Важке дитинство

... Є діти, яких важко виховувати через недоліки їхніх характерів, але існує інша дитяча маса, труд­нощі якої в навчанні пов'язані з тими чи іншими дефектами обдарованості, тобто з недостатністю за­гального фонду психологічного розвитку, що зава­жає дитині вчитися в школі і одержувати ті знання, які одержують інші діти...

Всі психологічні дослідження свідчать про те, що обдарованість являє собою не неподільну функ­цію, а ряд різноманітних функцій і чинників, які об'єднані в одне спільне...

Діти, в яких порушені ті чи інші однакові фун­кції, мають різні додаткові можливості, яких немає у нормальних дітей... Не повинно бути жодного пси­холога, який би наважився слабоумну дитину визна­чити просто як слабоумну... Психолог повинен ди­ференціювати дитячу відсталість і розгледіти, в чому вона полягає,

Вкажу на основні форми комбінації відсталості і розвитку таких дітей, які вивчені сучасними психо­логами... Велике значення відіграло виділення фор­ми дитячої моторної недостатності. Різні автори по­чали спостерігати цю особливу форму дитячої від­сталості, яку називали по-різному: моторною дебіль­ністю, моторною ідіотією і т.п.... Перед нами дитина, у якої немає виразного порушення рухового апарату, але ця дитина виявляє відставання в характері ру­хів... Зламане попереднє уявлення про те, що може бути або інтелектуальна, або моторна відсталість... Останні дослідження Крюделена в Німеччині показали, що величезна більшість дітей-дебілів мають моторну обдарованість відповідно їхнього віку... [Це доводить, що] обидві ланки розвитку можуть протікати незалеж­но одна від одної... [Крім того] одна ланка розвитку щодо іншої може виступати центральною ланкою ком­пенсації, тобто дитина може посилити те, чим вона во­лодіє. Залежно від обставин дитина буде або при­скорено розвиватись в моторному відношенні, або навпаки у неї посиляться пізнавальні можливості, інтелектуальна сторона розвитку...

Неоднорідна і сама інтелектуальна відсталість. Так, кажуть про легку інтелектуальну відсталість. Тут сама відсталість і її компенсація можуть проті­кати незалежно одна від одної і навіть переходити в антитезу настільки, що одна ланка стає компенсаці­єю іншої, ушкодженої ланки. Це буде називатись практичним інтелектом.

Практичним інтелектом сучасні психологи умо­вно називають здатність тварини і дитини до розум­них дій... Спостереження свідчать, що дитина, яка в теоретичному відношенні здається глибоко відста­лою, у відношенні практичного інтелекту, практичної дії виявляється значно попереду... Ліпманн використав метод Келера в дослідженні імбецилів і показав, що при величезній інтелектуальній відсталості їхній прак­тичний розум виявився значно вищим ніж інтелекту­альний; ... Ліпманн ... пропонував досліджуваним роз­в'язати одне і те ж завдання спочатку дією, а потім те­оретично. Завдання полягало в тому, щоб знято якийсь предмет з підставки, що гойдається. Коли досліджува­ний підходив до предмета і пробував його дістати, ре­зультат був одним, коли ж він починав міркувати, ха­рактер міркувань був іншим. Досліджуваний не міг те­оретично розв'язати головоломку, практично ж він з цим справлявся. Вивчення інтелекту розумово відста­лих дітей вже давно показало, що дуже часто на прак­тиці дитина буває значно винахідливішою, ніж у теорії, що вона вміє доцільно діяти і набагато краще «думати» руками, ніж головою.

При вивченні аномальної дитини один дефект ще нічого не повідомить вам як психологу, поки ви не визначите ступеня компенсації цього дефекту, не покажете, якими шляхами йде вироблення форм по­ведінки, що протистоять дефекту, яка спроба дитини компенсувати ті труднощі, з якими вона зустрічаєть­ся... Часто у відсталої дитини сама по сооі та чи ін­ша функція, наприклад, пам'ять, виявляється досить розвиненою, але біда в тому, що вміння володіти нею у дитини мізерні...

Виникає нова ідея в теперішньому вченні — да­ти... потрійну характеристику: характеристику прак­тичного інтелекту, практичних задатків і способів їх використання. Одним словом, замість загального ви­значення слабоумства спробувати визначити по-перше, в чому воно проявляється, по-друге, відповісти на питання, як дитина сама намагається боротись з цим явищем, і по-третє, яким шляхом повинна піти школа, щоб подолати недоліки, якими страждає та чи інша дитина...