10.4. Організація антикризового управління в страхових компаніях

Основними превентивними заходами по запобіганню настан­ня фінансової кризи в страхових компаніях виступатимуть фінан­сова діагностика та постійний моніторинг фінансових показників, ефективний державний контроль за дотриманням компаніями нормативів.

Організаційні заходи антикризового управління страховою компанією формують антикризовий процес, сутність якого мож­на відобразити у вигляді схеми (рис. 10.2).

Рис. 10.2. Процес антикризового управління страховою компанією

В умовах фінансової та економічної кризи кожна страхова компанія має адекватно реагувати на негативні зміни, що відбу­ваються як в сфері споживчого попиту на страхові послуги (сто­сується страхової діяльності), так і в сфері формування капіталу та розміщення власних коштів і коштів страхових резервів (фінан­сової та інвестиційної діяльності). Реакція менеджменту страхо­вика на негативні зміни має бути швидкою. Запізнення в прийнятті тих чи інших антикризових рішень часто викликає додат­кові збитки.

Для забезпечення швидкого реагування на період негативних змін в економіці доцільно впровадити в діяльність страхової компанії ряд антикризових заходів, серед яких варто виділити організаційні та фінансові.

До організаційних заходів належатимуть:

• формування аналітичних підрозділів, які відслідковувати­муть ситуацію на фінансовому ринку і його страховому сегменті (при цьому необхідно встановити формат звіту про зміни та періодичність звітування керівництву);

• проведення постійного моніторингу ряду ключових показ­ників, які характеризують страхову та інвестиційну діяльність;

• коригування оперативних та стратегічних фінансових планів діяльності страхової компанії у відповідності зі змінами на макро- і мікрорівні.

За пропонованою схемою (рис. 10.2) можна відстежити етапи проведення антикризових заходів в страховій компанії.

На першому етапі формується аналітичний підрозділ, який зби­рає інформацію про зміни, що відбуваються як на макрорівні, так і на рівні страхової компанії. Отримана інформація прохо­дить аналітичну обробку і за нею формуються висновки, які до­водяться до керівництва страхової компанії. При цьому в умо­вах стрімкого розвитку фінансової кризи періодичність звітування має бути не меншою за 1 тиждень. Основні пункти, які має місти­ти звіт, повинні бути такими (табл. 10.1).

Таблиця 10.1

Основні пункти аналітичного звіту про кризову ситуацію

Макроекономічний рівень	Рівень страхової компанії
Інфляція	Надходження страхових премій в розрізі окремих видів страхування
Динаміка індексів фондового ринку	Здійснення страхових виплат в розрізі окремих видів страхування
Фіскальна і бюджетна політика	Надходження грошових коштів від іншої (нестрахової) діяльності
Політична ситуація в державі	Видатки грошових коштів, пов'язані з іншою (нестраховою) діяльністю
Динаміка споживчих індексів	Ліквідність компанії (перевищення надходження грошових коштів над видатками за усіма видами діяльності)
Розвиток окремих галузей народного господарства	Рівень прибутковості компанії

На другому етапі керівництво компанії (можливо з її власни­ками) оцінюють ситуацію (до роботи з оцінки можливого роз­витку подій можуть залучатися фахівці з різних структурних підрозділів). Продуктом оцінки можуть бути прогнози або різно­го роду моделі щодо впливу негативних факторів (які належать до факторів формування фінансової кризи) на подальший розви­ток страхової компанії. Одночасно розробляються заходи запобі­гання негативному впливу вказаних факторів, або заходи щодо мінімізації збитків, якщо негативний вплив вже відбувся.

На третьому етапі здійснюється коригування оперативних і стратегічних фінансових планів та здійснюються необхідні вказ­івки структурним підрозділам компанії.

Для запобігання виникненню криз прибутковості або ліквід­ності або мінімізації їх наслідків у страхової компанії є достат­ньо широкий інструментарій, а саме:

• зміна в структурі страхового тарифу, яка здійснюється за допомогою навантаження (компанія може зменшити або збіль­шити норму планового прибутку та витрат на ведення справи н залежності від ситуації і типу фінансової кризи);

• формування резервів, адекватних узятим на себе страхо­вим зобов'язанням (на сьогодні нормативна база надає можли­вості формувати додаткові технічні резерви для виконання стра­ховиком своїх зобов'язань);

• для збалансування страхового портфелю застосовується впровадження в діяльність страховика нових видів страхуван­ня, але цей захід потребує нових інвестицій, що не завжди можливо в умовах фінансової кризи;

• помилки у виборі власного утримання при перестрахуванні можна перек­рити додатковими договорами, укладеними на факультативній основі;

• зміни в політиці інвестування коштів страхових резервів (в кризові періоди на усіх рівнях інвестиційного управління пере­вага має віддаватися ліквідності, отже, доцільним є збільшення частки грошових коштів при розміщенні резервів);

• оптимізація витрат, особливо адміністративних витрат (у випадку ідентифікації фінансової кризи страхова компанія по­винна заморозити переважну більшість інвестиційних проектів).