3.167.Рівні знм за р.Є.Лєвіною. Загальна характеристика

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) - складне мовленнєвий розлад, при якому у дітей з нормальним слухом і первинно збереженим інтелектом відзначається пізній початок розвитку мовлення, убогий запас слів, аграмматизм, дефект вимови і фонемотворення. Ці прояви в сукупності вказують на системне порушення всіх компонентів мовленнєвої діяльності.

I рівень. Мовні засоби вкрай обмежені. Активний словник складається з невеликої кількості нечітко вимовних повсякденних слів, звукопнаслідуваних і звукових комплексів, у промові переважають кореневі слова, позбавлені флексу. Пасивний словник ширше активного. Звукова сторона характеризується фонетичної невизначеністю. Фонематичний розвиток перебуває у зародковому стані.

II рівень. Перехід до цього рівня характеризується збільшеною мовної активністю дитини. На цьому рівні можливе користування займенниками, а іноді спілками, простими приводами в елементарних значеннях. Діти можуть відповісти на питання по картинці, пов'язані з родиною, знайомими подіями навколишнього життя. Діти користуються тільки простими реченнями, що складаються з 2-3, рідше 4 слів. Словниковий запас значно відстає від вікової норми: виявляється незнання багатьох слів, що позначають частини тіла, тварин та їх дитинчат, одягу, меблів, професій. Відзначаються обмежені можливості використання предметного словника, словника дій, ознак. Відмічаються грубі помилки у вживанні граматичних конструкцій. Фонетична сторона характеризується наявністю численних спотворень звуків, замін і змішань. Виявляється недостатність фонематичного сприйняття, їх непідготовленість до оволодіння звуковим аналізом і синтезом.

III рівень. Наявність розгорнутої фразового мовлення з елементами лексико-граматичного та фонетико-фонематичного недорозвинення. Характерним є недиференційоване вимовляння звуків, коли один звук замінює одночасно два або кілька звуків даної чи близькій фонетичної групи. На тлі відносно розгорнутої промови спостерігається неточне вживання багатьох лексичних значень. У вільних висловлюваннях переважають прості поширені речення, майже не вживаються складні конструкції. Відзначається аграмматизм: помилки в узгодженні числівників з іменниками, прикметників з іменниками в роді, числі, відмінку. Розуміння зверненої промови значно розвивається і наближається до норми. Прогалини у розвитку фонетики, лексики та граматичного ладу у дітей шкільного віку проявляються більш виразно при навчанні в школі, створюючи великі труднощі в оволодінні письмом, читанням і навчальним матеріалом.

3.168. Комплексний підхід до подолання знм у дітей дошкільного віку.

Під сучасним комплексним підходом до подолання загального недорозвитку мовлення ми розуміємо лікувально-педагогічний вплив на неврологічне та психофізичний стан дитини з боку різних фахівців.

Весь лікувально-педагогічний комплекс з характером його впливу можна умовно розділити на дві складові частини: лікувально-оздоровчу та корекційно-виховну.

Основним завданням лікувально-оздоровчої роботи, яку переважно проводять лікарі, є зміцнення та оздоровлення нервової системи та фізичного здоров'я дітей з мовними порушеннями, усунення патологічних проявів у їх психофізичному стані (ослаблення неврологічної мікросимптоматики, розладів вегетативної нервової системи, порушень моторики та ін).

До лікувально-оздоровчої роботи з дітьми, що страждають на ЗНМ, відносяться: загальногігієнічні заходи; медикаментозне лікування; психотерапія;фізіотерапія;лікувальна фізкультура (ЛФК) і (або) лікувальна ритміка;масаж;загартовуючі процедури;водні процедури.

Загальногігієнічні заходи: створення сприятливої обстановки для навчання та лікування, організація правильного режиму дня, раціональне харчування, нормалізація сну; фізичне і трудове виховання сприятливо впливають на дитини, покращують стан його мови і психіки.

Медикаментозне лікування проводиться диференційовано, воно включає в себе загальнозміцнювальну і спеціальну, строго індивідуальну терапію. Загальнозміцнюючий лікування призначають практично всім дітям: полівітаміни, препарати кальцію, фосфору, глюкоза, гематоген. Медикаментозне лікування проводиться курсами по 1,5-2 місяці (наприклад, застосування ноотропів, активізують енергетичний обмін в клітинах головного мозку, тим самим стимулюють їх діяльність) [Мастюкова, 1997]. Його корисно поєднувати з фізіотерапевтичними процедурами, масажем і з ЛФК. Застосування психотерапії полягає у вивченні психологом особливостей психічного стану кожної дитини та виборі оптимальних засобів і прийомів роботи з ним.

Навантаження на заняттях, її вид і тривалість диктуються не тільки вираженістю мовних розладів, але й особливостями психічного і соматичного стану дитини.

