- •Розділ I методологічні основи міжнародного регіонознавства
- •Розділ II прикладні основи міжнародного регіонознавства
- •113 . Поняття міжнародного регіонального конфлікту .
- •114 . Поняття міжнародного регіонального конфлікту .
- •Розділ I методологічні основи міжнародного регіонознавтсва
- •Тема 1. Міжнародне регіонознавство як наука і навчальна дисципліна
- •1.1. Визначення об'єкта і предмета міжнародного регіонознавства
- •1.2. Міжнародне регіонознавство в контексті основних наукових парадигм суспільствознавства
- •1.3. Категорія «міжнародний регіон» в сучасному науковому дискурсі
- •1.4 Параметризація категорії «міжнародний регіон» в сучасних наративних практиках.
- •2 . Які з представлених територій відносяться до типу макрорегіонів?
- •3 . Які з представлених територій відносяться до типу мідірегіонів ?
- •4 . Які з представлених територій відносяться до типу мікрорегіонів ?
- •6 . Яка кількість регіонів - суб'єктів фрн в даний час ?
- •7 . Яке кількість регіонів - суб'єктів сша в даний час ?
- •Тема 2 аналіз методологічних основ міжнародного регіонознавства
- •2.1. Аналіз становлення міжнародного регіонознавства як науки і навчальної дисципліни
- •2.2 . Методи міжнародних регіональних досліджень
- •2.3 . Основні методологічні підходи до моделювання міжнародних регіональних процесів
- •1 . Вкажіть визначення , відповідні таким поняттям:
- •Тема 3 аналіз основних категорій міжнародного регіонознавства
- •3.1 . Представлення міжнародного регіонального простору
- •3.2 . Представлення світового регіонального часу
- •Розділ II прикладні основи міжнародного регіонознавства
- •Міжнародні регіональні еліти
- •1.2 . Фактори існування міжнародних регіональних владних структур
- •1.3 . Характеристика ресурсів міжнародної регіональної влади
- •1.4 . Прояви регіоналістських і сепаратистських тенденцій у політиці еліт
- •1 . Дайте відповідь на наступні питання:
- •2.1 . Особливості регіоналістських рухів сучасності
- •2.2 . Специфіка і види територіальних політичних рухів сучасності
- •2.3 . Регіоналістські політичні партії , рухи та організації сучасного світу
- •2.4 . Євроскептицизм як різновид європейського регіоналізму1
- •1 . Євроскептики виступають проти утворення європейської « супердержави ».
- •3 . Євроскептики вважають , що створення єдиної європейської держави неможливо і загрожує украй негативними наслідками .
- •4 . Євроскептики вважають , що єс робить негативний вплив на внутрішньополітичну ситуацію у Великобританії.
- •5 . Євроскептики виступають проти приєднання Велікобрітанії до зони євро.
- •6 . Євроскептики жорстко критикують погляди так званих « проєвропейців ».
- •2.5 Сепаратистські партії та рухи в сучасному світі
- •1 . Які наведені нижче поняття і визначення відповідають один одному ?
- •3.1 . Регіональний дискурс
- •3.2 . Регіональний імідж
- •3.3 . Взаємозв'язок ландшафту та статусу територій
- •3.4 . Глобальний вимір світового простору1
- •1 . Які поняття і визначення відповідають один одному :
- •2. Регіональний імідж
- •7.Регіональний дискурс
- •Тема 4 міжнародна регіональна політика
- •4.1. Сутність міжнародної регіональної політики та її елементи1
- •4.2 . Види міжнародної регіональної політики
- •4.3 . Концепції міжнародної регіональної політики
- •1 . Знайдіть відповідні один одному визначення та поняття:
- •2 . Виділіть пріоритетні цілі сучасної регіональної політики в рф:
- •Тема 5 інтерпретація міжнародних регіональних конфліктів
- •5.1 . Поняття міжнародного регіонального конфлікту
- •5.2.Діапазон інтерпретацій сучасних міжнародних регіональних конфліктів
- •5.3 . Конфлікти в зоні континентального шельфу1
- •5.4 . Міжнародний регіональний тероризм
- •1 . Вкажіть , які категорії і визначення відповідають один іншому :
3.1 . Регіональний дискурс
Регіональний дискурс , як було показано раніше , має просторовуі часову координати .
У період античності Європа не мала строго детермінованих географічних рамок і , на думку « батька історії » Геродота (V ст. До н. Е. . ) , Була одним з трьох континентів , на яких існував як греко- римський світ , так і протистояв йому світ варварів .
Ця ж тенденція простежується і в Середні століття. Так , територія Європи в період Карла Великого ( IX ст . Н . Е. . ) , якого часом офіційно іменували «батько Європи» , обмежувалася просторами Священної Римської імперії.
