- •3.142 .Сучасні підходи до класифікації порушень мовлення. Загальна характеристика форм.
- •3.143 .Класифікація дислалії. Загальна характеристика форм.
- •3.144. Етапи формування правильної вимови звука. Загальна характеристика.
- •3.145. Порушення вимов свитячих звуків. Методика колекційної роботи.
- •3.148..Порушення вимови звуків [р], [р']. Методика корекційної роботи.
- •3.149..Психолого-педагогічна характеристика дітей із ффнм.
- •3.150..Методика логопедичного обстеження дошкільників молодших школярів із ффнм (мета, провідні завдання, принципи, етапи, зміст).
- •3.151..Особливості організації корекційно-розвивальної роботи з дітьми дошкільного віку із ффнм
- •3.152. .Класифікація ринолалїї. Етіологія та патогенез виникнення різних форм ринолалії.
- •3.153. Особливості прояву рінолалії в різні вікові періоди.
- •3.154. .Система логопедичної роботи при вродженій відкритій ринолалії (за і.Єрмаковою).
- •3.155.. Методика логопедичного обстеження дітей із ринолалалією (мета, провідні завдання, принципи, етапи, зміст).
- •3.156.. Класифікація порушень голосу. Загальна характеристика форм . Профілактика порушеннях голосу у дітей.
- •3.157.Етіологія , патогенез та синдромокомплекс дізартрії .
- •3.158.. Класифікація дізартрії . Загальна характеристика форм .
- •3.159.. Комплексний підхід до подолання дізартрії у дітей .
- •3.161. Стерта дизартрія. Загальна характеристика. Методика логопедичної роботи при стертій дизартрії.
- •3.162.. Етіологія алалії. Класифікація форм.
- •3.164.. Порівняльна характеристика моторної алалії з іншими мовленнєвими порушеннями (дислалією, дизартрією, сенсорною алалією). Основні діагностичні показники моторної алалії.
- •Диференційна діагностика моторної алалії та дизартрії.
- •3.167.Рівні знм за р.Є.Лєвіною. Загальна характеристика
- •3.168. Комплексний підхід до подолання знм у дітей дошкільного віку.
- •3.171. Методика подолання нерізко вираженого знм у молодших школярів
- •3.177. Класифікація дислексії. Критерії виділення форм дислексії, загальна характеристика форм.
- •3.178.Методика логопедичної роботи при дислексії.
- •3.181.Методика логопедичного обстеження дітей із порушеннями читання і письма (мета, провідні завдання, принципи, етапи, зміст).
- •3.182.Профілактика порушень писемного мовлення у дітей дошкільного віку.
- •3.184.Класифікація заїкання. Загальна характеристика форм.
- •3.186.Психолого-педагогічна характеристика дітей із неврозоподібної формою заїкання
- •3.188..Комплексні системи подолання заїкання у дітей дошкільного віку (н.А. Власової; є.Ф. Рау; н.А. Чевелєвої, с.А.Миронової).
- •3.190. Особливості організації надання логопедичної допомоги в Україні.
3.190. Особливості організації надання логопедичної допомоги в Україні.
В Україні створюються і активно працюють громадські недержавні організації, які спрямовують зусилля на мобілізацію різних установ та відомств, координацію їх діяльності щодо розв’язання правових, соціальних, медичних, педагогічних проблем роботи з логопатичними дітьми. Ініціатива громадських організацій щодо інтеграції логопатичних дітей у суспільстві знаходить державну підтримку. Так, у 2004 році розпорядженням Кабінету Міністрів України була затверджена концепція соціальної адаптації осіб з обмеженими можливостями, у якій вперше офіційно оприлюднено державну політику соціального захисту зазначених категорій громадян.
Позитивні зміни сприяють поліпшенню інтеграції осіб з мовленнєвими порушеннями у суспільство до функціонуванні установ їх спеціальної освіти, розробка концепції спеціальної освіти осіб з фізичними та психологічними вадами в Україні (1996), збільшення термінів шкільного навчання, введення державного стандарту загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку і відповідна розробка нових навчальних програм, впровадження у діяльність шкіл для логопатичних дітей. В Україні створено різні освітнізаклади для дітей та підлітків з вадами мовлення, напрямами роботи в яких є діагностично-консультативний, навчально-виховний, корекційно-компенсаторний та реабілітаційний.
У системі дошкільної освіти логопедичну допомогу дітям надають дошкільнізаклади та дитячі будинки компенсувального та комбінованого типу з групами для дітей з вадами мовлення, сенсорними та інтелектуальними порушеннями, дошкільні групи при школах-інтернатах для дітей і підлітків, які мають вади в мовленнєвому, розумовому або фізичному розвитку. У системі шкільної освіти це спеціальні школи-інтернати для дітей з психофізичними вадами, санаторні школи-інтернати, логопункти при масових школах. У разі потреби для дітей дошкільного і шкільного віку процес навчання, виховання та корекції недоліків розвитку може бути організований у реабілітаційному центрі. Логопедичну допомогу надають дітям і підліткам заклади Міністерства охорони здоров’я (дитячі поліклініки, лікарні, санаторії, медичні діагностично-консультаційні та реабілітаційні центри).
Діти з важкою мовленнєвою патологією отримують допомогу в логопедичних групах дошкільних закладів та в школах – інтернатах відповідного профілю. За таких умов найбільшою мірою вдається забезпечити їхні освітні запити, соціально-психологічну реабілітацію; стимулювати їхню пізнавальну та мовленнєву активність; реалізувати можливості особистісного розвитку. Організація допомоги дітям у спеціальних групах ДНЗ, школах-інтернатах для дітей з важкими вадами мовлення дає змогу реалізувати комплексний та системний підхід, більш цілісне конструювання змісту освіти; забезпечити достатність складових у навчально-виховній, корекційній роботі для відображення всіх елементів соціального досвіду; оптимізувати часові та просторові параметри розподілу змісту освіти; реалізовувати допомогу в оволодінні загальноосвітніми знаннями на спеціальних заняттях, створювати певну наступність між ланками освітнього простору. в Україні створено велику розгалужену систему логопедичної допомоги населенню, засобами якої здійснюється попередження та виправлення мовленнєвих порушень у дітей та підлітків, що забезпечує їх повноцінне існування в суспільстві в подальшому. Зближення соціально-реабілітаційних та корекційних психолого-педагогічних функцій в роботі з дітьми, які мають інтелектуальні та мовні вади, вимагає забезпечення міждисциплінарної підготовки відповідних фахівців, посилення питомої ваги предметів медичного, соціально-психологічного та корекційно-педагогічного змісту у освітньо-професійних програмах навчання соціальних працівників, соціальних педагогів, практичних психологів, логопедів, реабілітологів тощо.
