3.164.. Порівняльна характеристика моторної алалії з іншими мовленнєвими порушеннями (дислалією, дизартрією, сенсорною алалією). Основні діагностичні показники моторної алалії.

Диференційна діагностика моторної алалії та дислалії

Мотрна алалія	дислалія
Анемез
ланцюг перинатальних шкідливостей	Сприятливий .Можуть спостерігатися одиничні шкідливі фактори
Функціонування мовних підсистем
Неправильно функціонують усі мовні підсистеми	Неправильно функціонує перж за все фонетична підсистема
Порушення звуковимови
Спостерігаються непостійні і різноманітні заміни, пропуски, перестановки і повторення звуків при збереженій , як правило, просодії.Причому ці симптоми у дітей з алалією обумовлені не сенсорно-моторними розладами, а розладами структурно-функціональної сторони мови, тому можуть бути кваліфіковані як фонематичні.	В основному характери спотворення вимови звуків і порушення просодики

Диференційна діагностика моторної алалії та дизартрії.

Алалія	Дизартрія
Загальна характеристика вимови звуків
1.Достатня збереження моторної діяльності артикуляційного апарату. 2.Переважно фонематичні порушення, проявляються на знаковому рівні діяльності артикуляційного механізму 3.Різнотипові порушення звуковимови. 4. Багато звуків , схильні до порушень(спотворення, заміни, пропуски) , мають одночасно правильну вимову. 5.В порушені звуковимови домінуює заміна звуків.	1.Виражене порушення артикуляційного механізмую 2. Переважно характерні онетичні порушення. 3.Ізольовані звуки, схильні до порушень, не мають одночасно і правильної звуковимови. 4. Однотипні порушення вимови звука( тільки його спотворення, заміна або пропуск). 5.В порушенні вимови домінують спотворення звуків.
Спотворення звуків
1.Спотворення незначної кількості звуків. 2. Спотворення переважно складних за артикуляцією звуків. 3.Для деяких спотворюваних звуків притаманне існування вірної артикуляції.	1.Спотворення великої кількості звуків. 2.Спотворення і простих, і складних за артикуляцією звуків. 3.Всі спотворені звуки мають властивість постійного спотворення.
Заміна звуків
1.Заміна артикуляційно складних звуків. 2.Постійні заміни звука. 3. Різноманітні заміни звука. 4.Взаємозаміни звука порівняно часті.	1.Заміни переважно артикуляційно складних звуків. 2.Постіні заміни звука. 3Однообразні заміни звука. 4.Взаємозаміни звука порівняно рідкісні.
Пропуск звуків
1.Непостійні пропуски. 2.Пропуски як артикуляційно складних, так і простих звуків.	1.Постійні пропучки. 2.Пропуски переважно артикуляційно складних звуків.

Диференційна діагностика моторної та сенсорної алалії

Критерії порівняння	Моторна алалія	Сенсорна алалія
Сприйняття мови	Сприйняття мови обережно на перцептивному рівні	Грубо порушено
Розуміння мови	Розуміння мови відповідає віку, можливо без опори на зорове сприйняття артикуляції	Розуміння мови порушено, може незначно покращаться при зоровому сприйнятті артикуляції мовця
Слухова увага	Збережно	Порушено
Ехолалія	Відсутня	Присутня
Повторення почутого	Можуть повторити слово, фразу	Повторюють, не розуміючи сенсу промовленого слова
Комунікація	Відзначається прагнення до мовної комунікації (невербальної та вербальної)	Небажання (і неможливість) вступати в спілкування
Міміко-жестикуляторная мова	Активне використання жестів, виразна міміка	Відсутність жестів і амимичность або невиразність міміки
Наявність компенсаторних засобів	Як компенсаторні засоби виступають мелодика, звуконаслідування, «звукові жести»	Відсутність компенсаторних засобів
Динаміка поліпшення мови	Відзначається динаміка в оволодінні промовою при її спонтанному і направленому формуванні	Вкрай низький темп при направленому формуванні мови

Диференційна діагностика алалій із іншими порушеннямипсихофізичного розвитку – надзвичайно складна, проте необхідна складова логокорекційної роботи. Тільки вміючи правильно визначити форму алалії, знаючи психологічні механізми, що лежать в її основі, особливості психофізичного, зокрема мовленнєвого, розвитку алаліків, учитель-логопед зможе спланувати та в повній мірі реалізувати усі напрями корекційно-розвивальної роботи.

