55. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному розвитку урср в 1970-х – 1980-х рр.

За своїм потенціалом Україна становила один з найрозвинутіших регіонів СРСР. Однак структура розміщення продуктивних сил і природокористування тут були деформованими, інтенсивно розвивалися, насамперед, т.зв. “базові галузі” – вугільно-металургійна, машинобудівна, атомна енергетика. Україна становила менше 3% території СРСР, але тут було зосереджено 25% всього промислового союзного потенціалу, бл. 40% атомних енергоблоків, видобувалося понад 50% залізної руди, майже 30% вугілля. Усіма цими багатствами неефективно, а інколи навіть злочинно, розпоряджалися загальносоюзні відомства. У республіці різко погіршилася екологічна ситуація: її територія набагато інтенсивніше (приблизно у 10 разів) забруднювалася відходами, в багатьох місцях виникли зони екологічної небезпеки, особливо потерпало населення крупних міських центрів. 53% працюючих було зайнято у галузях із шкідливими для здоров’я умовами праці.Нераціональність і безперспективність економічної системи зумовили не тільки екологічні, але й соціальні проблеми і мали далекоглядні політичні наслідки. Наприклад, в Україні частка галузей групи “Б” (легка й харчова промисловість) не досягала навіть 1/3 загального обсягу валової продукції, а у розвинутих країнах цей показник становить приблизно 2/3. Хронічне відставання галузей легкої й харчової промисловості та сфери обслуговування приводило не тільки до дефіциту якісних споживчих товарів і послуг, але й до значної й постійної залежності України від імпортних поставок. Республіка назавжди прив’язувалась до загальносоюзного (насамперед, російського) економічного комплексу.Надзвичайно високою була частка старих підприємств та основних виробничих фондів.

80-х рр. поступово укладається нова політична і морально-психологічна обстановка, на формування якої впливав цілий комплекс чинників: а) загострення соціально-економічної кризи в товаристві; б) углубление кризових явищ у КПРС і КПУ, критика їхньої діяльності; в) можливість в умовах гласності вираження незадоволеності офіційним поясненням причин чорнобильської катастрофи і діями по ліквідації її наслідків, важким екологічним і демографічним станом республіки; г) серйозні проблеми в області національної політики, насамперед падіння статусу укр. мови; д) загострена увага до «білих плям» укр.ой історії, національній символіці; е) ріст значимості загальнолюдських цінностей і ін. З 1988 р. наступає новий етап національно-визвольного демократичного прямування на Укр.

Найбільш важливі процеси цього етапу: 1) з 1988 р. ріст «неформального прямування»; 2) створення нових політичних організацій і партій; 3) ліквідація політичного монополізму г) начало формування багатопартійності Нові політичні прямування і партії на Укр виникають унаслідок росту політичної і національної самосвідомості населення: 1) организации «неформалов» (1989 р.); 2) образование НРУ («Рух») на початку 1989 р, програма якого відстоювала ідею суверенітету У, відродження укр. мови і культури, піднімала екологічні проблеми і підтримувала демократизацію політичної й економічної системи. Особлива увага оберталася на необхідність солідарності всіх етнічних груп на У. Поява Руху стала першим викликом монополії Компартії У на владу; 3) появление з 1990 р нових політичних партій (створені Укр. ая республіканська партія, Демократична партія У, Укр. ая Крестьянско-Демократическая партія, Партія «зелених» У и ін. - усього 16 партій) і суспільно-політичних формувань; 4) создание і діяльність громадських організацій («Зелений світ», історико-просвітительське товариство «Меморіал», республіканське товариство укр. мови ім. Т. Г. Шевченко «Просвіта» і др). Наприкінці 80-х - початку 90 років на У відбувається ріст національно-визвольного, демократичного прямування, посилюється соціально-політична активність народу, зростає його національну самосвідомість. У результаті цього провозглашается державний суверенітет У, починається новий етап розвитку Укр. держави.