідер Джонатан Еванс (він був лідером консерваторів в Європарламенті після Макміллан Скотта , з 2001 по 2004 р. ) .

У Європейському маніфесті консерваторів 1999 сказано , що вони будуть протистояти крену Європи вліво¹ і будь-якому руху в бік єдиної європейської держави . Деякі помилково вважають , відзначається там , що утворення європейськох держави неминуче . Деякі , однак , продовжують стверджувати , що немає ніяких планів такого утворення і не потрібно захищати себе від небезпеки. Обидві ці думки невірні , стверджують консерватори. Вони кажуть : розмови про те , що не існує ніякої небезпеки для британської незалежності і демократії , помилкові.

Консерватори звинувачують лейбористів і ліберал- демократів в тому , що вони дозволили відмовитися від права вето в багатьох сферах політики на користь інститутів Європейського Союзу. Консерватори протистоятимуть гармонізації по різних областях політики, не тільки з податків і економічній політиці , а й у соціальній та зовнішній політиці.

Консерватори ратують за те , щоб наділити Європейський парламент правом відправляти у відставку індивідуальних комісарів за погане управління або за шахрайство. Вони виступають за зменшення бюрократії до ЄС , а також за розширення ЄС і включення в нього країн Східної Європи , за альянс ЄС з Північно- Атлантичною вільної торгової зоною ( НАФТА) , щоб розширити зону вільної торгівлі по Атлантиці . Вони також виступають за посилення співпраці ЄС і СОТ.

Також вони виступають за посилення взаємодії в боротьбі з такими явищами як організована злочинність , наркоторгівля, відмивання грошей. Консерватори вважають , що утворення європейської поліції , Європолу , може допомогти в боротьбі з злочинністю в Європі. Консерватори виступають за принцип вільного пересування Європою громадян членів ЄС , однак вони не вважають , що слід відмовитися від контролю на кордонах , як пропонують лейбористи . Вони виступають проти приєднання Велікобрітанії до Шенгенської зони. Консерватори вважають , що питання імімграційної політики повинні вирішуватися кожною європейською державою окремо і виступають проти спроб утворити спільну імміграційну політику. Також вони виступають за зменшення бюджету ЄС.

Британська Національна Партія ( British National Party )

Британська національна партія в даний час є найбільшою праворадикальною націоналістичною політичною організацією у Великобританії.

Головою Британської Національної партії є ( на 2008 р.) Нік Гріффін. Він почав брати участь у політичному житті Британії з 15 років , коли в 1975 р. брав участь у кампанії за референдум щодо виходу Великобританії з ЄЕС.

Партія виступає за дружні відносини з іншими європейськими країнами і вважає , що нації Європи мають бути вільні у торгівлі між собою , якщо це їм взаємно вигідно , без руху до політичної та економічної « гальмівної сороки » - політичної уніфікації. Зі свого заснування в 1982 р. БНП виступає за вихід з ЄС.

У виборчому Маніфесті Британської національної партії на виборах до Європейського парламенту в 1999 р. сказано , що позицію партії з ЄС можна було б охарактеризувати всього трьома словами: « Get Britain out ( Отримати Британію назад). У передмові до Маніфесту йдеться , що не слід зупинятися на коррупції і бюрократії ЄС , які й так загальновідомі. Також в Маніфесті повторюється вживається багатьма британськими евроскептиками тезу про те , що введення євро зашкодить економіці Британії . Партія виступає проти введення єдиної європейської валюти на території Великобританії , оскільки це є одним з серйозних кроків на шляху до єдиної європейської супердержави .БНП виступає за збереження фунта. Якщо навіть він буде скасований , БНП , прийшовши до влади , відновить його , що стане декларацією незалежності Британії від європейської супердержави .

Також членство в ЄС призводить до збільшення потоку іммігрантів у Великобританію внаслідок підпорядкування законодавству ЄС. Імігранти через такі країни , як Італія і Греція , які не мають ефективної системи соціального захисту , прагнуть переїхати в Британію . Що й відбувається , оскільки вони володіють автоматичним правом переїжджати до Британії за законодавством ЄС. Амстердамська угода вперше встановила юрисдикцію ЄС над імміграційною політикою , а Британія тепер має лише теоретичне право вето над нею.

Також внаслідок планів розширення ЄС за рахунок країн Східної Європи , а також таких мусульманських держав , як Албанія і Туреччина , потік економічних мігрантів ще більш збільшиться. Виступаючи за вихід з ЄС , БНП також прагне використовувати будь-яку можливість , щоб блокувати експансію ЄС у країни з високим рівнем бідності.

БНП також виступає проти планів утворення європейської армії.

У своєму маніфесті БНП заявляє , що , ставши членами Європейського парламенту , вони будуть намагатися працювати разом з іншими противниками європейської супердержави з інших європейських країн , формуючи націоналістичний блок , який буде захищати свободи і традиції націй Європи і виступати проти подальших рухів до федералізму . Працюючи з націоналістами з таких країн , як Франція і Австрія , йдеться в маніфесті БНП , представники партії будуть сприяти передачі якомога більшого числа повноважень від корумпованої і невиборчої Європейської комісії до Європейського парламенту . «Ми повинні бути вільні » - такі заключні слова Європейського маніфесту БНП .

БНП відкидає звинувачення в тому , що вона є « антиєвропейською партією» . Навпаки , вона, як кажуть її члени , виступає за дружні відносини з європейськими державами. Справжні антиєвропейціті , хто хоче позбавити народи Європи демократії і свободи та віддати їх долю в руки необраним єврократам . Гомогенізація також « перетворить багату різноманітність нашого континенту в культурну пустелю » - вважають в БНП .

БНП виступає за Європу традиційних білих націй , вільних і незалежних , а не за мультикультурну , мультирасову , диктаторську і бюрократичну європейську супердержаву . «Це не те майбутнє , якого ми хочемо , - кажуть члени БНП , - це не те майбутнє , якого хоче народ , це не те майбутнє , якого хоче народ Європи , тільки що служить сама собі ліволіберальна еліта хоче цього ». «Ми поділяємо загальну етнічну ідентичність з іншими народами Європи , - говорять в партії , - а протистоїмо лише «європейській супердержаві» , керованої лівою елітою , «яка хоче наповнити Європу іммігрантами ».

Франція

Французький « суверенізм ». Рух за Францію ( Mouvement pour la France - MPF )

У Франції евроскетицизм існує , перш за все , у вигляді так званого « суверенізму ». Представники « суверенізму » виступають за збереження суверенітету європейських країн в рамках єдиної Європи і збереження можливості проведення ними самостійної політики . Суверенізм є свого роду французьким аналогом британського євроскептицизму , хоча має цілий ряд особливостей . Найбільш яскравим представником суверенізма є правоконсервативний Рух за Францію ( Mouvement pour la France ) , який очолює Філіп де Вілльє ( Phillippe de Villiers ) .

Рух за Францію було засновано в 1994 р. За декілька тижнів до цього список кандидатів на виборах до Європарламенту , очолюваних Філіпом де Вілльє під назвою «Більшість за іншу Європу» , отримав 12,3 % голосів. Рух за Францію очолює Філіп де Вілльє , виходець з аристократичної сім'ї з Вандеї , віконт . Він працював на багатьох адміністративних посадах , був національним делегатом Союзу за французьку демократію , однак потім вийшов з нього. Був депутатом Європарламенту з 1994 по 1999 р. Є ним і в даний час ( 2008 р.). Філіп де Вілльє - автор ряду книг , назви яких говорять самі за себе , наприклад: « Наша Європа без Маастрихта » , «Перш ніж не стало надто пізно» , «Словник політкоректності французькою » , « Махінація Амстердама » і т. д. Інший представник Руху Жорж Берто також написав цілий ряд книг з даної тематики : наприклад , « Кожному народу своя валюта» , « Демократія чи скпердержава » і т. д.