3.165.. Сенсорна алалія. Етіологія, патогенез та симптоматика. Диференціація дітей із сенсорною алалією від дітей з вадами фізичного слуху. Алалія – це відсутність або системний недорозвиток мовлення зумовлений органічним пошкодженням мовленнєвих зон КГМ у пренатальному, натальному і ранньому постнатальному періодах розвитку (до 3р.)

Сенсорна алалія – це системний недорозвиток або відсутність мовлення зумовленні органічним пошкодженням центрального відділу мовленнєво-слухового аналізатору (центра Вєрніки) у пренатальному, натальному та ранньому постнатальному періоді розвитку, що характеризується нездатністю розуміти мовлення при збереженому елементарному (фізичному слуху).

Сенсорна алалія у дітей виявляється в тому, що малюк не сприймає сторонню мова. У той же час у нього спостерігається мовна розгальмування. Складно перервати мовний потік у такого малюка і змусити його почути, що ви йому говорите.

Причиною алалии сенсорної є - поразка коркового кінця слухоречевого аналізатора (Верніке центр) і його провідних шляхів.

Причина сенсорної алалії полягає в слабкості мовного аналізатора у великих півкулях головного мозку. Нервовий імпульс до нього може доходити в слабкому вигляді або не доходить взагалі. Спостерігається ураження нервових шляхів передачі сигналу.

Патогенез. Основним проявом С.А. є порушення розуміння зверненого мовлення, це виникає внаслідок порушення здатності нервових клітин до аналізу і синтезу зорових подразників, що надходять у КГМ, відповідно не формується зв’язок між звуковим образом і тим предметом, що він позначає (предметна співвіднесеність).

Симптоми сенсорної алалії

При сенсорної алалії провідним дефектом є порушення сприйняття і розуміння сенсу зверненої мови . При цьому фізичний слух у сенсорних алаликов збережений , і вони нерідко страждають гиперакузией - підвищеною сприйнятливістю до різних звуків .

На тлі слуховий агнозии власна мовна активність у дітей із сенсорною алалією підвищена. Проте їх мова являє собою набір безглуздих звукосполучень і обривків слів , ехолалій ( неусвідомленого повторення чужих слів). В цілому при сенсорної алалії мова нескладна , позбавлена сенсу і незрозуміла для оточуючих ( логорея - «словесний салат »). У промові дітей із сенсорною алалією присутні численні персевераціі ( нав'язливі повторення звуків, складів ), елізії складів ( пропуски ) , парафазии (звукові заміни ) , контамінації (об'єднання частин різних слів один з одним) . До власної мови діти з сенсорною алалією не критичні ; для спілкування широко використовують міміку і жести.

При грубих формах сенсорної алалії розуміння мови відсутня зовсім ; в інших випадках носить ситуативний характер. Однак , навіть якщо дитині доступний зміст фрази в певному контексті , при зміні словоформи , порядку слів у реченні , темпу мови розуміння втрачається. Часто в осмисленні мови дітям із сенсорною алалією допомагає «читання з губ » мовця.

Недостатність фонематичного слуху при сенсорної алалії призводить до нерозрізнення слів- паронімів ; несформованості співвіднесеності чутного і сказаного слова з тим чи іншим предметом або явищем.

Грубе спотворення розвитку мови при сенсорній алалії призводить до вторинних порушень особистості , поведінки , затримці інтелектуального розвитку. Психологічні особливості дітей із сенсорною алалією характеризуються труднощами включення і утримання уваги , підвищеної отвлекаемостью і виснажуваністю , нестійкість слухового сприйняття і пам'яті. У дітей із сенсорною алалією може відзначатися імпульсивність , хаотичність поведінки або , навпаки , інертність , замкнутість .

