4.2 . Види міжнародної регіональної політики

Існуваннчям регіональної політики є реалізація економічних цілей і завдань державної влади. Разом з тим , регіональна політика має внутрішню структуру , складовими якої є:

1 . Регіональна економічна політика , сутність якої полягає в необхідності усунення різких регіональних економічних диспропорцій , а в деяких випадках - і досягнення регіональної економічної рівноваги . Універсальними цілями регіональної економіки є:

♦ економічне зростання , яке передбачає збільшення масштабів виробництва і, в підсумку , підвищення рівня життя населення;

♦ повна зайнятість;

♦ економічна ефективність - прагнення до досягнення максимальної віддачі при мінімальних виробничих ресурсах;

♦ стабільний рівень цін ;

♦ економічна свобода, яка дозволяє підприємствам разом з робітниками приймати самостійні рішення в своїй економічній діяльності;

♦ справедливий розподіл доходів , пов'язане з підтриманням всіх працівників , зайнятих у трудовому процесі ;

♦ екологічна безпека , що припускає усунення збитку від господарської діяльності навколишньому середовищу і здоров'ю людини .

Цей перелік цілей характерний як для наднаціонального регіону , для країни в цілому , а також для її суб'єктів. Відмінності виникають лише в ході реалізації цих цілей , так як обсяг коштів їх здійснення у наднаціональної спільноти , держави та регіону різний у силу конституційного чи іншого поділу повноважень між ними.

Розвиток економіки регіону , регіонального ринку залежить від конкретних умов: екологічної ситуації , демографічної обстановки , рівня зайнятості і т. д. Ці умови , в свою чергу , залежать від ресурсного потенціалу , галузевої структури господарства , економіко - географічного положення , розвиненості інфраструктури , етнічного складу населення. На кожній території складаються свої умови економічного розвитку , що і визначає зміст регіональної економічної політики.

Основний напрямок економічної політики щодо територій - це проведення в життя принципу регіональної самодостатності . Даний принцип вимагає чіткого визначення прав і відповідальності в сфері володіння і розпорядження власністю між федеральної , регіональної і муніципальної владою , а також припускає заходи щодо компенсації регіональних відмінностей : державну фінансову допомогу , залучення місцевих асигнувань , у тому числі приватного капіталу (шляхом надання інвесторам різного роду пільг і відстрочок виплат), законодавчі заходи і т. д. Завдяки такій політиці раніше відсталі регіони починають прогресувати у своєму розвитку , а лідери не знижують темпів економічного зростання.

Як було показано раніше в цій роботі , соціально-економічна нерівність є атрибутом , обов'язковою складовою регіональної політики як у глобальному масштабі , так і в сучасгій Росії . Тенденції , відповідно до яких багаті стають ще багатшими , а бідні ще біднішими , затверджують в світі активніші позиції регіонального вирівнювання .

Ще одним підтвердженням цьому служать матеріали , представлені в табл. 4.2.1 .

Дефлювання вироблялося по індексу цін виробників.

Як випливає з таблиці , структура федеральних округів , існуюча в Росії в останні роки , що добре зарекомендувала себе при вирішенні проблем регіонального вирівнювання в сфері регіонального законодавства , виявилася нездатною вирішувати подібні проблеми в соціально-економічній сфері.

Таблиця 4.2.1

Порівняльна характеристика федеральних округів¹

	2000		2002	2001	1996-2002		2002
	ВРП, млрд руб.	ВРП, % к итогу	Объем промыш­ ленного произ­ водства, % К ИТОГУ млрд руб.	Среднего­довая чис­ленность занятых в экономи­ке, % к итогу, млрд руб.	Инвестиции в основной ка­питал накоп­ленным итогом (в постоянных ценах»), % к итогу, млрд руб.	Иностран­ные инве­стиции на­копленным итогом, % к итогу, млрд руб.	Экс­порт, % к итогу, млрд руб.
Федеральные округа и отдельные регионы
Центральный (без г. Москвы)	736,7	11,7	16,3	18,7	12,6	6,6	6,5
г. Москва	1343,0	21,4	6,0	8,4	13,2	46,8	25,2
Северо- Западный (без г. Санкт-Пе­тербурга)	409,7	6,5	8,1	6,6	6,5	4,6	7,2
г. Санкт-Петер­бург	205,4	3,3	3,6	3,7	3,3	5,6	1,7
Южный(без Краснодар­ского края)	336,7	5,4	4,9	9,7	6,2	2,1	3,0

	2000		2002		2001		1996-2002			2002
	ВРП, млрд руб.	ВРП, % к итогу		Объем промыш­ленного произ­водства, % к итогу, млрд руб.		Среднего­довая чис­ленность занятых в экономи­ке, % к итогу, млрд руб.		Инвестиции в основной ка­питал накоп­ленным итогом (в постоянных ценах), % к итогу, млрд руб.	Иностран­ные инве­стиции на­копленным итогом, % к итогу, млрд руб.		Экс­порт, % к итогу, млрд руб.
Краснодарский край	151,4	2,4		1,5		3,2		3,6	3,0		1,1
Приволжский (без республики Татарстан)	917,8	12,5		18,9		19,5		14,9	3,9		13,7
Республика Татарстан	202,7	3,2		3,8		2,6		* 3,5	2,8		3,2
Уральский (без Тюменской области)	321,8	5,1		7,9		6,3		4,9	6,4		5,3
Тюменская область1	618,0	9,8		11,7		2,8		15,9	2,0		18,7
Сибирский (без Краснояр­ского края)	497,9	7,9		8,7		11,4		7,7	9,2		7,4

