- •Київський національний університет імені Тараса Шевченка
- •Рецензенти:
- •Редакційна колегія:
- •Розділ 1. Економічна геологія як наука
- •1.1. Економічна геологія в системі геологічних наук
- •1.2. Предмет, задачі та методи досліджень
- •1.3. Види економічних оцінок в геології
- •2.1.1. Поняття про запаси та ресурси корисних копалин в дослідженнях економічної геології
- •Розділ 2. Геологічне вивчення надр
- •2.1. Запаси та ресурси корисних копалин
- •2.1.2. Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин
- •2.1.3. Економічні класифікації корисних копалин
- •2.2. Етапи і стадії геологічного вивчення надр
- •2.2.1. Стадія і. Регіональне геологічне вивчення території України.
- •2.2.2. Стадія іі. Пошук та пошукова оцінка родовищ корисних копалин.
- •2.2.3. Стадія ііі. Розвідка родовищ корисних копалин.
- •2.3. Чинники, які визначають промислову цінність родовищ корисних копалин
- •2.3.1. Запаси (ресурси) родовищ
- •2.3.2. Якість мінеральної сировини
- •2.3.3. Технологічні властивості сировини
- •2.3.4. Гірничотехнічні умови експлуатації.
- •2.3.5. Географо-економічні умови експлуатації
- •2.3.6. Екологічні умови експлуатації
- •2.4. Геолого-промислова класифікація родовищ корисних копалин
- •Геолого-промислові типи родовищ флюориту
- •2.5. Поняття про кондиції
- •2.5.1. Розвідувальні кондиції
- •2.5.2. Експлуатаційні кондиції
- •2.6. Підрахунок запасів корисних копалин
- •2.6.1. Способи підрахунку запасів
- •2.6.2. Достовірність інформації при підрахунку запасі
- •Розділ 3. Економічна оцінка родовищ корисних копалин
- •3.1. Загальні засади економічної оцінки родовищ
- •3.1.1. Визначення економічної оцінки родовищ корисних копалин
- •3.1.2. Цілі економічної оцінки родовищ корисних копалин
- •3.1.3. Методичні підходи до вартісної оцінки родовищ
- •3.1.4. Стадії та показники оцінки родовищ корисних копалин
- •3.2. Економічна оцінка родовищ
- •3.2.1. Визначення оптимального терміну експлуатації родовища та річної виробничої потужності підприємства
- •Корисних копалин
- •3.2.2. Визначення доходів підприємства: ціна продукції,
- •3.2.3. Оцінка капіталовкладень
- •3.2.4. Оцінка експлуатаційних витрат
- •3.2.5. Сучасні методи економічної оцінки родовищ корисних
- •Орієнтована шкала показників внп для України
- •3.2.6. Фактор часу при проведенні економічної оцінки родовищ корисних копалин
- •3.3. Ризики гірничого бізнесу та можливості їх оцінки
- •3.4. Використання методів вартісної оцінки родовищ корисних копалин на різних стадіях вивчення і освоєння надр
- •Розділ 4. Методологія геолого-економічного аналізу світової ресурсної бази
- •Розділ 5. Вивчення і економічна оцінка геологічного простору
- •5.1. Ресурси геологічного простору та їх вивчення
- •5.2. Методичні підходи до вартісної оцінки ресурсів геологічного простору
- •Розділ 6. Еколого-геологічні дослідження та економічна оцІнка збитків від використання надр
- •6.1. Фактори впливу на довкілля при використанні надр
- •6.2.Еколого-геологічні дослідження територій
- •6.3. Економічна оцінка збитків від використання надр
- •6.3.1. Загальні поняття та визначення
- •6.3.2.Науково-методологічні основи оцінки збитків
- •6.3.3. Економічна оцінка збитків
- •7.1.1. Загальні положення
- •7.1.2. Цілі та пріоритети системи оподаткування
- •7.1.3. Складові системи оподаткування
- •7.1.4. Моделювання податкових режимів
- •Модельні приклади режимів оподаткування
- •7.1.5. Роль глобального податкового середовища
- •7.1.6. Впливи макроекономічних чинників
- •7.1.7. Підсумки
- •7.2. Рентне регулювання в надрокористуванні
- •7.2.1 Загальні положення рентного регулювання
- •7.2.2. Стан рентних відносин у сфері надрокористування
- •7.2.3. Рента як міра економічної цінності родовищ
- •7.2.4. Методи оцінки ренти
- •7.2.5. Процедура фінансового аналізу для оцінки ренти
- •7.2.6. Роль ренти і гірничого капіталу в управлінні ресурсами
- •7.3. Фінансове забезпечення геологічного вивчення надр
- •7.3.1. Форми капіталізації геологорозвідувальних робіт
- •7.3.2. Фінансове забезпечення геологорозвідувальних робіт в Україні
- •7.3.3. Гірничий капітал як фінансова база грр
- •7.3.4. Організаційно-економічні передумови фінансування грр
- •Розділ 8. Система державного регулювання використання надр
- •8.1. Методи державного регулювання використання надр
- •8.2. Екологічне регулювання використання надр
- •8.3. Державна геологічна служба України
- •Література
- •Основи економічної геології
2.6.2. Достовірність інформації при підрахунку запасі
в корисних копалин
Визначення запасів корисних копалин ускладнюється проблемами точності і достовірності цих розрахунків, які завжди виконуються із певними похибками. Це пов’язано із вибірковим способом отримання геологічної інформації, ступеня змінності морфологічних характеристик родовища та якості його корисних копалин. Істинне значення таких похибок встановити неможливо, оскільки реальна кількість запасів корисних копалин родовища ніколи невідома, а сучасні статистичні методи дозволяють визначати лише граничні величини похибок для кожного конкретного випадку. Для встановлення приблизних значень похибок використовують дані розвідувальних робіт на родовищах-аналогах, для яких аналізуються похибки визначення площі об’єкту розвідки, визначення середніх величин потужності, об’ємної ваги, вмісту корисних компонентів, а також сумарне значення похибки визначення запасів корисних копалин.
