- •Київський національний університет імені Тараса Шевченка
- •Рецензенти:
- •Редакційна колегія:
- •Розділ 1. Економічна геологія як наука
- •1.1. Економічна геологія в системі геологічних наук
- •1.2. Предмет, задачі та методи досліджень
- •1.3. Види економічних оцінок в геології
- •2.1.1. Поняття про запаси та ресурси корисних копалин в дослідженнях економічної геології
- •Розділ 2. Геологічне вивчення надр
- •2.1. Запаси та ресурси корисних копалин
- •2.1.2. Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин
- •2.1.3. Економічні класифікації корисних копалин
- •2.2. Етапи і стадії геологічного вивчення надр
- •2.2.1. Стадія і. Регіональне геологічне вивчення території України.
- •2.2.2. Стадія іі. Пошук та пошукова оцінка родовищ корисних копалин.
- •2.2.3. Стадія ііі. Розвідка родовищ корисних копалин.
- •2.3. Чинники, які визначають промислову цінність родовищ корисних копалин
- •2.3.1. Запаси (ресурси) родовищ
- •2.3.2. Якість мінеральної сировини
- •2.3.3. Технологічні властивості сировини
- •2.3.4. Гірничотехнічні умови експлуатації.
- •2.3.5. Географо-економічні умови експлуатації
- •2.3.6. Екологічні умови експлуатації
- •2.4. Геолого-промислова класифікація родовищ корисних копалин
- •Геолого-промислові типи родовищ флюориту
- •2.5. Поняття про кондиції
- •2.5.1. Розвідувальні кондиції
- •2.5.2. Експлуатаційні кондиції
- •2.6. Підрахунок запасів корисних копалин
- •2.6.1. Способи підрахунку запасів
- •2.6.2. Достовірність інформації при підрахунку запасі
- •Розділ 3. Економічна оцінка родовищ корисних копалин
- •3.1. Загальні засади економічної оцінки родовищ
- •3.1.1. Визначення економічної оцінки родовищ корисних копалин
- •3.1.2. Цілі економічної оцінки родовищ корисних копалин
- •3.1.3. Методичні підходи до вартісної оцінки родовищ
- •3.1.4. Стадії та показники оцінки родовищ корисних копалин
- •3.2. Економічна оцінка родовищ
- •3.2.1. Визначення оптимального терміну експлуатації родовища та річної виробничої потужності підприємства
- •Корисних копалин
- •3.2.2. Визначення доходів підприємства: ціна продукції,
- •3.2.3. Оцінка капіталовкладень
- •3.2.4. Оцінка експлуатаційних витрат
- •3.2.5. Сучасні методи економічної оцінки родовищ корисних
- •Орієнтована шкала показників внп для України
- •3.2.6. Фактор часу при проведенні економічної оцінки родовищ корисних копалин
- •3.3. Ризики гірничого бізнесу та можливості їх оцінки
- •3.4. Використання методів вартісної оцінки родовищ корисних копалин на різних стадіях вивчення і освоєння надр
- •Розділ 4. Методологія геолого-економічного аналізу світової ресурсної бази
- •Розділ 5. Вивчення і економічна оцінка геологічного простору
- •5.1. Ресурси геологічного простору та їх вивчення
- •5.2. Методичні підходи до вартісної оцінки ресурсів геологічного простору
- •Розділ 6. Еколого-геологічні дослідження та економічна оцІнка збитків від використання надр
- •6.1. Фактори впливу на довкілля при використанні надр
- •6.2.Еколого-геологічні дослідження територій
- •6.3. Економічна оцінка збитків від використання надр
- •6.3.1. Загальні поняття та визначення
- •6.3.2.Науково-методологічні основи оцінки збитків
- •6.3.3. Економічна оцінка збитків
- •7.1.1. Загальні положення
- •7.1.2. Цілі та пріоритети системи оподаткування
- •7.1.3. Складові системи оподаткування
- •7.1.4. Моделювання податкових режимів
- •Модельні приклади режимів оподаткування
- •7.1.5. Роль глобального податкового середовища
- •7.1.6. Впливи макроекономічних чинників
- •7.1.7. Підсумки
- •7.2. Рентне регулювання в надрокористуванні
- •7.2.1 Загальні положення рентного регулювання
