27. Сутність «правового дуалізму» в сша.

Американська правова система в цілому - це складне і своєрідне явище, яке включає федеральну правову систему в поєднанні з правовими системами штатів. Специфіка американської федерації породила явище, яке дістало назву "правовий дуалізм". Суть його зводиться до того, що на території кожного штату поширюється дія двох правових систем - своєї власної і федеральної.

28. Буржуазна революція у Франції: передумови, причини та основні етапи.

Велика французька буржуазна революція є подією великої ваги в історії становлення і утвердження буржуазного ладу і власне буржуазного типу держави і права. За радикальністю свого змісту і тими перетвореннями, котрі вона здійснила всередині країни, за своїм впливом на державно-правовий розвиток інших країн вона з повним правом носить ймення "Велика" і має світове значення. Вона дала могутній поштовх соціальному прогресу в усьому світі.

Революція стала наслідком глибоких внутрішніх суперечностей між новим способом виробництва, ринковими відносинами буржуазного суспільства і системою феодалізму, абсолютистськими формами державного правління. Як і багато століть тому, лише феодали мали монопольне право на землеволодіння. Прошарки буржуазії, підприємців зазнавали утисків внаслідок станово-корпоративних обмежень, свавілля і корупції у судово-адміністративній галузі. Французька революція розвивалася за умов, коли конфронтація буржуазії з феодальною монархією, дворянством і католицькою церквою була значно гострішою, ніж півтора століття тому в Англії. Усвідомлюючи свою економічну могутність, французька буржуазія хворобливо сприймала політичну безправність і станове приниження.

Економічна сила, готовність до політичних дій поєднувалися у буржуазії з її ідеологічною платформою, якою стали ідеї просвітителів XVIII ст. (Руссо, Монтеск'є, Вольтера та ін.). За образним висловом Карла Маркса, революція у Франції зародилася "під черепом філософа". Мається на увазі, що задовго до початку революції склалася прогресивна ідеологія, що виражала основні антифеодальні вимоги і прагнення революційних верств.

Французькі революціонери не тільки набули досвіду англійської та американської революцій, а й володіли досить чіткою програмою боротьби за демократію, а політичні лозунги революції ("свобода", "рівність", "братерство") були зрозумілими і доступними простому люду.

Прелюдією Великої французької революції стали народні повстання у різних регіонах країни. Соціальна напруга набула особливого загострення у зв'язку з тим, що кілька неврожайних років призвели до поширення голоду. До цього додалася фінансова криза в країні. Попередити соціальний вибух можна було, застосувавши дієвий на той час захід - обкласти державними податками привілейовані імущі стани, насамперед - дворянство та духівництво. Однак король Людовик XVI відхилив таку пропозицію і дав розпорядження підготувати питання про оподаткування всього населення на збори нотаблів (феодальної знаті). Але аристократія побоялася взяти на себе таке непопулярне рішення. Тоді було вирішено скликати засідання Генеральних штатів, які припинили існування в далекому 1614 р. Заграючи з буржуазією і ставлячи за мету примусити привілейовані стани взяти на себе частину податків, монарх збільшив кількість представників від "третього стану" вдвічі (600 депутатів замість 300).

Скликання Генеральних штатів у Версальському палаці1 відбулося 5 травня 1789 р. Тронна промова короля викликала роздратування серед депутатів. До цього додався розкол з приводу процедурних питань: депутати "третього стану" вимагали голосувати персонально на спільному засіданні трьох палат; депутати ж перших двох станів обстоювали колишній регламент роботи зібрання - обговорювати питання окремо по палатах, а остаточне рішення приймати на спільному засіданні, де кожна палата мала один голос.

У результаті стався відкритий політичний конфлікт між королем і привілейованими станами, з одного боку, і "третім станом" (буржуазією) - з іншою. Він призвів до того, що 17 червня 1789 р. депутати "третього стану" разом з деякими представниками перших двох палат оголосили себе Національними зборами на тій підставі, що вони представляють більшість французької нації. Національні збори оголосили себе найвищим представницьким і законодавчим органом усього народу Франції.

В той же день, 17 червня 1789 р., Збори ухвалили, що податки в державі не можуть стягуватися без згоди представників нації, а оскільки існуючі податки не санкціоновані нацією, то всі вони є незаконними. Ніхто не має права їх стягувати, а тим більше - карати за їх несплату.

На перших порах королівський двір не ризикнув розігнати Національні збори, а робив все можливе, щоб завадити їх роботі. Коли стало зрозуміло, що такі заходи з боку королівської влади малоефективні, було прийнято рішення розігнати Збори силою зброї. До Парижа стягувалися війська. Загроза контрреволюційного перевороту збурила маси простих парижан. 14 липня 1789 р. народ штурмом взяв Бастилію - центральну політичну в'язницю, символ абсолютизму. Влада в столиці перейшла до рук органу міського самоуправління - Паризької комуни. Одночасно була створена Національна гвардія, яка уособлювала армію повсталого народу. Це стало початком Великої французької революції.

Підтримка повсталим народом версальських подій зміцнила позиції Національних зборів, які незадовго до цього, 9 липня 1789 р., проголосили себе Установчими зборами - органом, уповноваженим встановити новий політичний лад в країні. Влада опинилася в руках великої буржуазії.

Процес формування буржуазної державності у Франції співпадає з основними етапами революції На першому етапі (14 липня 1789р - 10 серпня 1792 р.) буржуазія в особі конституціоналістів, які посідали більшість в Установчих зборах, йде на компроміс із дворянством. Політичним відображенням його стало встановлення в державі конституційної монархії, котра отримала правове оформлення у "Декларації прав людини і громадянина" 1789 р. та Конституції 1791 р.

Другий етап (10 серпня 1792 р.-2 червня 1793 р.) характеризується подальшим наростанням і розширенням соціальної бази революції, народного руху в цілому. Влада переходить до рук жирондистів - радикальних кіл торгово-промислової буржуазії. За підтримки повсталих мас Франція вперше проголошується республікою, зміцнюються позиції революційної демократії.

На третьому етапі (2 червня 1793 р,-27 липня 1794 р.) до влади приходить широкий революційно-демократичний блок (якобінці), провідну роль в якому відігравали дрібнобуржуазні елементи. Остаточно ліквідовуються залишки феодальних відносин і утверджується диктаторський революційно-демократичний режим. Після його падіння влітку 1794 р. знову до влади повертається велика буржуазія, яка, врешті-решт, спровокувала контрреволюційний переворот Бонапарта 1799 р. і реставрацію монархії.