Сьогодні рішення майже по 80 % французьких законів , заявляє Рух за Францію , приймаються в Брюсселі , навіть президент вже не може захистити національні традиції , такі як право на полювання і т. д. Рух ж хоче «Європи вільної співпраці , поважаючої ідентичність націй». Він виступає під гаслом « Суверенітет , чесність , свобода , безпека». Рух відкидає Європу без кордонів і без загальної культури. Таким чином , Рух за Францію виступає за « європейську Європу , в якій Франція збереже свою ідентичність і вплив ».¹

Рух за Францію - виступає за « Європу націй ». « Європа націй» , за словами Жоржа Берто , віце-президента Руху , що був один час головою делегації в Європарламенті , означає Європу , в якій нації залишаються суверенними , і не робиться нічого проти національних демократій. Це , однак, не означає , що нації не співпрацюють . Це означає лише те , що вони поважають один одного і жодна з них не спонукає сусіда робити те , що він не бажає. Здійснювана ж нині концепція Сполученийних Штатів Європи , за словами Берто , означають Європу , в котрій ні нації , ні держави не є суверенними . Рішення в такій Європі приймаються на наднаціональному рівні , наприклад , за системою більшості, і тому багато національних демократій будуть змушені обов'язково прийняти те , від чого вони хотіли б відмовитися. Саме це , вважає Берто , і є той самий « розділений суверенітет» , про який говорять федералісти . На справі він означає , що сусідні країни матимуть право замість вас прийняти рішення про ваше майбутнє , якщо ви опинитеся в меншості. Ця концепція передбачає , що ваші сусіди , якщо вони виявляться більш численними , будуть знати краще вас , що для вас добре. Рух за Францію виступає проти такої концепції .

Рух за Францію розвиває свою європейську програму , пропонуючи альтернативу Європейському Союзу . Ця програма носить назву « Інша Європа » ( Autre Europe ) ¹. У ній говориться , що за своєю природою Еворопейскій Союз повинен бути асоціацією націй. ЄС має бути лише інструментом , який залишається підлеглим державам. Його юридичною формою повинна бути асоціація . Основний принцип асоціації повинен полягати в тому , що всі рішення приймаються одноголосно. Лише другорядні рішення приймаються більшістю голосів. Слід також вписати в угоди про організацію Союзу так званий Люксембурзький компроміс , який був запропонований генералом де Голлем 28 січня 1966 , полягає у тому, що країна завжди володіє правом протистояти рішенням , які зачіпають важливі для неї інтереси.

Рух за Францію завжди критикував коммунітарний метод прийняття рішень. Воно виступає за те , щоб Європа контролювалась демократичним шляхом , тобто тільки конкретними демократіями , що в даний час означає - національними демократіями . Таким чином , за словами Жоржа Берто , Рух за Францію виступає за «Європу , яка б знову здобула своє коріння , ставши ближче до своїх народів ». На думку Жоржа Берто , слід наділити правом вето або правом неучасті кожну національну демократію , саме щоб боротися з ефектом віддаленості європейських інститутів . Це означає , що у разі відмови країни прийняти будь-яку міру, інші цілком можуть мати право продовжити спільне співробітництво в цій області і піти далі. Таким чином , така Європа стане Європою змінюваної геометрії . Якщо ж прийняти ідею про те , що всі країни повинні робити абсолютно те ж разом , це неминуче призведе до висновку , що потрібно примушувати тих , хто цього не хоче. А така точка зору , як уже говорилося вище , є неприйнятною. Замість того щоб встановлювати правило більшості в рішеннях загальноєвропейського рівня після розширення ЄС , що , на думку Руху за Францію , є не надто демократичним в подібних обставинах , слід прийти саме до змінюваної геометрії. Це, як вважають у Русі за Францію , єдиний засіб узгодити демократію і ефективність. Рух за Францію виступає за те , щоб кожен народ приймав участь в європейському будівництві , діючи в своєму ритмі і в своїх інтересах , тобто , щоб була диференціація .

Також висловлюється цікава пропозиція - встановити нову систему прийняття одночасних рішень . Для цього національні парламенти повинні збиратися в один і той же день у своїх столицях для розгляду європейських справ . Рух за Францію виступає за встановлення міжпарламентської опори в Європейському Союзі. Адже , на думку Руху за Францію , саме національні парламенти є опорами демократії в Європі. Таким чином, є альтернатива як жорстко міжурядової Європі , так і жорстко - комунітарної Європі в особі міжпарламентської Європи , заснованої на міжпарламентській опорі. Але в доповіді групи « SOS демократія» , в якій беруть участь представники Руху за Францію , підготовленому в квітні 2002 р. , вказується , що в даний час в Європі відбувається маргіналізація національних парламентів ..¹.

Також Рух за Францію виступав за те , щоб в договорах про Європейський Союз було внесено гіпотетичне положення про вихід з Союзу. Але , щоб не входити в такі крайнощі , слід затвердити більш практичні способи перегляду права Співтовариства. Наприклад , якщо яке-небудь рішення прийнято єдиноголасно , повинна бути знову проведена процедура затвердження , якщо будь-яка держава - член Союзу , того зажадає. Треба також переглянути статус Суду Союзу , щоб він не міг модифікувати сенс угоди, ратифікованої народом.

Особливе занепокоєння у Руху за Францію викликає також питання про можливість вступу до ЄС Туреччини . Йому приділяється більша увага¹ . Рух за Францію є одним з найбільш жорстких противників вступу Туреччини до ЄС. Представники Руху вважають , що Туреччина не є європейською країною. Філіпп де Вілльє зробив основною темою кампанії з виборів до Європейського парламенту і дебатів навколо Європейської Конституції саме питання про Туреччини.

Рух за Францію відкидає Європу без кордонів і без загальної культури. Таким чином , Рух за Францію виступає за « європейську Європу , в якій Франція збереже свою ідентичність і вплив ».² У проекті Руху за Францію , що носить назву «Інша Європа », мається глава , присвячена Туреччини³. Її підзаголовок звучить як « Партнерство , а не входження ». Там, зокрема , говориться: «Кожен знає , що Туреччина не є європейською країною в тому сенсі, в якому Франція , Німеччина , Італія або навіть Росія є європейськими ». Туреччина ще може , на думку членів Руху за Францію , брати участь у митному союзі , але не може стати складовою частиною Союзу , що переслідує більш масштабні цілі . «Це інтуїтивне відчуття європейців можна підкріпити більш об'єктивними аргументами ». Вступ Туреччини , вважають у Русі за Францію , «... морально незахищено , політично нерозсудливо , фінансово безвідповідально ».⁴ Туреччина , вказують члени Руху за Францію , не є європейською країною ні з географії , ні за своєю історією , ні за своєю культурою .⁵

