3.161. Стерта дизартрія. Загальна характеристика. Методика логопедичної роботи при стертій дизартрії.

М. Е. Хватцев дає наступне визначення дизартрії (дис - якісне розходження, артрон - зчленування): «Недорікуватість, викликане органічним ураженням або функціональним розладом мовних апаратів та їх зв'язків між собою в головному мозку - від кори до ядер довгастого мозку включно». Дизартрія являє собою всі форми недорікуватості від перекручування звуків, «змащеній мови» до гугнявого невиразного вимови.

У визначенні Е. Н. Винарської дизартрія характеризується як невиразна, змазана, малоразбірлива мова, обумовлена стволово-підкорковими вогнищевими ураженнями мозку. Патогенез дизартричних розладів мовлення обумовлюється різними вогнищевими ураженнями мозку: стовбуровими, що викликають млявий і спастичний параліч (бульварна і псевдобульбарная дизартрія); пірамидными зі спастичним паралічем (псевдобульбарная дизартрія); стволово-підкорковими з порушеннями м'язового тонусу і гіперкінезами (різні підкіркові форми дизартрії); підкорково-мозжечкові розлади мовної просодії (підкіркові та мозочкові форми дизартрії); корковими з артикуляторної апраксією («кинестетична» і «кінетична» артикуляторна апраксія).

А. Н. Корнєв вказує на необхідність розрізнення дизартрії у дітей та дорослих і виділяє дизартрию дорослих, тобто набуті порушення звуковимови і розлади мовлення дизонтогенетичного типу у дітей, тобто «дизартрію розвитку». Автор зазначає, що в руслі дослідження дислалий в 60-ті рр. була виділена маловивчена група дітей, у яких виявилися деякі окремі риси подібності з дизартрією. Характерно, що в ті роки, так і в даний час більшість таких робіт належить не клініцистам, а логопедам. У вказаний період часу у вітчизняній логопедії в побут увійшло поняття «стерта дизартрія» (Мелехова Ст. Л. , Токарєва О. А. , Гуровец Р. В., Маєвська С. В. ). Це призвело до значного розширення рамок дизартрії: до неї почали відносити і численні випадки легких виборчих порушень вимови окремих звуків, які раніше іменувалися поліморфної дислаліей.

Л. В. Лопатіна визначає стерту дизартрию як мовленнєву патологію, що проявляється в розладах фонетичного компонента мовленнєвої функціональної системи і виникає внаслідок невыраженного, микроорганического ураження головного мозку. З неврологічної симптоматики авторами (Мелехова Ст. Л. , Гуровец Р. В., Маєвська С. В. , Л. В. Лопатіна,Н. В. Мартинова, Е. Ф. Соботович, А. Ф. Чернопольская) наводяться дуже поліморфні, непостійні мікросимптомы: моторне занепокоєння мови, девіація мови і асиметрія носогубних складок, ціаноз кінчика язика, що настає при тривалому підтриманні певної пози, асиметрія сухожильних рефлексів, в окремих клінічних ілюстраціях є і більш виражена пірамідна симптоматика, однак подібні симптоми не є загальними для групи в цілому.

На думку С. В. Маєвської і Р. В. Гуровец , типові фонетичні прояви «стертою дизартрії» - це міжзубний вимова Т, Д, Н, Л і С, велярное Р, бічне вимова свистячих і шиплячих, Р і Р', заміни шиплячих на свистячі, іноді - оглушення дзвінких приголосних. Згідно з даними Ст. Л. Лопатіної , у дітей зі стертою дизартрією» переважають порушення типу міжзубного і призубного сигматизмов. Найбільш часто вимовляються спотворено свистячі приголосні. У той же час артикуляторно більш складні звуки (африкати, сонори) порушуються значно рідше.

Е. Ф. Архипова зазначає, що у дітей зі стертою дизартрією крім порушення звуковимови відзначаються порушення голосу і його модуляцій, слабкість мовного дихання, виражені просодические порушення.

Логопедична робота по усуненню стертою дизартрії може включати в себе п'ять етапів.

1 етап – підготовчий. Метою цього етапу є підготовка артикуляційного апарату до формування артикуляційних укладів. Він включає в себе шість управлінь: нормалізація м'язового тонусу, нормалізація моторики артикуляційного апарату, нормалізація мовленнєвого видиху, вироблення плавного, тривалого видиху, нормалізація голоси, нормалізація просодики. нормалізація дрібної моторики рук.

2 етап - вироблення нових звуковимовних умінні і навиків. Напрями: вироблення основних артикуляційних укладів, визначення послідовності роботи над звуками, розвиток фонематичного слуху, постановка звуку, автоматизація, диференціація (диференціація на слух; диференціація ізольованих артикуляцій; произносительная диференціація на рівні складів, слів).

3 етап - вироблення комунікативних умінь і навичок.Напрями: вироблення самоконтролю, тренування правильних мовних навичок у різних мовленнєвих ситуаціях.

4 етап - подолання чи попередження вторинних порушень

5 етап - підготовка до навчання в школі. Напрями: формування графомоторных навичок, розвиток зв'язного мовлення, розвиток пізнавальної діяльності та розширення кругозору дитини.

Проблема виявлення і корекції стертою дизартрії продовжує залишатися актуальною до цього часу. У літературі є численні вказівки на те, що в логопедичної практиці у дітей спостерігаються вади вимови, які за симптоматикою нагадують дислалію, але мають більш тривалу і складну динаміку усунення. Вивчення стертою дизартрії є предметом дослідження медичних, педагогічних і лінгвістичних дисциплін.