- •Методичнi вказівки з мiкробiологiчної дiагностики менiнгококової iнфекцiї та гнійних бактерiальних менiнгiтiв вступ
- •1. Показання до лабораторного бактеріологічного обстеження.
- •2.Характеристика основних збудників менінгітів
- •2.1.Мікроорганізми роду Neisseriа
- •2.2.Мікроорганізми роду Haemophilus
- •2.3.Пневмококи
- •3. Взяття і доставка матеріалу для лабораторного дослідження
- •Первинні середовища, необхідні для первинного посіву матеріалу
- •4. Порядок проведення досліджень
- •Властивості основних збудників гбм, якi враховуються через 24 години вiд початку бактерiологiчного дослiдження ліквору або крові
- •Диференцiальні властивостi стрептококiв та ентерококів якi викликають менiнгiт
- •Біотипування h.Influenzae
- •5.Методи бактеріологічного та біохімічного вивчення менінгококів, пневмококів та гемофілів
- •5.1.Створення пiдвищеної концентрацiї вуглекислого газу для культивування посiвiв
- •5.2.Проба на каталазу
- •5.3.Проба на оксидазу
- •5.4.Визначення сахаролітичної активності
- •5.8.Застосування дискiв з жовчу для iдентифiкацiї збудників менінгітів
- •5.9.Оптохіновий тест
- •5.10.Визначення ферменту уреази
- •5.11.Визначення індолоутворення
- •5.12.Визначення наявності орнітиндекарбоксилази
- •5.13.Визначення наявності β-галактозидази у штамів h.Influenzae
- •6.Методи серологiчної дІагностики та типування збудників гнійних бактеріальних менінгітів
- •6.1.Реакція латекс-аглютинації.
- •6.2.Реакцiя аглютинацiї на склi
- •Реакцiя аглютинацiї в полiстиролових панелях
- •7. Визначення чутливості до антибіотиків
- •8. Термiни видачi вiдповiдi та її формулювання
- •10. Зберiгання та транспортування видiлених культур
- •11.Організаційно-методична робота бактеріологічних лабораторій
- •12.Обов’язки спеціалістів лабораторій, що проводять дослідження з метою діагностики гнійних бактеріальних менінгітів.
- •13. Штами для контролю якості поживних середовищ та постановки тестів ідентифікації
- •Зони інгібіції тест-штамів на середовищі Мюллер-Хінтон.
- •14. Вимоги безпеки
- •Культуральнi та бiохiмiчнi властивостi нейсерiй I m.(b.) catarrhalis
- •Приготування поживних середовищ та індикаторів
- •1.Сироватковий агар
- •1.1.Сироватковий агар з ристомiцином
- •1.2.Сироватковий агар з лiнкомiцином
- •2.Кров'яний агар
- •3."Шоколадний" агар (кип’ячений)
- •3.1.Шоколадний бульйон
- •3.2.Середовище Левінталя
- •4.Жовчно - сироватковий агар
- •5. Середовища з вуглеводами для визначення сахаролітичних властивостей нейсерій
- •6.Середовище для визначення продукції полісахаридів на агарі з 5% сахарози
- •7.Середовище для тесту відновлення нітратів в нітрити
- •8.Нтм агар (Середовище для тестування гемофілів)
- •9.Реактиви для визначення ферменту уреази за методом Заксе Готується 2 реактиви: а і в.
- •10.Реактив Грісса
- •11.Реактив Касаткіна
- •12.Індикатор феноловий червоний (фенолрот)
- •13.Водний розчин Люголя
- •Застосування реакцiї непрямої гемаглютинацiї для виявлення протименiнгококових антитiл
- •Показання до проведення серологiчних дослiджень
- •2. Реакцiя непрямої гемаглютинацiї (рнга) з еритроцитарними менiнгококовими дiагностикумами
- •Забiр кровi
- •Рекомендованi терміни, кратнiсть обстеження та трактування результатiв серологiчних досліджень
- •4.1. Рнга при генералiзованих формах менiнгококової iнфекцiї
- •4.1.1. Рнга з дiагностикумами а I с
- •4.1.2. Рнга з дiагностикумом серогрупи в
- •4.1.3.Групова специфiчнiсть рнга
- •4.2. Рнга при локалiзованих формах менiнгококової
- •Iнфекцiї (назофарингiт I бактерiоносiйство)
- •4.3.Рнга при iмуно-епiдемiологiчних дослiдженнях
- •4.4. Застосування рнга для оцiнки ефективностi вакцинопрофiлактики менiнгококової iнфекцiї
5.8.Застосування дискiв з жовчу для iдентифiкацiї збудників менінгітів
Колонiї мiкроорганiзмiв, морфологiчно схожi з менiнгококовими, вiдсiвають на сектори чашок Петрi з 20% сироватковим агаром. На кожний сектор накладають стерильний диск, просочений концентрованою жовчу (диски готують заздалегiдь). Культури менiнгококiв навколо дискiв з жовчу дають зону затримки росту, що ніколи не спостерiгається при ростi непатогенних нейсерiй.