На думку представника Руху за Францію Олександра Варо , яке було висловлено ним у статті під назвою «Розширення Європи на Туреччину » , тільки пропонований Рухом за Францію проект Європи , другої Європи , єдиний, який звернений у майбутнє , «оскільки він підкріплений минулим і заснований на реальності »¹. У своїй статті Варо аналізує два взаємопов'язаних , на його погляд , питання. А саме преамбулу проекту Європейської Конституції і питання Туреччини. Бути європейцем для багатьох лівих , і не тільки лівих , європейських політиків зараз , вказує Варо, - це всього лише поважати критерії конвергенції та права людини . На думку ж Жака Ширака , наприклад , єдина перешкода для вступу Туреччини , це невиконання нею Копенгагенських критеріїв , тобто повагу нею ансамблю заходів , які характеризують демократію і забезпечують ринкову економіку , права людини і свободи . І все. Культура , історія , ідентичність Європи не грає для них ніякої ролі , вказує Варо . Можна було б сміятися над усім тим , що відбувається навколо вступу Туреччини , якби ці ігри не мали таких серйозних наслідків . Європейці мають у своїй емоційній спадщині , говорить Варо , англійський сад , німецьку оперу , іспанську літературу і т. д. Все це добре знайоме європейцям ​​. Але що ж « турецького » входить до емоційної спадщини європейців , виключаючи спогади про поїздки в Туреччину , запитує Варо? Таким чином , те, що складає культурну основу і визначає європейців , те, що робить їх такими, не має значних точок дотику з Туреччиною.

Якщо існує бажання спільного європейського проекту , то він повинен бути об'єднаний не тільки загальними правилами , але й розділятися усіма його членами цінностями , вважають у Русі за Францію . Це означає , що для того , щоб бути європейською країною , не можна тільки поважати права людини , як вважають європейські ліві , а й сама модель життя повинна бути заснована на загальних концепціях , а в Європі з Туреччиною такого не буде. Ідея включити Туреччину до ЄС як Польщу чи Угорщину є великою помилкою . Увійшовши в ЄС , Туреччина радикально змінить культурну ідентичність Європи , вважають представники Руху за Францію.¹

У разі членства Туреччини при виборах до Європарламенту також можуть виникнути ісламістські партії , які можуть отримати значну кількість голосів.

На думку Руху за Францію , подібні відносини з Туреччино також погіршують відносини з Росією. Відносини Євросоюзу з Росією і так вже не надто гладкі після розширення ЄС. І тим більш шокуючим є той факт , що ЄС відмовляє Росії в асоціації з європейською сім'єю , коли очікує прийняти Туреччину до свого складу² - справедливо вказує лідер руху Філіп де Вілльє .

У своїй кампанії проти Європейської Конституції лідер Руху за Францію робив основний акцент саме на проблемі членства Туреччини в ЄС. Він висловлювався «за істинно європейську Європу» , що означає Європу без Туреччини. На думку Філіпа де Вілльє , референдум про Європейську Конституцію ставить питання про «виживання Франції як нації та ідентичності Європи як цивілізації».³

Заперечення Конституції , на думку де Вілльє , допоможе написати нові , більш сприятливі , угоди для ЄС. Крім того , країна , перша яка сказала «ні » Європейській Конституції , зможе повести за собою інші . Саме вона зможе стати мотором нової Європи , говорив лідер Руху за Францію. Це «ні» , твердить Філіп де Вілльє , є «ні надії». Французький народ , відповів відмовою , очолить народи континенту , бажаючі нової організації Європи - більш демократичною , більш транспарентною , на службі їхніх інтересів . Це буде Європа « змінної геометрії ». Ті , хто кажуть, що заперечення Конституції означатиме хаос і кінець Європи , глибоко помиляються , заявляє де Вілльє , навпаки , воно відкриє нову еру , привівши до написання нової угоди.

Рух за Францію вважає , що навіть якщо рішення про вступ Туреччини в ЄС буде все-таки прийнято , перед остаточним затвердженням цього рішення в кожній країні ЄС має бути проведений референдум про можливість вступу до Європейського Союзу цієї « неєвропейської » країни.

В інтерв'ю Жоржа Берто , даному Літньому університету суверенізму в місті Ламур 6 вересня 2003 , йдеться , що європейська Конституція є останнім кроком на шляху до супердержави . Головна спрямованість проекту Конвенту - наднаціональність . Це означає зменшення ролі національних демократій , та й всяких демократій взагалі і видалення європейських інститутів стосовно народів . До теперішнього часу рух до супердержави ще успішно маскувався . Але в проекті Конституції , каже Берто , ясно видно п'ять критеріїв супердержави . Це : 1 . Примат європейського права . 2 . Злиття « опор » Європейського Союзу (опор , які означають комунітарні процедури, і опор , міжурядових процедур) . 3 . Встановлення правосуб'єктності Європейського Союзу. 4 . Широке поширення принципу кваліфікованої більшості при прийнятті рішень. 5 . інкорпорація в проект Конституції Хартії фундаментальних прав . Наднаціональність , таким чином , є головною віссю проекту . Філіп де Вілльє також вважає , що Конвент і розроблена ним Європейська Конституція прийдуть до супердержав і централізовано- репрес - сивної системи . Репресивної щодо націй. Європейський Союз проходить , таким чином , на його думку , еволюцію в бік авторитаризму . В даний час в Європі спостерігається парадокс - дуже небагато висловлюються за супердержаву . І ніхто серед політичного класу не захищає ідею унітарної загальної і репресивної супердержави . Але з подачі маленької касти єврократів все йде саме до нього , каже де Вілльє ... В іншій промові лідер Руху за Францію зазначив , що навіть семантика вже говорить про рух у бік супердержави , наприклад, те, що затверджується пост міністра, саме міністра закордонних справ Союзу .

Також Рухом за Францію наголошується, що в преамбулі до Конституції не робиться ніякого відсилання до коріння цінностей європейських країн , таким як християнські корені та інше. Один із прибічників Руху Жан- Жерар Лапашері зазначає , що в даний час культура , яка дала Франції і Європі своє обличчя , свою ідентичність , піддається атакам . Європейська Конституція , на думку представника Руху , розмиває ідентичність країн- членів , перетворюючи ту ж Францію в «регіон без душі».

Якби так звані єврофіли любили Європи, відзначає Ла- Нашер , вони б не відмовилися вписати в текст Конституції цінності та ідентичність , культурну та духовну реальність християнства і т. д. Насправді ж вони ворожі Європі , оскільки заперечують її багатовікову культуру. І ця відмова є заперечення самої Європи . Для них все те , що було славою європейської цивілізації , є архаїчні імперіалістичні забобони. Що , безумовно , пише Лапашері , порадує леніністів , маоїстів і т. п. Він також зазначає , що культурні цінності , ймовірно , відкидаються для того , щоб включити Туреччину до Європи . Туреччину , в якій , як каже Лапашері , немає нічого європейського , яка протягом багатьох століть вела нещадні війни проти європейців , відмічені різаниною , геноцидом і т. д. Ці люди вважають Європу просто якоюсь зоною , в яку можна включити що завгодно. Лапашері зазначає , що федералізм такого роду так само тоталітарний , як комунізм .

