- •Київський національний університет імені Тараса Шевченка
- •Рецензенти:
- •Редакційна колегія:
- •Розділ 1. Економічна геологія як наука
- •1.1. Економічна геологія в системі геологічних наук
- •1.2. Предмет, задачі та методи досліджень
- •1.3. Види економічних оцінок в геології
- •2.1.1. Поняття про запаси та ресурси корисних копалин в дослідженнях економічної геології
- •Розділ 2. Геологічне вивчення надр
- •2.1. Запаси та ресурси корисних копалин
- •2.1.2. Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин
- •2.1.3. Економічні класифікації корисних копалин
- •2.2. Етапи і стадії геологічного вивчення надр
- •2.2.1. Стадія і. Регіональне геологічне вивчення території України.
- •2.2.2. Стадія іі. Пошук та пошукова оцінка родовищ корисних копалин.
- •2.2.3. Стадія ііі. Розвідка родовищ корисних копалин.
- •2.3. Чинники, які визначають промислову цінність родовищ корисних копалин
- •2.3.1. Запаси (ресурси) родовищ
- •2.3.2. Якість мінеральної сировини
- •2.3.3. Технологічні властивості сировини
- •2.3.4. Гірничотехнічні умови експлуатації.
- •2.3.5. Географо-економічні умови експлуатації
- •2.3.6. Екологічні умови експлуатації
- •2.4. Геолого-промислова класифікація родовищ корисних копалин
- •Геолого-промислові типи родовищ флюориту
- •2.5. Поняття про кондиції
- •2.5.1. Розвідувальні кондиції
- •2.5.2. Експлуатаційні кондиції
- •2.6. Підрахунок запасів корисних копалин
- •2.6.1. Способи підрахунку запасів
- •2.6.2. Достовірність інформації при підрахунку запасі
- •Розділ 3. Економічна оцінка родовищ корисних копалин
- •3.1. Загальні засади економічної оцінки родовищ
- •3.1.1. Визначення економічної оцінки родовищ корисних копалин
- •3.1.2. Цілі економічної оцінки родовищ корисних копалин
- •3.1.3. Методичні підходи до вартісної оцінки родовищ
- •3.1.4. Стадії та показники оцінки родовищ корисних копалин
- •3.2. Економічна оцінка родовищ
- •3.2.1. Визначення оптимального терміну експлуатації родовища та річної виробничої потужності підприємства
- •Корисних копалин
- •3.2.2. Визначення доходів підприємства: ціна продукції,
- •3.2.3. Оцінка капіталовкладень
- •3.2.4. Оцінка експлуатаційних витрат
- •3.2.5. Сучасні методи економічної оцінки родовищ корисних
- •Орієнтована шкала показників внп для України
- •3.2.6. Фактор часу при проведенні економічної оцінки родовищ корисних копалин
- •3.3. Ризики гірничого бізнесу та можливості їх оцінки
- •3.4. Використання методів вартісної оцінки родовищ корисних копалин на різних стадіях вивчення і освоєння надр
- •Розділ 4. Методологія геолого-економічного аналізу світової ресурсної бази
- •Розділ 5. Вивчення і економічна оцінка геологічного простору
- •5.1. Ресурси геологічного простору та їх вивчення
- •5.2. Методичні підходи до вартісної оцінки ресурсів геологічного простору
- •Розділ 6. Еколого-геологічні дослідження та економічна оцІнка збитків від використання надр
- •6.1. Фактори впливу на довкілля при використанні надр
- •6.2.Еколого-геологічні дослідження територій
- •6.3. Економічна оцінка збитків від використання надр
- •6.3.1. Загальні поняття та визначення
- •6.3.2.Науково-методологічні основи оцінки збитків
- •6.3.3. Економічна оцінка збитків
- •7.1.1. Загальні положення
- •7.1.2. Цілі та пріоритети системи оподаткування
- •7.1.3. Складові системи оподаткування
- •7.1.4. Моделювання податкових режимів
- •Модельні приклади режимів оподаткування
- •7.1.5. Роль глобального податкового середовища
- •7.1.6. Впливи макроекономічних чинників
- •7.1.7. Підсумки
- •7.2. Рентне регулювання в надрокористуванні
- •7.2.1 Загальні положення рентного регулювання
- •7.2.2. Стан рентних відносин у сфері надрокористування
- •7.2.3. Рента як міра економічної цінності родовищ
- •7.2.4. Методи оцінки ренти
- •7.2.5. Процедура фінансового аналізу для оцінки ренти
- •7.2.6. Роль ренти і гірничого капіталу в управлінні ресурсами
- •7.3. Фінансове забезпечення геологічного вивчення надр
- •7.3.1. Форми капіталізації геологорозвідувальних робіт
