- •1.Визначити поняття культура, нація, національна культура
- •2. Прослідкувати процес еволюції поняття культура
- •3. Розкрити суть теоретичних концепцій культурного прогресу
- •4. Охарактеризувати укр національну культуру як цілісну систему
- •5. Національна самосвідомість
- •7. Характеристика універсальних цінностей укр національної культури
- •8. Дати трактування поняттю "національне відродження"
- •9. Витоки укр культури
- •14.Визначити найхарактерніши риси трипільської культури.
- •13.Про походження етнонімів «Русь» «Рось» «Русини» «Україна».
- •16.Побут і звичаї давніх словян.
- •17.Міфологічна культура, її роль у розвитку давньо руської та сучасної української культури.
- •18.Світогляд як вихідна форма духовного освоєння світу.
- •28. Специфіка художньої культури Київської Русі
- •39.Складність церковного життя в Україні у 16 ст – перш пол.17 ст.
- •42. Пересопницьке Євангеліє.
- •43.Історико-культурні наслідки Берестейської церковної унії.
- •44.Поширення католицизму на укр..Землях.
- •45)Виникнення братств, спрямування їх діяльності на утвердження в ук гуманістичних ідеалів просвітництва.
- •46)Явище полемічної літератури в україні. Іван Вишенський.
- •47)Острозька академія в розвитку освіти й духовного життя України.
- •48)Козаччина як культурне явище: захист віри, і прав і культури українського народу.
- •49)Лицарська культура запорізького братства
- •50)Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби.
- •51)Феномен кобзарства
- •52)Образ козака мамая його символічно-узагальнюючий характер.
- •54. Козацько-гетьманська держава за часів Мазепи, Скоропадського
- •55. Діяльність митрополита Петра Могили
- •56. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії
- •57.Вертеп і вертепна драма в українській культурі
- •58. Феофан Прокопович
- •59. Г. Сковорода
- •60. Українське барокко
- •61. Козацькі літописи Самовидця, Граб*янки, Величка
- •62. Народні думи.
- •63.Розвиток барокової поезії,церковної музики
- •64.Музична культура періоду барокко
- •65.Бароко у живопису.Жовківська художня школа
- •66.Розвиток парсунного портрета і гравюри
- •68.Садово-паркове та декоративно- ужиткове мистецтво
- •69.Місце і значення «Історії Русів» в Українській культурі
- •70.Культурницько-просвітницька діяльність Харківського та Київського університетів
- •71.Кирило-Мефодіївське товариство та його роль у культурному розвитку України
- •78. Внесок м.І.Костомарова у дослідження та популяризацію укр.Культури.
- •79.Культурницько-просвітницька діяльність п.Куліша.
- •80. Роль м.С.Грушевського у національно-культурному розвитку України.
- •81.Національно-культурне відродження в Галичині. «Руська трійця».
- •82. Леся Українка в українській художній культурі.
- •83. «Українізація» 20-х років як соціокультурний феномен.
- •84. Розвиток національної освіти та науки.
- •85. Впливи європейського модернізму на розвиток української культури
- •86. Український театр 20-30 р. Хх ст. Театр «Березіль» Леся Курбаса.
- •87. Розвиток образотворчого мистецтва школи м. Бойчука.
- •88. О. Довженко та український кінематограф
- •89. Досягнення і втрати української культури 30-х років. Чорна доба «розстріляного відродження»
- •97.Трансформація української культури в процесі становлення інформаційної цивілізації.
- •100. Культурологічний підхід до осмислення світу молоді.
- •102. Студентська субкультура.
- •104. Система соціальних потреб студенства їх культурнотворче спрямування.
- •106. Процес національної ідентифікації української молоді.
- •107. Культура дозвілля української молоді
104. Система соціальних потреб студенства їх культурнотворче спрямування.
Протягом тривалого часу студентство було і залишається об'єктивним індикатором соціальних процесів. Студентство виконує особливу роль у системі суспільного поділу праці, яка полягає у підготовці до виконання функцій інтелігенції, не беручи участь постійно у виробництві матеріальних і духовних цінностей, студентство тим не менш частково бере участь в опосередкованому продуктивну і непродуктивну працю у формі навчання, роль якої в суспільстві зростає. Кожен студент, учень вищого навчального закладу, має свої чітко виражені соціальні потреби.
105.Держа́вна молоді́жна полі́тика — це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, мол рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Головними завданнями державної молодіжної політики є:вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;надання державою кожній молодій людині соц послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці; координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.
106. Процес національної ідентифікації української молоді.
Національна ідентифікація - це образ самих себе, який складає основу національної ідентифікації представників певного етносу і є однією з найважливіших проекцій національного характеру, бо містить образ людини та людського існування, з яким учасники конкретного етносу ототожнюють себе. Національна ідея - комплекс цілеспрямованих уявлень, котрі відіграють роль інтенції, духовних рушійних сил, а також засад осмислення національної долі та її перспектив у житті конкретного етносу. Вона спрямовує історичне життя етносу, Культурна ідентичність, багато в чому визначає внутрішньогрупову згуртованість і солідарність, засновану на глибинних формах прихильності, яка не потребує раціонального пояснення. У цьому змісті компліментарність більш стала, ніж солідарність, що базується на прагненні досягти конкретної мети й у силу цього недовговічна. Звідси культурна ідентичність розглядається як прийняття усталених уявлень, стереотипів, готовність до певного напряму думок і визнання системи відносин і дій у різних контактних ситуаціях і середовищах; готовність до групових дій для реалізації національних інтересів.