- •7.2.2. Стан рентних відносин у сфері надрокористування
- •7.2.3. Рента як міра економічної цінності родовищ
- •7.2.4. Методи оцінки ренти
- •7.2.5. Процедура фінансового аналізу для оцінки ренти
- •7.2.6. Роль ренти і гірничого капіталу в управлінні ресурсами
- •7.3. Фінансове забезпечення геологічного вивчення надр
- •7.3.1. Форми капіталізації геологорозвідувальних робіт
- •7.3.2. Фінансове забезпечення геологорозвідувальних робіт в Україні
- •7.3.3. Гірничий капітал як фінансова база грр
- •7.3.4. Організаційно-економічні передумови фінансування грр
- •Розділ 8. Система державного регулювання використання надр
- •8.1. Методи державного регулювання використання надр
- •8.2. Екологічне регулювання використання надр
- •8.3. Державна геологічна служба України
- •Література
- •Основи економічної геології
3.2.2. Визначення доходів підприємства: ціна продукції,
витрати на реалізацію
Досягнення поставлених цілей економічної оцінки, тобто визначення промислового значення родовища корисних копалин, неможливе без визначення доходів від реалізації кінцевої продукції гірничого підприємства. Більшість методів розрахунку цінності родовищ базуються на визначенні різниці між вартістю видобутої продукції та сумарними витратами на її отримання та реалізацію. Всі техніко-економічні розрахунки виконуються виходячи з ціни на мінеральну сировину. Можливі доходи від освоєння родовища є досить чітким орієнтиром для оцінки об’єкту на всіх стадіях геологорозвідувальних робіт, навіть на початкових, коли визначення витратних частин є майже неможливим шляхом прямих розрахунків.
Доход, який отримує гірничовидобувне підприємство, рекомендують визначати як вартість товарної продукції, яку виплачує покупець, без врахування витрат на реалізацію товару (транспортування, страхування, маркетинг), які виплачуються виробником [12]. Таким чином, при визначенні доходу підприємства враховуються якісні характеристики кінцевої продукції (концентрату, руди, ін.), ціна саме на таку продукцію на світовому, регіональному або внутрішньому ринку (в залежності від спрямованості майбутніх товарних потоків), умови контрактів на постачання продукції.
Для оцінки можливого доходу гірничого підприємства необхідно знати вид, кількість і якість товарної продукції, ціну на неї та витрати на реалізацію. В загальному випадку доход дорівнює добутку кількості кінцевої продукції (із врахуванням коефіцієнтів виходу товарної продукції, кількості сплачуваних компонентів), ціни на неї із врахуванням втрат на її реалізацію, різноманітних штрафів.
Першим кроком в розрахунках доходу підприємства є визначення якості продукції, яка випускатиметься із врахуванням технології промислової обробки сировини, показників розубожування, вилучення компонентів в концентрат та вмісту корисних компонентів у концентраті. Можливі декілька варіантів, які пов’язані з особливостями конкретних родовищ.
Найпростішим варіантом є видобуток та виробництво одного виду мінеральної сировини. Наприклад, видобуток багатих флюоритових руд із вмістом CaF2 70%, які можливо реалізовувати без збагачення для використання у металургії, тоді доход є добутком кількості (в тонах) руди на ціну із врахуванням витрат на постачання.
В іншому випадку можливе виробництво концентратів із руд з середнім вмістом корисного компоненту з необхідним збагаченням. Наприклад, виробництво флюоритових концентратів марки ФК-92 із вмістом CaF2 92% із рядових руд карбонатно-флюоритових руд із вмістом CaF2 52%, для яких необхідне флотаційне збагачення із врахуванням коефіцієнту вилучення.
