- •Тема 1. Загальна характеристика страхового менеджменту План
- •1.2. Цілі і завдання страхового менеджменту
- •1.3. Функції страхового менеджменту
- •1.4. Правові основи страхового менеджменту
- •Тема 2. Страховий ринок та страхові ризики План
- •2.2. Будова страхового ринку та його інфраструктура
- •2.3. Регулятори та інструменти на страховому ринку
- •2.4. Страхові послуги та страхові продукти, їх реалізація.
- •Тема 3. Організація, планування та контроль страхової діяльності План
- •2.5. Ризики в страхуванні
- •3.2. Процес стратегічного планування в страховій компанії
- •3.3. Впровадження в діяльність страхових компаній управління на основі збалансованої системи показників
- •3.4. Контроль страхової діяльності
- •Тема 4. Маркетинг в системі управління страховою діяльністю План
- •4.2. Система розробки та продажу страхових послуг
- •4.3. Управління рекламною діяльністю страхової компанії
- •4.4. Управління відносинами страховина зі страховими посередниками
- •Тема 5. Управління персоналом страхової компанії План
- •5.2. Методи управління персоналом страхової компанії
- •5.3. Оцінка персоналу страхової компанії
- •Тема 6. Врегулювання страхових претензій План
- •6.2. Спеціальні види врегулювання страхових претензій
- •6.2.1. Врегулювання страхових претензій з перестраховиками
- •6.2.2. Врегулювання страхових претензій за договорами, які передбачають асистанс-допомогу
- •Тема 7. Управління фінансовими результатами страхових компаній План
- •7.1. Склад доходів і витрат страхової компанії
- •7.2. Управління формуванням прибутку страхової компанії
- •7.1. Склад доходів і витрат страхової компанії
- •7.2. Управління формуванням прибутку страхової компанії
- •Тема 8. Управління платоспроможністю страхових компаній План
- •8.1. Платоспроможність страхової компанії та вимоги до її забезпечення
- •8.2. Управління активами як засіб підтримки платоспроможності страхової компанії
- •8..1. Платоспроможність страхової компанії та вимоги до її забезпечення
- •8.2. Управління активами як засіб підтримки платоспроможності страхової компанії
- •Тема 9. Управління фінансовою надійністю страхової компанії План
- •9.2. Управління страховим портфелем страхової компанії
- •9.3. Управління формуванням і розміщенням страхових резервів
- •9.3.1. Економічна сутність страхових резервів
- •9.3.2. Управління формуванням обов'язкових резервів з ризикових видів страхування
- •9.3.3. Управління формуванням додаткових резервів з ризикових видів страхування
- •9.3.4. Формування резервів зі страхування життя
- •9.4. Управління розміщенням страхових резервів
- •Тема 10. Антикризове управління в страхових компаніях
- •10.2. Процес реорганізації, санації і ліквідації страхової компанії
- •10.3. Державний контроль за платоспроможністю страхової компанії, засоби впливу і реагування на фінансові порушення страховиків
- •10.4. Організація антикризового управління в страхових компаніях
- •Тема 11. Інформаційна система страхового менеджменту План
- •11.1. Визначення та характеристики управлінської інформації
- •11.2. Зовнішні та внутрішні інформаційні джерела
- •11.1. Визначення та характеристики управлінської інформації
- •10.2. Зовнішні та внутрішні інформаційні джерела
- •Рекомендована література Базова література
- •Допоміжна література
- •Електронні джерела
6.2. Спеціальні види врегулювання страхових претензій
6.2.1. Врегулювання страхових претензій з перестраховиками
Перестрахування було і залишається найбільш важливим інструментом забезпечення фінансової надійності страхової компанії. Зараз і в майбутньому жодна страхова компанія (навіть найбільша) не може проводити свої операції без перестрахування, оскільки без механізму перестрахування не можна досягти достатнього розсіювання ризику. Оскільки страхова компанія є учасником страхових відносин і матеріально зацікавленою стороною, то вона не може залишатися осторонь процесу врегулювання збитків (так само як і при оцінці ризиків при прийнятті їх на страхування)
Основними учасниками процесу перестрахування є цедент - компанія, що віддає ризик в перестрахування, і цесіопарій - компанія. яка приймає ризик у перестрахування.