У промові , виголошеній 7 вересня 2003 в Ламур , озаглавлений «План 2004 суверенізму » , лідер Руху за Францію Філіпп де Вілльє , висловлюючи подяку британським консерваторам в особі їх представника на конференції Джеральда Ховарта , за те , що вони виступають проти проекту Європейської Конституції , закликав до об'єднання суверенітетів всіх країн і до боротьби у всіх європейських країнах проти проекту Європейської Конституції . Він закликав «від імені народів і демократій кожної нації » сказати Конституції рішуче « ні». Він заявив , що саме сувереністи є істинними захисниками Європи, на відміну від Європи технократів , які «хочуть зруйнувати наші свободи , традиції та ідентичності ». Він заявив , що сувереністи є прихильниками « європейської Європи» , незалежної , демократичної , заснованої на сучасній ідеї змінної геометрії , гибкості і невіддаленості . «Пропонований же проект Конституції - це , - сказав де Вілльє , - кінець Франції , кінець нації і кінець Європи». «Ні » Конституції , на думку лідера Філіпа де Вілльє , допоможе розкрити всі хвороби ЄС.

Національний Фронт ( Le Front National )

Добре висвітлює погляд Національного Фронту ( НФ) на європейську інтеграцію промову його лідера Жана- Марі Ле Пена 1 травня 2002 на святі Жанни Д'Арк після знаменної для Ле Пена першого туру президентських виборів у Франції. У ній лідер Національного Фронту порівняв поведінку сучасного французького уряду і істеблішменту з зрадою французьких міністрів в епоху Столітньої війни , яка призвела до втрати суверенітету Франції , а Маастрихтскі і Амстердамські угоди він порівняв з угодою в Труа 1422р. Ле Пен , проте , відкинув звинувачення в тому , що він проти Європи. Але заявив: « я не за невідомо яку Європу , я за Європу - цивілізацію , а не за динозавтроподібну конструкцію Європейського Союзу». Ле Пен сказав , що Національний Фронт виступає за конфедерацію « Європи Родин » ( l'Europe des Patries ) .

Національний Фронт також вважає , що Федеральна Європа є останній етап перед утворенням світового уряду. Рух виступає за « Францію - господиню своєї власної долі». Національний фронт каже , що Європа Брюсселя вже більше не може бути реформована. Для Франції « не існує ніякого третього шляху , крім того , щоб якомога швидше покинути Європу Брюсселя » , заявляють у Національному Фронті . У Європі має бути взаємодія між європейськими націями ,що базується на суверенітеті всіх європейських націй. Але нації повинні бути вільні.

На думку НФ , Франція повинна повернути собі незалежність в таких областях , як валюта , податки , вільне розпорядження своєю армією , міграційна політика , контроль над кордонами. Слід також скасувати громадянство Європейського Союзу. Якщо Франція вийде з ЄС , держави , що залишилися в ньому , практично не зможуть зробити які-небудь санкції стосовно Франції , стверджується в програмі. Також Франція , вийшовши з ЄС , може стати прикладом для інших європейських націй. «Відновлення національного суверенітету » також не входить ні в яке протиріччя з активною роллю Франції в світі - говориться там .

Гаслом економіки повинна стати «Підтримка та свобода». Національний Фронт намірений захистити національний ринок завдяки « розумному протекціонізму ». Слід повернути Франції та , якщо це можливо , Європі - економічні кордони . Також слід відновити франк і допомагати французьким підприємствам на зовнішньому ринку . Слід також повернути сільському господарству «його дійсний рівень завдяки політики справедливих цін».

Національний Фронт виступає проти євро , який, на думку його членів , обмежив суверенітет Франції в економічній сфері. Однак слід сказати , що цей рух не проти існування єдиної валюти як монетарного інструменту , здатного конкурувати з доларом на фінансових ринках (по типу екю ) .

Національний Фронт протистоїть будь-яким формам наднаціонального тоталітаризму . Національний Фронт пропонує включити принцип національного пріоритету ( переваги ) в конституцію Франції , а також затвердити примат французького права над правом європейським.

Для правлячих еліт Франція - це не більше ніж кладовище мертвих цивілізацій , вказується в програмі Національного Фронту (можливо , зараз програма вже оновлена ​​) . Для істеблішменту Франція більше не існує. Після зникнення Комуністичної небезпеки і марксистського інтернаціоналізму з'явилася небезпека мондіалізму , технокапіталізму . Мондіалісти хочуть , щоб Франція була знеособлена в міжнародному порядку , щоб вона зникла в Європейській Федерації , ставши просто територією для проживания , вважає Національний Фронт . Мультикультурне і мультиетнічне суспільство , яке хочуть утворити , за своєю суттю є мультиконфліктним , що доводять щоденні явища у світі , заявляють представники руху. Історія людства підтверджує цей закон співіснування людей , чия раса , мова, культура чи релігія радикально різняться , призводить до того , що асиміляція стає неможливою , і рано чи пізно виникають конфлікти , вказується в програмі НФ. Тому Національний Фронт не виступає проти імміграції з країн Східної Європи ( в тому числі і Росії!) , а лише тільки проти імміграції з країн Африки , Азії і т. п. , чия культура , релігія , спосіб життя докорінно відрізняються від таких у Франції. Повинні також бути скасовані угоди , що призвели до безконтрольного відкриття кордонів - Шенген , Маастрихт , Амстердам . «Відмова від мультикультурного суспільства ім'ям ідентичності Франції є фундаментальною боротьбою Національного Фронту » , - йдеться в програмі руху . Всупереч космополітичним проектам змішання народів і культур Національний Фронт «хоче стати оплотом національної ідентичності». «Французька Франція в Європейській Європі » - ось гасло Національного Фронту . Для Національного Фронту Європа не тільки великий ринок індіустріалізірованних націй , але , перш за все , « співтовариство цивілізацій» ; Європі слід організуватися навколо « спільної ідентичності європейців » і стати потужним актором перед обличчям зовнішніх загроз. Такий проект Національного Фронту .

Іспанія

Іспанська Альтернатива ( Alternativa Espanola )

Правий рух Іспанська Альтернатива утворено не так давно , в 2003 р. ( спочатку називалося Національна альтернатива ) , але вже знайшов певну популярність серед іспанських правих , отримуючи на виборах більше голосів , ніж деякі праві рухи , що існували до цього . Рух дотримується консервативної католицької ідеології. Іспанська Альтернатива виступає «за сучасну Іспанію , не відмовляється від своїх християнських коренів ».¹

Що стосується ЄС , НАТО та інших міжнародних організацій , то Іспанська Альтернатива закликає до перегляду існуючих з ними угод , щоб «не було ніякого підпорядкування мондіалізму , втрати ідентичності , свободи і незалежності». Іспанська Альтернатива виступає на захист Іспанії , іспанців і їх ідентичності .

Іспанська Альтернатива виступає також за те , щоб у Європейську Конституцію було включене відсилання до християнських коренів Європи. Якщо цього не буде зроблено , Європа , так само як і Іспанія , в Конституції якої також немає такої відсилання , буде позбавлена ​​коріння . І це стане фактичною відмовою від європейської цивілізації , заявляють в Іспанській Альтернативі . Також даний рух виступає з критикою нового уряду соціалістів і його програми. Наприклад , критикуючи колишнього комісара ЄС з економіки , а нині міністра фінансів у соціалістичному уряді Педро Сольбіса і його політику , Іспанська Альтернатива заявляла , що за критеріям пропонованої Конституції цілком можна включити до Європи такі країни , як Туреччина , Ізраїль або Марокко .¹ На думку членів Іспанської Альтернативи , цей текст , званий Європейською Конституцією, насправді є « універсалізація контр- цінностей» , що призведе до « тоталітаризму ». У Іспанській Альтернативі вважають , що Європа , про яку він говорить - помилкова Європа . Конституція , заявляє про цей рух , фактично стверджує «Союз апрогресивного лібералізму ». З неї також можна зрозуміти , що Туреччина - « історично смертельний ворог Європи та європейців » , але , за словами членів Іспанської Альтернативи , є твердим кандидатом на вступ до Союзу. Тому представники руху вважають , що «цієї Європи » , «цієї Ні-Європи » , пропонованої Європейською Конституцією , необхідно протиставити європейську альтернативу , яка буде базуватися на новій концепції Європи. Щоб почати цю важливу справу , перш за все , треба зрозуміти , що представляє з себе Європа , як не просто наднаціональна спільність , а як концепція , обєднуюча в собі загальні риси культури європейських країн. Слід визнати , говорять в цьому політичному русі , що існує « метафізика країн , так само як і метафізика Європи». На думку представників Іспанської альтернативи , можлива інша Європа , другий Конституційний договір , заснований на співпраці рівних націй і базується на християнських коренях .

