22.Козацько-гетьманська держава середини XVII ст.: соціальна структура, політичний устрій, економіка, адміністративно-територіальний поділ.

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ. Генеральна рада -загальна рада всього Війська,найвищий законодавчий орган держави. Старшинська рада - генеральна старшина та полковники - розглядала всі питання міжнародної політики, зокрема миру і війни, затверджувала міські привілеї та смертні вироки тощо. Генеральний уряд (генеральна старшина)на чолі з гетьманом. Гетьман здійснював законодавчу, виконавчу і судову владу; скликав Генеральну і Старшинську ради; видавав універсали; був головнокомандувачем збройних сил; опікувався фінансовою системою; за рішенням ради розпочинав війну; керував дипломатичними зносинами з іншими державами. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ. Територія козацької держави згідно з умовами Зборівського договору складалась із земель колишнього Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Столицею і гетьманською резиденцію стало м. Чигирин. На визволених землях скасовувався польський адміністративний устрій. У 1649 р. всю територію Української держави було поділено на 16 полків (на Правобережжі - 9, на Лівобережжі - 7 полків). Кожен полк очолював полковник, який обирався на полковій раді або призначався гетьманом. Територія полку поділялася на 10-20 і навіть більше сотень. Сотні, як і полки, різнилися площею та чисельністю. Військово-адміністративну владу на території сотень здійснювали сотники. Запорозька Січ була в державі окремою адміністративно-територіальною одиницею. СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ. Гетьманська держава мала одну з найсильніших у тогочасній Європі армій. Народно-визвольна армія налічувала понад 100 тис. вояків і була організована за полково-сотенним територіальним принципом: певна територія виставляла кілька сотень козаків, які об’єднувалися в полк. Військо складалося з представників різних верств населення. Більшість становили покозачене селянство та міщани. Проте ядром армії було реєстрове й запорозьке козацтво. Основу козацьких військ становила піхота. ФІНАНСОВА СИСТЕМА. Грошовими справами в козацькій державі безпосередньо керував Богдан Хмельницький. Існувало кілька джерел доходів Військового скарбу, й передусім - земля, що перейшла в користування Скарбу, сільськогосподарські промисли (млини, броварні тощо) і плата за їх оренду. Існували в державі і загальні податки. Особливості сплати й надходження податків визначалися гетьманськими універсалами. За одиницю оподаткування брався двір, тобто господарство. Із грошових знаків найпоширенішими в обігу були польські монети, згодом московські й турецькі гроші. За свідченнями сучасників, наприкінці 1649 р. розпочалося карбування державної монети; щоправда, тих монет не знайдено. СУДОЧИНСТВО. У козацькій державі діяла своя система судочинства. Вона складалася з Генерального суду, полкових і сотенних судів. Найвищою судовою установою був Генеральний військовий суд при гетьманові. Він розглядав апеляційні справи полкових і сотенних судів, а також деякі справи, з якими прохачі зверталися безпосередньо до гетьмана. До складу Генерального суду входили двоє генеральних суддів і судовий писар. Суди на місцях очолювали особисто полковники або сотники. ЗМІНИ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ КОЗАЦЬКОЇ УКРАЇНИ. Було ліквідовано велике й середнє світське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання, кріпацтво. Натомість формувалася козацька, селянська, а також державна власність на землю. У зв’язку з цим змінилася соціальна структура суспільства. Провідну роль у житті суспільства став відігравати козацький стан. Влада та основні багатства зосереджувалися в руках козацької старшини. Козацька старшина формувалася з представників різних суспільних верств. Безперечним завоюванням козацької держави стала особиста свобода абсолютної більшості селян і міщан, які, крім того, могли вільно вступати до козацького стану. Переважна більшість селян покозачилася, почала вести вільне козацьке господарство. Становище міщан поліпшувалося ще й завдяки тому, що в містах було ліквідовано засилля іноземців та усунуто національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами, промислом, торгівлею, для участі в самоврядуванні.