- •7.3.2. Фінансове забезпечення геологорозвідувальних робіт в Україні
- •7.3.3. Гірничий капітал як фінансова база грр
- •7.3.4. Організаційно-економічні передумови фінансування грр
- •Розділ 8. Система державного регулювання використання надр
- •8.1. Методи державного регулювання використання надр
- •8.2. Екологічне регулювання використання надр
- •8.3. Державна геологічна служба України
- •Література
- •Основи економічної геології
2.1.2. Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин
Класифікація запасів та ресурсів корисних копалин є основою для підрахунку, геолого-економічної оцінки і державного обліку корисних копалин. Вона встановлює єдині принципи кількісної оцінки запасів та ресурсів корисних копалин, які є методологічною основою геологорозвідувального процесу. Діюча на сьогодні в Україні Класифікація є нормативно-правовим актом і була затверджена в 1997 р. Цей документ регламентує стадійність проведення геологорозвідувальних робіт, вимоги до комплексного геологічного і техніко-економічного вивчення корисних копалин на різних стадіях процесу, методи виконання робіт і обробки їх результатів, способи підрахунку та геолого-економічної оцінки запасів і ресурсів корисних копалин.
Діюча Класифікація багато положень наслідувала від колишньої, розробленої ще за радянських часів, але значно й відрізняється від неї. Згідно класифікації 1981 року запаси мінеральної сировини за їх промисловим значенням поділялися на дві групи, які підлягали окремому підрахунку, затвердженню і обліку: балансові запаси, що відповідають промисловим кондиціям, і забалансові — некондиційні, які надалі при деякому зниженні кондиції можуть перейти в балансові.
Залежно від ступеня розвіданості родовищ, вивченої якості сировини і гірничотехнічних умов розробки запаси поділялися на категорії: А, В, С1, С2. Запаси категорій А, В, С1 вважались в тій чи іншій мірі розвіданими, С2 – попередньо оціненими. Вони підраховувалися в контурах рудних тіл, родовищ і ділянок. Для встановлення перспективності рудних зон, полів, районів і басейнів на основі загальних геологічних уявлень визначали прогнозні ресурси, які поділялись на категорії Р1, Р2, Р3.
Категорії запасів в підрахунковому блоці визначалися наступними умовами.
Категорія А – запаси підраховували в контурі розвідувальних виробок. Вважалося, що розвіданість блоку забезпечує: 1) повне з'ясування умов залягання, форми і будови тіла корисної копалини; 2) виділення та оконтурення природних типів і промислових сортів сировини, некондиційних і безрудних ділянок усередині тіла корисної копалини; 3) повне вивчення якості і технологічних властивостей сировини; 4) повне з'ясування гірничотехнічних умов розробки родовища.
Категорія В – запаси підраховували в контурі розвідувальних виробок з включенням обмеженої зони екстраполяції за умови простих умов залягання, малої мінливості покладу і якості сировини або надійно встановленої їх закономірної мінливості. За вказаних умов вважалося допустимим також переведення запасів категорії В до блоків із запасами категорії А. Ступінь розвіданості у даному випадку забезпечує: 1) з'ясування особливостей умов залягання, форми і будови покладів; 2) виявлення безрудних і некондиційних ділянок усередині рудного покладу, природних типів і промислових сортів сировини, а також визначення закономірностей розподілу і просторового співвідношення їх без точного оконтурення; 3) з'ясування якості сировини; 4) з'ясування основних гірничотехнічних умов розробки родовища.
Категорія С1 – встановлювалися розміри і характерні форми тіл корисних копалин, головні особливості умов їх залягання і внутрішньої будови. Природні різновиди і технологічні типи корисних копалин вивчалися з детальністю, яка забезпечувала виявлення загальних закономірностей їх просторового розміщення. Встановлювалися кількісні співвідношення технологічних типів і сортів, мінеральні форми як для корисних, так і для шкідливих компонентів по всім кондиціям.
