20. Опишіть особливості сприйняття за умов постійного спілкування.

Особливості сприйняття за умов постійного спілкування

У постійному спілкуванні дія законів і результатів першого враження триває. Однак постійне спілкування не може задовольнитися тим списком приписаних партнеру рис і властивостей, що сформувалися в результаті першого враження.

У постійному спілкуванні стає важливим більш глибоке й об'єктивне розуміння партнера:

його актуального емоційного стану,

динаміки його ставлення до нас,

сприйняття ним ситуації.

Тут стереотипи мало допомагають, скоріше заважають.

У реальному спілкуванні ми майже завжди приблизно розуміємо, що відбувається з нашим партнером. Сприйняття іншої людини у спілкуванні дає нам матеріал для висновків. Інша справа, що ми не знаємо, який це матеріал, що ми, власне, сприйняли, і як це нам удалося.

Проте реальні підстави для розуміння іншої людини за її зовнішністю й елементами поведінки існують. Майже всі деталі зовнішнього вигляду людини можуть нести інформацію про її емоційні стани, ставлення до навколишніх людей і до людей взагалі, про її ставлення до себе, про те, як вона почуває себе у спілкуванні в даній ситуації.

21. Опишіть основні орієнтири, що несуть у собі соціально-перцептивний зміст.

Основні орієнтири, що несуть у собі соціально-перцептивний зміст:

обличчя людини,

жести,

міміка,

загальний стиль експресивної поведінки,

хода,

манера стояти,

сидіти,

звичні пози і їхня зміна під час розмови,

просторова орієнтація стосовно партнерів,

різні сполучення цих факторів.

Обличчя.

22. Охарактеризуйте експресію обличчя, її доль у ділових стосунках.

Головне, що відбивається на обличчі людини — це емоції.

Люди мають великі здібності до розпізнавання основ­них емоцій за виразом обличчя.

Існує сім основних виразів обличчя — конфігурацій міміки, що виражають сім емоцій:

щастя,

подив,

страх,

страждання,

гнів чи відраза,

зневага

інтерес.

Всі люди, незалежно від національності і культури, у якій вони виросли, з достатньою точністю і погодженістю інтерпретують ці мімічні конфігурації як вираження відповідних емоцій.

Основне інформативне навантаження несуть

брови й зона навколо рота (губи).

Коли випробуваним пред'являлися малюнки облич, де варіювалося тільки положення брів і губ, погодженість їхніх оцінок була дуже велика — розпізнання емоцій було майже 100 %-м.

Сприйняття емоційного стану за виразом обличчя відбувається настільки точно і швидко, що японські психологи запропоновали використовувати схематичні зображення обличчя людини для якнайшвидшої передачі оператору інформації про стан керованої системи — машини. Виявилося, що цей спосіб інформування оператора — найшвидший і найнадійніший з усіх, у всякому разі, він набагато випереджає за всіма параметрами цифрові, графічні, колірні способи.

Брови:

• «до межі» підняті – вираз сильної недовіри до партнера;

• наполовину підняті — подив,

• трішки насуплені — замисленість, зосередженість;

• сильно насуплені — гнів.

Напрям погляду (дивиться на вас співрозмовник чи ні):

Погляд пов'язаний із процесом

формування вислову і труднощами цього процесу.

• Співрозмовник дивиться убік («у простір») – тільки формулює думку.

• Дивиться на співрозмовника найчастіше тоді, коли думка цілком готова.

• Якщо мова йде про складні речі, — на співрозмовника дивляться менше.

• Коли труднощі переборюються, — більше.

• Той, хто в даний момент говорить, менше дивиться на партнера — тільки щоб перевірити його реакцію і зацікавленість.

• Слухач більше дивиться у бік того, хто говорить, і «посилає» йому сигнали зворотного зв'язку.

• Коли на вас дивляться мало, є підстава думати, що до вас чи до того, що ви говорите або робите, ставляться погано.

• Якщо на вас дивляться занадто багато, то це або специфічний виклик вам, або до вас справді дуже добре ставляться.

Погляд — дуже важливий показник у спілкуванні. Наприклад, в одному дослідженні інтерв'юер брав інтерв'ю одночасно в двох осіб, але дивився переважно на одного з них. У результаті той, на якого дивилися більше, оцінював інтерв'юера позитивніше, а той, на якого менше, — негативніше, вважаючи при цьому, нібито те, про, що він говорив, було інтерв'юеру нецікаво. В інших дослідженнях вивчалося сприйняття напряму погляду на семінарі. Доповідач вважав, що той, хто на нього більше дивиться, краще його розуміє і позитивніше оцінює. Ті ж, на кого більше дивився сам доповідач, вважали, буцімто їхня думка й оцінки особливо важливі для нього.

Хоч обличчя і вважається головним джерелом психологічної інформації,

проте

в багатьох ситуаціях воно є набагато менш інформативним, ніж нам здається.

Річ у тому, що

міміка обличчя досить добре контролюється людиною,

у багато разів краще, ніж тіло.