Тема 10. Антикризове управління в страхових компаніях

10.1 Сутність, причини і наслідки фінансової кризи в страховій компанії

10.2 Процес реорганізації, санації і ліквідації страхової компанії

10.3 Державний контроль за платоспроможністю страхової компанії, засоби впливу і реагування на фінансові порушення страховиків

10.4 Організація антикризового управління в страхових компаніях

10.1. Сутність, причини і наслідки фінансової кризи в страховій компанії

Страховий ринок України вже пережив дві фінансово-еконо­мічні кризи (1998 - 1999 рр. та 2008 - 2009 рр.). При цьому вплив цих криз на розвиток ринку був різним. Головна відмінність по­лягала в тому, що в 1998 р. страховий ринок України лише почи­нав розвиватися. Тому падіння ринку було не дуже відчутним, зважаючи на низький рівень його розвитку в докризовому періо­ді. У зв'язку з цим же відновився ринок достатньо швидко і вже на кінець 1999 р. головні фінансові показники компаній перейшли докризовий рівень. Іншою відмінністю є те, що в 1998 - 1999 рр. переважна більшість страхових послуг реалізовувалася юридич­ним особам (менша кількість страхувальників обумовила мен­шу кількість страхових претензій, судових позовів за невиконан­ня страховиками своїх зобов'язань). В 2000 - 2008 рр. страховий ринок розвивався дуже активно, збільшувалися основні фінан­сові показники компаній, а головне швидкими темпами стало зростати страхування фізичних осіб. Саме за цей сегмент між провідними компаніями розгорнулася основна конкурентна бо­ротьба, страховики часто вдавалися до неякісної конкуренції (на­приклад, демпінгували при формуванні страхових тарифів, ук­ладали договори без франшизи), формували свої ринкові і фінан­сові стратегії на основі "планової збитковості". Завдяки дуже ризикованій ринковій і фінансовій політиці переважна більшість страхових компаній виявилися непідготовленими до фінансово-економічної кризи. Втрати страхового ринку в фінансовій кризі 2008 - 2009 рр. виявилися більш суттєвими, ніж в кризі 1998 - 1999 рр. Відповідно і відновлення ринку потребуватиме значно більшого часу.

Зважаючи на сучасні теорії антикризового фінансового управ­ління підприємством, надамо визначення фінансової кризи в страховій компанії. Фінансовою кризою страхової компанії слід вважати ситуацію незбалансованості її фінансових показ­ників впродовж достатньо тривалого часу (три місяці і більше), що супроводжується обмеженим впливом менеджменту на фінан­сові відносини, що формуються в процесі управління.

Відповідно до українського страхового законодавства, кри­зовим визнається такий стан компанії, коли вона затримує роз­рахунки зі страхувальниками більше трьох місяців. Але такий підхід з метою практичного управління можна вважати дуже спро­щеним. По-перше, три місяці - це дуже великий термін: немож­ливість компанії виконати умови договору впродовж більш ніж місяця вже можна вважати ознакою її кризового стану. По-дру­ге, окрім розрахунків зі страхувальниками у компанії є і інші кредитори (банки, покупці її облігацій, інші суб'єкти господарю­вання), і неможливість розраховуватися з ними також є ознакою фінансово-економічної кризи.

На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінан­сового менеджменту страхової компанії її кризовий стан полягає в нездатності здійснювати фінансове забезпечення страхових виплат і виплат по іншим (нестраховим) зобов'язанням.

Імовірнісний характер діяльності страховика часто генерує можливість непередбачуваних великих фінансових втрат (як пра­вило, через виникнення більших за очікувані страхових виплат).

Як правило, до фінансової кризи в страховій компанії призво­дять наступні чинники, які наочно відображені на рис. 10.1.

Достатньо загрозливою ситуація може стати у випадку, якщо одночасно діє не один, а декілька чинників формування фінансо­вої кризи. В будь-якому випадку ідентифікація причин настання фінансової кризи має проводитися за усіма вказаними напрямками.

Ознаками можливості настання фінансової кризи в страховій компанії можуть бути:

• зменшення надходження страхових премій на протязі три­валого часу (особливо небезпечно, якщо це супроводжуватиметь­ся одночасним зростанням страхових виплат);

• затримки зі здійсненням страхових виплат (це можна про­слідкувати при надмірному рівні кредиторської заборгованості по розрахунках зі страхувальниками);

• зростання вкладень коштів в недостатньо ліквідні активи (наприклад, в нерухомість);

• зростання витрат на обслуговування страхових операцій при відсутності адекватного зростання надходжень страхо­вих премій;

• не обґрунтоване зростання дебіторської заборгованості.

Рис. 10.1. Чинники, що формують втрату фінансової рівноваги

страховою компанією

Банкрутство та ліквідація страхової компанії внаслідок вик­ладених вище причин залишає без страхового захисту її клієнтів, що має негативні наслідки для бізнесу і соціальної сфери. Особ­ливо при цьому слід зважати на те, що кошти клієнти виплачу­ють наперед і повернути їх при реалізації фінансової кризи часто буває неможливо.