Педагогічний підхід до оцінки мовного дефекту дозволяє визначити логопедичну роботу як провідний напрям в корекційно-виховному процесі.

Основні завдання корекційно-виховної роботи: усунення мовних дефектів, а також психологічних змін і відхилень у дітей, що страждають загальним порушенням мови.

Педагогічними засобами логопед виховує у дитини, з одного боку, навички правильної мови, з іншого боку, гармонійно розвинену, повноцінну особистість.

Форми логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку: психолого-педагогічне вивчення дітей із ЗНМ;організація і використання в логопедичній роботі співдружньої діяльності різних фахівців (лікарів, вихователів, музичного працівника, психолога, корекційного педагога, інструктора з ЛФК, масажиста);консультативно-методична робота з мікросоціальним оточенням дитини із ЗНМ (перш за все, робота з батьками);система логопедичних занять;система занять з логопедичної ритміки.

Логопедичний вплив в даний час здійснюється в двох напрямках: прямому і непрямому.

Пряме логопедичний вплив реалізується під час групових та індивідуальних занять, які передбачають розвиток сенсорних функцій, слухового уваги, ручний, пальчикової, мімічної, артикуляційної моторики, фонематичного сприйняття, корекцію порушень звуковимови, розширення пасивного і активного словника, формування зв'язного мовлення дітей, удосконалення граматичного оформлення фрази, нормалізацію темпу і ритму дихання і мови. Паралельно розвиваються інтелектуальні здібності, формується гармонійна особистість.

Непряме логопедичний вплив являє собою систему логопедизации всіх режимних моментів для дитини і його близького оточення. Консультативно-методична робота вчителя-логопеда з батьками і педагогами спрямована на створення правильного ставлення до дитини та організацію самостійної роботи дитини поза логопедичних занять шляхом проведення циклу бесід про сутність і причини важких порушень мовлення та методи їх усунення, спрямованості мовленнєвих занять, про роль батьків і педагогів у корекційно-педагогічному процесі.

Кінцева мета комплексної методики, що включає заходи терапії мовленнєвого порушення, - повна соціальна реабілітація дитини із ЗНМ. В структуру цього поняття входить оздоровлення і зміцнення нервової системи і організму в цілому, перевиховання особистості, розвиток комунікативних функцій мови і соціальних відносин з метою підготовки до навчання, активної громадської діяльності в умовах масової загальноосвітньої школи.

3.169 Методика обстеження дітей із ЗНМ (мета, провідні завдання, принципи, етапи, зміст). Обстеження. Логопед виявляє об'єм мовленнєвих навичок, зіставляє його з віковими нормативами, з рівнем психічного розвитку, визначає співвідношення дефекту і компенсаторного фону, мовленнєвої та пізнавальної активності. Необхідний аналіз взаємодії між процесом оволодіння звуковою стороною мови, розвитком лексичного запасу та граматичного ладу. Важливо визначити співвідношення розвитку експресивної і імпресивної мови дитини; виявити компенсуючу роль збережених ланок мовленнєвої здатності; зіставити рівень розвитку мовних засобів з актуальним їх використанням в мовленнєвому спілкуванні.

Виділяються три етапи обстеження. Перший етап - орієнтовний. Логопед заповнює карту розвитку дитини зі слів батьків, вивчає документацію, розмовляє з дитиною. На другому етапі проводиться обстеженням компонентів мовної системи і на основі отриманих даних робиться логопедичний висновок. На третьому етапі логопед проводить динамічне спостереження за дитиною в процесі навчання і уточнює прояву дефекту.

У бесіді з батьками виявляються предмовні реакції дитини, в тому числі гуління, лепет (модульований). Важливо з'ясувати, в якому віці з'явилися перші слова і яке кількісне співвідношення слів у пасивної і активної мови. Дисоціація між кількістю сказаних слів і пасивним словником у дітей з первинною мовленнєвою патологією (за винятком рідкісних випадків сенсорної алалії) зберігається без спеціального навчання тривалий час. Під час бесіди з батьками важливо виявити, коли з'явилися двослівні, багатослівні речення, не переривалося чи мовленнєвий розвиток (якщо так, то з якої причини), яка мовленнєва активність дитини, її товариськість, прагнення до встановлення контактів з оточуючими, в якому віці батьками виявлено відставання в розвитку мовлення, яке мовне оточення (особливості природної мовної середовища).