У Новий час кордони Європи також зазнавали змін . Так , наприклад , за Петра Першого і з його ініціативи східний кордон Європи було перенесено з річки Дону до Уральських гір .
Досить вільне наповнення терміна «європейськість » можна простежити і на інших прикладах . Так, зокрема , термін « європейська держава » до самого останнього часу не застосовувався щодо Туреччини , хоча протягом близько п'яти століть (з XIV до XIX ст.) вона контролювала до чверті території Європи.
При цьому важливо підкреслити , що творці відповідних наповнень термінів завжди підносили їх як єдино істинні й які були постійно. Отже, ми можемо говорити про цикли , періоди і ареали існування того чи іншого регіонального дискурсу.
На субрегіональному , щодо розглянутого , рівні ситуація виглядає однотипно. Розглянемо це на прикладі аналізу дискурсних практик , що застосовуються для опису сучасних відносин регіональних взаємодій у регіоні Балтійського моря.
Регіональні відносини на територіях , прилеглих до Балтійського моря , представляються і конструюються цілим рядом категорій . Серед них - « Балтія » « Країни Балтії » , « Прибалтійські країни» , « Прибалтійські держави» , « Прибалтика » , « Прибалтійський регіон» , «Регіон країн Балтійського моря» , «Регіон Балтійських і Північних країн» , « Баренц і Балтійський регіон » і т. п.
Завдяки своїм географічним , політичним , економічним параметрам регіон країн Балтійського моря ( РСБМ ) має значний вплив на формування сучасної системи міжнародних відносин . На сьогоднішній день РСБМ є одним з найбільш динамічно розвинутих регіонів Європи.
Поняття « регіон країн Балтійскійского моря » не має стабільних і загальноприйнятих у науковому співтоваристві географічних кордонів і є в значній мірі умовним. Його вузьке розуміння базується на практиці прикордонної кооперації . У такому сенсі в РСБМ найчастіше включають Санкт -Петербург з Ленінградською областю , Калінінградську область , що виходять на Балтику адміністративні одиниці Данії , Швеції , Фінляндії , Німеччини , країни Прибалтики , а також північні воєводства Польщі . Багато міст цих територій входять в Союз Балтійських міст. Іноді це ядро більш широкого регіону називають Балтійським поясом.
У геополітичному сенсі РСБМ включає в себе держави , що мають вихід до Балтики : Росію , Естонію, Латвію , Литву , Польщу , Німеччину , Данію , Швецію та Фінляндію ; до числа країн регіону іноді відносять також що знаходяться недалеко від Балтийського моря Норвегію і Білорусію , які тісно пов'язані з указаною групою країн інфраструктурними та іншими характеристиками .
У політико -географічному сенсі термін не цілком коректний, бо відносно єдина політична складова на наднаціональному рівні в даний час відсутня.
Фізико- географічне обгрунтування РСБМ відносить до нього територію басейну річок , що впадають у Балтійське море . Тоді до нього відноситься майже весь Північно - Захід Росії , прилеглі частини Півночі та Центру , а також Калінінградська область. З зарубіжних держав повністю в Балтійський регіон входять: Прибалтійські країни - Литва , Латвія і Естонія , практично вся Польща , основна частина Швеції та Фінляндія , більше половини території Данії і майже половина Білорусії , Північний- Схід Німеччини , частина Норвегії , невеликі ділянки України , Чехії та Словаччини.
З метою територіального планування міжнародної програми VASAB - 2010 до Балтійського регіону віднесені: Данія , Швеція , Норвегія і Фінляндія , країни Прибалтики , Польща , Білорусm , землі Німеччини - Шлезвіг -Гольштейн , Мекленбург - Передня Померанія , Бранденбург , міста Берлін і Гамбург . А з суб'єктів Російської Федерації - Санкт -Петербург , Ленінградська , Псковська та Новгородська області (Північний- Захід Російської Федерації) , Республіка Карелія , Мурманська і Калінінградська області.
Таким чином , існують принципові розбіжності в інтерпретаціі «Балтійська » залежно від змісту складових « Балтійського регіону» , « Регіону країн Балтійського моря » і т. п.
Однак слід говорити про те , що і словниковий запас, і частотні характеристики вживання , і своєрідність символічних інтерпретацій і наративних практик для конструювання і перед-уявлення змісту поняття того чи іншого регіону різні.
Так , наприклад , розглядаючи Балтійські країни з точки зору безпосереднього виходу до Балтійського моря , слід виключати з цих країн Білорусію , проте з точки зору моделювання інфраструктури регіону цю державу слід включати , бо воно має єдину енергетичну систему з розглянутими державами і т . д.