Третім варіантом знову ж таки для родовища флюориту може бути комплексна розробка об’єкту із видобутком і виробництвом флюоритових, польовошпатових та кварцових концентратів із кварц-польовошпат-флюоритових руд із середнім вмістом CaF2 20%. Тоді необхідно враховувати кількість запасів кожного корисного компоненту в руді, їх коефіцієнти вилучення та збагачення. В світовій статистиці для виробництва металевих концентратів подаються наступні дані [12]:
1) вилучення металів при збагаченні:
Cu 90% від 2,4%, тобто 2,16% Cu вилучаються;
Au 85% від 0,27 г/т, тобто 0,23 г/т Au вилучаються;
Ag 85% від 7,3 г/т, тобто 6,2 г/т Ag вилучаються;
Pb 90% від 0,26%, тобто 0,23% Pb вилучаються;
Bi 60% від 0,009%, тобто 0,0054% Ві вилучаються;
Zn 90% від 0,36%, тобто 0,32% Zn вилучаються;
Sb 60% від 0,004%, тобто 0,002% Sb вилучаються;
Hg 60% від 0,00005%, тобто 0,00003 Hg вилучаються.
2) вміст металів у концентраті:
Сu 28% ; Ag 80 г/т;
Au 3 г/т; Bi 0,07%;
Pb 3%; Sb 0,03;
Zn 4,2%; Hg 0,0004%.
Крім цього зазначається, що не всі 100% металу в руді сплачуються при покупці металургійними підприємствами. Наприклад, в мідних концентратах оплачують 96,5% металу в концентраті, для золота не сплачується вартість 1г металу в кожній тоні концентрату, для концентратів срібла сплачується вартість 90% металу. Також в багатьох випадках металургійні підприємства, які купують концентрати, встановлюють певну плату за процес очищення дорогоцінних металів та штрафи за перевищення встановленого рівня вмісту шкідливих елементів у металі [12,78]. Такі відрахування також повинні прийматись до уваги при визначенні можливого доходу.
Визначальним для розрахунків доходної частини економічної оцінки є власне значення ціни на мінеральну сировину. Оскільки цей показник є не стабільним, для оцінки проектів не можна використовувати максимальні або мінімальні значення цін.
Для прогнозування цін використовують наступні методи, які базуються на історичному розвитку певної ціни на сировину. При співставленні значень ціни за різні періоди використовують метод динамічних рядів та його модифікації, наприклад метод укрупнених інтервалів, коли річні значення цін сумуються і отримують дані за більші періоди (п’ятиріччя). Таким шляхом досягається більш точне виявлення тенденцій у показниках. Для помякшення різких коливань цін на сировину у часі можуть бути використані послідовно змінні по рокам в n років. Оскільки такі спади та зростання в ціні повторюються кожні 4-5 років, доцільно прораховувати середні значення по такому змінному діапазону фактичних значень. Формою такого методу є також метод змінної середньої, який полягає у послідовному виключенні початкового ряду і заміни його середньою з даного ряду та сусіднім з ним наступним членом ряду. Така операція дозволяє отримати ряд з загальним поступальним рухом в певному напрямі. Для характеристики зміни цін на мінеральну сировину і продукти її переробки застосовують індексні методи. Індекс цін визначається за формулою:
Іцін
=
,
(3.13)
де: Рп – ціна поточного року;
Рб – ціна базисного року;
Qп – кількість продукції, яка реалізована в поточному році.
Необхідно застосовувати деякі емпіричні правила: ніколи не вибирати “цінових піків”; обирати ціну, найближчу до ціни виробника, оскільки коливання цін виробників менш значні, ніж коливання цін на біржах сировини.
Стратегічним
питанням, яке виникає під час економічної
оцінки родовищ, є питання попиту на
сировину даного родовища у майбутньому.
