1 . Євроскептики виступають проти утворення європейської « супердержави ».

Договірну базу Європейського Союзу складають , як відомо , Римські , Маастрихтскі і Амстердамські угоди . Евроскептики вважають , що разом ці угоди становлять собою план за створенню нової країни , званої Європа , тобто по суті « Сполучених Штатів Європи ». План полягає в тому , щоб перетворити Загальний ринок в єдиний уряд . А це згубно для європейських країн , вважають євроскептики (чому, буде сказано далі). Цей тезис є одним з ключових в євроскептицизмі .

У кожній області , в якій британський уряд має міністерства , Амстердамська угода , наприклад, має главу або пункт, що надає Європейському Союзу широку компетенцію . У деяких областях переміщення повноважень від національного до інтернаціонального уряду більш-менш повне. «Будь , хто прочитає цю угоду вперше , дійде висновку , що намір - це не що інше, як утворення нової держави , названої Європою» - підсумовує один із провідних британських євроскептиків , член Консервативної партії Великобританії Джон Редвуд в своїй книзі , названій « Смерть Британії ? ».²

Євроскептики стверджують , що політики , які зараз біля влади в Європі , підмінили ідею, що лежить в основі європейської інтеграції . У 1975 р. британський народ проголосував за спільний ринок, вірячи , що він буде асоціацією незалежних , вільно торгующіх національних держав. Однак у європейського співтовариства з'явилися прапор , гімн , загальні інститути . У своїй промові 15 травня 1996 в університеті міста Уорвік той же Джон Редвуд заявив: «Мета європейської інтеграції - це утворення держави під назвою Європа . Цей «спільний ринок» вже має прапор , гімн , верховні суди , парламент і могутню виконавчу владу в Брюсселі » .¹

Якщо все й далі йтиме за планом , розмірковують евроскептики , в найближчі десятиліття з'явиться єдина європейська держава . Воно буде мати один прапор , один гімн , одну валюту , одну конституцію , один центральний банк , одну конфігурацію права , що стосується більшості сфер суспільного життя , одну конфігурацію керівних інститутів , один Верховний суд , що тлумачить або навіть змінює закони, і одну зовнішню політику.

2 . Євроскептики піддають різкій критиці інституційну структуру ЄС.

Аналізуючи інститути Європейського Союзу , євроскептики говорять , що найбільш могутнім органом ЄС є не перебуваючий з обраних громадянами країн - членів представників Європарламент , а Рада міністрів , що складається з представників виконавчої влади держав - членів , Комісія та Європейський Суд . Таким чином, виходить , що більше влади мають чиновники, ніж народні представники .

Той же Джон Редвуд відзначає також , що одна з « хитрих» особливостей Європейського Союзу полягає у відсутності будь-якої офіційної опозиції тому, що пропонує Європейська комісія .² Так як немає уряду, який формально пропонує законопроект , і опозиції , яка їм протистоїть , кожен новий закон вводиться в дію як текст , затверджений Комісією. Країни можуть тільки протистояти або пропонувати поправки , якщо він відкрито суперечить їх національним інтересам. Багато хто з них , зазначає Редвуд , однак , погоджуються на новий закон , навіть якщо вони вважають , що він невірний , думаючи , що він матиме невеликий ефект для їхньої країни.

Тут також слід згадати про те , що дуже багато жителів держав - членів ЄС відчувають певну недовіру до його виконавчих органів і до ініційованим їм процесам . Це добре ілюструє той факт , що люди вибирають до Європарламенту солідне число євроскептиків , набагато більше , ніж в національні парламенти . Можливо, саме через аж ніяк не такого оптимісимчного ставлення до інтеграційних процесів , як хотілося б їм , багато урядів держав - членів ЄС не представили питання, які були вказані в угодах ЄС , на розгляд народу . Не у всіх країнах проводилися референдуми з цих питань.