- •Методичнi вказівки з мiкробiологiчної дiагностики менiнгококової iнфекцiї та гнійних бактерiальних менiнгiтiв вступ
- •1. Показання до лабораторного бактеріологічного обстеження.
- •2.Характеристика основних збудників менінгітів
- •2.1.Мікроорганізми роду Neisseriа
- •2.2.Мікроорганізми роду Haemophilus
- •2.3.Пневмококи
- •3. Взяття і доставка матеріалу для лабораторного дослідження
- •Первинні середовища, необхідні для первинного посіву матеріалу
- •4. Порядок проведення досліджень
- •Властивості основних збудників гбм, якi враховуються через 24 години вiд початку бактерiологiчного дослiдження ліквору або крові
- •Диференцiальні властивостi стрептококiв та ентерококів якi викликають менiнгiт
- •Біотипування h.Influenzae
- •5.Методи бактеріологічного та біохімічного вивчення менінгококів, пневмококів та гемофілів
- •5.1.Створення пiдвищеної концентрацiї вуглекислого газу для культивування посiвiв
- •5.2.Проба на каталазу
- •5.3.Проба на оксидазу
- •5.4.Визначення сахаролітичної активності
- •5.8.Застосування дискiв з жовчу для iдентифiкацiї збудників менінгітів
- •5.9.Оптохіновий тест
- •5.10.Визначення ферменту уреази
- •5.11.Визначення індолоутворення
- •5.12.Визначення наявності орнітиндекарбоксилази
- •5.13.Визначення наявності β-галактозидази у штамів h.Influenzae
- •6.Методи серологiчної дІагностики та типування збудників гнійних бактеріальних менінгітів
- •6.1.Реакція латекс-аглютинації.
- •6.2.Реакцiя аглютинацiї на склi
- •Реакцiя аглютинацiї в полiстиролових панелях
- •7. Визначення чутливості до антибіотиків
- •8. Термiни видачi вiдповiдi та її формулювання
- •10. Зберiгання та транспортування видiлених культур
- •11.Організаційно-методична робота бактеріологічних лабораторій
- •12.Обов’язки спеціалістів лабораторій, що проводять дослідження з метою діагностики гнійних бактеріальних менінгітів.
- •13. Штами для контролю якості поживних середовищ та постановки тестів ідентифікації
- •Зони інгібіції тест-штамів на середовищі Мюллер-Хінтон.
- •14. Вимоги безпеки
- •Культуральнi та бiохiмiчнi властивостi нейсерiй I m.(b.) catarrhalis
- •Приготування поживних середовищ та індикаторів
- •1.Сироватковий агар
- •1.1.Сироватковий агар з ристомiцином
- •1.2.Сироватковий агар з лiнкомiцином
- •2.Кров'яний агар
- •3."Шоколадний" агар (кип’ячений)
- •3.1.Шоколадний бульйон
- •3.2.Середовище Левінталя
- •4.Жовчно - сироватковий агар
- •5. Середовища з вуглеводами для визначення сахаролітичних властивостей нейсерій
- •6.Середовище для визначення продукції полісахаридів на агарі з 5% сахарози
- •7.Середовище для тесту відновлення нітратів в нітрити
- •8.Нтм агар (Середовище для тестування гемофілів)
- •9.Реактиви для визначення ферменту уреази за методом Заксе Готується 2 реактиви: а і в.