Під наративом в потрібному нам регіональному контексті будемо розуміти- « формальну оболонку » регіонознавчого тексту або ж систему знаків , що виражає позицію автора в контексті коли мова йде про конкретну історичну епоху. Це своєрідна маска особистого конструювання , уявлення регіону на цьогохвилинній семантичній універсальності.1
Регіональні наратори (як правило , суб'єкти регіонального політичного процесу , конструюють дискурс ) , тобто грвці, що діють відповідно до відомим їм знаннями про «фінал регіональної історії » , вкладають важливі та / або вигідні для них характеристики в наративні практики , забезпечуючи рамки можливих тимчасових і територіальних регіональних інтерпретацій .
Своєрідність дискурсивних практик і дій « нарратора » в регіонах Півночі і Півдня , Сходу і Заходу і т. д. дозволяють говорити про істотні відмінності такої діяльності , а , відповідно , про існування різних регіональних дискурсивних практик.
У цьому зв'язку слід звернути особливу увагу на важливість реалізації принципу додатковості в різних « діалогових » дискурсивних практиках в їх регіональному вимірі.В створенні такого роду практик вбудовуються « бінарні опозиції».
Під « бінарною опозицією» будемо розуміти парні відносини типу необхідність - випадковість , однорідність - різнорідність , однаковість - інакшість , фрагментарність - універсальність , роздрібненість - цілісність та ін , використовувані при побудові дискурсу.
Як пише сучасний дослідник Річард Бернстейн , « недивлячись на весь декларативний скептицизм з приводу бінарних опозиций ( у всіх фіксованих випадках їх використання. - І. Б. ) - перший полюс опозиції вихваляється і величається , а другий полюс засуджується , маргіналізується , виганяється ».2 Дійсно , « Захід є захід , схід є схід » , «Імперія зла » у вигляді СРСР , на думку ідеологів кінця холодної війни 3 . Бжезінского та ін , розташовувалася на « Сході». А сучасний « Північ» всім багатий , гарний і відмінний у всіх відносинах від «поганого Півдня ».
Крім зазначеної технології згадаємо технологію « використання іншого» ( Івер Нойман ) в конструюванні регіонального дискурсу.1 У певному відношенні вона може розглядатися як більш загальна форма технології бінарних опозицій .
Розглянемо це на конкретному прикладі аналізу деяких аспектів міжнародної регіональної складової категорії « фашизм» , яка з часом не втрачає актуальності в політичному житті сучасної Європи та світу , а також в сучасній політичній теорії . Це пов'язано в першу чергу з тим , що як діапазон політичної діяльності , так і політологічної рефлексії по суті і приводу цієї діяльності як і раніше передбачає наявність радикальних і екстремістських форм не тільки минулого , а й в сьогоденні і майбутньому.
На нашу думку , фашизм , будучи однією з найбільш загальних категорій розглянутого ряду , у своїх оригінальних , не експортованих формах ( італійська , німецький , японський ) знаходив і знаходить свій зміст через радикальні і екстремістські пошуки актуальної пропозиції в ліво-правому спектрі політичного житті тієї чи іншої країни , спрямовані на створення імперії на базі національної держави. У експортованих формах він пред ставляє собою переважно правоекстремістську відповідь на кризові процеси еволюції національної держави , що складаються в спробах його реанімації чи « переформатування » , додання нової ролі в прийдешній імперіалістичній картині світу .
Про актуальність цього терміна свідчить хоча б той факт , що пошукова система Google 15.03.2008 показала 222000 актуальних згадок терміна «фашизм»2 в російськомовній частині мережі , і зазвичай показники протягом останніх років близькі до зафіксуваних.
Зазначена тенденція простежується і за межами рунету. На підтвердження цього можна уявити той факт , що пошукова система Google 15.03.2008 показала 7 500 000 актуальних згадувань терміну « фашизм» в латиномовній частині мережі , і зазвичай показники протягом останніх років близькі до зафіксованих .
Процес « сучасного визначення » фашизму , « присвоєння » його « сенсу » атрибутивний для сучасної західної культури , і європейської зокрема. Так , наприклад , 10 квітня 2008 під час пересування олімпійського вогню по Лос-Анджелесу ( США , Каліфорнія) в ряду інших його « вітань » був зафіксований факт наявності плаката , який зображує чорну свастику на тлі державного прапора КНР і символи з п'яти олімпійських кілець у вигляді кілець наручників ( Euronews , 10.04.2008 , 20:00 - випуск новин).
