70. Сутність фашистської політичної доктрини.

Суть фашистської політичної доктрини. Фашистська політична ідеологія заперечувала парламентаризм, обстоювала "надкласову" диктатуру і крайній шовінізм. В основі політичної доктрини фашизму знаходилася досить примітивна, але приваблива і зрозуміла масам схема.

Вона зводилася до того, що у світі йде боротьба на виживання націй і держав. Нація, котра бажає стати переможницею, повинна домогтися внутрішньої єдності, відмовитися від непродуктивної трати ресурсів. Задля цього на жертви повинні піти всі соціальні верстви країни. Але для втілення в життя планів нації потрібна сильна державна машина. Демократія тут буде неспроможною і повинна поступитися місцем диктатурі.

За ідеологією націонал-соціалізму, однієї внутрішньої єдності нації недостатньо. Потрібна ще чистота раси. Треба відгородитися від впливу інших націй і рас. Всі нації світу поділялися на три категорії:

а) нації - творці культури (до них належали представники арійської раси і японці). Вони повинні правити світом;

б) нації - носії культури (до них належали ті народи, котрі здатні лише запозичувати і копіювати створене творцями культури. Це - більшість націй, в тому числі і слов'яни). З них необхідно 15% онімечити, а решту перетворити на рабів;

в) нації - руйнівники культури (євреї і цигани). Вони користуються лише власними інтересами і готові знищувати все, що надбане першою групою націй. Такі нації підлягали знищенню.

Соціалістична і расова риторика знайшла своє відображення у партійних символах. У книзі "Майн кампф" А. Гітлер писав: "Як національні соціалісти ми вбачаємо нашу програму в нашому прапорі. У червоному ми вбачаємо соціальну ідею руху, в білому ми вбачаємо націоналістичну ідею і у свастиці ми вбачаємо нашу місію досягти перемоги арійської людини". У 1924 р. офіційною уніформою НСДАП, на відміну від італійських фашистів, яких називали "чорносорочечниками", стали коричневі сорочки.

Специфікою фашистського режиму в Німеччині була особлива форма державного управління, в основі якої знаходився такий механізм:

а) заборона діяльності всіх політичних партій, крім НСДАП, котра проголошувалася "носієм національної ідеї". Закон "Про забезпечення єдності партії та держави" легітимізував її диктатуру в країні;

б) створення апарату терору, до складу якого входили штурмові загони СА. охоронні загони СС1, органи державної безпеки СД, таємна поліція гестапо2, народні трибунали та інші органи фашистської юстиції;

в) організаційний і пропагандистський вплив на населення (фашистська партія, націонал-соціалістичний жіночий союз, гітлерюгенд, трудовий фронт, пропагандистське відомство Геббельса тощо);

г) внесення змін до структури державного апарату. Закон "Про Верховного главу Німецької імперії" І 934 р. об'єднував посади канцлера та президента. А. Гітлеру було присвоєне звання глави держави довічно з правом призначати собі наступника. Він став фюрером (вождем) німецького народу.

Рейхстаг формально не було ліквідовано, але він збирався лише для того, щоб заслухати виступи Гітлера. Депутат рейхстагу втрачав свій мандат, якщо не присягнув на вірність фашистській партії або був виключений із неї. Вибори до парламенту були таємними, але гад час голосування оголошувалося, що той, хто приховує від громадськості свій голос, є ворогом народу.

Протягом 1933-1934 рр. відбувається процес централізації внутрішнього державного управління на основі перегляду взаємовідносин імперських і провінційних органів. Зокрема, запроваджується унітарна система державного устрою. Автономні землі були перетворені на області, які управлялися урядом та його представниками на місцях. Скасовувалися традиційні елементи федералізму (наявність у землях своїх парламентів, урядів, законодавства, громадянства тощо). Була ліквідована незалежність суддів, нагляд за діяльністю яких і їх призначенням здійснював міністр юстиції. Існував так званий "народний суд", який розглядав будь-які справи.

Судді вирішували, допускати чи не допускати адвокатів, заслуховувати чи не заслуховувати свідків. Слідчі органи замінювалися гестапо, а тому досить часто застосовувалася позасудова розправа, тортури, залякування, відправлення до концтаборів.

Таким чином, до 1935 р. завершується процес створення нацистської держави в Німеччині, яку можна охарактеризувати такими рисами:

- провідні державні посади посіли представники військово-фашистських кіл;

- ліквідовані представницькі установи і форми федеративної державної організації;

- встановлюється однопартійність, а правляча партія (НСДАП) перетворилася на складову частину державного апарату;

- скасовуються буржуазно-демократичні конституційні права і свободи громадян;

- режим законності змінюється терористичним воєнно-поліцейським свавіллям.

Формально не скасована Веймарська конституція припинила існування.

Законом "Про захист німецької крові і честі" (1935 р.) були заборонені шлюби між німцями і особами неарійського походження. Порушники цього закону каралися каторгою, а їхній шлюб вважався недійсним. "Шлюб не можна брати, якщо від нього можна очікувати нащадків, що становлять небезпеку для збереження чистоти німецької крові", - говориться в законі. Держава визнавала недійсними шлюби, укладені між особами різного соціального походження (дворянином і селянкою, фабрикантом і робітницею). Діти, народжені в такому шлюбі, визнавалися позашлюбними1.