3.188..Комплексні системи подолання заїкання у дітей дошкільного віку (н.А. Власової; є.Ф. Рау; н.А. Чевелєвої, с.А.Миронової).

( Власова, Рау) Авторами вперше обґрунтовується ряд принципів комплексного методу реабілітації заикающихся:

1) до початку корекційної роботи необхідно проведення ретельного медико-психолого-педагогічного обстеження;

2) корекційні впливи повинні спрямовуватися не лише на розвиток навичок плавного мовлення, але на весь організм і особистість заїкуватого в цілому;

3) логопедичної роботи з розвитку навичок плавної промови повинен передувати "охоронний мовний режим";

4) розвиток навичок плавного мовлення включає поступове ускладнення "ступеня самостійності мови": спряжена, відображена, короткі відповіді на питання по знайомій картинці, самостійне опис знайомої картинки, переказ прослуханого невеличкого оповідання, розповідь по знайомій картинці і мова в бесіді (спонтанна).

!!! Реабілітація заикающихся дітей повинна проводитися в колективі в умовах установ типу денного стаціонару або дитячого саду з лікувальним нахилом.

Рекомендується проводити даний режим в самому початку корекційної роботи. У цей період починається поступове введення найпростіших видів мовлення: сполученої і пізніше відбитою. Послідовність використання різних видів мовлення відповідає основним етапам корекційної роботи.

Особливу увагу в цій комплексній системі реабілітації приділяється розвитку пам'яті, уваги, розумових операцій. Особливий акцент саме на цих видах діяльності рекомендується робити в роботі з дітьми, що страждають неврозоподібною формою заїкання.

Система реабілітації включає такі розділи: 1)робота з розвитку загальної та дрібної моторики, яка здійснюється на логоритмических заняттях, в ручній праці і образотворчої діяльності дітей, 2)робота з виправлення звуковимови, 3)робота з розвитку мовлення дітей, її лексичного наповнення і граматичного оформлення. Основні положення цієї системи до теперішнього часу широко використовуються логопедами в практичній роботі з заикающимися різних вікових груп.

У корекційні завдання першого кварталу входять розширення словника, уточнення значення слів, активізація пасивного словникового запасу. Всі ці завдання реалізуються при використанні найпростіших видів ситуативної мови на всіх заняттях, які проводять як логопед, так і вихователі.У другому кварталі заикающихся дітей навчають конструювання простою і розповсюдженою фрази, граматичною оформлення фрази, побудови складнопідрядних конструкцій, умінню складати зв'язну розповідь. У цьому кварталі закріплюються навички користування ситуативною мовою. Відбувається перехід до елементарної контекстної промови. У третьому кварталі завдання розвитку мовлення заикающихся стають ідентичними завданням масового дитячого садка. Заикающиеся навчаються складання розповідей за наочної опорі, з питань логопеда, переказу і самостійної розповіді. У заключному четвертому кварталі триває робота над збагаченням лексико-граматичного ладу мовлення. Корекційні завдання спрямовані на вміння вибудовувати логічну послідовність передається сюжету.

3.189. Комплексні системи подолання заїкання у дітей шкільного віку (Н.А. Чевелєвої, А.В. Яструбової.). Один з напрямків корекційно-педагогічної роботи з заикающимися дітьми пов'язано з психологічною школою Н. Е. Левіної. Плеяда вчених, вихованих цією школою, розробляє цілісну систему впливу на заикающихся дошкільнят і школярів (НА Чевеяева, А. В. Ястребова, С. А. Миронова, О. С. Бот, К. Ф. Спірова).

Дані дослідники виходять з уявлень про те, що заикающиеся діти, як правило, володіють достатнім словниковим запасом, іноді перевищують вікову норму, в той же час вони недостатньо адекватно використовують словниковий запас, неконкретно формулюють думку, недостатньо витримують логічну послідовність мовлення.