З точки зору врегулювання страхових збитків, цедент очікує від цесіонарія:
оперативності і злагодженості процесу врегулювання збитків, за можливістю мінімальних термінів, в яких страховик виплачує перестрахувальнику свою частину збитків. Це питання є достатньо важливим, зважаючи на те, що в більшості договорів перестрахування передбачається процедура, за якої прямий страховик проводить розслідування і здійснює страхову виплату сам, після чого передає матеріали до перестрахової компанії і за результатами їх оцінки отримує компенсацію. Через такий механізм часто виникає касовий розрив (між здійсненою страховою виплатою і очікуваною компенсацією від перестраховика). Якщо сума страхової виплати є великою, то така ситуація потребуватиме додаткового фінансування;
використання механізму касового збитку, тобто встановленого розміру збитку, за перевищення якого перестраховик зобов'язаний сплатити свою частку страхового відшкодування перестрахувальнику раніше, ніж той виплатить страхове відшкодування. Така практика є скоріше винятком, ніж правилом, оскільки це невигідно перестраховику. Але в ряді випадків укладення угод такого типу є можливим (особливо якщо перестраховується більша частка ризику).
Етапи та основні дії перестрахувальника і перестраховика при врегулюванні страхової претензії можна представлено у табл. 6.1.
При врегулюванні страхових претензій між цедентом і цесіонарієм можуть виникати спірні ситуації. Найбільш вразливим при цьому є цедент, оскільки він зобов'язаний зробити страхову виплату навіть у випадках, коли цесіонарій не згоден визначати подію страховим випадком, або затягує (навмисно чи не навмисно) розгляд наданих йому документів і розрахунків.
Таблиця 6.1
Етапи і основні дії перестрахувальника та перестраховика
при врегулюванні страхової претензії
Етапи врегулювання страхової претензії |
Основні дії |
|
перестрахувальника |
перестраховика |
|
1. Інформація про настання страхового випадку |
Інформування перестраховиків. Залучення перестраховиків до врегулювання, узгодження дій 3 аварійним комісаріатом. Передача перестраховикам усіх необхідних документів, що інформують про страховий випадок, суму очікуваного збитку |
Підтвердження отримання повідомлення про страховий випадок. Вивчення наданих документів про обставини страхового випадку. Прийняття рішення про участь в процесі врегулювання або відмова від такого |
2. Виставлення рахунків та узгодженого пакету документів |
Визначення суми кінцевого збитку та його розподіл між перестраховиком і перестрахувальником. Формування пакету документів для перестраховиків. Узгодження порядку і термінів оплати збитків. Підтвердження закінчення процесу врегулювання. |
Перевірка правильності розрахунків та повноти представленого пакету документів. Врегулювання спірних і сумнівних моментів. Прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті. Представлення перестрахувальнику усіх необхідних документів. |
3. Коригування суми збитку |
Узгодження додаткових витрат. Надання інформації про регресні виплати за суброгацію. Перерахунок суми збитку за часткою перестраховиків |
Підтвердження (або непідтвердження) згоди про участь у додаткових витратах. Контроль за претензійним процесом. Підтвердження вірності проведених розрахунків |
В українській і закордонній практиці виникали ситуації, за яких цедент не зміг самостійно провести виплату. В таких ситуаціях можливим є проведення декількох фінансових операцій:
залучення коштів від акціонерів;
отримання банківського кредиту;
переуступка права страхової виплати іншому страховику (з відповідною передачею усіх документів, що підтверджують вимогу до цесіонарія).