В процесі бесіди з дитиною логопед встановлює контакт з нею, націлює його на спілкування. Дитині пропонуються питання, які допомагають з'ясувати його кругозір, інтереси, ставлення до оточуючих, орієнтування в часі і просторі. Питання задаються таким чином, щоб відповіді були розгорнутими, міркує характеру. Бесіда дає перші відомості про мовлення дитини, визначає напрям подальшого поглибленого обстеження різних сторін мовлення. Особливо ретельно обстежуються звуко-складова структура слів, граматичний лад і зв'язна мова. При обстеженні зв'язного мовлення з'ясовується, як дитина самостійно може скласти розповідь по картині, серії картин, переказ, розповідь-опис (за поданням). Встановлення сформованості граматичного ладу мови - один з провідних моментів логопедичного обстеження дітей з загальним недорозвитком мовлення. Виявляється правильність вживання дітьми категорії роду, числа, відмінка іменників, предложных конструкцій, вміння узгоджувати іменник з прикметником і числівником у роді, числі, відмінку. Матеріалом обстеження є картинки, що зображують предмети і їх ознаки, дії. Для виявлення вміння користуватися морфологічними формами слів перевіряється утворення множини від іменників в однині і, навпаки, освіта уменьшительной форми іменника від даного слова, а також дієслів з відтінками дій.

Основними прийомами можуть бути наступні: а) закінчити почату фразу наводящим питань; б) скласти пропозиції по картині або демонстрації дій; в) вставити пропущений прийменник або слово в потрібній падежной формою. При обстеженні словникового запасу виявляється вміння дитини співвідносити слово (як звуковий комплекс) з позначуваних предметом, дією і правильно вживати його в мовленні.

Основними прийомами можуть бути наступні: • знаходження (показ) дітьми предметів і дій, названих логопедом (Покажи: хто. миє, а хто підмітає і т. д.); • виконання названих дій (намалюй будинок - розфарбуй будинок); • самостійне називання дітьми зображених предметів, дій, явищ, ознак і якостей (Хто намальований на картинці? Що робить хлопчик? З чого він ліпить кулька?); • називання дітьми видових понять, що входять у яку - небудь відповідну тему (Скажи, яку ти знаєш літній одяг, зимове взуття); • об'єднання предметів у відповідну групу (Як можна одним словом назвати шубу, пальто, сукню, спідницю? і т. д.).

Обстеження будови артикуляційного апарату та його моторики має важливе значення для визначення причин дефекту звукової сторони мовлення дитини і для планування корекційних вправ. Оцінюється ступінь і якість порушень рухових функцій органів артикуляції і виявляється рівень доступних рухів.

Для обстеження звуковимови підбираються склади, слова і речення з основними групами звуків російської мови.

Для виявлення рівня фонематичного сприйняття, можливості запам'ятовування і відтворення складового ряду дитині пропонується повторити поєднання з 2-3-4 складів. Сюди входять склади, що складаються зі звуків, що розрізняються за артикуляцією і акустичним ознаками (ба-па-ба, та-да-да, са-ша-са).

Для визначення наявності звуку в слові слова підбираються так, щоб заданий звук перебував у різних позиціях (на початку, середині і в кінці слова), щоб поряд зі словами, що включають даний звук, були слова без цього звуку і змішуються з звуками. Це дозволить в подальшому встановити ступінь змішування як далеких, так і близьких звуків.

Для обстеження складової структури і звуконаполняемости підбираються слова з певними звуками, з різною кількістю і типом складів; слова зі збігом приголосних на початку, середині, кінці слова. Пропонується відбите і самостійне називання картинок: предметних і сюжетних. Якщо у дитини виявляються труднощі у відтворенні складової структури слова, його звуконаполняемости, то пропонується повторити ряди складів, що складаються з різних голосних і приголосних звуків (па-ту-ко); з різних приголосних, але однакових голосних звуків (па-та-ка-ма тощо); з різних голосних, але й однакових приголосних звуків (па-по-пи, тута);з однакових голосних і приголосних звуків, але з різним наголосом (па-па-па); отстучать ритмічний малюнок слова. При цьому стає можливим встановити межі доступного рівня, з якого слід у подальшому починати корекційні вправи. При обстеженні загальної та дрібної моторики логопед звертає увагу на загальний вигляд дитини, її поставу, ходу, навички самообслуговування (зав'язати бант, заплести косу, застебнути гудзики, зашнурувати черевики і т. д.), особливості бігу, виконання вправ з м'ячем, стрибки в довжину на точність приземлення. Перевіряється вміння зберегти рівновагу (стояння на лівій, правій нозі), поперемінно постояти, переключення рухів (праву руку до плеча, ліву - на потилицю, ліву руку на пояс, праву - за спину і т. д.). Оцінюється точність відтворення завдання щодо просторово-тимчасовим параметрами, утримування в пам'яті складових частин і послідовності елементів структури дії, наявності самоконтролю при виконанні завдань.