В такому випадку спочатку рекомендують
аналізувати історичний розвиток
споживання, а потім визначається середній
рівень росту. Як правило, використовують
спосіб геометричної середньої: W=
,
де щорічні показники рівня росту (Wn)
визначаються при розрахунках щорічного
рівня приросту (j) споживання у %, а рівень
росту дорівнює 1+j/100. Тут досить важливе
значення має вибір початкового та
кінцевого років порівняння.
Наступним кроком є екстраполяція визначених таким шляхом показників на необхідний період. Необхідно зазначити, що рівні росту не можуть бути екстрапольовані (інтерпольовані) безкінечно, оскільки необмеженого росту не існує. Крім цього, рівні росту визначаються структурними змінами в економіці. Існує також поняття про фактор інтенсивності використання, тобто одиницю використаного первинного матеріалу, віднесену до одиниці валового національного продукту економіки. Цей фактор для економічно розвинутих країн нижче, ніж в інших групах. Також рівні росту для “молодих” сировинних матеріалів (алюміній, сплави з вольфрамом, нікелем, молібденом, ніобієм) вище, ніж для “класичних” матеріалів і становлять для перших 3-8%, для других - 1-3% і нижче .
Важливим є також вибір валюти, в якій оцінюється сировина. Деколи ціни, наприклад, в німецьких марках або в англійських фунтах, сильно змінюються внаслідок коливання обмінних курсів валют відносно американського долару, в той час як ціни в доларах залишаються стабільними. Ціни необхідно обирати в тій валюті, яка переважає в даному сегменті міжнародного ринку. Заключні економічні оцінки, як правило, повинні базуватись не на окремій ціні, а на діапазоні цін. З початку виводиться середня ціна, яка з найбільшою вірогідністю наближується до очікуваної цінової тенденції. Потім її змінюють “вгору” та “вниз” в аналізі еластичності [5].
На міжнародному ринку існують декілька видів цін на мінеральну сировину, які різняться за своїм значенням. Світова ціна на мінеральну сировину виражає в грошовій формі інтернаціональну ціну виробництва цієї продукції суспільно необхідної якості із суспільно необхідною споживчою вартістю. Крім таких цін на міжнародному ринку існують трансфертні ціни, які використовуються при здійсненні комерційних операцій між підрозділами однієї компанії (як правило, транснаціональних концернів). За допомогою занижених цін на мінеральну сировину для дочірніх підприємств фірма може підвищити конкурентоспроможність концентратів за рахунок більш низької ціни на неї у порівнянні з іншими компаніями. Це є досить впливовим фактором при оцінці підприємств, продукція яких спрямовується не на внутрішній ринок. При вивченні тенденцій на світовому ринку основними джерелами отримання цінової інформації є довідкові ціни та ціни статистики зовнішньої торгівлі. Довідкові ціни публікуються у періодичних виданнях, експортних прейскурантах, зокрема в наступних виданнях “Industrial Minerals”, “Metal Bulletin”, “Minerals Yearbook”, “Statistical Summary of Mineral Industry”, “Mineral Commodity Summaries” та ін.. Ціни статистики зовнішньої торгівлі відображають ціни реальних угод в міжнародній торгівлі. Як правило, вони визначаються шляхом ділення вартості імпорту та експорту на ціни на конкретну продукцію. Їх публікують в таких виданнях як БИКИ (Росія), “Monthly Bulletin Statistics” (ООН). Існують також біржові котирування на товарних біржах, проте наявність спекулятивних операцій на останні впливає на достовірність цінової інформації.
При врахування впливу ціни на сировину під час економічної оцінки родовища варто також визначати беззбитковий рівень – це ціна, яка дозволить лише покрити вартість проекту. Єдиного визначення даного терміну не існує. Як правило, беззбитковий рівень означає, що всі капітальні та експлуатаційні витрати, податки та відсоткові виплати повністю (без надлишку та недостач) будуть забезпечуватись прибутком. В цьому випадку період повернення платежів співпадає з терміном експлуатації родовища.