У чистому вигляді сенсорна алалія спостерігається нечасто ; зазвичай зустрічається змішана сенсомоторная алалия , що вказує на функціональну нерозривність речеслухового й мовленнєвого аналізаторів .

С. Н. Шаховська (1998) виділила деякі діагностичні показники для розмежування дитини з сенсорною алалією (труднощі розуміння зверненої мови) і дитини з на рушением слуху (труднощі розрізнення зверненої мови).

У їх числі наступні:· слабочуючих має постійний поріг сприйняття (в різний час доби, в різних умовах він чує однаково),а у дитини з сенсорною алалією відзначається мерехтливе непостійність слухової функції: він чує і розуміє більше тихе звучання, то не сприймає більш гучного звучання;

· мінливість показників аудіометричного дослідження дитини з алалією свідчить про порушеною працездатності, підвищеної стомлюваності, дисгармоничности процесів збудження і гальмування, що негативно позначається на можливості вищого акустичного аналізу та синтезу;

· посилення гучності звучання покращує сприйняття людини, що слабко чує дитини. Його голос позбавлений звучності, він тихий, глухуватий, а при сенсорної алалії голос зберігає нормальну гучність і дзвінкість;

· з слабочуючим дитиною легше налагодити контакт, ніж з дитиною, страждаючим сенсорною алалією;

· дитина з сенсорною алалією на гучні, потім на сверхгромкіе звуки не реагує; більш тихе, спокійне звучання дитина сприймає краще, ніж звуки підвищеної гучності, які можуть викликати позамежне охоронне гальмування, мозок як би сам щадить себе, вимикаючись з роботи;

· слабочуючих краще чує при користуванні слуховим апаратом, а дитина з сенсорною алалією користуватися слуховим апаратом не може: скаржиться на біль у вухах, в голові; посилення звуків стає для нього неприємним подразником;

· при сенсорної алалії у ряді випадків спостерігається підвищена чутливість до тихих звуків, байдужим для оточуючих (шелест перелистываемых сторінок, weeping з крана вода та ін), що підкреслює збереження у них слуху.

3.166.Клінічний підхід до вивчення загального недорозвинення мовлення у дітей. Під загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) у дітей з нормальним слухом і збереженим інтелектом розуміють таку форму мовленнєвої аномалії, при якій порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, які відносяться як до звукової, так і до смислової сторони мовлення. При цьому найсуттєвіші недоліки виявляються під час засвоєння і використання дітьми цієї категорії лексики та граматики рідної мови.

Спеціальні дослідження дітей із ЗНМ показали клінічне різноманітність проявів загального недорозвинення мовлення. У класифікації Е. М. Мастюковой виділяються три основні групи.

I група - неускладнений варіант загального недорозвинення промови. У дітей першої групи має місце ознаки лише загального недорозвинення промови, без інших виражених порушень нервово-психічної діяльності. У дітей відсутні локальні ураження центральної нервової системи. В їх анамнезі немає чітких вказівок на виражені відхилення в протіканні вагітності та пологів. Лише у однієї третини обстежуваних при докладної бесіді з матір'ю виявляються факти нерізко вираженого токсикозу другої половини вагітності або нетривалій асфіксії в пологах. В цих випадках часто можна відзначити недоношеність або незрілість дитини при народженні, його соматичну ослабленість в перші місяці і роки життя, схильність дитячим і простудних захворювань.

У психічному образі цих дітей відзначаються окремі риси загальної емоційно-вольової незрілості, слабка регуляція довільній діяльності.

У II групи дітей загальне недорозвинення мови поєднується з поруч неврологічних і психопатологічних синдромів. Це ускладнений варіант загального недорозвинення промови церебрально-органічного генезу, при якому має місце дизонтогенетияно-енцефалопатчний симптомокомплекс порушень.