- •10.Реактив Грісса
- •11.Реактив Касаткіна
- •12.Індикатор феноловий червоний (фенолрот)
- •13.Водний розчин Люголя
- •Застосування реакцiї непрямої гемаглютинацiї для виявлення протименiнгококових антитiл
- •Показання до проведення серологiчних дослiджень
- •2. Реакцiя непрямої гемаглютинацiї (рнга) з еритроцитарними менiнгококовими дiагностикумами
- •Забiр кровi
- •Рекомендованi терміни, кратнiсть обстеження та трактування результатiв серологiчних досліджень
- •4.1. Рнга при генералiзованих формах менiнгококової iнфекцiї
- •4.1.1. Рнга з дiагностикумами а I с
- •4.1.2. Рнга з дiагностикумом серогрупи в
- •4.1.3.Групова специфiчнiсть рнга
- •4.2. Рнга при локалiзованих формах менiнгококової
- •Iнфекцiї (назофарингiт I бактерiоносiйство)
- •4.3.Рнга при iмуно-епiдемiологiчних дослiдженнях
- •4.4. Застосування рнга для оцiнки ефективностi вакцинопрофiлактики менiнгококової iнфекцiї
6.Методи серологiчної дІагностики та типування збудників гнійних бактеріальних менінгітів
Для виявлення антигенів (Аг) збудника ГБМ у якості експрес-діагностики можуть використовуватись реакція латекс-аглютинації, зустрічний імуноелектрофорез, непрямий метод флуоресцуючих антитіл, реакція непрямої гемаглютинації з антитільними еритроцитарними діагностикумами, реакція коаглютинації.
6.1.Реакція латекс-аглютинації.
Відомим "некультуральним" методом виявлення антигенів збудників ГБМ є метод латекс-аглютинації (ЛА) із застосуванням відповідних комерційних тест-систем. Латексні частки, покриті специфічними антитілами до антигенів N.meningitidis, S.pneumoniae або H.influenzae, аглютинують у присутності бактеріальних антигенів, що містяться в СМР; результат аглютинації оцінюється візуально. Постановка всієї реакції займає близько 10 хв., реакція не вимагає наявності живих бактерій у СМР. Досвід роботи показує, що діагностика ГБМ методом ЛА з тест-системами фірми BioMerieux (Франція), дозволяє довести лабораторне підтвердження ГБМ до 60-70%. Однак чутливість методу ЛА порівняно невисока (біля 70%), оскільки мінімальна обумовлена концентрація бактерій у СМР методом ЛА складає від 105до 5х106 бактерій/см3 або від 1 до 50 нг антигену/см3. Методику постановки реакції див. в інструкції по використанню тест-системи.
В практичній діяльності найчастіше застосовуються серологічні методи типування, основані на виявленні антигенних детермінант молекул, представлених на бактеріальній поверхні, - полісахаридів, білків, липополісахарида і т.і. Як вже було сказано, менінгококи поділяються на серогрупи (за полісахаридом), серотипи і серосубтипи (за білками зовнішньої мембрани), імунотипи (за ліпополісахаридом), пневмококи - на серотипи, гемофільна паличка - на серотипи (за полісахаридом), з яких найвірулентніший серотип b.
Як правило, поверхневі макромолекули патогенних бактерій, у тому числі збудників ГБМ, є, з одного боку, факторами вірулентності, що зумовлюють можливість колонізації організму людини і генералізації інфекції, і, з іншого боку, - мішенню для специфічних і неспецифічних захисних систем людини. Тому визначення серогруп, серотипів, імунотипів бактерій дозволяє прогнозувати результат їх взаємодії із системами вродженого і набутого, у тому числі вакцинального, імунітету і є істотним елементом епідеміологічного нагляду.
Обмеження серологічних методів. Взаємодіючи із системами імунітету, поверхневі молекули піддаються найсильнішому селекційному тиску. Механізми, що приводять до фазових варіацій, мутацій, рекомбінацій, горизонтальному переносу генів забезпечують широку варіабельність поверхневих макромолекул і приводять до відсутності чіткого взаємозв'язку імунотипу штаму з його еволюційним походженням і клональною належністю: родинні штами можуть мати різні серотипи, в той час як, штами, що мають однаковий серотип, не обов'язково є еволюційно близькими.
Істотним обмеженням серологічних методів типування є необхідність виділення живої культури бактерій, що далеко не завжди можливо. Крім того, реагенти для серотипування (специфічні антитіла) в Україні не виробляються, а вартість закордонних реагентів велика, тому серотипування збудників ГБМ не проводиться. Практичні установи з метою епіднагляду проводять серогрупування менінгококів.