Витрати на реалізацію продукції (концентратів, руди) пов’язані з використанням в торгівлі способів поділу відповідальності щодо транспортування, страхування тощо. В світовій торгівлі на даний час прийняті тринадцять транспортних термінів-скорочень, які визначають умови постачання товару. Вони поділені на 4 групи :
Група Е (EXW) використовується, коли продавець продає покупцю товар безпосередньо в своїх приміщеннях (в нашому випадку безпосередньо з рудника чи фабрики) і далі всю відповідальність несе покупець;
Терміни групи F (FAS, FCA, FOB) використовують коли продавець зобов’язаний надати товар в розпорядження перевізнику (транспортному підприємству) вільним від ризику за рахунок покупця;
Терміни групи С (CFR, CIF, СРТ, СІР) застосовують, коли продавець укладає контракт про перевезення товару без прийняття на себе ризиків випадкової втрати або ушкодження товару, а також без додаткових витрат після розвантажування товару;
Терміни групи D (DAF, DES, DEQ, DDU, DDP) означають, що продавець приймає на себе всі витрати та ризики до моменту доставки товару в країну призначення.
Використання цих термінів чітко визначає, хто приймає витрати по перевезенню від експортера до імпортера, які включають витрати по підготовці товару та вантажним роботам, збереженню та страхуванню під час перевезення внутрішнім транспортом, міжнародними транспортними засобами, виплату митних зборів, податків та ін. Всі ці витрати, якщо їх приймає експортер, включаються в ціну товару і деколи сягають 50% цієї ціни.
Найбільш розповсюдженими термінами в експортно-імпортних операціях є FOB та CIF. Як правило, експортні ціни на мінеральну сировину вказуються в термінах FOB, а імпортні – CIF. FOB (free on board – безкоштовно до борту) означає, що виробник постачає свій товарний продукт, тобто концентрат, безкоштовно до оговореного місця, як правило, до борту судна. Замість нього можуть використовуватись залізничні вагони або вантажівки, і тоді використовують інші скорочення (FOR, free on rail або FOT, free on truck). Таким чином, для умов постачання, що включають елементи FO, фрахт від місця постачання виробника до споживача сплачується покупцем. СIF (cost, insurance, freight – ціна, страхування, фрахт) означає, що такі витрати як мито, документація, фрахт, страхування до оговореного місця сплачуються продавцем і інші умови постачань використовують рідко.
Таким чином, ціна є важливою складовою ринкового механізму і багато в чому вирішальним є її вплив при визначенні доходу гірничого підприємства. Статистичне вивчення цін вимагає розгорнутої системи показників. Вона повинна достатньо визначати відмінності ринкових цін: асортиментну, територіальну, часову, різних субринків. Система показників статистики цін включає такі блоки: рівень цін (індивідуальний, середній та узагальнюючий), структура ціни (собівартість, націнки, знижки, податки), варіація цін (у просторі та у часі), динаміка цін, еластичність ціни до різноманітних факторів.
Світові ціни на основні види мінеральної сировини станом на 2000 рік наведені у табл. 3.5.
Таблиця 3.5.
