3.2.6. Фактор часу при проведенні економічної оцінки родовищ корисних копалин
Врахування фактору часу досить довгий час залишається актуальною проблемою. Оскільки в попередньому розділі певним чином ми торкнулись цього питання при розгляді сучасних методик економічної оцінки (згадаємо коефіцієнт дисконтування), то вважаємо необхідним подати більш широкий погляд на це питання.
Найбільш ґрунтовні роботи з цього приводу належать А.С. Астахову, який пропонував певні вирішення проблем врахування фактору часу. Їх важливість пояснюється тим, що всі процеси надрокористування (починаючи з пошуків і розвідки і закінчуючи використанням мінеральної сировини) відбуваються протягом певного терміну і чим він довший, тим сильніший вплив часу на формування ефективності освоєння родовищ корисних копалин.
А.С.Астахов у своїх роботах називав проблему фактору часу в економічній оцінці родовищ корисних копалин комплексною, яка залежить від геологічних економічних, технологічних, соціальних та інших факторів. Тому її вивчення повинно бути системним і враховувати всю цю сукупність впливів без встановлення домінуючих чи визначальних елементів.
Економічний аспект пов’язаний з динамічними властивостями системи управління мінерально-сировинною базою країн і має такі прояви:
розвідка родовищ значно випереджає експлуатаційні роботи в часі, розрив між капіталовкладеннями в розвідку і початком отримання від них прибутку є надзвичайно великим і деколи налічує десятиліття;
початок експлуатації конкретного родовища визначає стан мінерально-сировинної бази цього ресурсу на багато років вперед, оскільки термін розробки родовищ є значним;
сумарні потреби у видобутку мінеральної сировини систематично зростають і кращі родовища поступово відпрацьовуються, що впливає на тенденцію витрат на освоєння родовищ в часі;
протилежну дію можуть спричиняти науково-технічний прогрес, відкриття нових сприятливих родовищ, поява нових замінників мінеральної сировини.
Ці факти свідчать про беззаперечну необхідність врахування фактору часу при проведенні оцінки родовищ корисних копалин, але їх розрізненість і розтягнутість у часі викликає складності методичними підходами до їх практичного визначення. Рішення подібних задач повинно виходити із всеохоплюючої інформаційної бази та модельно-прогностичного інструментарію.
В сучасних методиках майже єдиним способом врахування фактору часу було використання коефіцієнту дисконтування. Приведення коштів до майбутніх періодів відбувається шляхом множення на нього, до попередніх років – шляхом ділення. Певна неточність і спрощений характер цієї процедури є головною причиною критики спеціалістів-геологів і технологів взагалі про необхідність врахування фактору часу. Вимоги до методу дисконтування є надзвичайно жорсткими в порівнянні з традиційними умовами для яких він був розроблений. Разом з цим трактування самого коефіцієнту дисконтування є досить часто дуже формальним, як то “коефіцієнт для приведення різночасових витрат”, “коефіцієнт врахування ризиків”. При цьому відсутнє достатнє економічне підґрунтя цього терміну. При трактуванні нерівнозначності різночасових ефектів і витрат необхідно згадати про безперервний кругообіг коштів в економіці. Кожний окремий виробничий ефект, що отримують на підприємстві, з часом ініціює додатковий ефект. Чим раніше отримують первинний економічний ефект, тим більшим є сумарний. Такий самий принцип застосовують і до витрат: чим пізніше здійснюються витрати, тим вигіднішим є рішення.
Технологічний аспект пов’язаний з тим, що ресурси корисних копалин набувають споживчої вартості лише в результаті гірничо-виробничого процесу. Особливості цього процесу досить сильно впливають на економічну оцінку мінеральної сировини. Деякі з таких передумов посилюють економічну залежність окремих ситуацій, інші скорочують можливості отримання теоретично досяжних показників ефективності. В будь-якому випадку йде мова про динамічні властивості, які пов’язані з фактором часу.
Наприклад, промислові кондиційні запаси визначають величину виробничої потужності підприємства і термін його експлуатації родовища. Будь-які зміни промислових запасів призведуть до зміни цих параметрів. В свою чергу кожний з них має різний за характером вплив на рівень витрат на видобуток.
Соціальні аспекти оцінки запасів корисних копалин є дуже складними і найменш розробленими і врахованими в методології цієї оцінки. Головний вплив цього фактору спричинений обмеженістю і невідновністю запасів корисних копалин. Значення фактору часу пов’язано з тим, що вилучаючи тільки найкращі частини наявних мінеральних ресурсів ми покращуємо поточні економічні умови, але створюємо ускладнення для майбутніх поколінь. Гірша частина запасів при цьому може втрачатись назавжди. Можливим шляхом врахуванням цих аспектів може бути введення спеціальних коефіцієнтів при розрахунках показників чистого дисконтованого доходу, чистої поточної вартості. При цьому значення коефіцієнтів повинно різнитись в залежності від поширення конкретного виду сировини.