Елементи фашистської проблематики і атрибутики досить глибоко проникають в сучасну культуру. Багато десятиліть література , живопис , графіка , кінематограф , різні напрями масової культури по-своєму , часом у радикальних і екстремістських формах використовували і використовують фашистську проблематику. У останні роки заявила про себе навіть особлива форма православного сектантства - « Істинно- православні християни » (голова - Амвросій ( фон Сіверс )) , в основний ритуал якої введено поклоніння « Святому Гітлеру » , який для цього випадку зображений на відповідній іконі .1
Категоріальний ряд для характеристики фашизму теж не демонструє припинення народження нових форм в результаті своєбразних « мутацій термінів» . Так , якщо в довоєнний період крім термінів «фашизм » і « нацизм » з'явилася як категорія , що конкретизує ці форми , наприклад , термін « монархофашизм » для характеристики диктатури А. Цанкова в Болгарії , то в післявоєнний період виникають і продовжують зберігати актуальне значення такі терміни, як « неофашизм » , « неонацизм » , «праві радикали » , «правий екстремізм » , « демофашізм » та ін.. Останнім десятиліттям тенденція продовжилася , виникли такі терміни, як « коммунофашизму » , « гламурний фашизм » та ін.. В останні роки з'явилися терміни « ісламофашизм »і« амеріканофашизм »у зв'язку з боротьбою США з частиною ісламського світу , « натофашизм »« глобальний фашизм »у зв'язку з бомбардуваннями Югославії в 1999 р. і др .
Словотворчість з фашистським акцентом є постійним атрибутом політичного дискурсу. Так , наприклад , в останні роки з'явилися терміни « киташисти » , « нашисти » , « Путінюгенд » та ін..
Одні терміни мають своїх авторів . Так , наприклад , автором терміну « демофашизм » вважається російський філософ І. А. Ільїн , терміну « натофашизм » - російський генерал Л. Івашов .1 Пошукова система Google 15 березня 2008 показала 5460 актуальних згадувань терміну« демофашизм » в російськомовній частині мережі і 102 актуальних згадок терміна« натофашизм».
Не виключена можливість появи терміна « китаєфашизм » , тим більше що у відеоряді найбільших ЗМІ світу він вже був представлений в символічному вигляді , в зв'язку з подіями в Тибеті і Олімпійскими іграми в Китаї.
Паралельно в політологічному та політичному дискурсі різних регіонів світу проглядається тенденція до вмирання або втрати актуальності деяких термінів розглянутої сфери , наприклад « квіслінгізм » , « хортизм » , « залізногвардійці » , « Японофашизм » , « фашистські посіпаки » , « нікчемні лакеї фашистів» , « найжорстокіша феодально -фашистська диктатура » (остання - стосовно періоду « культурної революції в Китаї » ) і т. п.
Розглянемо більш детально кількісні та якісні характеристики аналізованого сегмента політичного та політологічного дискурсу2. Для інтерпретації введемо категорію « тезаурусний каркас» .
Під Тезаурусний каркасом (від грец. - Скарб , і франц. Carcasse - скелет ) усвідомимо політико-лінгвістичну категорію для позначення інтерпретації найважливіших якісних і кількісних характеристик радикального і екстремістського політичного та політологічного дискурсу , особливого набору термінів загальної або спеціальної лексики , в якому зазначені Семантичні відносини (ступінь синонімічності , антонімічності , і т. п. ) між лексичними одиницями розглянутого нами сегменту політичного та політологічного дискурсу.
Даючи якісний набір характеристик , автор намагався передставити категорії , що мають відносно залучили значення в ru.net , розглядаючи цей набір як базовий . Паралельно ми залучили дані з ingl.net , ch.net , sp.net і деяких інших сегментів всесвітньої павутини. Крім того , була зроблена спроба конструювання деяких категорій на основі вже наявних до активно використовуваних категорій ( наприклад , конструювалась категорія «гламурний неофашизм » на базі активно використовуваних категорій «гламурний фашизм» і « неофашизм » , « китаєфашизм » , « американофашизм »на основі активно використовуваної « ісламофашизм » , і т. п.
На нашу думку , реально фіксується при аналізі дискурсу симулякр « ісламофашизм » настільки ж активно й ефективно « замінює реальність знаками реальності» (Ж. Бодріяр ) , як « зможе це зробити» відсутній поки в дискурсі термін « китаєфашизм ».
Розглянемо співвідношення частотних характеристик категорій розглянутої природи в російському і китайському секторах Інтернету (табл. 3.1.1) . У дужках представлений ранг категорії в відповідних секторах.
Таблиця 3.1.1
Тезаурусний каркас для інтерпретації кількісних характеристик радикального і екстремістського політичного дискурсу в ru.net і ch.net
Навіть саме швидке порівняння показує, що частотні напованості тезаурусного каркаса ru.net і ch.net істотно відрізняються один від одного. Так, наприклад, хоча 7 з 10 характеристик, які потрапили в першу десятку, збігаються, немає жодного рангового (наприклад, 7 в одному і другому секторах) збігу. Як можна бачити, перша трійка в ru.net 'і - фашизм, новий соціалізм, ксенофобія. У ch.net 'і - антисемітизм, неоєвразійство, новий соціалізм.