Достовірність визначає якість розвідки і проведеного на її основі підрахунку запасів. На сумарну достовірність розвідки і запасів впливають геологічні, методичні і технічні фактори достовірності кожного параметру, які входять до складу формули підрахунку запасів. Достовірність є більш широким поняттям ніж точність і визначається як ступінь відповідності отриманих при розвідці параметрів та дійсних, які характеризують природні об’єкти. Точність розвідки та запасів є по суті точністю встановлення числових значень геолого-промислових параметрів родовища або тіла корисної копалини, які визначають його конфігурацію, умови залягання, якісну характеристику корисних копалин та промислову оцінку в цілому [17].Проте ці два терміни пов’язані між соболю, оскільки поряд з якісними показниками (особливості геологічної будови, морфологія рудних тіл, склад рудовміщуючих порід ін.) завжди розглядаються кількісні характеристики запасів корисних копалин. Таким чином, поняття “достовірність” і “точність” при підрахунку запасів розглядаються разом, оскільки вони доповнюють один одного.
Із технічними помилками при підрахунку запасів пов’язана точність їх визначення, проте високий ступінь точності розрахунків ще не свідчить про високу достовірність підрахунку, яка залежить від кількості геологічних помилок (або “помилок аналогії”) [4].
Технічні помилки носять випадковий або системний характер, повторюються при кожному вимірі або аналізі. Випадкові помилки при великій кількості вимірів взаємно компенсуються, оскільки вірогідність від’ємних або додатних відхилень приблизно однакова. Тому випадкові технічні помилки не впливають на кінцевий результат та достовірність підрахунку запасів. Більшу роль відіграє наявність систематичних помилок, які виникають у зв’язку з недоліками методів або технічного обладнання. Як правило, такі помилки враховують введенням відповідних поправочних коефіцієнтів.
Геологічні помилки обумовлені обмеженими можливостями використання методів інтерполяції та екстраполяції геологічних даних при підрахунках запасів, що викликає спрощене уявлення про різні частини родовища. Тут характерне припущення ймовірності безперервної зміни форми тіла, його просторового положення та якості корисних копалин. В деяких випадках використовують однакову для всіх інтервалів інтерполяції та екстраполяції поправку на безперервність об’єкту розвідки. Геологічні помилки також можуть мати випадковий або систематичний характер.
Методика оцінки достовірності запасів передбачає аналіз наступних параметрів:
достовірність геолого-геометричних побудов: розвідувальних розрізів, структурних планів і проекцій, оконтурення рудних тіл;
достовірність параметрів підрахунку запасів: середнього вмісту компонентів, потужності геологічних тіл, різноманітних коефіцієнтів;
зв’язок достовірності з технічними, методичними і геологічними факторами;
достовірність запасів як синтетичний показник прогнозних і промислових запасів різних категорій.
Фактори, які визначають достовірність параметрів запасів корисних копалин, поділяються на три групи: технічні, методичні, геологічні [17]. До групи технічних факторів відносять способи отримання та аналізу проб, викривлення свердловин та відхилення гірничих виробок, які впливають на визначення площ рудних блоків і потужність рудних тіл, достовірність даних по вмісту корисних компонентів. Методичні фактори включають густоту розвідувальних перетинів, яка характеризує надійність інформації; форми розвідувальної сітки та метод оконтурення рудоносних блоків. До групи геологічних факторів належать форма рудних тіл, їх розміри, розташування, які визначають вибір методики розвідки; ступінь нерівномірності розподілу рудних тіл в межах рудоконтролюючої структури; форма і просторове положення такої структури, що визначає точність оконтурення підрахункових блоків.
Від перерахованих факторів залежить ступінь точності підрахункових параметрів. Сучасними дослідниками даної проблеми проведені роботи, які дозволяють кількісно визначати похибки при розрахунках цих параметрів.
Найбільші значення похибок характерні для методичних (метод оконтурення блоків) та геологічних факторів (ступінь нерівномірності розподілу рудних тіл, форма і просторове положення рудоконтролюючих структур) [17]. Як правило, помилки для родовищ різних структурно-геологічних типів є різними. Для об’єктів простої будови із витриманим рудовміщуючим горизонтом, порівняно простою морфологією рудних тіл їх величина менше, ніж для складних родовищ. Ступінь достовірності закономірно зростає із збільшенням масштабів розвіданих об’єктів. Запаси конкретного рудного тіла, яке розкрите одною виробкою, можуть або не підтвердитись взагалі, або перевищити очікувані в декілька разів. Для окремих блоків, які спираються на 4-8 виробок, розбіжності можуть сягати 70-250%. Запаси рудної відокремленої ділянки, яка оконтурена 10-20 виробками, можуть коливатись в межах 30-150%. В цілому для родовищ та рудних ділянок розбіжності в запасах не перевищують в середньому ±35%, і лише в деяких випадках складають ±50%, що необхідно враховувати в процесі експлуатації.