Карлістська Традиціоналістська громада ( Comunion Tradicionalista Carlista - CTC )

Карлістська Традиціоналістська громада ( не плутати з карлістською партією) декларує себе «політичним , католицьким , іспанським , традиціоналістських , контрреволюційним , антиліберальним , регіоналістським , монархічним і легітимістським » рухом. Карлістська Традиціоналістська громада розглядає себе як політичну асоціацію , що має історичну доктринальну , монархічну і політичну спадкоємність від Карлізма , який безперервно був присутній в політичному житті Іспанії , починаючи з 1833 р. Основу ідеології СТС становить старовинний Карлістський девіз: Бог, Батьківщина , Вольності , Король ( Dios , Patria , Fueros , Rey ) .

Що стосується європейської інтергації , то представники цього правоконсервативного руху вважають , що європейська єдність має грунтуватися на духовних і культурних коренях . Вони також вимагають захищати індивідуальність Іспанії в Європі. Карлісти пропонують переглянути участь Іспанії в Європейському Союзі , орієнтуючись на створення « конфедерації з конкретними завданнями і обмеженою компетенцією ».

На думку карлістів , також слід децентралізувати органи європейских рішень , бо централізація призводить до утворення « нової європейської касти бюрократів ». Однією з цілей руху тому , як на національному , так і на загальноєвропейському рівні , являєтся здійснення принципу субсидіарності (принцип , який має коріння в соціальній доктрині Католицької Церкви , передбачає , що вищі інстанції не повинні втручатися у вирішення тих справ , які можуть вирішувати самостійно більш низькі інстанції; що , якщо яке-небудь рішення може бути прийняте на більш низькому рівні , його слід туди передати і т. д.; цей принцип , таким чином , відкидає жорстку централізацію ; за реалізацію цього принципу виступають багато євроскептиків в різних країнах) .

Слід також переглянути міжнародні угоди з питань оборони з метою гарантувати територіальну цілісність Іспанії як на півострові , так і за його межами.

Іспанський Католицький рух ( Movimiento Catolico Espanol - MCE ) і Іспанська молодіжна дія ( Accion Juvenil Espanola - AJE )

Іспанський Католицький рух було зареєстровано як політична партія в 1982 р. , а Іспанська молодіжне дія - в 1996 р. Іспанська молодіжне дія є як би політичним крилом Іспанського Католицького руху. Засновник і національний глава Іспанського Католицького руху та Іспанської молодіжної дії - Хосе Луїс Корраль . Рух виступає під гаслом « За Бога , Батьківщину і Справедливість» .¹ Ця партія , по суті , є чистою франкістською партією, і її члени вважють , що роки правління Франко були одним з кращих періодів іспанської історії.

Як йдеться в їх програмній заяві , МСЕ і AJE - це « об'єднання іспанських патріотів , які бачать необхідність захищати свою Батьківщину ». У тому числі - захищати суверенітет Іспанії і національну економіку від підпорядкування її таким організаціям , як ЄС і НАТО. Іспанський Католицький рух, зокрема , виступв проти введення євро в Іспанії. Рух також виступає проти імміграції і, зокрема , проти ісламської експансії. Іслам , на думку членів руху , в порівнянні з традиційним католицизмом , є « гедоністичною » і надто ліберальною релігією.

Національна демократія ( Democracia Nacional )

За ідеологією партія схожа на Національний Фронт Ле Пена , але користується набагато меншим впливом у себе в країні , на відміну від ситуації з НФ у Франції. Заснована в 1995-1996 рр. . Основною ідеєю партії є збереження національної самобутності Іспанії . Члени партії виступають як супротивники подальшої інтеграції в рамках ЄС і противники введення євро . Партія Національна демократія також вважає , що інтеграція з Європейським союзом призводить до певних втрат у національній економіці Іспанії .

Партія пропонує альтернативу Європейському Союзу - Об'єднану Європу , при якій, проте , зберігається національна ідентичність націй , що входять до неї , «Європу , яка пишається своєю цивілізацією і історією» . Ця Європа «є Європа націй , Європа вільна , незалежна і суверенна , що займає належне їй місце у світі».

Партія Національна демократія також виступає проти вступу до ЄС Туреччини , оскільки вважає її , по-перше «американською п'ятою колоною в Європі» , а також через сильний ісламістський вплив в ній і того , що існуючі в Туреччині конфлікти , наприклад , такі як курдська , перенесуться в такому випадку до Європи. Крім того , вступ Туреччини в ЄС порушить культурну єдність і спадкоємність європейської федерації , так як Туреччина збудована на зруйнованому фундаменті греко-латинської та християнської цивілізацій. Також вступ Туреччини наводнить Європу 70 мільйонами потенційних іммігрантів. Крім того , існує конфлікт між Туреччиною і членом ЄС - Грецією.

Італія

Національний Альянс ( Alleanza Nazionale )

Чи є Національний Альянс євроскептичною партією - питання спірне. Проте в його програмі та діяльності простежуються певні євроскептичні мотиви.

Дана партія є спадкоємицею Італійського соціального руху , праворадикальної партії , сформованої в свій час деякими колишніми прихильниками Муссоліні. Однак деякий час назад вона зайняла більш помірковану позицію , і тепер позиціоеує себе не як правоцентристська або праворадикальна , а як « права партія ». В даний час її очолює Джанфранко Фіні, який був один час заступником прем'єр -міністра в уряді Берлусконі , а тепер головою Палати депутатів італійського парламенту ( 2008 р.).

Програма Національного Альянсу , прийнята в Болоньї у квітні 2002 р. , що примітно , носить назву «Батьківщина виграє , Європа народжується ».

Національний Альянс вважає , що Європейський Союз не повинен бути просто « союзом центральних банків , технократією , без ефективної політичної влади в планетарній рівновазі ». У програмі Національного Альяна критикується сучасна тенденція до тихнократичного контролю над політикою і зменшенню поля діяльності для політичних класів на користь інших владних інститутів , не обираються і непредставницька (це вказівка ​​цілком можливо є натяком на такі інститути , як Комісія Європейського Союзу) . У програмі міститься застереження від « вільного ринку бюрократичних суперструктур ». У програмі Національного Альянсу також йдеться , що побудова Європи « як політичного суб'єкта міжнародних відносин» є дуже важливим завданням , у вирішенні якої Національний Альянс збирається взяти участь . Національний Альянс виступає проти Європи , яка забирає суверенітет у держав і управляється дуже малою кількістю людей , які диктують правила і санкції без всяких реальних демократичних процедур. Це , на думку партій , є підривом «великої політичної мрії , званої Європа ». Європа ж залишається головною метою , «політичним компасом » Національного Альянсу.

