6.2. Спеціальні види врегулювання страхових претензій

6.2.1. Врегулювання страхових претензій з перестраховиками

Перестрахування було і залишається найбільш важливим інструментом забезпечення фінансової надійності страхової ком­панії. Зараз і в майбутньому жодна страхова компанія (навіть найбільша) не може проводити свої операції без перестрахуван­ня, оскільки без механізму перестрахування не можна досягти достатнього розсіювання ризику. Оскільки страхова компа­нія є учасником страхових відносин і матеріально зацікавленою стороною, то вона не може залишатися осторонь процесу врегу­лювання збитків (так само як і при оцінці ризиків при прийнятті їх на страхування)

Основними учасниками процесу перестрахування є цедент - компанія, що віддає ризик в перестрахування, і цесіопарій - ком­панія. яка приймає ризик у перестрахування.

З точки зору врегулювання страхових збитків, цедент очікує від цесіонарія:

• оперативності і злагодженості процесу врегулювання збит­ків, за можливістю мінімальних термінів, в яких страховик виплачує перестрахувальнику свою частину збитків. Це питан­ня є достатньо важливим, зважаючи на те, що в більшості до­говорів перестрахування передбачається процедура, за якої пря­мий страховик проводить розслідування і здійснює страхову виплату сам, після чого передає матеріали до перестрахової ком­панії і за результатами їх оцінки отримує компенсацію. Через такий механізм часто виникає касовий розрив (між здійсненою страховою виплатою і очікуваною компенсацією від перестраховика). Якщо сума страхової виплати є великою, то така си­туація потребуватиме додаткового фінансування;

• використання механізму касового збитку, тобто встанов­леного розміру збитку, за перевищення якого перестраховик зо­бов'язаний сплатити свою частку страхового відшкодування пе­рестрахувальнику раніше, ніж той виплатить страхове відшко­дування. Така практика є скоріше винятком, ніж правилом, оскільки це невигідно перестраховику. Але в ряді випадків укла­дення угод такого типу є можливим (особливо якщо перестра­ховується більша частка ризику).

Етапи та основні дії перестрахувальника і перестраховика при врегулюванні страхової претензії можна представлено у табл. 6.1.

При врегулюванні страхових претензій між цедентом і цесіонарієм можуть виникати спірні ситуації. Найбільш вразливим при цьому є цедент, оскільки він зобов'язаний зробити страхову ви­плату навіть у випадках, коли цесіонарій не згоден визначати подію страховим випадком, або затягує (навмисно чи не навмис­но) розгляд наданих йому документів і розрахунків.

Таблиця 6.1

Етапи і основні дії перестрахувальника та перестраховика

при врегулюванні страхової претензії

Етапи врегулювання страхової претензії	Основні дії
	перестрахувальника	перестраховика
1. Інформація про настання страхового випадку	Інформування перестраховиків. Залучення перестраховиків до врегулю­вання, узгодження дій 3 аварійним комісаріатом. Передача перестраховикам усіх необхідних до­кументів, що інфор­мують про страховий ви­падок, суму очікуваного збитку	Підтвердження отриман­ня повідомлення про страховий випадок. Ви­вчення наданих доку­ментів про обставини страхового випадку. Прий­няття рішення про участь в процесі врегулювання або відмова від такого
2. Виставлення рахунків та узгодженого пакету документів	Визначення суми кін­цевого збитку та його розподіл між перестраховиком і перестраху­вальником. Формування пакету документів для перестраховиків. Узгодження порядку і термінів оплати збитків. Підтвердження закінче­ння процесу врегулюва­ння.	Перевірка правильності розрахунків та повноти представленого пакету документів. Врегулювання спірних і сумнівних моментів. Прий­няття рішення про ви­плату або відмову у виплаті. Представлення перестрахувальнику усіх необхідних документів.
3. Коригування суми збитку	Узгодження додаткових витрат. Надання інфор­мації про регресні випла­ти за суброгацію. Пере­рахунок суми збитку за часткою перестраховиків	Підтвердження (або непідтвердження) згоди про участь у додаткових витратах. Контроль за претензійним процесом. Підтвердження вірності проведених розрахунків

В українській і закордонній практиці виникали ситуації, за яких цедент не зміг самостійно провести виплату. В таких ситуаціях можливим є проведення декількох фінан­сових операцій:

• залучення коштів від акціонерів;

• отримання банківського кредиту;

• переуступка права страхової виплати іншому страховику (з відповідною передачею усіх документів, що підтверджують вимогу до цесіонарія).