Категорія C2 – запаси підраховувалися в межах сприятливих структур і комплексів гірських порід. Умови залягання, форма і розповсюдження рудних тіл, якість сировини і її властивості, умови розробки родовища визначалися на підставі геологічних і геофізичних даних, підтверджених одиничними перетинами рудних тіл або по аналогії з прилеглими блоками і ділянками, де запаси підраховані по більш високим категоріям.
Визначення прогнозних ресурсів категорії Р1 базувалося на результатах геологічних, геофізичних, геохімічних досліджень в межах структур потенційного поширення корисних копалин і геологічної екстраполяції даних по розвіданій частині родовища з врахуванням уявлень про геолого-промисловий тип родовища.
Прогнозні ресурси категорії Р2 – це ресурси потенційних родовищ, які прогнозуються; а категорії Р3 – потенційних перспективних площ, які не мають прямого відношення до процесу їх економічної оцінки.
Власне такі визначення категорій запасів і ресурсів корисних копалин збережені і використовуються в даний час як в методологічних роботах, так і на практиці. Проте діюча Класифікація передбачає розподіл запасів і ресурсів вже за трьома ознаками : промисловим значенням (або рівнем економічної ефективності), ступенем техніко-економічного та геологічного вивчення. Таким чином, додалася третя ознака – рівень техніко-економічного вивчення. Доцільність введення такої складової обумовлена переходом до ринкових умов надрокористування, при яких потенційного інвестора насамперед цікавить рівень ефективності інвестицій у розробку родовища і надійність її техніко-економічного обґрунтування або рівень інвестиційного ризику.
За першою ознакою – промисловим значенням – запаси корисних копалин поділяються на три групи:
Балансові – запаси, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можна економічно ефективно видобути і використати при сучасному рівні розвитку техніки і технології видобутку та переробки мінеральної сировини, що забезпечують дотримання вимог раціонального, комплексного використання корисних копалин і охорони природи.
Умовно балансові – запаси, ефективність видобутку і використання яких на момент оцінки не може бути однозначно визначена, а також запаси, що відповідають вимогам до балансових запасів, але з різних причин не можуть бути використані на момент оцінки.
Позабалансові – запаси, видобуток і використання яких на момент оцінки є економічно недоцільним, але в майбутньому вони можуть стати об’єктом промислового значення.
За ступенем техніко-економічного вивчення запаси і ресурси корисних копалин поділяються на три групи:
Запаси корисних копалин, на базі яких проведено детальну геолого-економічну оцінку ефективності їх промислового освоєння, матеріали якої, включаючи техніко-економічне обґрунтування постійних кондицій на мінеральну сировину, затверджені ДКЗ.
Запаси корисних копалин, на базі яких проведено попередню геолого-економічну оцінку їх промислового значення, а матеріали техніко-економічної доповіді про доцільність подальшої розвідки родовища, включаючи обґрунтування тимчасових кондицій на мінеральну сировину, апробовані ДКЗ або замовником геологорозвідувальних робіт.
Запаси і ресурси корисних копалин, на базі яких проведено початкову геолого-економічну оцінку можливого промислового значення перспективної ділянки надр, а матеріали техніко-економічних міркувань про доцільність проведення подальших пошуково-розвідувальних робіт, параметри попередніх кондицій на мінеральну сировину схвалені замовником геологорозвідувальних робіт.
За ступенем геологічного вивчення запаси та ресурси корисних копалин поділяються на такі групи:
Розвідані (доведені) запаси – обсяги корисних копалин, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для опрацювання проектів будівництва гірничодобувних об’єктів.
Попередньо розвідані (ймовірні) запаси – обсяги корисних копалин, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для визначення промислового значення об’єкту.
Перспективні ресурси – обсяги корисних копалин, кількісно оцінені за результатами геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення ділянок у межах продуктивних площ з відомими родовищами корисних копалин певного геолого-промислового типу.
Прогнозні ресурси – обсяги корисних копалин, що враховують потенційну можливість формування родовищ певних геолого-промислових типів, що ґрунтується на позитивних стратиграфічних, літологічних, тектонічних, мінерагенічних, палеогеографічних та інших передумовах, встановлених у межах перспективних площ, де промислові родовища ще не відкриті.