Ціни на основні види мінеральної сировини на 2000 рік
№ |
Мінеральна сировина |
Одиниця виміру |
Ціна |
1 |
2 |
3 |
4 |
1 |
Нафта |
$/бар. |
27,11 – 27,63 |
2 |
Природній газ |
$/тис.м3 |
72,5 – 96,1 |
3 |
Кам’яне вугілля |
$/т |
27,7-39,7 |
4 |
Уран |
$/кг |
22,7 (спот) 32,5 (ф’ючерс) |
5 |
Залізорудні окатиші, FOB |
у центах за одиницю вмісту Fe в 1т |
51 |
6 |
Кускова залізна руда FOB |
у центах за одиницю вмісту Fe в 1т |
40 |
7 |
Марганець, метал (99,9%) |
$/т |
957 |
8 |
Силікомарганець (Mn 65-75%, Si 14-25%) |
нім.марок/т |
993 |
9 |
Феромарганець (Mn 78%, C 7,5%) |
нім.марок/т |
897 |
10 |
Хромові руди |
$/т |
58-140 |
11 |
Хромові концентрати |
$/т |
70 |
12 |
Алюміній високосортний |
$/т |
1549 - 1653 |
13 |
Глинозем металургійний, FOB |
$/т |
311 |
14 |
Боксити сирі, FAS |
$/т |
24 |
15 |
Мідь |
|
1813 |
16 |
Рафінований свинець |
$/т |
454 (ЛБ), 959(США) |
17 |
Рафінований цинк |
$/т |
1127(ЛБ), 1241(США) |
18 |
Рафінований нікель |
$/т |
8642 (ЛБ) |
19 |
Рафіноване олово |
$/т |
5398(ЛБ) 5621(США) |
20 |
Ільменітовий концентрат (min 54% TiO2), FOB |
$/т |
85 |
21 |
Рутиловий концентрат, (min 95% ТіО2), FOB |
$/т |
525 |
22 |
Молібденовий концентрат 55% Мо, CIF |
$/т |
5,9 |
23 |
Оксид молібдену, 57%Мо |
$/т |
5,9-6,02 |
24 |
Вольфрамовий концентрат, мin 65% WO3 CIF |
дол. за 1% WO3 в тоні |
44,91 |
25 |
Срібло |
$/т |
0,159 |
26 |
Золото |
$/тр.унц. |
279-280 |
продовження таблиці 3.5
1 |
2 |
3 |
4 |
27 |
Платина (ЛБМ) |
$/тр.унц. |
544,9 |
28 |
Паладій (ЛБ) |
$/тр.унц. |
681 |
29 |
Родій (ЛБ) |
$/тр.унц. |
1950 |
30 |
Іридій (НЮ) |
$/тр.унц. |
415 |
31 |
Рутеній (НЮ) |
$/тр.унц. |
129,7 |
32 |
Алмази |
карат |
9,8-270 |
33 |
Берилієві концентрати |
$ /кг |
1292 |
34 |
Берилій (порошок) |
$/кг |
1086 |
35 |
Германій (метал 99,99%) |
$/кг |
1150 |
36 |
Фероніобій |
$/кг |
15,2 |
37 |
Танталовий концентрат (40% Та2О5) |
$/т |
88160 (ЗЄ)-149870(АМ) |
38 |
Ртуть |
$/т |
4155 |
39 |
Сурма металічна |
$/т |
1430-1490 |
40 |
Цирконієвий порошок |
$/фунт |
75-150 |
41 |
Барит кусковий для бурових розчинів, CIF |
$/т |
44-51 |
42 |
Барит мелений для бурових розчинів |
$/т |
70-85 |
43 |
Барит мелений для фарб |
$/т |
306 |
44 |
Бром очищений |
$/ фунт |
0,56-0,60 |
45 |
Йод, кристали |
$/кг |
16-17,5 |
46 |
Калій хлористий, CIF |
$/т |
133-157 |
47 |
Металевий магній |
$/т |
2270-2350 |
48 |
Сірка |
$/т |
60-70 |
49 |
Фосфати |
$/т |
40-62 |
50 |
Бентоніт |
$/т |
43 |
51 |
Графіт кристалічний, CIF |
$/т |
270-750 |
52 |
Каолін |
ф.ст. /т |
50-130 |
53 |
Польовошпатова сировина |
$/т |
100-200 |
54 |
Кіаніт |
$/т |
135-270 |
55 |
Андалузит |
Є/т |
180-210 |
56 |
Магнезит обпалений |
$/т |
90-250 |
57 |
Флюорит |
$/т |
80-160 |
58 |
Гіпс |
$/т |
6-17 |
59 |
Цемент |
$/т |
77,5 |