При ретельному неврологічному обстеженні дітей другої групи виявляється яскраво виражена неврологічна симптоматика, яка свідчить не тільки про затримку дозрівання центральної нервової системи, але і про негрубом пошкодженні окремих мозкових структур. Серед неврологічних синдромів у дітей другої групи найбільш частими є наступні.

1.Гіпертензійного-гідроцефальний синдром - синдром підвищеного внутрішньочерепного тиску, при якому мають місце збільшення розмірів голови, виступаючі лобові горби, розширення венозної мережі в області скронь.

2.Церебраастенический синдром проявляється у вигляді підвищеної нервово-психічної истощаемости, емоційної нестійкості, у вигляді порушень функцій активної уваги, пам'яті. В одних випадках синдром поєднується з проявами гиперзбудності - ознаками загального емоційного і рухового занепокоєння; в інших - з переважанням загальмованості, млявості, пасивності.

3.Синдроми рухових розладів характеризуються змінами м'язового тонусу, легкими і гемі - та монопарезами, нерізко вираженими порушеннями рівноваги і координації рухів, недостатністю диференційованої моторики пальців рук, несформованістю загальних і орального праксису. Часто у цих дітей виявляються порушення артикуляційної моторики пальців рук, несформованістю загальних і орального праксису. Часто у цих дітей виявляються порушення артикуляційної моторики у вигляді легких парезів, тремору і насильницьких рухів окремих м'язів мови, що зумовлюють прояви стертою дизартрії.

Клінічне та психолого-педагогічне дослідження дітей другої групи виявляє наявність у них характерних порушень пізнавальної діяльності, обумовлених як самим мовним дефектом, так і низькою розумовою працездатністю. Дослідження вищих психічних функцій цих дітей показує локальну недостатність окремих видів гнозиса, праксису, що підтверджується даними нейропсихологічного і електроенцефалографічного обстеження.

Багато дітей цієї групи відрізняються загальною моторною незграбністю, вони важко переключаються з одного виду рухів до іншого. Автоматизоване виконання тих або інших рухових завдань і відтворення навіть простих ритмів опиняються неможливими. Для багатьох з них характерні порушення загального і орального праксису.

Зазначені порушення зазвичай сполучення-вольової сфери у дітей поєднується з низькою розумовою працездатністю, емоційною лабільністю, іноді - рухової растормются з недостатністю фонематичного сприйняття. Незрілість эмоциональнооженностью, підвищеної афективної збудливістю, нерідко з рисами пустотливості іі переважанням підвищеного фону настрою за типом ейфорії.

У дітей III групи має місце найбільш стійке і специфічне мовне недорозвинення, яке клінічно позначається як моторна алалія. По термінології деяких зарубіжних авторів ця форма патології позначається як «афазія розвитку» або «вроджена афазія». Ці терміни виникли за аналогією з моторною афазією дорослих на основі припущення, що при цій формі мовної патології у дітей, так само як і при моторної афазії у дорослих, є поразка (або недорозвинення) коркових мовних зон головного мозку, і в першу чергу зона Брока. На відміну від афазії дорослих, коли має місце розпад сформованої мови, при алалії мова недоразвивается в результаті раннього ураження (в доречевом періоді) мовних зон мозку. Проблема локалізації ураження мозку при моторній алалії широко обговорюється в літературі. Останнім часом висловлюються припущення про можливість ураження при моторній алалії кіркових відділів як лівої (домінантної для мови), так і правої півкуль головного мозку. Одночасність ураження обох півкуль, навіть слабкого ступеня вираженості, може пояснити одну з характерних особливостей моторної алалії: слабкість, а часто і повна відсутність спонтанної компенсації мовного дефекту.

Клінічні та енцефалограмні дослідження показують, що у дітей є не тільки локальні ураження кори головного мозку, але і ураження підкіркових структур. Незважаючи на варіативність клінічних характеристик дітей з ОНР, загальним для них є системне недорозвинення мови.