Геолого-інформаційний аспект впливу фактору часу пов’язаний з особливостями його врахування на різних етапах геологорозвідувальних робот, оскільки конкретно прогнозувати динаміку витрат, потреб, розвитку технологій і схем ведення гірничих робіт на нерозвіданому родовищі практично неможливо. Тому інформаційна недостатність може спричиняти вимушену відмову від врахування фактора часу.
Головними висновками щодо проблеми врахування фактора часу є:
Можливості і форми врахування даної проблеми на різних стадіях геологічного вивчення надр і їх економічної оцінки є різними; вони визначаються необхідним ступенем деталізації рішення та наявним обсягом інформації, її достовірністю.
Для кожної стадії розрахунків і типу задач повинен визначатись перелік параметрів, які розглядаються в динаміці.
На ранніх етапах вивчення надр відмова від врахування дії цього фактору повинна компенсуватись більш обережною “запасозберігаючою” стратегією оконтурювання запасів для того, щоб можливі при цьому похибки могли коригуватись в майбутньому.
Показники розраховані методом дисконтування дають обґрунтовану оцінку економічного значення родовища, беручи до уваги, що більша частина прибутку буде віддалена у часі, що робить їх менш привабливими.
При розрахунках кондицій запасів за допомогою дисконтованих показників, повинна допускатись можливість зміни рівня кондицій в часі по відрізкам періоду, що розглядається, або при переході з одного блоку, горизонту на інший.
Показник оцінки запасів повинен визначатись на базі соціально-економічних, а не лише економічних критеріїв; цей підхід враховує зростаючу в часі значимість обмежених і невідновних запасів мінеральної сировини.
Після огляду деяких методологічних положень доцільним є розглянути проблеми врахування фактору часу в сучасних методиках, зокрема при визначенні вартісних показників родовища корисних копалин шляхом дисконтування грошових потоків. Згаданий в попередній главі фактор q-n=(l+i)-n , (де і – є власне нормою дисконту, а n – кількість років, що розділяє рік здійснення надходжень або витрат від року, до якого вони приводяться) має рід недоліків. Використання таких коефіцієнтів на базі складних відсотків при термінах експлуатації родовищ більше 20-30 років призводить до “лавиноподібного” збільшення їх значень. При діленні на такі коефіцієнти витрат та прибутків, що значно віддалені у часі, цінність природних ресурсів настільки скорочується, що економічна оцінка родовищ набуває явно хибного значення.
Другим важливим аспектом врахування даного фактору є обґрунтування моменту, до якого повинні приводитись всі показники та тривалість періоду оцінки родовищ. Так, малі значення періоду приводять до неповного врахування переваг, якими наділені крупні родовища з великими запасами і відповідно більшим терміном їх експлуатації. При перебільшенні періоду часу зменшується достовірність вихідних даних про родовище, а економічне значення дуже віддалених витрат та прибутків стає малим і перестає впливати на кінцевий результат оцінки.
Треба зазначити, що проблеми, які стосуються фактору часу , виникли і досліджуються вже багато років. Деколи зустрічаються зауваження, що в методиках економічної оцінки радянських часів ці аспекти різночасових витрат не враховувались. Можливо такі помилкові висновки пов’язані з тим, що не всі показники при проведенні економічної оцінки родовищ розраховувались шляхом дисконтування. До них відносились деякі показники ефективності капіталовкладень. Проте визначення головного критерію – народногосподарського ефекту від експлуатації родовища проводилось за наступною формулою:
R
=
,
(3.26)
де: Т – розрахунковий період експлуатації родовища;
Zt – цінність продукції за рік t;
St – сума капітальних та експлуатаційних витрат, що відповідають тому ж року експлуатації;
Енп – норматив для приведення різночасових витрат.
До того ж згідно діючої тоді методики саме за цим критерієм відбувався вибір оптимального варіанту оконтурювання та розробки родовища. Оптимальним визнавався той варіант, який характеризувався максимальним дисконтованим ефектом. Але треба зауважити, що значення нормативу приведення було однаковим майже у всіх випадках і дорівнювало 0,08 або 8%. Дослідження, які проводились радянськими вченими (Кобахідзе Л.П., Пулик Т.І.), виявили наступні важливі особливості використання коефіцієнту дисконтування:
Дисконтування проводять як для капітальних витрат, так і для отриманих доходів, що забезпечує виконання правила про співставність окремих складових частин формули.
Витрати і доходи різних років повинні приводитись до одного моменту часу.
Обліку підлягають лише витрати і доходи, що очікуються з моменту оцінки; минулі витрати, здійснені до цього моменту, не враховуються.
Початковим моментом приведення капіталовкладень на освоєння родовища треба вважати рік початку будівництва, а для отриманих доходів – рік введення родовища в експлуатацію.
На жаль, сучасні роботи, які стосуються використання коефіцієнту дисконтування, ставлять набагато більше питань ніж дають відповідей. Найбільш суперечливим положенням є власне норма дисконту, яка залежить не лише від економічних, але геолого-технологічних чинників, і остаточно не визначена ні для окремих видів мінеральної сировини, ні для типів родовищ.