Для того щоб визначити ознаки фінансової кризи в страховій компанії часто буває достатньо проаналізувати її фінансову звітність за два останні роки (фінансова звітність компаній опри­люднюється в Інтернеті, в газеті "Україна-Бізнес", що є офіцій­ним виданням Ліги страхових організацій України) та вивчити матеріали відкритих видань. Але часто криза може мати прихо­ваний характер (так, виникнення криз в таких відомих закордон­них страхових компаніях як AIG, ING, Fortis не спромоглися спрогнозувати і відомі рейтингові агенції").

Го­ловні екзогенні фактори фінансової кризи до діяльності страхо­вої компанії, то ними можуть бути:

• спад кон'юнктури в економіці в цілому;

• зменшення купівельної спроможності населення і підприєм­ницького сектору (вплив цього фактору може бути вирішаль­ним, зважаючи на те, що страхова послуга є послугою пасивно­го попиту);

• значний рівень інфляції (або значні інфляційні очікування);

• нестабільність господарського, фінансового, страхового та податкового законодавства;

• нестабільність фінансового та валютного ринків (зокрема, страхові компанії дуже залежать від фінансового ринку в плані розміщення вільних коштів);

• посилення конкуренції в галузі (особливо актуальним це стає з виходом на ринок іноземних страхових компаній, які часто за­стосовують демпінгові тарифи);

• сезонні коливання попиту;

• посилення монополізму на ринку (в Україні це більше прита­манне страхуванню життя);

• політична нестабільність у країні місцезнаходження;

• конфлікти між засновниками (власниками).

Вплив зовнішніх факторів кризи пов'язаний з вибором стра­тегії розвитку страхової компанії. Так, аналіз діяльності страхо­виків в докризовому періоді і під час фінансово-економічної кри­зи показав, що найбільших втрат зазнали страхові компанії, які в часи економічного піднесення намагалися захопити якомога більшу частку ринку не сильно рахуючись з понесеними втрата­ми. Таку стратегію можна визначити як стратегію "планової збит­ковості' (перевищення витрат над доходами, яке виникає в про­цесі реалізації такої стратегії покривається акціонерами). Після виникнення і поширення фінансово-економічної кризи акціонери переважної більшості страховиків вже не змогли фінансувати завищені витрати і номінальна криза перетворилася в реальну.

Досвід впливу фінансово-економічної кризи на страховий ри­нок України показав, що захистом від негативної дії наведених вище чинників може стати система раннього попередження та реагування, і в першу чергу оцінка і прогнозування змін, які відбу­ваються в зовнішньоекономічному середовищі.

Серед ендогенних факторів фінансової кризи в страховій ком­панії можна визначити:

• низьку якість менеджменту (в Україні достатньо небага­то фахових менеджерів зі страхування, оскільки вищі навчальні заклади почали їх готувати порівняно недавно, не всі компанії мають власні системи навчання персоналу і підвищення кваліфі­кації) ;

• проблеми в формуванні оптимальної організаційної струк­тури (в даному випадку спрацьовує один з законів механіки - збільшення елементів системи з різним рівнем надійності при­зводить до зниження стійкості усієї системи);

• низький рівень кваліфікації персоналу (в цьому напрямку про­блема стикується з проблемою низької якості менеджменту і має таке саме підґрунтя, дот того ж рівень заробітної плати в страховому секторі і в докризовому періоді був невисоким);

• недоліки у сфері розробки страхових послуг (і в докризово­му періоді, і під час фінансово-економічної кризи вітчизняні стра­хові компанії пропонували клієнтам достатньо обмежений пе­релік страхових послуг, хоча слід відмітити певне зростання асор­тименту страхових послуг в останні роки);

• низький рівень маркетингу в компанії (системний підхід до організації маркетингу застосовує незначна кількість українсь­ких страхових компаній);

• прорахунки в інвестиційній політиці (впродовж останніх років спостерігалося зростання ризикових інвестицій в цінні па­пери вітчизняних підприємств, що згодом призвело до суттєво­го знецінення активів страхових компаній);

• проблеми з фінансуванням (такого роду проблеми можуть виникати у страхових компаній у випадку неправильного розра­хунку страхових тарифів, невідповідності темпів зростання ак­тивів компанії обсягам її діяльності, при виникненні форс-мажорних обставин) ;

• відсутність або незадовільна робота служб контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль).

Як і у інших підприємств, в страхових компаніях можна виді­лити три види кризи:

• стратегічна криза (у компанії відсутні довгострокові фак­тори успіху);

• криза прибутковості (перманентні збитки по страхові і нестраховій діяльності зменшують власний капітал і виклика­ють погіршення структури балансу);

• криза ліквідності (страхова компанія є неплатоспромож­ною через незадовільну структуру активів, тобто не може до­статньо швидко генерувати великі суми готівкових коштів для розрахунків).

Між вищенаведеними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза спричинює кризу прибут­ковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати компанією ліквідності.

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Існують три фази кризи:

• фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуван­ню страхової компанії (за умови переведення її на режим антикризового управління);

• фаза, яка загрожує подальшому існуванню страховика і потребує негайного проведення фінансової санації;

• кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням страховика і призводить до його ліквідації.