6.3. Економічна оцінка збитків від використання надр
Всі природні процеси і явища, пов’язані з геологічним середовищем, та негативні зміни цього середовища внаслідок антропогенного впливу в екологічній геології розглядаються, насамперед, з точки зору їх небезпеки для людини і природних екосистем. Внаслідок реалізації такої небезпеки на певній території у вигляді надзвичайних екологічних ситуацій і катастроф природного і техногенного характеру виникають матеріальні, соціальні і екологічні збитки, які потребують не тільки якісної і кількісної, але й економічної оцінки У відповідності з цим слід розрізняти наступні поняття:
екологічна небезпека – викликана природними чи антропогенними чинниками, наближена у часі реальна загроза життєдіяльності населення та інтенсивних змін стану довкілля на великих площах із значними матеріальними, соціальними та екологічними збитками;
екологічна безпека – стан захищеності довкілля (збереження рівноваги природних екосистем) та умов життєдіяльності людей від реальних або потенційних загроз небезпечних впливів природних або антропогенних чинників.
У сучасному суспільстві будь-яка країна намагається побудувати свою систему екологічної безпеки у залежності від того, які екологічні загрози природного і техногенного характеру існують на її території. Мета такої системи – поліпшення стану здоров`я і умов існування людини шляхом попередження негативних змін навколишнього середовища, що дозволяє утримувати стан природних екосистем в умовах гомеостазу – сталого існування екосистем з можливістю їх самовідновлення. При обмежених ресурсах суспільства це реалізується через зниження існуючих екологічних ризиків, що дозволяє уникнути збитків від надзвичайних екологічних ситуацій і катастроф чи мінімізувати ці збитки.
6.3.1. Загальні поняття та визначення
Збиток (матеріальний, соціальний і екологічний) є складовою ризику. Ризик, відповідно до визначення Є.П.Буравльова, І.П.Дрозда, Г.М.Коваля (2003), – це ймовірність виникнення тієї чи іншої події, що спричинена впливом зовнішніх чинників та діяльністю людини і призводить до негативних наслідків для держави, суспільства, для окремого індивіда.
Поняття “небезпека” і “ризик” відносяться, відповідно, до можливих дій впливу небезпеки, які безпосередньо не залежать від об`єкта і від його реакції. Небезпека – це процес, властивість або стан природи, суспільства чи техніки, які визначають загрозу для життя або благополуччя людей, об`єктів господарства чи навколишнього природного середовища, а ризик – ймовірна міра небезпеки.
Таким чином, ризик – міра кількісного визначення небезпеки. Вона містить такі кількісні показники [11]:
ймовірність виникнення (частота виникнення) небезпечного фактора, що розглядається;
величина збитків від дії того чи іншого небезпечного фактора;
невизначеність у величинах як ймовірності, так і збитку.
Збиток – фактичні і можливі матеріальні, соціальні та екологічні втрати у результаті будь-яких подій, явищ, дій.
Якщо мова йде про ризик для людини, необхідно виокремити: ризик безпосередній чи опосередкований негативними змінами у навколишньому середовищі; ризик смерті, втрати здоров’я, зникнення або пригніченого існування певних видів організмів тощо; ризик, пов’язаний з небезпечними природними явищами, потенційно небезпечним об’єктом і т. д.
Серед ризиків слід виділити три групи: природні, техногенні і соціальні. Існує ще поняття фонового природного ризику.
Таблиця 6.1.
Класифікація рівнів ризику
(за Є.П.Буравльовим, І.П.Дроздом і Г.М.Ковалем, 2003)
Категорія |
Оцінка рівнів |
Ризик (імовірність) |
1 |
Безпечний |
10-4 |
2 |
Прийнятний |
10-4 |
3 |
Небезпечний |
10-3 |
4 |
Особливо небезпечний |
10-3 |
Що стосується техногенної діяльності людини (промислової, сільськогосподарської, військової), то частка впливу факторів навколишнього середовища (землетруси, грози і т. ін.) в технологічних та експлуатаційних помилках може досягати 15-25%.
Територія України відносно небезпечна, на ній немає діючих вулканів, є малоймовірними землетруси з катастрофічними наслідками для населення, у Чорному морі не спостерігаються тайфуни і цунамі. Певного клопоту завдають повені, паводки, аномальні метеорологічні явища на зразок сильних опадів чи екстремальних для наших широт температур.
Ризик у техногенній сфері нашої країни досить високий і становить 5.35·10-4. Водночас у нормативних документах Євросоюзу та Росії значення індивідуального ризику рекомендується приймати не більшим за 10-6.
Основою
для визначення можливого ризику від
реалізації потенційно небезпечного
проекту має бути його комплексний
показник для суспільства
,
який акумулює всю послідовність залежних
і незалежних ризиків. При цьому залежні
ризики перемножуються, а незалежні –
додаються.
,
(6.1)
де:
– залежні ризики;
– незалежні ризики.
Велика кількість надзвичайних екологічних ситуацій і катастроф на території нашої держави пов’язана з техногенними змінами геологічного середовища [11]. Це або безпосередньо викликає розвиток екзогенних геологічних процесів (ЕГП), або підсилює небезпеку природного прояву таких процесів. Під небезпекою розвитку ЕГП розуміється ймовірність прояву даного генетичного типу в певному місці в заданий час і з певними енергетичними характеристиками (швидкість розвитку процесу, площа, на якій він проявляється, об`єм гірських порід, залучених у процес, дальність їх переміщення).
Слід розрізняти такі категорії небезпеки: за часом прояву – фонову і реальну; за площею – об`єктну, локальну і регіональну.
Під збитком розуміються негативні наслідки від прояву ЕГП, виражені у фізичних, грошових чи інших еквівалентних одиницях. Збитки можуть бути прямими і непрямими. Прямі і непрямі збитки, у свою чергу, можуть бути економічними, соціальними і екологічними.
Ризик розвитку ЕГП - це ймовірність збитку, і визначається він як похідна (ймовірності) прояву даного генетичного типу ЕГП певного енергетичного класу на очікуваний збиток. Ризик виражається в одиницях вартості або фізичних одиницях і являє собою категорію ймовірну.
За аналогією зі збитком слід розрізняти такі категорії ризиків: прямий і непрямий; економічний, соціальний і екологічний.
Крім того, необхідно розрізняти ризики:
а) за площею охоплення - об`єктний, локальний і регіональний;
б) за характером прояву ЕГП - дискретний і неперервний;
в) за повнотою врахування - власний (від однієї генетичної небезпеки) і сумарний (від декількох генетичних небезпек).
Ризик, як і небезпека, величина, що змінюється в часі. У зв`язку з цим, слід розрізняти фоновий (усереднений) ризик і ризик реальний.
Оскільки екзогенні геологічні процеси – найбільш розповсюджена група природних і техноприродних процесів в Україні із максимальною кількістю катастрофічних проявів та високим ступенем ризику процесонебезпечних територій, розробка наукових і методичних основ розрахунку ризику процесонебезпечних територій є одним із пріоритетних завдань для нашої держави.