Можна використовувати середовище з 0,2% жовчі для вивчення ставлення мікроорганізму до жовчі.
5.9.Оптохіновий тест
Для постановки цього тесту можна використовувати готові комерційні диски з оптохіном, які накладають на щойно посіяну на КА культуру. У пневмококів навколо диску з оптохіном утворюється зона затримки росту.
5.10.Визначення ферменту уреази
Метод базується на здатності мікроорганізмів, які мають фермент уреазу, розщеплювати сечовину до аміаку, за рахунок якого відбуваються зміни рН середовища, що визначають за зміною кольору індикатора.
Пробу на уреазу можна ставити за методом Заксе: змішують (ex tempore) реактив А (1 частину) і реактив В (19 частин). Суміш розливають у вузькі пробірки по 0,1 см3 і вносять кілька петель досліджуваної культури. Не можна брати конденсаційну воду, оскільки вона має лужну реакцію і може змінити pH середовища, а отже і колір індикатора. Пробірки ставлять в термостат на 30 хвилин.
Уреаза розщеплює сечовину, змінює pH середовища, що призводить до його почервоніння. Якщо фермент уреаза відсутній, зміна забарвлення середовища не відбувається. Рекомендується одночасно ставити контроль середовища. Облік негативної реакції можливий тільки після 24 годин інкубації.
5.11.Визначення індолоутворення
Метод базується на здатності мікроорганізмів розщеплювати амінокислоту триптофан з утворенням індолу.
З цією метою можна використовувати папірці із СІП. Пробірки з поживним бульйоном засівають однією петлею культури і додають 2-3 краплі інактивованої сироватки коня. Пробкою затискають індикаторний папірець на індол, просочений пара-диметиламіно-бензальдегідом. Інкубують при (371)о С 18-24 години. При наявності індолоутворення жовтий папірець набуває рожево-малинового кольору.
Для визначення індолоутворення у H.influenzae слід використовувати „шоколадний бульйон”.
5.12.Визначення наявності орнітиндекарбоксилази
У пробірку з 0,3-0,5 см3 фізіологічного розчину вносять диск з орнітином (можна використовувати СІП) і додають декілька крапель добової бульйонної культури H.influenzae, заливають стерильним вазеліновим маслом і інкубують протягом 18-24 годин при температурі (371)о С. При позитивному результаті з’являється синє забарвлення.
Для визначення наявності орнітиндекарбоксилази у H.influenzae слід використовувати культуру вирощену на „шоколадному бульйоні”.
5.13.Визначення наявності β-галактозидази у штамів h.Influenzae
β-галактозидаза – фермент, що здатний безпосередньо гідролізувати лактозу до галактози та глюкози. ONPG (О-нітрофеніл-β-D-галактопізнозидаза) – речовина, схожа за структурою з лактозою. У присутності β-галактозидази ONPG руйнується на галактозу і О-нітрофенол, який надає жовтого забарвлення. H.influenzae на відміну від інших представників роду не має β-галактозидази і це використовується як диференційно-діагностична властивість мікроорганізма.
Для постановки тесту слід використовувати комерційні диски просочені ONPG.
В 0,5 см3 фізрозчину готують густу суспензію досліджуваної культури (еквівалент 2 одиницям за стандартом мутності МакФарланда) і вносять туди диск з ONPG, інкубують при температурі (371)о С. Попередній облік проводять через 1 годину. Позитивна реакція – наявність жовтого забарвлення. Негативний результат може бути врахований тільки після 24 годин інкубації.