Логопедичний висновок базується на всебічному аналізі результатів вивчення дитини, на достатньо великій кількості прикладів дитячої мови і на динамічному спостереженні в процесі корекційно-педагогічної роботи. Логопедичний висновок розкриває стан мови і націлює на подолання специфічних труднощів дитини, обумовлених клінічною формою мовленнєвої аномалії. Це необхідно для правильної організації індивідуального підходу на фронтальних і особливо на подгруповых заняттях.

3.170. Методика корекційного навчання дітей із ЗНМ. Загальна характеристика. Організація корекційно-розвивальної роботи з дітьми (I рівень розвитку мовлення).Необхідність раннього (з 3-річного віку) систематичного комплексного корекційного впливу визначається можливістю компенсації мовленнєвого недорозвитку на даному віковому етапі.

Враховуючи структуру мовного і немовного дефекту дітей даної категорії, режим дня і розклад занять в молодшій групі дитячого садка складені таким чином, щоб, з одного боку, максимально ефективно здійснювати корекційну роботу, а з іншого - створювати оптимальні умови для збереження і розвитку здоров'я дошкільнят.

Логопедичні заняття з дітьми I рівня розвитку мовлення проводяться індивідуально або невеликими підгрупами. Це пояснюється тим, що вони не в повному обсязі володіють розумінням мови, засвоюють інструкції, звернені тільки особисто до них, а також наявністю наявних специфічних особливостей психічної діяльності. Тому перші заняття проводяться лише у формі гри із залученням улюблених лялькових персонажів.

Зміст кожного заняття включає кілька напрямків роботи: розвиток розуміння мовлення;розвиток активної наслідувальної мовленнєвої діяльності;розвиток уваги, пам'яті, мислення дітей.

Організація корекційно-розвивальної роботи з дітьми (II рівень мовного розвитку)

Завдання та зміст корекційно-розвивального навчання дітей 4 років з даним рівнем плануються з урахуванням результатів їх логопедичного обстеження, які дозволяють виявити потенційні мовні і психологічні можливості дітей, і співвідносяться з загальноосвітніми вимог типової програми дитячого садка.

Логопедичні заняття в середній групі для цих дітей поділяються на індивідуальні та підгрупові. Враховуючи неврологічний та мовний статус дошкільників, логопедичні заняття недоцільно проводити з усією групою, оскільки в такому випадку ступінь засвоєння навчального матеріалу буде недостатньою.

У зв'язку з цим індивідуальні заняття носять випереджувальний характер, оскільки основна їх мета - підготувати дітей до активної мовленнєвої діяльності на подгрупповых заняттях.

На індивідуальних заняттях проводиться робота з:1) активізації та вироблення диференційованих рухів органів артикуляційного апарату;2) підготовки артикуляційної бази для засвоєння відсутніх звуків;3) постановки відсутніх звуків, їх розрізнення на слух і початкового етапу автоматизації на рівні складів, слів.

В залежності від характеру і виразності мовного дефекту, психологічних і характерологічних особливостей дітей, їх кількість у підгрупах варіюється на розсуд логопеда (від 2-3 до 5-6 осіб). На початку навчального року кількість осіб в підгрупі може бути менше, ніж до кінця навчання.

Зміст логопедичних занять визначається завданнями корекційного навчання дітей:розвиток розуміння мовлення; активізація мовленнєвої діяльності і розвиток лексико-граматичних засобів мови; розвиток произносительной сторони мови; розвиток самостійної фразового мовлення. Виділяються наступні види подгрупповых логопедичних занять по формуванню:1) словникового запасу;2) граматично правильного мовлення;3) зв'язного мовлення;4) звуковимови, розвитку фонематичного слуху і складової структури.

Підгрупові заняття проводяться логопедом у відповідності з розкладом, індивідуальні - щодня, відповідно з режимом дня у даній віковій групі дошкільної установи.

Організація корекційно-розвивальної роботи з дітьми (III рівень розвитку мовлення).Основними завданнями корекційно-розвивального навчання даного мовного рівня дітей є продовження роботи по розвитку:1) розуміння мови і лексико-граматичних засобів мови; 2) звуковимовного боку промови; 3) самостійної розгорненої фразового мовлення; 4) підготовка до оволодіння елементарними навиками письма і читання.

На першому році навчання п'ятирічні діти із загальним недорозвиненням промови не можуть повноцінно опановувати навчальним матеріалом на фронтальних заняттях з усією групою. Позначаються не тільки відставання в розвитку мови, але і труднощі концентрації уваги, пам'яті, швидка виснаженість та втома. Тому доцільно для проведення фронтальних логопедичних, а також частково і виховних занять ділити групу на дві підгрупи з урахуванням рівня мовного розвитку.

Передбачаються наступні види занять по формуванню: зв'язного мовлення; словникового запасу, граматичного ладу; вимови.

Кількість занять, що реалізують корекційно-розвиваючі завдання, змінюється в залежності від періоду навчання.