- •Методичнi вказівки з мiкробiологiчної дiагностики менiнгококової iнфекцiї та гнійних бактерiальних менiнгiтiв вступ
- •1. Показання до лабораторного бактеріологічного обстеження.
- •2.Характеристика основних збудників менінгітів
- •2.1.Мікроорганізми роду Neisseriа
- •2.2.Мікроорганізми роду Haemophilus
- •2.3.Пневмококи
- •3. Взяття і доставка матеріалу для лабораторного дослідження
- •Первинні середовища, необхідні для первинного посіву матеріалу
- •4. Порядок проведення досліджень
- •Властивості основних збудників гбм, якi враховуються через 24 години вiд початку бактерiологiчного дослiдження ліквору або крові
- •Диференцiальні властивостi стрептококiв та ентерококів якi викликають менiнгiт
- •Біотипування h.Influenzae
- •5.Методи бактеріологічного та біохімічного вивчення менінгококів, пневмококів та гемофілів
- •5.1.Створення пiдвищеної концентрацiї вуглекислого газу для культивування посiвiв
- •5.2.Проба на каталазу
- •5.3.Проба на оксидазу
- •5.4.Визначення сахаролітичної активності
- •5.8.Застосування дискiв з жовчу для iдентифiкацiї збудників менінгітів
- •5.9.Оптохіновий тест
- •5.10.Визначення ферменту уреази
- •5.11.Визначення індолоутворення
- •5.12.Визначення наявності орнітиндекарбоксилази
- •5.13.Визначення наявності β-галактозидази у штамів h.Influenzae
- •6.Методи серологiчної дІагностики та типування збудників гнійних бактеріальних менінгітів
- •6.1.Реакція латекс-аглютинації.
- •6.2.Реакцiя аглютинацiї на склi
- •Реакцiя аглютинацiї в полiстиролових панелях
- •7. Визначення чутливості до антибіотиків
- •8. Термiни видачi вiдповiдi та її формулювання
- •10. Зберiгання та транспортування видiлених культур
- •11.Організаційно-методична робота бактеріологічних лабораторій
- •12.Обов’язки спеціалістів лабораторій, що проводять дослідження з метою діагностики гнійних бактеріальних менінгітів.
- •13. Штами для контролю якості поживних середовищ та постановки тестів ідентифікації
- •Зони інгібіції тест-штамів на середовищі Мюллер-Хінтон.
- •14. Вимоги безпеки
- •Культуральнi та бiохiмiчнi властивостi нейсерiй I m.(b.) catarrhalis
- •Приготування поживних середовищ та індикаторів
- •1.Сироватковий агар
- •1.1.Сироватковий агар з ристомiцином
- •1.2.Сироватковий агар з лiнкомiцином
- •2.Кров'яний агар
- •3."Шоколадний" агар (кип’ячений)
- •3.1.Шоколадний бульйон
- •3.2.Середовище Левінталя
- •4.Жовчно - сироватковий агар
- •5. Середовища з вуглеводами для визначення сахаролітичних властивостей нейсерій
- •6.Середовище для визначення продукції полісахаридів на агарі з 5% сахарози
- •7.Середовище для тесту відновлення нітратів в нітрити
- •8.Нтм агар (Середовище для тестування гемофілів)
- •9.Реактиви для визначення ферменту уреази за методом Заксе Готується 2 реактиви: а і в.
- •10.Реактив Грісса
- •11.Реактив Касаткіна
- •12.Індикатор феноловий червоний (фенолрот)
- •13.Водний розчин Люголя
- •Застосування реакцiї непрямої гемаглютинацiї для виявлення протименiнгококових антитiл
- •Показання до проведення серологiчних дослiджень
- •2. Реакцiя непрямої гемаглютинацiї (рнга) з еритроцитарними менiнгококовими дiагностикумами
- •Забiр кровi
- •Рекомендованi терміни, кратнiсть обстеження та трактування результатiв серологiчних досліджень
- •4.1. Рнга при генералiзованих формах менiнгококової iнфекцiї
- •4.1.1. Рнга з дiагностикумами а I с
- •4.1.2. Рнга з дiагностикумом серогрупи в
- •4.1.3.Групова специфiчнiсть рнга
- •4.2. Рнга при локалiзованих формах менiнгококової
- •Iнфекцiї (назофарингiт I бактерiоносiйство)
- •4.3.Рнга при iмуно-епiдемiологiчних дослiдженнях
- •4.4. Застосування рнга для оцiнки ефективностi вакцинопрофiлактики менiнгококової iнфекцiї
4.1.3.Групова специфiчнiсть рнга
При постановцi РНГА з набором еритроцитарних дiагностикумiв може виявлятись одночасно присутнiсть антитiл до декiлькох полiсахаридiв. У таких випадках серогрупи менiнгококiв визначають за динамiкою збiльшення рiвня антитiл до одного iз полiсахаридiв. При цьому рiзниця показникiв парних сироваток має бути не менш, нiж на 2 розведення. При отриманнi однакових титрiв антитiл до 2 полiсахаридiв в умовно-дiагностичних титрах дiагностуються ГФМI без установлення серогрупи збудника.