Красноярский край2	217,3	3,5	3,3	2,2	2,3	1.2	33
Дальневосточный (без Сахалинской области)	283,0	4,5	3,6	4,6	4,3	2,8	3,1
Сахалинская об­ласть	36,4	0,6	0,5	0,4	1Д	3,1	0,6
Российская Федерация в целом	100	100	100	100	100	100
Справочно: соот­ветствующие но­минальные вели­чины	6277,7		5740	64,7	2615,8	66,5	100,1

2 . Регіональна соціальна політика , яку федеральна влада нерідко розуміє надзвичайно вузько : це тільки виплати пенсій і зарплат , дотації комунальному сектору і природним монополіям на продукцію , призначену для задоволення потреб населення ( газ , електроенергія і т. д. ) . Коло питань , які вирішує саме регіональна соціальна політика , - це процеси і форми організації життя людей та громадського виробництва з точки зору умов праці , побуту і відпочинку людини.

Соціально-територіальні відмінності існують не тільки між регіонами , а й усередині них . Наприклад , диференціація умов життя міського і сільського населення , породжена нерівномірністю розміщення виробництва усередині регіону . Відмінності між великими містами , а також утвореними навколо них агломераціями , з одного боку , та сільськими адміністративно- господарськими районами , з іншого - часто більш істотні, ніж міжрегіональні відмінності . Звідси пошук шляхів вирівнювання рівнів життя між різними регіонами та типами поселень ( особливо між містом і селом ) , а також загальне поліпшення якості соціального середовища складають суть регіональної соціальної політики . Базується ця політика на особливому регіональному інтересі населення , який займає свою «нішу» по відношенню до федеральних і локальних інтересів . Цей інтерес пов'язаний з бажанням людей створити сприятливу для життя регіональне середовище проживання : розмістити виробництво так , щоб враховувалися екологічні умови регіону; перетворити мережі поселень в системи, що забезпечують транспортну доступність всіх її населених пунктів протягом 1,5-2 годин ; забезпечити комунікацію сільських поселень з центром регіону і т. д. Таким чином , об'єктами регіональної соціальної політики є різні територіальні спільності людей ( професійні , етнічні , конфесійні , класові та ін), їх внутрішня структура , зв'язки з виробництвом і навколишнім середовищем і т. д.

3 . Регіональна демографічна політика є невід'ємним елементом і продовженням соціальної політики , але суть її настільки специфічна , що вона отримала самостійний статус. Демографічна політика означає активне втручання держави ( за допомогою економічних , адміністративно -правових та інших заходів ) в структуру народонаселення і його динаміку ( міграцію ) з метою досягнення специфічних для регіонів цілей.

Чим більші соціально- територіальні відмінності між регіонами , тим ясніше прагнення людей змінити місце проживання. А це сприяє більш рівномірному розміщенню населення і освоєнню території . Так , за прогнозом чисельності населення на 2005 р. відбудеться його скорочення в Магаданській області - на 27,9 % , в Мурманській - на 26,1% , в ​​Камчатській - на 24% , в ​​Сахалінській - на 19,2 %. У той же час очікується приріст населення ( в основному за рахунок міграції ) в південних регіонах: у Дагестані - на 15,4% , в ​​Червонодарскому краю - на 6,3 % , в ​​Ставропіллі - на 5,6 %. Посилюється міграційний потік в найбільші міста Росії, насамперед Москву і Санкт -Петербург .

Надмірне зосередження людей в регіонах з сприятливим навколишнім середовищем може привести до погіршення умов життя населення. Тому суспільство в цілому і населення кожного регіону зацікавлені в скороченні соціально-територіальних відмінностей як однією з умов соціально- політичної стабільності.

У федеративних і поліетнічних країнах демографічна політика нерідко носить дуалістичний характер: в одних регіонах вона направлена ​​на підвищення народжуваності та природного приросту населення , в інших - на обмеження народжуваності та природного приросту. Реалізація такої « різноспрямованої » регіональної демографічної політики таїть у собі небезпеку міжетнічних і міжконфесійних конфліктів і пов'язана з великими труднощами.

4 . Регіональна екологічна політика останнім часом визначається визначальною у функціонуванні та діяльності регіональних утворень та їх органів влади. Посилюються концентрації виробництва , що диктується потребами його розвитку , урбанізація і скупченість населення , широке застосування синтетичних матеріалів , які не можуть бути перетворені прирородою , призвело до різкого збільшення навантаження на довкілля. Порушення природного кругообігу речовин та енергетичних потоків у біосфері поставило людство на грань глобальної кризи. Стало очевидно : погіршення якості навколишнього середовища носить яскраво виражений регіональний характер. Це пов'язано як з відмінностями у господарській спеціалізації країн і регіонів , так і з неоднаковими можливостями держав регулювати якість екологічного середовища . У цьому відношенні проведення ціденаправленої регіональної екологічної політики є невідкладною потребою