2.2.Мікроорганізми роду Haemophilus

Рід Haemophilus належить до родини Pasterellaceae, налічує 15 видів (за “Визначником бактерій Берджі” (ІХ видання, 1994). Представники роду являють собою дрібні (до 0,3 мкм) поліморфні нерухливі кокобактерії або палички (іноді коки, ниткоподібні бактерії), не здатні утворювати спори. За Грамом забарвлюються негативно, належать до факультативних анаеробів. Для свого росту вимагають спеціальних факторів: Х (протогем або протопорфірин) та V (никотинамідаденіндинуклеотид (NAD) або NAD-фосфат).

Фактор Х міститься в еритроцитах у вигляді термостабільної групи тетрапіролів, які входять до складу гематину та геміну та синтезується деякими мікроорганізмами (сарцини, стафілококи). Фактор V – термолабільний кофермент, який є складовою частиною вітамінів групи В. Обидва ці фактори присутні в крові, однак, у нативній крові барана або людини знаходяться ферменти (НАДази), здатні руйнувати V фактор. Тому V залежні гемофіли не ростуть або дають бідний ріст на кров’яному агарі.

Деякі види гемофільних бактерій патогенні для тварин і здатні викликати у них захворювання, інші – для людини. Із організму людини виділено 9 видів гемофілів, із них патогенними є H.influenzae та H.ducreyi (збудник м’якого шанкеру).

H.influenzae –типовий вид роду - каталазопозитивні, оксидазоваріабельні, редукують нітрати, розщеплюють глюкозу, мають уреазу, деякі штами виділяють індол, не утворюють сірководень. Обов’язковою умовою для росту є наявність у поживному середовищі свіжої крові (коня, барана), але самостійно H.influenzae нездатні лізувати еритроцити, тому, для вивільнення необхідних факторів росту, клітини крові руйнують при приготуванні поживного середовища (див. Методику приготування “шоколадного агару”, середовища Левінталя). Антигенна структура H.influenzae включає антигени двох типів – капсульні і соматичні. За капсульним антигеном їх поділяють на 6 серотипів (a, b, c, d, e, f), які визначають при серотипуванні в РА з політиповими та монотиповими сироватками. Наявність капсули є основним фактором вірулентності. Більшість інвазивних інфекцій викликається штамами H.influenzae типу b (Hib). Капсула Hib складається із полірибозилрибітолфосфату (ПРФ), тобто містить у якості мономеру пентозу (рибозу) на відміну від інших типів, які містять гексозу, це, ймовірно, і визначає більш високий рівень їх вірулентності. Безкапсульні штами позначають як такі, що не типуються.

2.3.Пневмококи

S.pneumoniae є представником роду Streptococcus, родини Streptococcaceae, до якого належать грампозитивні, каталазо– і оксидазонегативні бактерії сферичної форми (коки) ледь видовжені (ланцетовидні). В мазках з нативного матеріалу розташовуються парами, кожна з яких оточена товстою капсулою. Капсула утворюється в живому організмі, а тому мікроскопія мазків з нативного матеріалу має діагностичну цінність. На простих поживних середовищах капсула утворюється тоненька, але її розвиток стимулює додавання крові або сироватки до поживного середовища. У мазках з поживних середовищ можуть розташовуватись ланцюжками і бути більш округлої форми. Пневмококи нерухливі, спор не утворюють. Структура клітинної стінки пневмококів типова для грампозитивних бактерій; для них характерна наявність потужної полісахаридної капсули, яка оберігає мікроорганізм від опсонізації та фагоцитозу. Вони є факультативними анаеробами, росту яких сприяє підвищена концентрація вуглекислого газу в атмосфері інкубації до 5-7%. Добре ростуть на кров’яних або сироваткових середовищах, доповнених 0,1% глюкозою. Здатні до лізису еритроцитів, викликаючи α-гемоліз на кров’яному агарі (КА). Оптимум росту 37^оС. У присутності 6,5% NaCl не ростуть, чутливі до жовчі та оптохіну. Ферментативною активністю не відзначаються: здатні розщеплювати з утворенням кислоти лактозу, рафінозу, трегалозу; можуть утворювати α-галактозидазу. Вид S.pneumoniae серологічно не однорідний: за антигенами капсульних полісахаридів розрізняють 84 серотипи. Для серотипування пневмококів слід використовувати комерційні тест-системи для латекс-аглютинації та коаглютинації, які виявляють капсульний антиген.