У програмі Національного Альянсу йдеться про те , що є дві дороги до єдиної Європи . Протягом багатьох років , вказується в програмі , в Італії панувала думка , що слід узгодитися з усіма директивами , що затверджуються в штаб -квартирі ЄС , що проповідувалося тими , хто вірив у «Європейський Союз будь-яку ціну » , але без всяких цінностей . На думку лівих і прогресистів , йдеться в програмі Національного Альянсу , континентальна інтеграція мала сенс лише остільки , оскільки вона була поточним кроком у більш широкому процесі подолання ідентичностей локальних і національних , які , на думку прогресистів , були джерелом нерівності і відмінностей , таких далеких від їх мрії про уніфіковане суспільство . Це , в кінцевому рахунку , призвело до виникнення ідей перенесення процесу прийняття рішень від колишніх центрів до технократичного суперуправлінню , ворожнечості до процесів демократичної участі та легітимації. Національний Альянс ж виступає за те , щоб в єдиній Європі підтримувалась рівновага між національними інтересами держав і загальним європейським інтересом , а також партія виступає за реальні і справжні демократичні процедури. Таким чином , вказується в програмі Національного Альянсу , існують дві конкуруючі ідеї Європи. Перша представляє з себе технократію , злиття технократичних еліт , державного планування соціал -демократичного спрямування. Друга ж ідея полягає в тому , ( наводиться цитата в програмі з Wall Street Journal »),« що Європа не може бути «супернаціональною соціалістичною сущністю». Таким чином, Національний Альянс виступає за другу концепцію , за « єдність Європи в різноманітності ». Він вважає , що Європа є проектом , який повинен розвиватися разом з народом , а не через голову народу , проектом « концентричного сувереннітету» ( який базується на національних інститутах , отриманих легітимність від народного голосування , а також на Європейському парламенті ) , суверенітету , який може адекватно реагувати на локальні ідентичності з усіма їх різними традиціями.

Таким чином , слід більш широко залучати населення європейських країн у процес інтеграції . Майбутня Європа « не повинна бути одноманітністю централізму , але єдністю розмаїття» . Національний Альянс також виступає за застосування принципу субсидіарності в ЄС, оскільки субсидіарність є більш більшим залученням народу в процес прийняття рішень. У сучасний час , вважає партія , дуже багато рішень приймається на рівні Союзу , і, крім того , далеко не в Європарламенті , а на зустрічах Ради і Комісії . Перший - вирішує всі при закритих дверях , а другий не є відповідальним перед народом органом. Ці два парадокси знаходяться в повному протиріччі з демократичним духом , який повинен був лежати в основі єдиної Європи , на думку її родоначальників , заявляється в програмі. На думку членів Національного Альянсу , ці недоліки можна усунути , збільшивши « прозорість » Ради , що можна зробити , наприклад , за допомогою проведення публічних сесій , розміщення рішень в Інтернеті і т. д. А також за допомогою залучення громадян Союзу в такі процедури , як процес обрання президента Комісії (! ) і процес розробки можливих альтернатив при прийнятті рішень.

Для Національного Альянсу Європа є « культурною та духовною сутністю , продуктом історії і характер народів , від Древньої Греції до Риму , від Християнства до XIX століття Націй ». Тільки знову усвідомивши загальні характерні риси , також, як і існуючі відмінності , що з'явилися в процесі довгої історії , можливо стати європейським громадянином. Європа - цитується в програмі класика британського консерватизму Едмунд Берк - це коли ніякий європеїць не повинен відчувати себе повністю у вигнанні в будь-якій частині Європи. Захист традицій та європейської культури , особливо у світлі міжнародних подій і загрози фундаменталізму , являються боргом , йдеться в програмі . Для захисту традицій слід здійснити свій внесок у побудову єдиної Європи , « інститут , який зберігає особливості окремих держав як елемент багатства Союзу», не знищить національні держави , але буде являти собою конфедерацію національних держав і дозволить їм здійснювати як європейські , так і свої власні інтереси.

Слід сказати , що в даний час Національний Альянс на відміну від партії «Вперед , Італія ! » , Яка не так давно все -та- ки увійшла в Європейську Народну партію , входить в іншу політичну групу Європарламенту - Союз за Європу Націй. У цьому об'єднанні , за словами глави делегації Національного Альянсу в Європарламенті Крістіани Мускардині , партія « збирається захищати цінності національної ідентичності і виступає за Європу народів , яка не є евроцентралістською і не управляється європейською бюрократією , а є європейською конфедерацією держав і народів»¹ . Такий погляд є альтернативою як соціалістичного Інтернаціоналу , так і поглядам Європейської Народної партії та Європейських лібералів , вказує вона .

Що цікаво , Національний Альянс також виступав за підписання європейської Конституції до виборів в Європарламент 2004 р. не заперечувала партія і проти вступу Туреччини до ЄС. Тому позиція Національного Альянсу набагато більш поміркована , ніж позиції,що розглядалися вище партій і рухів.

Національний Альянс виступає за створення сильної самостійнійної Європи. На думку одного з представників Національного Альянсу Альфредо Мантіка , Європа в даний час переживає кризу , що йде ще з часів закінчення Другої світової війни , викликаний крахом останніх європейських імперій і втратою головної ролі Європи у визначенні міжнародної політики. «Європу переслідують , - пише він в одній своїй статті , - привиди королів та імператорів , колоній і флотів , але всього цього вже немає» . І це стосується всіх без винятку європейських націй. Конфлікти ж 1990 -х рр. . ще сильніше показали безсилля і помилковість нинішньої європейської політики і політичну дезорганізацію Європи. Європа не є нічиїм партнером , пише Мантіка , поскільки вона не має військової сили. Вона не має також і зовнішньої політики , оскільки не бере не себе відповідальність за рішення , а виступає допомогою ООН , організації , яка останнім часом показала все своє безсилля . З п'яти країн-переможниць у Другій світовій війні , на думку Альфредо Мантік , чотири є державами , що грають лише незначну роль в визначені міжнародної політики. Система ООН загрузла в бюрократіі , в процедурах і правилах , і не має значення , які цілі вона переслідує , бо риторика гуманітаріанізму і т. п. править і ліквідовує всякий політичний реалізм. Можна зупинитися на цьому і погодитися для Європи на таку ж роль, яку грала Греція по відношенню до Римської імперії. Однак , вважає Мантіка , можна поступити і по-іншому: слід винести уроки з подій 1990 -х рр. . і почати відроджувати Європу. Європа , як каже він , повинна знову отримати гордість у своїх коріннях , знову знайти «саму первинну сутність Християнства » , яка передувала сутності самої Європи , повернутися до «демократичного коріння її філософії , біля основ якої, безумовно , повинні бути не Просвітництво, а Святий Августин і його два Гради ». Єдину Європу слід будувати на реалістичній основі , а не на міфах і утопіях . Таким чином , повинна бути відроджена військова промисловість і європейська військова система , союзна з системою США , в рамках Північно- атлантичного альянсу. Однак слід відродити , на думку Мантіки , багатополярну систему , зруйновану в період холодної війни і 1990- х рр. . , Зробивши таким чином Європу важливим актором на міжнародній арені. Національний Альянс виступає проти виведення італійських військ з Іраку , саме тому що вважає , що це послабить Європу. Вважає , що прихильники такого рішення , як колишній глава Єврокомісії Романо Проді , хочуть пораженської і безсилої Європи , нездатною до посередницької ролі.