Запаси і ресурси корисних копалин, що характеризуються певним рівнем промислового значення і ступенем техніко-економічного і геологічного вивчення, розподілені на класи, які ідентифікуються за допомогою міжнародного цифрового коду (табл. 2.1).
Таблиця 2.1.
Запаси і ресурси корисних копалин [22]
Промислове значення |
Ступінь техніко-економічного вивчення |
Ступінь геологічного вивчення |
Код класу |
1. Балансові запаси |
ГЕО – 1 |
Розвідані (доведені) запаси |
111 |
ГЕО – 2 |
Розвідані (доведені) запаси |
121 |
|
ГЕО – 2 |
Попередньо розвідані (ймовірні) запаси |
122 |
|
2. Умовно балансові запаси |
ГЕО – 1 |
Розвідані (доведені) запаси |
211 |
ГЕО – 2 |
Розвідані (доведені) запаси |
221 |
|
ГЕО – 2 |
Попередньо розвідані (ймовірні) запаси |
222 |
|
3. Промислове значення не визначено |
ГЕО – 3 |
Попередньо розвідані (ймовірні) запаси |
332 |
ГЕО – 3 |
Перспективні ресурси |
333 |
|
ГЕО – 3 |
Прогнозні ресурси |
334 |
Як бачимо, в затвердженій Класифікації відсутні категорії запасів, що виділялись раніше. Розвідані запаси відповідають запасам категорій А+В+С1 колишньої класифікації, але лише в загальному випадку. В залежності від складності геологічної будови родовища і цінності корисних копалин до розвіданих можуть відноситись запаси різних категорій розвіданості. Так, по родовищам коштовного каміння в пегматоїдах до розвіданих можуть відноситися запаси категорій С1+С2, а по родовищам нафти і газу – тільки запаси категорій А і В. Попередньо розвідані запаси відповідають вимогам категорії С2. Перспективні ресурси, за деякими винятками, відповідають категоріям С3 та Р2, а також категорії Р1 в тій частині, де вона виділяється за межами ідентифікованих родовищ. Прогнозні ресурси у загальному випадку відповідають категорії Р3.
За особливостями геологічної будови, витриманості рудних тіл і рівномірності розподілу компонентів виділяють чотири групи родовищ.
До першої групи належать родовища (ділянки) простої геологічної будови, в яких переважна частина запасів міститься в тілах корисних копалин з непорушеним або слабопорушеним заляганням, витриманими потужностями, будовою, якістю і рівномірним розподілом цінних компонентів.
До другої групи належать родовища (ділянки) складної геологічної будови із змінними показниками потужності і будови тіл корисних копалин або з порушеним заляганням, невитриманою якістю або нерівномірним розподілом головних корисних компонентів.
До третьої групи належать родовища (ділянки) дуже складної геологічної будови з різкими змінами потужності і будови тіл корисних копалин або з інтенсивно порушеним їх заляганням чи невитриманою якістю і дуже нерівномірним розподілом корисних компонентів.
До четвертої групи належать родовища (ділянки) металів і нерудної сировини вкрай складної будови з різкими змінами потужності і будови тіл корисних копалин, а також вкрай нерівномірним розподілом головних компонентів.
Треба відмітити, що визначення різних груп запасів та ресурсів в різних країнах може не співпадати (табл. 2.2).
Для порівняння з положеннями вітчизняної класифікації можна привести міжнародну класифікацію мінеральних ресурсів, яка створена спеціалістами ООН. В ній використані узагальнені положення класифікацій, які діють в розвинених крах світу, а також враховані принципи класифікації уранових ресурсів, прийняті МАГАТЕ.
Ця класифікація виділяє три категорії мінеральних ресурсів за різним ступенем їх вивченості та достовірності їх оцінки: R-1, R-2, R-3. До категорії R-1 включають ресурси з достатнім ступенем вивченості, який дозволяє організовувати видобуток руди, хоча в окремих випадках похибка може сягати 50%. Ця категорія відповідає розвіданим запасам корисних копалин в діючій вітчизняній класифікації або категоріям А+В+С1. Ресурси категорії R-2 підраховані на відомих родовищах, але є попередньо оціненими. Похибки можуть становити більше 50%. Ці ресурси можна порівняти з категорією С2. До категорії R-3 належать ресурси ще не виявлених родовищ відомих промислових типів, наявність яких ймовірна на даній території. Їх можна зіставити з категоріями прогнозних ресурсів Р2 та Р3.