У відповідності з цим, для нормального мовного спілкування дітям, які страждають заїканням, необхідно коригувати не тільки мовні запинки, але й психічну діяльність (увага, пам'ять, мислення), а також розвивати плануючу функцію мови.

У системах реабілітаційного впливу, розроблених даними авторами, об'єднано навчання і виховання, зміст яких відповідає програмам дошкільних та шкільних установ, з логопедичної роботою з розвитку у заикающихся зв'язного мовлення і перевихованням особливостей протікання психічних процесів. Для корекції мови у заикающихся використані закономірності мовленнєвого онтогенезу, тобто розвиток мови від ситуативної до контекстної.

Н. А. Чевелева при роботі з заикающимися дошкільниками включає 5 періодів розвитку зв'язного мовлення.1 період - пропедевтичний;2 період - супроводжує або констатуючій мови;3 період - завершальній або мови слідами зорових уявлень;4 період - плануючої мови або мови, позбавленої зорової опори;5 період - закріплення навичок зв'язного мовлення.

У пропедевтичний період дітям прищеплюються навички організованої поведінки. Запроваджується режим обмеження мовлення дітей.

У період супроводжує мовлення допускається власна мова дітей тільки в ситуації здійснюваних ними дій на логопедичних заняттях. У періоді завершальній промові діти використовують мова, яка супроводжує їх дії, і описову мова по відношенню до виконаному дії. У наступному періоді започаткує мови поряд з формами мовлення, які використовувалися раніше, у дитини розвивається уміння вголос планувати майбутню роботу.

На заключному етапі розвитку мови закріплюються отримані раніше навички самостійної розгорненої конкретної мови.

A. B. Ястребова в результаті дослідження стану розвитку усного і писемного мовлення заїкуватих школярів 1-4 класів масових шкіл визначила різний рівень загального розвитку мовлення. У залежності від рівня мовленнєвого розвитку автор умовно виділила дві категорії дітей:

І - заїкуваті діти із високим і нормальним мовленнєвим розвитком. Ці діти не відрізнялися від школярів із нормальним мовленням.

ІІ - заїкуваті з елементами загального недорозвитку мовлення.

Система логопедичних занять за методикою A.B. Ястребової створена для заїкуватих школярів другої категорії. Автор виділяє 3 періоди в навчанні цих учнів.

Перший період: уточнення і розширення пасивних знань дітей в галузі мовлення, здійснюване як шляхом організації цілеспрямованих спостережень учнів над звуковою стороною мовлення, так і в процесі активних вправ в упорядкуванні його темпу і плавності.

Зміст логопедичних занять першого періоду складають різного роду вправи, що сприяють:

1) упорядкуванню темпу, ритму і плавності мовлення;

2) розширенню й уточненню словникового складу і запасу уявлень і понять;

3) оволодінню граматичним складом мовлення;

4) розвитку і закріпленню навичок звукового і морфологічного аналізу слова.

В другому періоді занять активізуються отримані учнями знання в області мовлення і закріплюються навички плавного, ритмічного і виразного мовлення на більш складному мовленнєвому матеріалі, з використанням більш складних видів вправ. Логопедична робота будується з метою подальшого розширення словникового складу, запасу уявлень і понять.

Третій, заключний період занять ставить завдання закріпити навички правильного, вільного мовлення. В цей період продовжується робота над звуковою та інтонаційною стороною мовлення, висувається вимога усвідомленого використання учнем знань з фонетико-фонематичного, лексико-граматичного й інтонаційного складу мовлення та навички плавного, виразного мовлення в будь-якій життєвій ситуації.

Основні напрямками логопедичної роботи:- цілеспрямований і всебічний розвиток основних взаємодіючих компонентів мовлення (фонетики, лексики, граматики) у процесі роботи над її темпом і плавністю;- тісний взаємозв'язок мовленнєвого матеріалу логопедичних занять зі змістом програми з рідної мови у початковій школі;- розвиток активності дітей.