Німеччина

Республіканська партія ( Die Republikaner )

«Нація , - йдеться в ідеологічному документі республіканської партії , - будучи солідарним суспільством , зобов'язана проводити в майбутньому політику , що віддає пріоритет потребам власного народу . Всі , хто нехтує цим принципом , будуть засуджені історією ». В даний час ( 2008 року) головою партії є доктор Рольф Шліерер . Примітний той факт , що партія має свій відділ в Австрії.

Партія є противником економічного і монетарного союзу Німеччини з іншими європейськими державами , бо вважає , що цей союз приведе до знищення великого числа робочих місць у Німеччині . Тоді як євро призведе до знищення заощаджень на рахунках німців. Тому Республіканська партія виступає за проведення референдуму з економічного і монетарного союзу.

Республіканська партія виступає також проти мультикультурного суспільства. Німеччина , вважають республіканці , стає внаслідок імміграції місцем конфліктів і навіть громадянської війни , що мають своїми витоками конфлікти в країнах прибуваючих їммігрантів. Мультикультурне суспільство , заявляє Республіканська партія , є « ілюзією , яка призвела до тієї вибухонебезпечної ситуації , яка існує в Німеччині в даний час ».

Німецький народний союз ( Deutsche Volksunion )

« Німеччина має залишатися країною німців »¹ , - вважають представники партії. Німецький народний союз ( ННС ) прагне « докласти всі сили » для збереження « німецького характеру Німеччини » і виступає проти « розчинення » її в Європейському Союзі.

Тому слід бути поміркованими у прийнятті рішень з питань подальшої європейської інтеграції та при необхідності мати можливість вийти з ЄС. ННС виступала за збереження німецької марки і вважала , що такі заходи , як прийняття євро , приводять лише до втрати все більших суверенних прав німецької держави , не тільки у внутрішній , але і в зовнішній політиці. Партія також виступає проти збільшення відрахувань до скарбниці ЄС . Німецький народний союз також вважає , що законодавство ЄС приносить великий збиток сільському господарству Німеччини , приводячи християнське господарства в стан кризи . Партія виступає за збереження бюргерських сімейних підприємств .

Націонал -демократична партія Німеччини ( НДПН )

Лідером цієї праворадикальної партії є в даний час ( 2008 року) Удо Фойгт , який став лідером партії в 1996 р. НДПН виступає проти « мультиетнічних процесів , атакам яких зараз піддається німецький народ». Мультикультурне суспільство є насправді « суспільством втраченої культури » , заявляють національні демократи.²

НДПН виступає проти членства країни в ЄС , так як воно приводить до заборгованості , до масового безробіття і підпорядкування країни технократам з ЄС , « в якому панують безвідповідальність і коррупція ». « Згубний союз наднаціональних технократів призводить до ущемлення суверенітету Німеччини » , - говорять в НДПН . Німеччині слід надати вибір - перебувати чи ні в цьому союзі .

Основою держави , йдеться в програмі НДПН , є народ. Народ відрізняється мовою , походженням , історичним досвідом, пам'яттю , релігією і т. д. Політичною формою організації народу є національна держава , в якій гарантуються матеріальні умови життя громадян. Німеччина « є країною німців». Збереження німецького народу і захист всіх його частин є « найвищими цілями німецької політики». Також з цією метою німецький народ повинен прагнути до дружби з іншими націями , « щоб разом протистояти натиску мультікультуралізму» , йдеться в програмному документі НДПН . У всьому світі , стверджується в програмі партії , мультикультуралізм зустрічає відпір . Основою європейських перетворень повинен таким чином стати принцип упорядкування за принципом національної держави і принцип походження народу. Слід замінити нинішню європейську конструкцію «Європою Народів» .

Швейцарія

Швейцарський вид євроскептицизму обумовлений тим , що країна не є членом ЄС , але також і тим , що вона знаходиться в центрі Європи.

Швейцарська Народна партія ( Союз демократичного центру )

Дана партія є однією з найбільших партій Швейцарії в даний час. Оскільки Швейцарія багатомовна країна , деякі партії Швейцарії мають кілька варіантів назв. Дана партія в німецькому варіанті називається Швейцарська Народна партія , у французькому ж іменується Союз демократичного Центру . Головним ідеологом партії є мільйонер Кристааф Блохер .

Народна партія вимагає , щоб Федеральна Рада захищала нейтралітет і незалежність Швейцарії. Також партія виступає під гаслом: « Стільки держави , скільки необхідно. Настільки менше держави , наскільки це можливо ».

Партія виступає проти вступу в Європейський Союз . Відносини між Швейцарією та ЄС повинні будуватися на основі двусторонніх рівноправних угод. Звичайно , вступ до ЄС має деякі переваги , говорять члени партії. Про що , треба сказати, цілком об'єктивно згадано в партійній програмі . Наприклад , при вступі в ЄС буде спрощено взаємодія між Європою та Швейцарією в різних планах. Наприклад , у боротьбі з злочинністю , що не буде прикордонних мит , буде спрощено переїзд кордону і т. д. Але , оскільки Швейцарія знаходиться в центрі Європи , це можна зробити і за допомогою двосторонніх угод. Недоліків же від вступу в ЄС набагато більше. Тиск на Швейцарію збільшиться в багатьох важливих областях , так як в Європейському Союзі збільшується безробіття і соціальне розшарування . Таким чином , Швейцарія може стати « дійною коровою » Європи. Також багато незручностей виникає і в інших сферах - повинні будуть імпортизуватися європейські сільськогосподарські продукти і т. д.

Партія протестує і проти вступу до ЄС як стратегічної мети. Розглянувши переваги і недоліки вступу до ЄС , Народна партія відмовляється вступати в настільки бюрократичну і централізовану організацію . Найкращим способом відносин Швейцарії з іншими державами Європи , на думку партії , є двосторонні рівноправні відносини .

У зовнішній політиці солідарність має проявлятися в тому , що нейтральна і незалежна Швейцарія може виступати в ролі медіатора в конфліктах , надавати допомогу при катастрофах і т. д. Народна партія була проти вступу в ООН , так як , на її думку , це суперечить статусу нейтралітету Швейцарії.

З питання надання допомоги іншим країнам Швейцарська Народна партія займає позицію , подібну праворадикальним партіям Європи. Тобто кошти повинні виділятися тим країнам , які погоджуються приймати назад іммігрантів з цих країн і допомагають у цьому . Тим же , хто не виконує цю вимогу , слід відмовляти в допомозі . Народна партія вважає , що інтеграція мігрантів - це не тільки питання грошей , але також питання культурної совмістимості і т. д. Також кошти повинні надаватися тільки тим державам , які мають справедливий демократичний режим.

На думку Крістофа Блохера , останнє означає суверенність народу , пряму демократію , федералізм , постійний озброєний нейтралітет і опір інтеграції у великі міжнародні структури.

Також Крістоф Блохер активно виступає проти соціалістів і соціалізму , звинувачуючи останніх у зв'язках з фашизмом і в схожості їхніх ідей. Зокрема , він стверджує , що колективізм , проповідуючий соціалістами , є шлях до терору , і говорить про песимістичні погляди соціалістів на людство. У квітні 2000 р. він виголосив промову під назвою « Свобода , а не соціалізм». Свобода чи соціалізм - ось ключове питання XXI ст . , Вважає Крістоф Блохер . Цілком можливо , під цим Блохер має на увазі і тенденцію до перетворення ЄС в супердержаву , так як централізація і державність є ознаками соціалізму.