4.2. Рнга при локалiзованих формах менiнгококової
Iнфекцiї (назофарингiт I бактерiоносiйство)
При локалiзованих формах менiнгококової iнфекцiї серологiчнi дослiдження не слiд розглядати як метод дiагностики, оскiльки питання про носiйство або наявнiсть менiнгококового назофарингiту вирiшується на пiдставi бактерiологiчного обстеження. Але у деяких випадках при проведеннi дослiджень в осередках ГФМI серологiчнi данi можуть стати додатковим тестом, ретроспективно пiдтверджуючи клiнiко-епiдемiологiчний дiагноз менiнгококової iнфекцiї. При цьому слiд проводити обов’язкове дослiдження парних зразкiв сироваток кровi, отриманих з 10 - 14-добовим iнтервалом.
При назофарингiтах антитiлоутворення вираженіше, нiж при бактерiоносiйствi. У хворих на назофарингiт менiнгококової етiологiї у 90% випадкiв виявляються протименiнгококовi антитiла, з них у 50% випадкiв - титри 1:40 i вище. Серед бактерiоносiїв, незалежно вiд серогрупи збудника, специфiчнi антитiла виявляються у 65% випадкiв, а з титрами 1:40 i вище - у 30% носiїв.
У сироватках кровi, отриманих вiд носiїв, так як i вiд хворих, можуть виявлятися антитiла до декiлькох полiсахаридiв менiнгококу. Збiльшення антитiл до гомологiчної серогрупи вiдзначають при носiйствi менiнгококу серогрупи А. В окремих випадках динамiка антитiл (сероконверсiя) не дозволяє установити домiнуючу серогрупу менiнгококу. Тодi визнають носiйство без установлення серогрупи.
4.3.Рнга при iмуно-епiдемiологiчних дослiдженнях
Метою імуно-епідеміологічних досліджень є визначення кількості осіб, сприйнятливих до менінгококової інфекції, та груп ризику. Аналiз здiйснюють за кiлькiстю серопозитивних та серонегативних осiб з урахуванням iснуючої епiдемiчної ситуацiї. У перiод епiдемiчного неблагополуччя збiльшується число серопозитивних осiб та вiдповiдно зменшується число серонегативних до епiдемiчної серогрупи менiнгококу. В перiод спорадичної захворюваностi, навпаки, зростає кiлькiсть серонегативних осiб.
При проведеннi iмуно-епiдемiологiчних дослiджень серед населення об’єм репрезентативних вибiрок установлюється епiдемiологом вiдповiдно до кількості та вiкового складу колективу, району, населеного пункту.
Визначений фоновий рiвень протименiнгококових антитiл пов’язаний з захворюванiстю на менiнгококову iнфекцiю на данiй територiї i рiвнем носiйства. Найбiльш високий рiвень антитiл у рiзнi епiдемiологiчнi перiоди визначають до менiнгококiв серогрупи В, що, можливо, вiдображає їх серологiчну спорiдненiсть з E.coli K1, моракселами, непатогенними нейсерiями. При цьому число серопозитивних проб з титрами антитiл 1:20 i вище може досягати 90%.
До менiнгококiв серогрупи С рiвень антитiл менший, кiлькiсть серопозитивних сироваток кровi з титром антитiл 1:20 i вище складає 8%.
Рiвень антитiл до менiнгококiв серогрупи А дає досить чiтку характеристику епiдемiчної ситуацiї i вiдображає широту циркуляцiї збудника.
Аналiз серологiчних результатiв епiдемiологiчних дослiджень здiйснюють на пiдставi розрахунку наступних показникiв:
а) вiдсотку серонегативних проб, отриманих з кожним iз дiагностикумiв (A, B, C), який може вiдображати число сприйнятливих до менiнгококової iнфекцiї осiб;
б) вiдсотку серопозитивних проб (усi серопозитивнi сироватки кровi, розпочинаючи з розведення вище 1:5), iз числа яких видiляють проби з титрами антитiл:
- у вiковiй групi до 3 рокiв з 1:10 i вище до полiсахаридiв А i С, з 1:20 i вище - до полiсахарида В;
- у старших вiкових групах дiтей i дорослих з 1:20 i вище до полiсахаридiв А i С, з 1:80 i вище - до полiсахариду В. Вiдсоток сироваток кровi з указаними вище рiвнями антитiл вiдображає домiнуючi на конкретнiй територiї серогрупи менiнгококу.
