2.5. Ризики в страхуванні

Ризиком можна таку невизначеність, яку можна, оцінити кількісними параметрами. Вимірювання невизначених величин найточніше здійснюється розрахунком показників імовірності їх появи. Ця імовірність характеризується частотою настання події та величиною збитку, тобто величиною від'ємного відхилення фактичного результату від очікуваного,

Отже показник ризику – це не лише імовірність появи події взагалі, а й імовірність настання негативного результату.

В залежності від розрахункової бази, а також характеру випадкових явищ визначаються імовірності типів:

1. Математична;

2. Статистична; ґрунтується на законі великих чисел,

3. Експертна; експертне оцінювання.

Природні ризики (статистичний характер)

Антропогенні - внаслідок науково-технічної діяльності. За об'єктами ризики поділяються на майнові та особисті. Згідно з критерієм величини ризики поділяються:

- катастрофічні ризики;

- великі ризики;

- середні ризики;

- малі ризики;

- звичайні ризики.

Враховуючи можливі наслідки випадкових подій, ризики можна поділити на чисті та спекулятивні.

Тема 3. Організація, планування та контроль страхової діяльності План

3.1. Зміст, складові та система стратегічного управління страховою організацією

3.2. Процес стратегічного планування в страховій компанії

3.3. Впровадження в діяльність страхових компаній управління на основі збалансованої системи показників

3.4. Контроль страхової діяльності

3.1. Зміст, складові та система стратегічного управління страховою організацією

Останнім часом усе більше уваги приділяється стратегічно­му розвитку страхових компаній, що обумовило виникнення тер­міну "стратегічний менеджмент страховика", під яким можна визначити комплекс довгострокових управлінських цілей та ме­тодів, побудованих на основі наукової методології і спрямова­них на досягнення кінцевої мети створення страхової організації.

Фінансові проблеми, які виникають у суб'єктів господарюван­ня, досить часто зумовлені відсутністю у керівництва чітких стратегічних цілей розвитку, довгострокових фінансових планів та нерозумінням місії суб'єкта господарювання. Управлінські рішення, які забезпечують лише тимчасову користь і приймаються без оцінки їх наслідків для майбутнього розвитку компанії, є, безумовно, шкідливими. Тому кожна страхова компанія повинна мати стратегічну концепцію розвитку, яка б враховувала мету діяльності компанії і можливості щодо досягнення даної мети.

Ініціювати розробку стратегії має топ-менеджмент компанії, а підтримати мають акціонери, оскільки на процеси стратегіч­ного планування відволікаються значні людські та фінансові ре­сурси. Процес розроблення стратегії показаний на рисунку 3.1.

Рис. 3.1. Учасники процесу формування стратегії страхової компанії

Стратегію розглядають як комп­лексний план або програму дій на перспективу, метою виконан­ня якої є покращення позицій компанії або досягнення головної мети її діяльності. Також необхідно звернути увагу на те, що стра­тегія повинна враховувати чинники як внутрішнього, так і зов­нішнього середовищ, в яких діє компанія.

Стратегічні напрямки управління страховою компанією, та­ким чином, можна визначити як комплекс дій, спрямованих на забезпечення тривалого зростання фінансових показників шля­хом прийняття і втілення рішень в фінансовій та нефінансовій сферах, досягнення за рахунок цього конкурентних переваг на ринку і збільшення добробуту власників.

В страхових компаніях, як і в більшості інших корпорацій, що працюють в сучасному бізнес-середовищі, складається генераль­ний стратегічний план розвитку терміном не менше, ніж на 5 років.

Важливу роль у парадигмі стратегічного менеджменту відіграє диференціація видів стратегій розвитку компанії за їх рівнями. У системі цього управління виділяють звичайно три основні види стратегій: корпоративну стратегію; функціональні стратегії; стратегії окремих господарських одиниць (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Система стратегічного управління страховою компанією

Корпоративна стратегія визначає перспективи розвитку ком­панії в цілому. Вона спрямована на виконання місії компанії і найбільше комплексно забезпечує реалізацію головної мети функ­ціонування компанії - максимізацію добробуту його власників. На корпоративному рівні стратегія страхової компанії охоплює такі найважливіші питання, як вибір видів страхування, шляхи забезпечення довгострокових конкурентних переваг компанії на відповідних сегментах страхового ринку, різні форми конгломе­ратної реорганізації (злиття, поглинання), принципи розподілу всіх основних видів ресурсів між окремими стратегічними зона­ми господарювання і структурними підрозділами. Серед функціо­нальних стратегій страховика найбільш важливими є маркетин­гова і фінансові стратегії.

Стратегічні фактори конкурентної переваги фірми можна роз­поділити на фактори макросередовища (країни), інфраструкту­ри регіону та мікросередовища фірми. Наприклад, що стосується впливу інфраструктури регіону на страховий ринок, то за ста­тистичними даними переважна більшість страхових послуг реа­лізується в м. Києві та обласних центрах.

Більш складним є дос­лідження формування факторів конкурентної переваги на рівні компанії. Дуже часто компанії з приблизно однаковими початко­вими даними розвиваються по різному. У зв'язку з цим фактори мікросередовища страхової компанії є основними при формуванні її конкурентних переваг.

Напрямки реалізації даних стратегій можна відобразити за допомогою наступної схеми (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Напрямки реалізації функціональних стратегій

страхової компанії

Функціональні стратегії компанії формуються, як правило, за основними видами її діяльності в розрізі найважливіших функціо­нальних підрозділів компанії. До числа основних стратегій цього рівня відносяться: маркетингова, страхових послуг, фінан­сова, персоналу, інноваційна. Функціональні стратегії ком­панії спрямовані на деталізацію корпоративної його стратегії і на ресурсне забезпечення стратегій окремих господарських одиниць.

Стратегії господарських одиниць (бізнес-стратегії) компанії спрямовані звичайно на рішення двох основних цілей - забезпе­чення конкурентних переваг конкретного виду бізнесу і підви­щення його прибутковості. Прийняті на цьому рівні стратегічні рішення зв'язані звичайно зі створенням нових страхових послуг, розширенням або скороченням мереж збуту, інвестиціями в нові технології просування страхових послуг, обсягом відрахувань на рекламу.