Швейцарські демократи.

На відміну від Швейцарської Народної партії , ця партія являється істотно менш впливовою в країні. партія Швейцарські демократи була заснована в 1961 р., і називалася вона « Національна дія ». Вона має секції майже у всіх кантонах Швейцарії , своє представництво в Національній Раді і в Парламентах різних кантонів і комун.

Главою партії зараз є Бернхард Гесс .

Центральною політичною метою партії проголошується збереження Швейцарії як вільної демократичної і незалежної країни , існуючої на всі часи. Партія виступає за якнайшвидший вихід Швейцарії з міжнародних організацій і договорів .

По відношенню до Європи партія виступає категорично проти вступу до Європейського Союзу , який , на їх думку , є « антидемократичним і інтернаціоналістським ». Вони б скоріше вступили в «Європу Родин » ( l'Europe des patries ) , складену з суверенних націй , яка поважає незалежність та ідентичність народів. У будь-якому випадку прямі народні права і свободи не повинні бути принесені в жертву вступу в Європейський Союз . Партія виступає також проти диктатури ООН , за збереження швейцарської ідентичності , і відкидає ідею мультикультурного суспільства як утопічну і небезпечну . Таке суспільство призводить до конфліктів , кажуть Швейцарські демократи , приводячи в приклад Ліван , колишній СРСР і Югославії.

Данія

Як відомо , Данія не увійшла до числа відкритих противників Євро - конституції і Лісабонського договору. Однак це не означає , що в цій країні євроскептичні настрої не виявлялися активно в останнє десятиліття.

Так , 28 вересня 2000 р. в Данії пройшов референдум з приводу приєднання до єдиної європейської валюти - євро. Датська Народна партія , лідером якої є Піа Кьярсгаард , була однією з найактивніших пропагандистів неприєднання до євро , говорячи про те , що введення єдиної європейської валюти - це частина планів по перетворенню Європи в Союз , в якому суверенітети будуть відібрані у національних держав. Датська Народна партія заявляла , що рішення про введення євро мотивовано політично , а не економічно . Ця партія виступала під гаслом «За корону і країну ». Лідер партії також говорила співвітчизникам про те , що , як тільки Данія приєднається до зони євро , з кишень датчан зникне портрет королеви , зображений на кронах . Лідер Датської Народної партії у своїй кампанії акцентувала увагу на таких питаннях , як ідентичність , імміграція та мультикультуралізм .

Християнська Народна партія заявляла , що проект євро буде сприяти якнайшвидшому утворенню Сполучених Штатів Європи.

В заяві руху - «Свобода 2000 » говорилося , що євро - не просто єдина валюта . « Її введення означає , що не можна буде більше проводити суверенну економічну і податкову політику . Данія повинна уникнути цього за всяку ціну ». А Народний рух проти ЄС заявляв про те , що членство в євро означатиме втрату суверенітету Данії. Лідер цього руху , Пауль Крістенсен , сказав наступне : «Я також європеєць . Я відчуваю себе в рівній мірі як європейцем , так і данцем . Це не питання для нас. Але питання і те, що ми володіємо різними цінностями . Є відмінності між енропейцамі , і ми хочемо їх зберегти. Співпраця з іншими народами не проблема для нас. Ми просто хочемо співпрацювати іншим шляхом, ніж цього хоче ЄС ».

Опозиція євро включала в себе також націоналістичні группи , які боялися збільшення імміграції в разі , якщо Данія стане тісніше пов'язана з ЄС ; і колишніх комуністів , які боялися , що бюрократи з ЄС скоротять соціальні програми. Багато з тих , хто ратував проти євро , також хочуть виходу країни з ЄС. Засідатель ультралівої Соціалістичної Народної партії Хольгер Нільсен підкреслив: « Це " ні " (євро - І. Б. ) зовсім не означає " ні " європейській політиці ».

У міру того як день референдуму наближався , на вулицях Копенгагена з'являлося все більше агітаційних плакатів з гаслами . Гасла прихильників євро були наступні : «Так впевненості та співпраці! » , «Дай волю розуму ! ». Гасла супротивників : « Думай по -датському і голосуй по-датському ! », «За крону і землю отців ! » І « Впевненість у твоєму матеріальному благополуччі ! ».

В результаті перемогли противники євро. Як зробив висновок один із супротивників євро , Франк Дахлгард : « Данці віддали перевагу великому впливу над маленькою Данією маленькому впливу у великій Європі ». Так Данія не стала 13 - м за рахунком членом єврозони.

Проблема полягає в тому , що , коли мова заходить про Європу , з'ясовується , що не всі люди поділяють думку своїх урядів.

Головний девіз референдуму був : «Якщо ти сумніваєшся , голосуй проти». Данія , за словами пана Мейєра з так званого Червневого руху ( June Movement ), організації датських евроскептиків , єдина країна, здатна голосувати. Таким чином , сили, налаштовані проти євро , сподіваються , що референдум в Данії змусить європейські уряди звернути увагу на те , що думають громадяни їхніх держав , та плани подальшої інтеграції можуть провалитися . Данці прийшли на дільниці практично в повному складі (майже 90 % - участь дивна для сучасної Західної Європи ) і проголосували проти пропозиції уряду. Це означає , що данці , в першу чергу , були дійсно зтурбовані тим , наскільки політика європейської інтеграції , що проводиться Союзом , реально відповідає інтересам Європи та її народів.

Так що євроскептицизм , незважаючи на все розмаїття ідейно-політичних відтінків і позицій , є сучасною формою відповіді на виклики макрорегіоналізації , оригінальною формою антінаддержавного регіоналізму .

Підводячи підсумок , слід зазначити , що аж ніяк не всі євроскептики виступають за вихід їхніх країн з Європейського Союзу та проти ідеї об'єднаної Європи. Проте багато що відбувається в ЄС зараз їм не подобається , вони вважають , що європейська інтеграція пішла не в тому напрямку - у бік європейського централізованої федеральної « супердержави ». Вони виступають проти нього і пропонують власний варіант об'єднаної Європи ( як свідчить назва проекту Руху за Францію - « Іншу Європу »). Її вони представляють вільною конфедерацією країн , в якій наднаціональні інститути хоча і присутні , але грають не головну , визначальну роль у політиці , яка віддана більш близьким народам , таким органам , як національні парламенти . У такій Європі немає зайвої гармонізації законодавства , європейські інститути беруть на себе тільки ті повноваження , які не в силах здійснювати (або яких немає необхідності брати на себе ) національні держави , і рішення проблем , по можливості , передається на більш низький рівень ( відповідно до принципу субсидіарності ) і т. д.

Слід також розділяти праворадикальні націоналістичні партії та рухи типу НФ Ле Пена , Британської національної партії , іспанської Національної демократії , німецьких республіканців , НДПН і ННФ і т. д. і чисто євроскептичні партії типу Незалежності Сполученого Королівства , Руху за Францію і т. д. , так як мотиви їх євроскептицизму і які висувають альтернативи трохи різні . Чистими євроскептиками я б назвав тільки останніх , і мені здається саме на них варто звернути основна увага , оскільки саме у них питання, пов'язані з вступом в ЄС , відіграють основну роль , у радикальних ж націоналістів вона є скоріше однією з частин їх націоналізму. Із цього ряду , напевно , вибиваються британські консерватори , котрі займають особливу позицію ...